Йоу-йоу! Не пройшло й місяця як маршрутки знову подорожчали! В грудні було подорожчання проїзду на 1 гривню. Але схоже маршрутникам цього виявилося замало: тепер ціни наздогнали Обухівські і Бориспільські маршрутки. До «Академмістечка» і «Житомирської» — 16 гривень. До «Святошино» — 17. По місту тепер 5 гривень. За якихось довбані 4-5 кілометри?! Ахрінєть! Як кажуть, «це бізнес, малята!»

Підняли б проїзд до 30 гривень одразу. Нащо мєлочиться? І, саме головне, квитків то не видають. Значить «каса» тіньова. Якщо нема обліку, то значить може бути приховування податків. Наслати на них податкова. Але мабуть у них є «криша».

https://politeka.net/397587-proezd-v-kievskoy-marshrutke-podorozhaet-do-16-griven-foto/

P.S.: Що ж, з'явилися причини придивитися до електричок. Там хоч трохи дешевше. Або користуватися приватними автівками, типу сервісу бла-бла-кар.

Заключна частина хіт-параду найкращих вітчизняних пісень.
3 частина
2 частина
1 частина

[ Читати далі ]

Як тільки кудись зберешся... Або друзі не зможуть скласти компанію. Або погода зіпсується. Або й те, й те. Мабуть, така карма сидіти вдома. Якби ж ще в блогах було багато нового і цікавого, то воно ще більш-менш не нудно. А так, ще читати нічого. Сум-нудьга. Хоча й до цього мені не звикати.

А ще ж півмісяця 2017 року вже нема. Як швидко біжить час!

Ну, не буду про сумне. Тільки відійшов від спогадів. Краще помріяти. Майже рік ще попереду.

 Продовження першої і другої частини хіт-параду найкращих українських пісень. 26 пісень вже позаду. Попереду — чергова підбірка найпопулярніших вітчизняних пісень.

[ Читати далі ]

Наприкінці минулого року вирішив полазити по «Ремдизелю». Але схоже, що запізнився. Завод в стадії демонтажу.
Полазити так і не вдалося: на території бігали собаки, було чутно звук розпилювання металу. Пощастило тому, хто лазив на завод раніше. Зараз там робити нічого. Чи може все-таки щось цікаве там залишилось?



[ Читати далі ]

Продовжую тему спогадів. Уважніше перечитав блог. Жалкую, що так мало писав литдибру (щоденник). З 2013го вирішив закцентувати увагу на фотках, тому на «писанину» «забив». Та й не хотів писати про все. Охоче писав тільки про роботу і знайомства.

Не втримався, щоб не дописати спогади. Поки ще в пам'яті більш-менш свіжо.

Продовження огляду найкращих українських пісень. Нажаль, знайти інформацію про пісні не вдалося. Тому, просто переглянемо відео.


[ Читати далі ]

Хвиля спогадів змусила перечитати старі записи. Виявилось, що раніше була депресія. Незважаючи на те, що життєвий устрій був стабільним — робота, кіт, поїздки. Звичайно, в моменти нудьгування, було сумно. І повтори по тєліку і в житті теж дратували. От тільки причини для суму були інші. Якщо раніше переживав через самотність, то тепер через те, що життя змінилось.

В ЖЖшечці опублікував фотозвіти з Дня відкритих дверей в філії музею громадського транспорту. Може, комусь буде цікаво. Частина 1, Частина 2.

Знову накриває спогадами. Здається, що починаю жити минулим. Особливо стає сумно, коли згадуєш про те чого/кого нема. Хоча і зміни життєвого устрою, і зміни в обстановці і серед оточення, і душевні потрясіння були й раніше. Однак жив сьогоденням. А тепер чомусь хочеться повернутися у минуле. Притому, що там було не все гладко, і проблем вистачало. І справа не в тому, що раніше було цікавіше. Я б не сказав, що зараз нудно. Просто раніше життя було іншим.

Інколи здається, що те, що було в минулому — прожите не мною, а іншою людиною (хоча сам не сильно змінився). Дивне відчуття.

Не знаю в чім річ. Можливо, став помічати швидкоплинність часу. Здається, ніби вчора був 2014, 2015 рік. А зараз вже 2017. Через декілька місяців буде вже 34 роки. А може старію? І, як назло, все навкруги нагадує про минуле: старі програми, фільми.

Вчора заглушив почуття лікером і подивився «Дизель шоу» — то попустило. Але ж треба щось робити.