Ганна Осадко. Та, що перевертає пінгвінів
- 17.03.20, 09:17
Осадко Фото Р. Крамара
Біографічна довідка: ОСАДКО Ганна Володимирівна - літератор, редактор, художник Закінчила філологічний факультет Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка (2000). Кандидат філологічних наук (2006). Дисертація: «Знакові образи-символи як стильові чинники поезії та прози символізму (на матеріалі творчості Петра Карманського)» (2006). Працювала викладачем української мови для іноземних студентів в Тернопільській державній медичній академії ім. Горбачевського (2002). з 2003 року – літературний редактор видавництва «Навчальна книга – Богдан». Авторка 10 дитячих книжок (2007–2008). Вірші публікувалися у часописах «Київська Русь» (2008, 2009), «Роман-газета» (2007), «Пектораль» (2007), «Тернопіль» (2007), “Дніпро” (2009), альманасі «Digital Романтизм: ver.2.0» (2007), збірнику «Улюблені вірші про кохання. Чоловічий примірник» (2006) тощо. Проілюструвала понад 20 художніх книг.
Твори Ганни Осадко: http://maysterni.com/user.php?id=568&t=1 P.S. Відкритий коментар до статті “Ганна Осадко. Та, що перевертає пінгвінів”. Резонанс, що спонукала публікація статті “Ганна Осадко. Та, що перевертає пінгвінів”, вимусила мене знову повернутися до творчості Ганни Осадко. Тішить, що схвальних відгуків щодо доробків поетеси було набагато більше, ніж критичних зауважень. Проте не хочу приховувати, що й вказівок на недоліки з боку доброзичливців з “реалу” було також достатньо. Я вже давно зауважила, що графоманові ув вічі ніхто ніколи не скаже, що його твори кепські Ганна Осадко презентує збірку "Та, що перевертає пінгвінів" у Тернопільському магазині "Дім книги". Фото Р.Крамара й непрофесіональні. Зате до робіт людини талановитої враз виникає маса зауважень. Мовляв, і палітурка не відповідає змісту, й ілюстрації якісь слиняві, і геть страх як відчутно вплив Федюка, і наголос у слові неправильний, і закінчення написано не за граматичними канонами, і кожен намагається якнайгустіше і якнайбільше вилити картатого сміття власних внутрішніх комплексів на світлу голову поета. І поета як людину це дуже засмучує, але, щоб ви знали, поета як художника (художника – в широкому розумінні цього слова) це абсолютно не зачіпає. Думаю, що не торкнуться подібні висловлювання і мисткині на ймення Ганна Осадко. Коли у статті “Ганна Осадко. Та, що перевертає пінгвінів” я просторікувала про переваги Інтернет-публікацій над книговиданням, то не просто красно мовила, а говорила щиру правду стосовно того, що книги скоро втратять свою актуальність. І як приклад цього постулату я наважилась поставити творчість поетеси Ганни Осадко. Можливо, хтось не зрозумів, що саме демократичності Інтернету українська література має завдячувати появу нового імені на її небосхилі. Щоб не виглядати необ’єктивною, звернуся до історії виходу у світ збірки “Та, що перевертає пінгвінів”. Книга виходить за сприяння Тернопільського відділення Національної спілки письменників України. І якби не ініціатива цієї організації, що подала до Тернопільської держадміністрації та Тернопільської обласної ради прохання на фінансування збірки, то книги Ганни Осадко так би ніхто ніколи й не побачив. Отже, допомога цих поважних інстанцій спонукала керівництво Тернопільського видавництва “Навчальна книга – Богдан”, де працює Ганна Осадко літературним редактором, розпочати проект під назвою “Та, що перевертає пінгвінів”. На початку історії, у грудні 2007 року, книга поезій Г. Осадко мала називатись “Зимові Апокрифи”. І справді, вірші цього циклу достойні бути виданими окремим виданням (до речі, деякі поезії цього періоду Г. Осадко увійшли до збірки, яку я коментую: “Постедемське”, “Господар повертається”, “Шабат” тощо). Але час триває, творчість Ганни Осадко розвивається, вірші відшліфовуються, стають все досконалішими, крім того, вони публікуються в Інтернеті та обговорюються літературним загалом… І от, восени 2008 року, поетеса, натхненна назвою полярної професії перевертача пінгвінів, пише цикл “Та, що перевертає пінгвінів”. Вірші про пінгвінів цілком змінюють усталений літературний імідж поетеси, вони наявно показують стрімкий злет літературного потенціалу авторки. Тому коли нарешті обласна держадміністрація і обласна рада дали огроменну суму у вигляді 1500 гривень на видання першої збірки поетеси, вона вирішує назвати її “Та, що перевертає пінгвінів”… Та час продовжує іти, і вірші циклу “Та, що перевертає пінгвінів” уже давно зоставлені позаду творчих пошуків авторки, з-під її пера виходять нові, досконаліші поезії (деякі з них також можна побачити у збірці: “Колами по воді”, “Здрастуй, любове”, “Забувати поденно”, “Дзвоник у тиші” та інші). А от останній вірш Ганни Осадко “Цитадель” вказує на те, що й твори періоду “Колами по воді” залишились позаду, і поетка стоїть на порозі нових відкриттів і стає дуже важко прогнозувати подальший творчий поступ Тої, що перевертає пінгвінів. Тому у світлі вище зазначеного нова збірка Ганни на даний час може виконувати лише такі функції: популяризацію творів поетеси серед читачів, що не користуються Інтернето (бо є такі у нашому суспільстві) та звернути увагу критиків на феномен автора “тої, що перевертає пінгвінів”. До слова, Вінницька бард-співачка Юлія Броварно написала й озвучила пісні на твори Г.Осадко: “Господар повертається” та “Ніч небесної риби”. © Риженко Тетяна,2009