Блог Ми Ла

Вид:: короткий; повний

Замітки:

Це Оскар?))))

01.09.16, 09:02

Уявіть - софіти, в залі приглушене світло. На сцену виходить жінка. Висока, в довгому сріблястому платті « в підлогу» і красивим хвилястим волоссям до плечей.

Це я – Ми Ла. Привіт!

Я прийшла подякувати всім вам!

Насамперед, організатору конкурсу «Продавець вічності" -Leda717 Просто фантастична ідея, яка збурила весь сайт. Браво Вам, Ledo!

Звичайно ж – учасникам, креосам, як писав Romahan. lol Просто диво яке, скільки людей взяло участь в цій чудовій імпровізації.

І найбільша дяка - нашим дорогим блогерам, які і самі прекрасні письменники і поети, але в цьому конкурсі виступили в ролі читачів. І які з нетерпінням чекали виходу кожної нової конкурсної замітки, хвилювались за конкурсантів і віддавали достойну шану в коментарях кожному, хто у свій, оригінальний, спосіб, описав саме своє бачення способів продажу і покупки такої ефемерної Вічності.

Дякую всім, хто вирішив, що мій закоханий Зевс вартий перемоги. Дещо несподівано для

мене і від того ще приємніше. Дуже всім дякую!!! spasibo spasibo spasibo

Особиста подяка моєму Доброму Другу! Ти – справжній Алмаз!

Бажаю вам, мої дорогі блогери – ЖИТИ!!!

Закохуватись, кохати, писати книжки, малювати полотна. Щодня ставати кращими. Ми всі занадто складні, занадто різні, занадто своєрідні – і в цьому наша краса. Щоб кожен з вас мав змогу дарувати весь час: комусь – добре слово, комусь – вірші чи пісню, а комусь – ніжні теплі обійми. Вдихайте життя на повні груди! Милуйтеся красою природи, милуйтеся один одним. І будьте певні – навколо є добрі люди!

Всі, хто завітав – будь-ласка, пригощайтеся! Кожному - вранішня філіжанка кави із щастям –

ви так не можете, а я вмію!

Терміново добавляю фуршетний стіл. Бо, може, хтось не снідав lol

Р.S. З приводу тексту російською мовою. Зразу хотіла написати на суахілі…. lol

Коментарі: 209

Ми Ла

Продавец вечности

28.08.16, 18:00

Ровно в 15:00 в дверь позвонили. Айзек улыбнулся. Он любил пунктуальных людей, а уж если это дама, то ему это было вдвойне приятно.

Женщина, стоявшая на пороге его особняка, была высокой и стройной брюнеткой с тонкими чертам лица и греческим профилем. Опытным взглядом Айзек оценил ее тонкую талию, затянутую толстым ремнем серебристого френча, который, не далее, чем позавчера, был выставлен в новой коллекции в галерее "Haute Couture" Кристиана Лакруа. Ее длинные ноги были одеты в прекрасный средиземноморский загар. Общая картина ему понравилась.

- Рад познакомиться с вами, Сибилла! – Айзек наклонился поцеловать протянутую к нему руку. – Ваш секретарь предупредил меня, что вы всегда крайне пунктуальны. Очень приятно иметь дело с людьми, которые ценят время друг друга. Но - почему вы босая?

- Люблю эффектно появляться перед деловыми партнерами, - глядя на него, ответила Сибилла и Айзек удивился необычному золотистому цвету ее глаз. А еще - он впервые слышал такой тембр голоса у женщины. Низкий, очень низкий, почти бархатный голос. От непонятного и внезапного нахлынувшего волнения Айзек сглотнул. Казалось, что он проглотил часть этого голоса и теперь он медленно опускается у него куда-то вниз, то ли в легкие, то ли в живот, наливая тело непонятной влажной тяжестью.

- Извините? Мы так и будем стоять на пороге? – женщина улыбнулась, пытаясь освободить свою руку из руки Айзека.

