Ганна Осадко

  • 17.10.16, 16:27
(Це зазвичай приходить восени)
Хочеться говорити про прості зрозумілі речі,
Плести на спицях балачки
Про дитинство, яблучні пироги і старі фотографії,
Тихо розмовляти на кухні
На відстані двох тарілок із синіми обідками,
Так буцім у цілому світі вимкнули світло
І нікуди більше спішити.

http://poglyad.te.ua/blogs/strongganna-osadko-turystka-u-ridnomu-mististrong.html

...а вони все пишуть і пишуть...

Ви знаєте, Народ, мешканці Файного міста надзвичайно талановиті: все пишуть і пишуть, і задється - майже усі - і лікарі, і кухарі, і викладачі, і вчителі, і пересічні громадяни... якесь нашестя з тих літераторів... 
напевно, кожному з них так приємно тримати в руках щойно надрукований примірник і читати-читати, захоплюватися своїми рядками, милуватися ними...
якось читала фб-пост однієї відомої у вузьких літературних тернопільських колах "письменниці", в якому вона писала, що Бредбері і Лем - це фентезі, і що вони розрекламовані видавцем, і зовсім не класики літератури, і головне, що ніхто їх не знає, а ото вона сидить на Форумі видавців і ніхто не купує її книги, бо дорогі. Як жаль, що "письменниця" не читала Бредбері та Лема, особливо "Кульбабове вино" (я впевнена, що жіночці сподобалося б). Думаю, що "Солярис" би вона не зрозуміла, та й "Марсіанські хроніки також, а от "Кульбабове вино" прийшлося б їй до душі. І Головне, що в коментарах ніхто не підказав їй цього зробити, люди соромляться казати правду в очі, а я не соромлюсь, кажу. Тому мене "письменник"и не надто люблять, думають, що я заздрю їхній такій великій славі... Деякі з них не вітаються при зустрічі... мабуть, думають, що я заздрю... най думають... мені від того ні холодно, ні жарко...  хоча зараз надзвичайно похолодало надворі, і ось-ось розпочнеться опалювальний сезон, тож знову розпочалися повальні презентації нових книг у Тернополі... Пишуть літератори Тернопілля і перші книги і останні, щоб взимку кожному можна було прочитати новий роман, залізши під ковдру на канапі...

***

  • 27.09.16, 22:33
я давно хочу покаятися - страшенно не люблю графоманів
хоча інколи думаю, ну, тра ж якось людині самовиразитися - най краще пише, ніж випиває чи , там скажімо, вбиває...
най пише - бо графомани, т о гній для високої літератури...
але, буває, отой графоман, чи радше графоманка, забере собі в голову, що він/чи вона писатєль/чи пісатєльніца... й ради нема з тою писаниною... геть нема ради...
я знаю, багатьом не сподобається цей пост, але я каюся...

До 100-річчя боїв на Горі Лисоні

  • 05.09.16, 11:27

 2–4 вересня 2016 року в Бережанах відзначили100-річчя героїчних боїв Українських січових стрільців на горі Лисоні.

                                   

Ціною великих втрат легіону Українських січових стрільців вдалося зупинити прорив російської армії до Бережан. Більше половини особового складу легіону заплатили найвищу ціну за цю перемогу: 81 вояк убитий, 293 — поранені, 285 — потрапили у полон.

                                   

Це була важлива перемога, що дозволила затримати агресора, завдавши йому великих втрат. Ця перемога показала усьому світові звитяжний український дух.

До 100-річного ювілею цієї знаменної події було повністю оновлено пам’ятний меморіал та каплицю на горі Лисоня. Для реставрації комплексу із місцевих бюджетів Тернопільщини виділено понад 705 тис. грн.

Над реставрацією працювали відомі митці. Зокрема, заслужений художник України Богдан Ткачик,  Богдан Бринський, Михайло Дирбавка, Микола Шевчук, Олег Шупляк, Віталій Шуляк.

На фресках каплиці на горі Лисоні малярі зобразили історію українських бойових перемог – від Козаччини і до сучасних подій на Сході України. Адже історична пам’ять має зберігати ім’я кожного захисника української землі. Тому що саме від пам’яті залежить виховання наступних поколінь, які будуть брати приклад з подвигів своїх попередників і віддано служитимуть своїй державі.

Надя

  • 04.08.16, 13:46
В даний момент ми є свідками інформаційних технологій, які водномить дозволяють підняти людину до небес і одразу ж кинути в прірву...

сфери ризику

  • 16.06.16, 23:14
Дві професії у сфері ризику: лікар, бо лікує, коли знає, що людина помре, і політик, бо говорить з правдивим виглядом завідому брехню... але у лікаря інколи безнадійні пацієнти одужують, а брехня політика ніколи не перетвориться на правду...

рекламна кампанія

  • 23.04.16, 15:47