Співтовариство Стих_и

Вид:: короткий; повний

Стих_и_я

angtj

з настрою (між іншим, щодо...)

03.12.25, 13:08
води, люди, природа, рослини, симбіоз

ми всі однотипні в різновиді дивного світу природи.

поруч диких стихій руйнівних співіснуємо, тому що ми симбіонти.

хоч підступні та хижі, нищителі інших життів заради розширення площ

та комфорту свого існування.

так улаштовані всі ми в жорстокості безкомпромісній...

...а над землею з землі світ рослинний прямує до неба!

чи навпаки - світ рослин проростає життями у землю.

від океану річки згори в океани спадають -

забинтовують світобудову у води цілющі відтворень.

чи вистачить сил їм втопити безглуздість людської жадоби?

крізь розум та душі спаданням стрімких водоспадів

обмити свідомість людську до глибин усвідомлення сутності світу природи -

світу, який балансує у симбіозі на ґрунті буття?.........

Коментарі: 2

angtj

з настрою (відторгнений...)

03.12.25, 12:38
брама, будень, російсько-українська війна, трагедія народів

все якось так змінилося одразу...

і онде там, за брамою відторгнення

маячить світотінями буття у сьогоденні.

всі кажуть, там, за брамою цією розстріляно гуманність,

згвалтовано усі чесноти людства та кинуте зі сміхом звірині

на остаточне знищення...

того не може бути! маячня!!!...

то поголос людський...і, певне, з переляку.

тому що там орудують рашисти (орки, вбивці, злодії, кати) -

голодна зграя, зомбована у злиднях в зненависті, ідеями рашизму...

во істину, війна - ганьба...водночас і трагедія народів.

...за брамою відторгнення буттям у сьогоденні,

в оборі часу загнаний у кут

п'ю каву.

плутані думки розплутую...навіщо?...

а дивний дощ ледь чутний о цю пору нашіптує імжею молитви...вустами Бога?

а чи ні?...від мене Богу?

невже відторгнений у світі від буття я ще на крок наблизився до Нього?

...в умиротворені бо приспана тривога.

Коментарі: 2

angtj

з настрою (коли в паралельному мешкаєш світі...)

01.12.25, 14:02
горішки, нічийний, паалельний, пиво, світ

коли в паралельному мешкаєш світі,

усе тобі з відти забава та диво.

смакуєш солоні горішки із пивом...

в кімнаті осяяній стишеним світлом

сидиш, осягаєш добу та події -

завзяті бої та змагальні турніри

за гідність, кохану, свободу та віру.

а ще - за якусь там останню надію.

проблеми, питання складні, нездоланні,

шляхи у самотність в хаосі марноти.

в додачу іще катаклізми в природі!

і холод, і голод, з нудьги позіхання...

- ...і що то за світ такий?!... - мовиш до себе. -

такий суперечний, не зрозумілий.

ні сенсу, ні змісту! в жадобі суцільній,

у русі в сліпу та до втрат без потреби... -

у стомлену осінь в похмурості днини

подумалось так неосудно у млінні

у простір барвистий, у хвилі та лінії

від листопадних злітань тихоплинних.

...імжею раптом та мерзлістю слідом -

завершиться днина подихом вогким

у затишок теплий, добробут та спокій

твого паралельного дивного світу -

де ти наче є і наче відсутній.

нічийний, безликий та мерехтливий

смакуєш солоні горішки із пивом,

шукаєш у світі сенсу та суті......

******я б назвав це запізнілим віршиком, але все ж таки мова йде тут про "стомлену осінь", яка вже пішла у спочинок...

Коментарі: 2

angtj

under the rock...

29.11.25, 12:26
бакси, воля, злодюжка, рок, сходи

а злодій сходами югнув... -

ніхто не бачив, ніц не чув!

- ...і скільки ж їх?... -

не стане чисел!

- ...а не суди!... -

і не суджу.

сиджу за столиком, пишу

епоху, міф та славу словом!

та олівцем простим в руці

слова, жбурляю камінці

у світ,

в забруднений світогляд... -

можливо там, у хащах тих,

у схові десь злодюжка ліг,

зарив, що вкрав

в глибокій ямі.

та визирає з-поміж спин -

чекає миті чи хвилин

від пограбованих шаноби.

......не дочекався.

втік.

сховав себе за нову долю

(лиш кілька баксів відслинив...

по чим тепер у світі воля?...).

...а я оце собі пишу.

сиджу,

слова у речення складаю

під мелодійний,

дивний рок -

сягає він аж до зірок!

в дрімоті слухаю,

кайфую........

Коментарі: 3

angtj

розплатаний день

29.11.25, 11:58
безвихідь, день, кораблі, ліхтарі, осінь

оця вулиця -

вхід без виходу...

чи то прірва там?

чи стіна?

може, море там?

Всесвіт зморений?

чи то брама там

льодова?...

і з минулості

в обрій подихом,

що є осені аналой -

у забутості

юрма ворохом

падолистами

в обрій той.

у синизності

день розплатаний

в нерухомості мовчазний.

лабіринтами

юлиць-вуличок

мов розіпнутий

темний птах

весь обплутаний

день без виходу -

листя осені

на вітрах

середмістю

в різнокольорі

чи вітрильник то,

чи вітряк.

і вітрила там

густо латані

на отих ото

кораблях,

що на отмелю

хитко хитані

з лопотаннями

у стягцях.

а незримими

втаємничено

тьмяно сяючи ліхтарі

мов привиддями

з німим окриком

у безвиході

угорі

на цій вулиці,

що без виходу

і що прірвою,

і стіна...

