Новий сет україномовної танцювальної музики. Цього разу нема новинок і всього лише 16 треків, але підбір і переходи вам мають сподобатися.
Трекліст, як завжди, буде в коментарях.

Слухати

Вчора дивився другий півфінал відбору на цьогорічний пісенний конкурс "Євробачення". Не в повторі, а по тєліку. І не лише дивився, а й проголосував. Нічого складного. Навіть зайве не списали) Правда, мій вибір не дуже-то допоміг. Але учасник, точніше група, за яку голосував, пройшли до фіналу. За номером можна здогадатись.

Чому стільки уваги до "Євробачення-2019". По-перше, тому що меломан. По-друге, цікавий процес конкурсного відбору, яке перетворили на шоу. І по-третє, на фоні новин і політичної передвиборчої агітації - це як ковток позитивних емоцій.

Лютий - найдепресивніший період року. Чому?! Тому що це найменш активний період в плані подорожей і вилазок. Тому що до цього часу зима набридає і хочеться нового антуражу. Тому що після місяця-півтора в новому році зрозуміло, що в житті навряд чи щось зміниться (у позитивному аспекті). Та й День народження наближається. А це чергове нагадування про вік і швидкоплинність часу. Хоча, я б може і не згадував про депресивний сезон, якби не з'явились нові приводи для засмучення.

Перше - це спонукання до відмови від давнього хоббі - фотографування автобусного транспорту. Неодмінним атрибутом такого захоплення є фотографування рухомого складу, тобто, автобусів і маршруток, і викладання їх на тематичні галереї. Але все частіше стикався з подвійними стандартами і зі збільшенням вимог. Останнім часом стали переоцінювати опубліковані матеріали. Просто дратує, коли завантажиш, наприклад, 10 нових знімків - а 4 старих видалять. Ну що ж, якщо сайту не потрібні фотки, то чому мені напружуватись?

Друга причина - дійшли чутки про заплановану зміну роботи співробітниці, яка курує мою працю з офісу. Так що фріланс накривається. Скоро буде майже рік, як працюю на віддаленці. Можливо, моя праця залишатиметься потрібною, але треба буде знову заводити контакти. А ще як отримувати зарплату? Не факт, що новий співробітник/співробітниця буде з мого міста. Хоча, якщо подумати, для отримання зарплати можна і їздити в офіс. Це додатковий клопіт, але зайвий привід навідатися до Києва.
А якщо в моїх послугах новий представник фірми не буде зацікавлений, доведеться шукати новий підробіток. Про роботу мови не йде( Та й паралельно працювати і шукати роботу незручно: ні на те, ні на інше не вистачить уваги.

От такі справи. Можливо, занадто відверто? Та, як кажуть, вибалакатися ні перед ким.

Ну а щоб не скиглити, ввечері буле другий півфінал вибору учасника на "Євробаченні".

Поки шукали як пробратись, поки виходили, стільки кіл намотали. Аж незручно. А з іншого боку: як лізти на закинуту територію навмання?!