- Ах, простите! Конечно, нет! Прошу за мной, в гостинную!

Они шли через длинный холл, увешанный картинами. Рембранд, Эль Греко, Матисс, Дюрер, Босх, Мане…. Величие картин поражало, но это были полотна, которые ее абсолютно не интересовали.

- Сам не пойму, почему я согласился на личную встречу? Почему-то не смог вам отказать. Хотя, обычно, я лично не встречаюсь с покупателями. Наверное, это судьба? Как вы думаете? - пытался разговорить гостью Айзек. Сибилла загадочно улыбнулась: - Конечно, судьба. Иначе я не была бы так настойчива, - ее смех покатился низким эхом по мраморному полу. Айзеку же показалось, что ее смех влился в его кровь и вместе с ней начал застывать в его венах.

Посреди гостиной, на подставке, стояла картина, поискам которой Айзек посвятил последних 11 лет свой жизни. Ему было известно о шести разных версиях этой картины. О седьмой ее версии он узнал случайно. И, разыскав ее и заплатив за нее бешенные 150 млн. долларов, был несказанно рад, когда объявился покупатель на этот шедевр.

- Но почему вы, именно вы так заинтерисованы в покупке картины Тициана? Вас даже не испугала цена, которую я прошу за нее, – спросил Айзек. - Шампанского?

- Благодарю! Не нужно. Вы спрашиваете, почему? Все до банальности просто. Я считаю, что искусство – бессмертно. Ведь только искусство оставляет память о прошлом будущим поколениям, учит мыслить, наслаждаться прекрасным, воспитывать вкус. Это лично для вас, несмотря на пафосное название, которое вы дали своей арт-галерее, искусство - выгодный бизнес и удачное вложение капитала. Я же хочу, чтобы этот портрет напоминал мне о трогательной любви. О вечной любви. Ибо настоящая любовь, как и искусство, тоже живет вечно. И тут дело не в деньгах. Вы - продавец вечности, а я - ее покупатель.

Сибилла подошла к картине. На ней была нарисована возлежащая на светлом ложе Даная, счастливая и освещенная мягким светом, вытянувшая обе руки вверх и ловя капли золотого дождя, который лился на нее с самих небес. «Моя красавица!» - Сибилла ласково провела ладонью по волосам нарисованной Данаи, как бы поправляя ее прическу. Нежность в глазах и движениях Сибиллы удивили Айзека. Она это заметила, но руку не одернула:

- Цена не изменилась? 800 млн. вас вполне устраивают?

- Да, конечно. Думаю, что колличество потраченных лет и усилий на поиски этой картины достойны такой суммы, не так ли?

Сибилла трижды хлопнула в ладоши и в комнату начали входить стройные юноши с бронзовым загаром, в светлых туниках, словно скопированные со статуи молодого Аполлона. Они внесли амфоры, наполненные золотыми монетами.

- Что это? Что это такое? - срывающимся голосом закричал Айзек - и, багровея, повернулся к Сибилле. - Мы так не договаривались! Я отменяю сделку!

В глазах Сибиллы внезапно сверкнули молнии. Она вдруг начала меняться и рости. Перепуганный Айзек зажмурился и почувствовал, как на его плечо легла непомерно тяжелая ладонь.Открыв глаза, он увидел перед собой высокого широкоплечего мужчину в золотистом хитоне, с рыжей и курчавой окладистой бородой и волнистыми волосами до плеч. Золотой лавровый венок венчал голову незнакомца. Мужчина был взъярен.

- Сделка состоялась!!!!!!! – от его громового голоса Айзеку захотелось куда-нибудь спрятаться, забиться под стол или раствориться в воздухе. - Это по моему заказу Тициан написал именно вот эту, самую первую картину своей, нет – МОЕЙ, Данаи!!! Вот эту, где только Я и ОНА, и никого боле. Именно эту, где я проливаюсь на свою возлюбленную золотым дождем и теплым солнечным светом. И это - единственно правильный вариант нашей любви. Ты так все еще не понял, кто я??? Ха-ха-ха!!! - гортанный смех незнакомца раздался по всему залу. – В любом случае – спасибо тебе, человек!

