Ганьба ЗРАДНИКУ!!! Країна має знати своїх зрадників та ворогів у лице! Цей сепаратист, Ф А Х УР Д І Н О В АРТУР ТИМУР-БУЛАТОВИЧ, житель Житомира, 39 років, син бувшого депутата Житомирської облради від БЮТ ФАХУРДІНОВА ТИМУР-БУЛАТА, воює у АС в рядах ополченців в ДНР, за гроші вбиває наших солдат. Терроризує людей смс-погрозами та телефонними дзвінками! Ганьба ЗРАДНИКУ своєї землі! Ганьба родині: Фахурдінову Тимур-Булату (батько), Фахурдіновій Наталії Григорівні (мати), Фахурдінову Евгенію (брату).
Заяви в СБУ та ПС вже написані.

Ганьба ЗРАДНИКУ!!! Шановні друзі, максимальний репост! Країна має знати своїх зрадників та ворогів у лице! Цей сепаратист, Ф А Х УР Д І Н О В АРТУР ТИМУР-БУЛАТОВИЧ, житель Житомира,39 років, син дипутата Житомирської облради від БЮТ ФАХУРДІНОВА ТИМУР-БУЛАТА, воює у АС в рядах ополченців в ДНР, за гроші вбиває наших солдат. Терроризує людей смс-погрозами та телефонними дзвінками! Ганьба ЗРАДНИКУ своєї землі! Ганьба родині: Фахурдінову Тимур-Булата(батькові), Фахурдіновій Наталії Григорівні (мати), Фахурдінову Евгенію (брату). Ці люди зрадники та вороги України!
Заяви в СБУ та ПС вже написані.

У серці кожної людини є все, що потрібно, аби зберегти її життя. Але доброта, любов і щастя в деяких людях, немовби погаслий гніт. Проте достатньо маленької іскри, щоб він знову загорівся.

Хто не знає чого хоче, зазвичай скінчить там, де він хотів.

Життя-це не тире між двома датами. Це кожна прожита тобою хвилина сьогодення. Життя-це все, що ми маємо.

Усі ми з надією хапаємося за рятівну нитку. Підйом кожного пов’язаний із труднощами. Однак не можна відштовхувати людей, що прагнуть урятуватися.

Усі хвилини твого життя – чисті сторінки. Тобі належить їх заповнити. Навіть, якщо видаватимешся кам’яною брилою, у тобі захований лев. Лише ти сам можеш його звільнити.

Ті, кого вважав близькими,
Ті, кого любив найбільше,
З легкістю мене забули
І покинули в біді.
Тільки дехто залишився
Й втер від сліз моє обличчя.
Друзі ті поодинокі
Віри додали мені.

Коли хтось тобі каже: „Життя таке важке”, -
Запитай: „У порівнянні із чим?”

Ти не мусиш щось робити. Дозволь лише знайти себе.

Немає користі від непрочитаної книги, що лежить на полиці, припавши порохом, але серед її сторінок можна знайти те, чого давно прагнемо.

Можна жити без цілі!

Є люди, які не знають, наскільки важливо те, що вони існують.
Є люди, які не знають, як багато для інших важить сама їхня поява у чийомусь житті.
Є люди, які не знають, скільки радості дарує іншим їхня усмішка.
Є люди, які не знають, яким добрим для інших є їхня близькість.
Є люди, які не знають, на скільки біднішими інші почувались без них.
Є люди, які, не знають, що вони – дарунок небес.
Але могли б знати, якби ми їм про це розповіли.

БРУНО ФЕРРЕРО.

Спокійно йди серед галасу і поспіху - пам'ятай який спокій може бути в тиші. Так далеко, як можна бути в добрих стосунках з іншими людьми не відрікаючись себе. Власну правду говори спокійно і ясно, одночасно слухай те, що говорять інші, навіть якщо вони глупі та егоїстичні, адже вони теж мають свою історію.