...у цікавості

мрія думкою

в скронях дзвонами

мов скляна -

в пошук виходу

в цій безвиході,

з тої дурості,

з туману.

чи з уявності

фентезійної,

з ліні,

млявості

чи зі сну?.........

******розплатаний = розпластаний

Коментарі: 2

SoDBaCH

«Постепенно»

27.11.25, 01:43
вірші, мои стихи, мої вірші, стихи

По углам ежедневных забот,

По убитым часам и минутам,

Вылетают слова через рот,

Экипаж разогнав по каютам,

Подожгу ради смеху кишки,

И танцуя среди белых лилий,

Наплюю на чужие смешки,

И на формы изогнутых линий,

Я не знаю зачем так живу,

Я не знаю зачем существую,

Я как будто бы сплю наяву,

И всё время куда-то дрейфую.

Растянусь от земли до небес,

Окунусь в пелену атмосферы,

Потеряю весь набранный вес,

За остатки избыточной веры,

От себя до соседней души,

Мимо космоса черной рутины,

Обрывая конечность глуши,

Что рисует на небе картины,

Где крещение в море огня,

Под забытым ребром у Адама,

На рассвете вселенского дня,

Развернется последняя драма.

Солнце выбьет фонарь из руки,

Небо вывернет нас наизнанку,

Из костей будет горстка муки,

Из мечты бриллиант на огранку,

Но когда-нибудь я дотянусь,

Сквозь ревущее пекло и пламя,

В бесконечное нечто ворвусь,

И назад отберу наше знамя,

Подожди меня там, за рекой,

Я туда доплыву непременно,

Нашим снам и не снился покой,

Но он тоже придет... Постепенно.

Коментарі: 2

angtj

з настрою (а на місто спадає дощ...)

26.11.25, 13:22
вітрини, дощ, ліхтарі, осінь, фари

а на місто спадає дощ

та полоще простори площ

і будинки, завулки теж...

і немає цій зливі меж!

очі вирячені вітрин

сяють полисками краплин -

їх в далекі несуть краї

невгамовані ручаї.

в дощ уплетений срібний сніг

тане, падаючи до ніг.

мерзнуть в крапельках ліхтарі

в цій осінньо-зимовій грі.

а у променях безліч фар

злива в райдузі супер стар.

у лелітки вдяглись авта...

пада усмішка на вуста.

і не віють вітри від віт.

парасолевий різноцвіт

прикрашає дощу печаль

в цих осінніх в плачу прощань.

і стікає вода зі стріх,

від дворів та із вулиць всіх,

та зістрибує з парасоль

і пірнає у море доль.

...так на місто спадає дощ

та полоще простори площ

і будинки, завулки теж...

і немає цій зливі меж.

Коментарі: 4

SoDBaCH

«В этой комнате»

26.11.25, 00:42
вірші, мои стихи, мої вірші, стихи

В этой полузатопленной комнате,

Среди света от ламп электрических,

В этом полуразрушенном омуте,

Среди разных чудовищ хтонических.

Проливаясь остатком реальности,

Растекаясь мечтой по поверхности,

Я придам этим буквам сакральности,

Убегая от собственной смертности.

Убегая во тьму без прикрытия,

Сквозь глаза, что казались далёкими,

Нашим душам назначили вскрытия,

Чтобы им не страдать одинокими,

И теперь меж явлений космических.

Что виднеются в призрачном омуте,

Они спят меж полей электрических,

В этой богом заплёванной комнате.

Коментарі: 6

angtj

у дні осінні

21.11.25, 13:21

чи знаєш ти

куди іти,

тікати,

бігти

чи повзти

від бруду зради

та брехні

у ці осінні

мерзлі дні?...

коли в очах

і сміх,

і страх,

від глупоти

аж з'їхав дах

та від словесного лайна

не відмиває дощ сповна.

та мусиш жить,

лайно те пить...

а злите зло у мозок

злить!

і сміх потворний

свій від віч

кидаєш осені у стріч...

крізь дні ідеш

немов пливеш.

до майбуття,

в глибінь гребеш,

у глянець сонячний

та блиск...

немов від того маєш зиск.

......щоб супокій собі знайти -

весь в бруді,

в зраді,

у брехні

у ці осінні

мерзлі дні

не знаєш ти

чому,

куди ідеш,

тікаєш,

бігаєш,

повзеш.

Коментарі: 5

angtj

жереб на долю

11.11.25, 12:14

озовом слово у сферах та зорях...

з горя на горій від непокори.

місяць оновлений світу старому

війнами з миром до кожного дому.

гідність - бідою, здобуток і втрата.

звалище значень в обрії хатні.

тропіки, стежки - путами плетень

в толеруванні плутаних плентань.

і маскарадна з'єднана єдність -

гуморна штучність та посередність.

сльози від сміху в гламурному часі -

вина, горілка, пиво та кваси.

диспути - деспоти, спори елітні.

картами мапи тисячолітні -

битва у дурня уперта і вправна

в більшість та меншість, у рівноправ'я.

програш - то весело, виграшу - слава!

святом святкується святість оравна.

...ось і межа насувається в сутінь.

все тимчасове - в добрі чи то в люті.

жереб на долю - звивиста риска

зміною?...зрадою?...ризиком?...зиском?...

...о! ні суму, ні болю, ані печалі... -

лише задума...лише мовчання.

Коментарі: 4

Про співтовариство

Шукати в архіві

Важливі замітки

Топ учасників

Стих_и_я

з настрою (між іншим, щодо...)

з настрою (відторгнений...)

з настрою (коли в паралельному мешкаєш світі...)

under the rock...

розплатаний день

«Постепенно»

з настрою (а на місто спадає дощ...)

«В этой комнате»

у дні осінні

жереб на долю