Айзек стоял, словно мраморное изваяние. Не говоря больше ни слова, мужчина сделал знак рукой. Один из юношей снял картину и они вышли из дома. С улицы донеслись раскаты грома, началась гроза, с неба хлынула стена проливного дождя...

* * *

В маленькой уличной кафешке сидел пожилой итальянец, который полгода назад продал картину одному известному галеристу. Он развернул свежую газету и скользнул взглядом по небольшой заметке: «Вчера, в своем доме, был найден в состоянии психического помешательства владелец самой известной в стране арт-галереи «Продавец вечности» Айзек Борн. Борн сидел на полу среди разбросанной горы золотых монет и керамических осколков, с диким хохотом подбрасывая их вверх, и крича: " Я богат!!! Я сказочно богат!!! Хвала Зевсу!!!"

«Хвала Зевсу!» - улыбнувшись, сказал итальянец вслух. Дочитав газету, аккуратно ее сложил и положил на стол. Сделав последний глоток капучино, встал,с наслаждением потянулся, с каждой минутой становясь все моложе и моложе. Послышался какой-то неясный шум – это зашелестели крылышки на его сандалиях. Статный юноша сделал быстрый шаг, подпрыгнул, и... взлетел, медленно растворяясь в небесной лазури…..

Коментарі: 169

Ми Ла

Конкурс "Продавец вечности". Автор - Вискарион

28.08.16, 16:00

http://blog.i.ua/user/5191898/1956853/?p=4#p4

Пока скрижали, покрываясь пеплом,
Галактику гоняли во вселенной,
Как капля моря сорванная ветром,
Эпоха новая вновь в лету канула... мгновенно.

Подкручивая стрелки на часах,
Мы время по шаблонам выставляем,
Но незаметно для самих, для нас,
Мы убиваем время... и оно нас убивает.

Рассматривая данный диссонанс,
В контексте философского примера,
Нам доктор Время раскидает свой пасьянс,
Как океан могучий хиленькой галере.

http://blog.i.ua/user/1959447/1957304/

Коментарі: 33

Ми Ла

Суто про жіноче. Страшно, але це таке наше життя. 16 +

26.08.16, 09:20

В силу різних обставин ми, рано чи пізно, стикаємося з іншою, страшною стороною, нашого жіночого життя під назвою "Жіночі груди". Як добре, коли нам приходиться зіткнутися з цією стороною лише по дотичній, у вигляді відвідування мамолога чи чуючи історії про мастектомію.

Можливо, раніше ви вже й бачили це. Продублюю тут авторський пост, щоб не змушувати нікого ходити по ссилках. Попереджую - занадто страшні картинки для споглядання. І надто важкі думки виникають в голові після прочитання.

Просто побажаю всім дівчаткам, дівчатам і жіночкам здоров'я. І не забувати про самообстеження і відвідування лікаря. Особливо тим, хто перетнув 30-річний рубіж.

"В женской груди важен лишь размер.

Размер того, что под ней бьется."

Можно набрать тонну цитат про женскую грудь. Множество посвящений и красивых, и смешных, и пошлых. Большая часть из них упирается в развитие идеи "мужское слюноотделение - женская грудь" Миром правят штампы... Хотя грудь, в первую очередь, нужна детям...но в таком возрасте их восторг измеряется чавканьем и причмоком.

Женщина после мастэктоми чувствует себя в районе среднего рода. Поэтому подавляющее большинство делают операции по реконструкции груди. И их можно понять. Хочется нравится себе, мужчинам и не стесняться выйти на пляж... А мужчины нашего времени желают видеть свою спутницу красивой, сексуальной, стройной, молодой .....с красивой грудью. Не все, конечно, но подавляющее большинство именно такие.