Якщо порівнюєш себе з іншими, то можеш стати пустим, бо завжди будуть кращі і гірші від тебе. Радій з того, що зробив, але одночасно з того, що плануєш.

Завжди роби всю працю з серцем, не дивлячись на те, яка вона маленька, непомітна або щоденна. Вона є тривалою вартістю на шляху Твоєї змінної долі. Збережи обережність у своїх початках - бо світ є повний обману. Але нехай це не закриє Тобі правдивих чеснот, багато людей прагнуло до високих ідеалів і повсюду життя є повне героїзму.

Будь собою, а особливо не знищуй почуття: не будь циніком по відношенню до кохання, бо хоч має обличчя сухості і розчарування, все одно воно є вічне як трава. Спокійно приймай те, що роки несуть - без жалості втікаючі ознаки молодості - з віком приходить мудрість. Розвивай в собі силу духа, щоб в несподіваному нещасті могло стати для Тебе підтримкою. Але не переймайся тим, що придумує твоя фантазія. Більшість страхів родяться з фантазії та самотності. Поруч зі здоровою наукою будь лагідним до себе.

Ти є дитиною Всесвіту, не менше ніж зірки і дерева маєш право бути тут, і чи для Тебе це ясно чи ні, не сумнівайся, що Всесвіт є такий яким має бути.
Отож будь в мирі з Богом, що б Ти не думав про Його існування і чим би Ти не займався, і які б не були Твої прагнення: в гомоні вулиці, в сум'ятті життя зберігай мир зі своєю душею. З цілим собою, з таким собою яким Ти є, з Твоєю важкою працею і розвіяними мріями, цей світ все одно є прекрасний. Будь уважним, намагайся бути щасливим,бо Господь любить Тебе понад усе і прагне твоєї радості!

Ми часто не цінуємо те, що поряд, поки ми це не втратимо. Ми видаляємо телефонний номер знаючи, що він назавжди залишиться в наший пам'яті. Ми прощаємося, знаючи, що зустрінемося знову. Ми говоримо, що подумаємо, знаючи відповідь заздалегідь. Ми шукаємо щось нове, знаючи що без старого не зможемо жити. Ми чекаємо, навіть коли говоримо "іди". Ми лаємося, кажучи собі в душі - "Ну обійми ж мене!", просто обійми. Просто жити і бути кому-небудь потрібним - це вже нагорода. Як важливо знати, що ти комусь потрібний. І що чиєсь сердечко б'ється заради тебе. Любов здатна на багато що. Не відштовхуйте її. Щирі слова любові можуть зігріти і тридцятиградусний мороз...

Не чекай усмішки, щоб стати приязним...
Не чекай самотності, щоб зрозуміти цінність дружби.
Не чекай найкращої роботи, щоб почати працювати.
Не чекай, поки будеш мати багато, бо можна ділитися і малим...
Не чекай проблем, щоб повірити в молитву.
Не чекай, поки з"явиться час, щоб допомагати.
Не чекай, поки хтось полюбить тебе, полюби сам...
Не чекай ,поки інші будуть сильно страждати, щоб попросити пробачення чи щоб підбадьорити їх.
Не чекай, бо не знаєш, як довго це триватиме...

"Нещасні незнають сорому" Сенека.

"Жінка створена Богом із ребра Адама, не з його черепа, щоб не переважати його, не з його ніг, щоб не бути розтоптаною ним, а з його кістки, щоб бути рівною йому, під його рукою, під його заступництвом, і поруч з його серцем, щоб бути коханою ним!" Маттей Хенрі, Кок Кампен.

"Немає на світі надмірності прекраснішої, ніж надмірність вдячності."  Жан де Лабрюєйєр.

"Щастя- це кохати і бути коханим, але вповноті його можна знайти тільки в Богові, бо навіть в найбільшій людській любові є самотність! "Ян Твардовський.

