Якщо на Великдень не кожен рік ходили до церкви, то на гробки їздили щороку. Ну, як їздили. Бувало по-різному: один раз з мамою і сусідкою пішки йшли. Але переважно їздили на власній машині. Потім один раз брат підвіз на машині. Минулого року взагалі довелося користуватись маршрутками, бо батько вже дуже старий і машина несправна. 

Поминальна Пасха примітна не лише відвідуванням кладовищ і прибиранням могилок, а й тим, що в такі дні організовувалися спеціальні автобусні маршрути до кладовищ. Причому на рейси стягували автобуси різних моделей і все, що могло їздити. Тож за один день можна було нафоткати багато різних комунальних автобусів. А враховуючи, що київські кладовища є і в області, то сфоткати автобуси на приміських маршрутах (нехай і тимчасових) — це було незвично. Єдине "але" — їхати далеко. Ну ще й погода могла підвести. Тому щоб, здійснити фотополювання на спеціальні рейси потрібно було зранку з'їздити на могилки. А потім яксь доїхати до Києва. Хоча був й міській спецмаршрут. Але то не так цікаво, як комунальні буси.

Отож, з 2010 року зі знайомим друга домовилися проїхатись на 258 і пофоткати біля Північного кладовища.Не знаю як вдалося зранку поїхати пом'янути родичів — і знайомі підвезли до Києва. Потім — у метро. І якось швидко дістався до "Лісової". Там здивувався великій кількості автобусів. Однак довелося трохи потоптатися, перш ніж знайти зручні місця для фотографування. Проїхалися на рідкісних автобусах. Пофоткали біля Північного кладовища. По дорозі назад вийшли посеред траси. Пройшлися біля сіл. Ледве не потрапили під дощ.

В 2011-му також була поїздка до "Лісової". Правда, на фоткання вийшов з іншим товаришем. Погода швидко змінилася на дощову. До Північного кладовища вже не їздив (казали, що там вже не пофоткаєш).

В 2012-му теж обмежився фотканням біля "Лісовою". Але тоді вже автобуси були нецікаві, бо раритети на тй час відсторонили від роботи. Ще й якось примудрився пофоткати 740 маршрут в Голосієво.

В наступні роки вже не пригадаю (чомусь). Можливо, робив паузу в фотополюванні спецмаршрутів. Один рік фоткав на Теремках. А потім розлінувався і вирішив не їхати в Київ, а фоткати біля Південного кладовища (в 2018 і 2019).

А цього року і Поминальний день перенесли. Цікаво, чи будуть спеціальні автобусні маршрути, як це організовували раніше?

Батько додумався не лише помити одноразові рукавички для повторного використання чи носити одну й ту захисну маску по декілька разів — він ще й сходив до поліклініки (причому, опорної для боротьби із коронавірусом). Тільки трохи стало погано — одразу до лікаря. От ми з мамою не любимо бігати по лікарям (все одно толку від них?). А батько мало того, що симулянт — так ще й додатково наражає на небезпеку себе та інших. Так і це не все: викликав медиків для взяття аналізів на коронавірус! Замість того, щоб менше шастати без зайвої потреби, щоб уникати місць скупчення людей — впевнитися, що не зарався, чи навпаки? Де в цьому логіка? Це все одно, що поставити іконки на торпедо і їздити, перевищуючи швидкість і порушуючи правила. Або лікувати печінку і продовжувати бухати.

Коротше, був кіпіш: прибрали хату. Але змусили батька не запускати медиків. Тепер цікаво: чи знайдуть щось, чи ні?

Але найгірше, що тепер симулянт сидітиме вдома.

Прикольний відеокліп! Ще й знімали в Боярці. Пожежний КамАЗ, схоже, оцей.

Останніми тижнями щодня спостерігаю по 2-3 виїзди пожежних машин. Мабуть, пожежі тривають.

До речі, ця машина була у відеокліпі гурту "Цвіт кульбаби".

Вирішив повправлятися з іноземними треками. Ось, зацініть переходи між треками мікс 1.

Ось, другий мікс 2 .

Думаю, може викласти повну версію?

Батя додумався випрати одноразові целофанові рукавички.   І не одразу зізнався.

Це ж треба було додуматись?! Невже це дефіцит і не можна набрати в магазині? Тим паче, вдома є запас.

"— А що ми сидимо, не працюємо?

— Та щось не хочеться."

Майже не через день з'являються нові музичні вподобання. Ось і цими днями під час безсоння розважав себе танцювальними треками на Kiss FM і почув прикольний Deep House, та ще й французькою — це так романтично."амуґ". Аж захотілося поставити на рінгтон.

Нумо напишу про Великдень. Тим паче, ця Пасха незвична — без освячення пасок і крашанок перед церквами, які стали для багатьох ритуалом. Навіть для тих, хто не особливо віруючі. І я декілька разів ходив до церкви. Причому в різні храми. В тому числі, й у сусіднє село(!). Було незвично пройтися нічним містом, зайняти місце перед храмом і чекати, коли окроплять кошик. А потім розбредатися по світанковим вулицям по домівкам. А деякі взагалі виходили на нічну службу і всю ніч вистоювали в храмах. Але кажуть, віра не лише в храмах, а в наших серцях. Та чи прислухаються віряни? До храмів Російської православної церкви запрошують. Рознесуть потім бацили по містам — і буде сплеск епідемії.