"-Скажите, пожалуйста какие в моде будут груди в этом году: большие или маленькие?
-Маленькие.
-А что же делать тем у кого большие?
-Донашивать."
Мода,модные журналы, соцсети, фото сисиек (именно сисек) на айфон.....- это стало частью, причем ОООООГРОМНОЙ частью современной поведеченской культуры. Поэтому, пациентки онкодиспансеров, поглаживая свои редеющие от химии волосы и залечивая шрамы от мастэктомии, сидят в глубоком повальном "депресняке" и только благодаря поддержке близких и любящих людей начинают заново радоваться жизни.

Но есть бунтарки... Инга Торнелл(фото вверху) и Кэлли Дэвидсон (фото внизу). В настоящее время они самые популярные онкопациентки, благодаря фото, размещенным на фейсбук. Вызывают чувство неоднозначного восторга. Это значит, что ты восхищаешься ими, но вряд ли пойдешь по их стопам, оказавшись в подобной ситуации. Они не стали делать операции по реконструкции груди, а украсили (закрыли шрамы) татуировками на сказочные мотивы.

Таким женщинам нужны очень-очень настоящие мужчины, которые никогда не будут метаться между "с кем хорошо, а с кем красиво"... Но это вымирающий вид. Медиаресурсы делают своё дело... мужская инфантильность процветает. Пожалеют ли девушки о сделанном? Вполне возможно, что да. Счастливый (или грустный...?) финал этих историй напишут не сами леди. А те кто идет рядом с ними. Мы счастливы когда любим и когда любимы. Мужчины....будьте чуточку сильнее сильных и смелее смелых, чтобы мир не перевернулся.

http://tsoffka13.livejournal.com/20766.

html#cutid1http://moyagazeta.com/news/a-15269.html

Р.S. Всім людям бажаю міцного здоров'я і довгих років життя! Абсолютно всім! Бережіть себе, будь-ласка!

Коментарі: 15

Ми Ла

Ох, уж ці дієти...(((

25.08.16, 16:29

28 серпня в селі, звідки я родом, святкують храмове свято - Успіння Пресвятої Богородиці (Пречиста). Хоча й живу я далеко від дому, до цього свята я готую холодець, тушену капусту, святкову, з м'ясом!!!!! Ще трохи різних страв, небагато, 10 чи 12, це ж не обжираловка, правда ж? lol

На солодкий стіл традиційні налисники з сиром, фруктовий кисіль і колотуху. mmmm

Колотуха - це та сама ряженка, завдаванка, паруха, завдавана сметана. Одним словом, назв у неї багато, у нас вона зветься колотуха - а зміст той самий - це смачнюща і корисна українська страва із кип'яченого молока , заправленого сметаною. Думаю, що рецепт приготування ви всі й так знаєте, тому знову розказувати його не буду. Скажу тільки, що колотусі треба добу прокиснути в теплому місці і 2 доби в холодильнику набратися різкості. Одним словом - три дні до Пречистої, я цілком встигаю, ввечері "завела" колотуху, поставила на столі на кухні, бо там саме тепліше, і на бокову, бо завтра - арбайтен-арбайтен unsmile

Серед ночі мій кіт почав виламувати вхідні двері і проситися надвір. Я одним оком подивилася на цифри, що світяться на годиннику - 2:15. "Даня! ЙКЛМН! Ще ж не ранок!" - це я йому шепчу. Замовк котяка. Проснулася, бо знову рве ручку на дверях і вже так більш голосно мявкає, питає, чи є у мене совість? Чоловік буркнув: "Та викинь ти його нх на вулицю!" Я око привідкрила - 2:45. Ага, побігла! Прикинулася шлангом, роблю вигляд, що я міцно сплю і нічого не чую. Ще через деякий час Данило не витримує - вилізає на ліжко і над вухом починає кричати. Якщо дослівно, то мені здалося, що він кричав:"Сволочі! Чи вам позакладало?? Не чуєте, що надвір треба?" lol

На годиннику 3:20, я все той же шланг, чоловік вдягається і несе пана Данила на вулицю.