"Добро у світі відкриваємо по мірі того, як самі стаємо кращими." Г.Сінкевич.

"Люби истину, будь самим собою, без притворства, страхов и оглядок. И если истина навлекает на тебя приследование, прими их; и если она стоит тебе мук, терпи их, и если ради истины тебе придется принести в жертву самого себя и свою жизнь, принеси эту жизнь мужественно!" Джузеппе Москати.

Бегут не глядя выходные

Пришла базарная пора

Набрав котомок – сумки есть такие

И мне затариться пора.


Сейчас поеду на базар я

Смотреть, как нагло врут в лицо

Несметно цены завышая

На то ж пасхальное яйцо.


Как объяснят что жизнь такая,

«Не нае…ешь - не проживешь».

Еще и Бога приплетают

Крутясь, как пойманная вошь.


Да нет, копеек мне не жалко,

Если надо, то и последнее сниму…

Зачем же так? Перегибая палку?

Я тоже не во сне живу…


И что же за страна такая,

Богатый тот, кто больше нае..ет?

Где надо жить кого-то надувая,

Тогда, глядишь, фортуна и попрет?


А мы и дальше – все прощаем:

«Везде же так, ну что с того возьмешь?»

Себя тем самым унижая

И ставя себе цену – медный грош…


И что же делать мне? Не знаю.

Я  никогда ни была такой как все.

И путь свой в жизни выбирая,

Я выбрала путь по встречной полосе.


Друзья печально улыбались,

Злорадно скалились враги,

Когда меня опять «сбивали»

И я «с асфальта соскребала мозги».


Но выжила. Как и сама не понимаю,

Да только вдруг противным стало все…

Ведь жизнь у нас одна такая,

Так хочется спокойно жить еще…


И снова боль в душе превозмогаю,

Покоя в жизни снова не ищу,

Куда-то вновь на ощупь я шагаю…

Я так живу. Я так хочу…


P.S.: "Пусть говорят "Уродина".., а она мне нравится..."

Вибачайте за корявість вірша та не нашу мову - емоції захлинули.

Потік свідомості після попереднього мого блогу http://blog.i.ua/user/826750/98537/:

Так. Чи є час спати,

Коли мрії каламутять совість.

Треба лише на підвіконня стати

Зробити крок і далі в невагомість...


Чому так хочется літати?

Щоб люди мали крила?

Куди тоді "гімно" дівати

Щоб вся зграя злетіла.


Якби ми тільки полетіли

Скільки було б в небі бруду?

І щоб ми там тоді зробили

Розказувать не буду.


Тож краще хай усе як є.

Хай небо голубіє.

І про оту небесну вись

Людина лише мріє...

    На годиннику 12-10. Сон не приходить. Світло - початок повнолуння. Повітря прозоре та холодне. Сідаю на підвіконня та звішую ноги назовні... Хочеться злетіти...високо-високо...до цих нахабних хмар, що намагаються сховати місяць, але роблять  ще загадковішим, пом'якшуючи його срібне величне сяйво.
   
    Чому люди не літають? -Тому, що якби вони змогли пізнати небо, відчути цю волю, то забули би про все на світі і більше ніколи не захотіли повернутися на землю, не бачили її бруду, не чули нікого, а тільки почували небесний безкрай, відчували лише вітер, який би пестив  обличчя та тріпав волосся.

    Темні будинки. Тільки кілька вікон виділяються на загальному тлі боязким жовтим світлом - комусь теж не спиться. Бачу жінку, яка висунулася з балкону. Напевно теж любується ніччю. Вона сьогодня просто заворожує...Але тут зауважую недопалок, що полетів донизу і жінка зникла. Тьху ти..! Люди-люди....! Як можна не помічати таку красу..?

    Тиша і пристрастне небо навіюють дивні думки. Дивні, і як завжди вірні...

    В такі ночі народжуються мрії...



    Ось так бы хотілось жити...з місяцем на плечах та думками в небі.