Далі - нервовий сон і дерев'яна голова, поки не зазвенів будильник.

Бреду спросоння на кухню, включаю світло.

От тобі й маєш! З празникової колотухи акуратно з'їдена вся сметана, яка "підійшла" наверх!

Так ось вона - причина нічного нервування кота. Скільки сметани ввалити в одне персикове тіло.

Так що, дорогі гості - у мене тепер прольот, цьогорічна Пречиста буде без колотухи. Боюсь варити холодець. lol

Лежить, себарит котячий. "А шо я? А я нічо!"

Коментарі: 108

Ми Ла

Будьте завжди чиїмось героїнями і героями

23.08.16, 09:00
ЛЮБОВ, ЕРОТИКА , СЕКС

Коментарі: 20

Ми Ла

Одесаааа! Дайте дві! Ні - триии!)))))

21.08.16, 08:59
може бути фейком, прикол, ржаки, смішно

Трошки шопінгу з Малої Арнаутської

Дизайнери з Одеси Benya & Zubrik показали свою колекцію авторських футболочок

Знайома марка?

Краса!

Щавель

на Привозі

Ось вона - БОМБА всієї колекції, одеський колорит і вишукана індивідуальність в

одній футболці rofl

З неділею будьте мені здорові!

Коментарі: 97

Ми Ла

Свято, про яке Ви, чомусь, забули!

19.08.16, 09:06

Сьогодні відзначають Преображення Господнє або Яблучний Спас

Яблучний Спас: що можна і не можна робити в свято

Оскільки Яблучний Спас - це, перш за все, православне свято, то в цей день треба сходити в храм. І не забути прихопити з собою яблука і мед для освячення. Традиція святити яблука в цей день йде з давніх часів. Існує спеціальна молитва - "На освячення початок овочів (плодів)".

Зазначу, що плоди для освячення до храму приносять на знак подяки Богу, а не для того, щоб вони там придбали якісь особливі властивості.

Ще одна традиція, яку треба дотримати в Яблучний Спас - готувати в цей день яблучні пироги, варити компоти, варення. А ще треба подарувати яблука нового врожаю нужденним.
19 серпня називають також "перші Осеніни", що означає зустріч осені. Предки в цей день виходили в поле і проводжали Сонце. Для міського жителя бажано хоча б подивитися на заході на світило, і сказати йому: " До побачення".

Що не можна робити в Яблучний Спас:

Зазвичай кажуть, головне не їсти яблука до Яблучного Спаса. Але це не однозначна думка. Яблучний Спас святкується під час Успенського посту. Саме з ним пов'язані основні обмеження. Зрозуміло, що якщо піст, то не можна переїдати, розважатися, їсти м'ясне і молочне. На честь Преображення Господнього допускається хіба що риба.

Також існує заборона їсти яблука до початку Спаса жінкам. Вважається, якщо вона скуштувала яблука, то вона прийняла на себе гріх праматері Єви. Строга відмова від яблук вважалася важливою також для батьків, які втратили дітей і для жінки, яка робила аборт. Існувало повір'я: якщо батьки не їли яблук до Спаса, то покійним дітям роздадуть гостинці в цей день.

Не можна зганяти з себе або вбивати комах, тим більше мух. Якщо вона сіла два рази на руку - обіцяє блага. Тоді ваші бажання обов'язково збудуться.

19 серпня забороняється працювати на дому, дозволено тільки на кухні і в саду.

Зауважу, що за Яблучним Спасом судили, якою буде осінь. Сухий день віщує суху осінь, дощовий - дощі, а ясний - сувору зиму.

Всіх зі святом!

Коментарі: 120

Ми Ла

Бабусики

17.08.16, 09:50

У дворі нашого будинку росте височенна груша. На ній "родять" досить такі смачні груші - середнього розміру, з жовто-зеленими бочочками і приємного дюшесно-ванільного смаку і аромату. На дерево по груші ніхто не лазить - високо, стовбур товстий. Дітям батьки не дозволяють, дорослим - животи.Єдині, хто може почухати стару кору старій груші - це дуркуючі коти. Тому - весь грушевий урожай благополучно гупає на грішну землю.

Гіпотетично - груші можуть збирати всі жильці будинку. А от фактично..... Пальму першості на збирання груш уже багато років утримують "девченки с нашего двора". Наші бабульки-пенсіонерки. Ті, які ввечері нікому не дають підняти упавшу грушку, бо вони колись, в своїй молодості, цю грушу посадили. А вранці вони встають з першими півнями і разом, швиденько збирають ті грушки, які упали вночі, в пакетики. Я завжди дивувалася такому пенсіонерському авітамінозу. Тим більше, що така сама картина і з обпавшими абрикосами, і з горіхами. Батьки тих малолітніх дітей, які мали необережність підняти фрукт і були за це нагримані бабками, періодично вступають в мовні баталії з нашими божими одуванчиками. Смішні потуги. Цитадель комуністично-общацького виховання помножене на приватно-егоїстичне зазіхання бабульок пробити неможливо - "ми садили, значить наше"!

Сьогодні вранці я вийшла з котом на вулицю і була свідком того, як у бабульок стався форменний кавардак. Баба Ганя вийшла раніше і нахабним чином, одноосібно, позбирала все, що нічний вітер обтрусив. Баба Оля і баба Зіна були злі і висказували бабі Гані своє "фе!", бажали їй самій і її дітям "довгих років життя і доброго здоров'я". Баба Ганя теж не ликом шита: побажала, щоб баби Зіниному сину і бабі Оліному зяту "зустрічалися на дорозі тільки добрі поліцейські, щодня, за кожним поворотом". Ще було щось про пір'я в роті, але я не дуже зрозуміла цю фразу. Якщо чесно, було дуже шумно і весело, незважаючи на 6:00 ранку. Кіт мій, звикший до тиші, забув, для чого він вийшов на вулицю, почав підвивати. Бабки згадали, що я стою і все оце чую і бачу, почали розходитись по під'їздах. Я забираю кота, збираючись і собі іти в квартиру.

І тут, в серцях, баба Зіна кричить в спину бабі Гані: "Ганько! Ти стара бл@дь!"

Баба Ганя, гордо повертає голову і через плече каже: "Ніфіга! Я всього лиш на рік старша тебе!"

Я - в ауті!

Коментарі: 154

Ми Ла

Ну й посмійтеся наді мною

15.08.16, 22:15

Люблю котів! От не можу нічого зробити з собою.

Їжаків теж люблю. І єнотів. Собак - боюсь. А от котів - люблю.

Розумію людей, які живуть триста років разом зі своїми черепахами. Або тих, які стукають по стінкам акваріумів, де плавають німі від переляку рибки, креветки і крабові палички. А я люблю котів.

Думаю, що і гадюк люблю. Може, навіть, раків, морських свинок там різних і хом'яків, які їдять слизьких слимаків.

Але серце моє належить котам. Зараз конкретно - одному - Деніелеві.

А взагалі, у вселенському масштабі - всім котячим - від сфінксів до оцелотів, від гавани до турецької ангори.

І більш, ніж впевнена, що серед блоГГерів (с) є мої однодумці. Котолюби.

А зараз - знайомлю всіх з творчістю одного чоловіка.

Фотограф Роберт Сіжка (Robert Sijka).

Колись врятував життя кошеняткові. Потім почув про мейн-кунів. Потім купив такого в Європі. І його сім'я настільки закохалась у цю породу, що у них почалася своя, власна, мейн-кунська історія.

Ще б не закохатися! Порода - справжня краса, коти- інтелектуали, віддані! Ну і, звичайно, розміри- 1 метр в довжину і 15 кг ваги завершують образ справжнього котячого красеня!

Далі - просто любуємося :