www.zarvanycia.cc.ua Що треба знати про Пресвяту Євхаристію

  • 17.06.17, 16:13

www.zarvanycia.cc.ua Що треба знати про Пресвяту Євхаристію

Для чого брати участь у Євхаристії та як гідно підготуватися до Причастя? Хто і як може його приймати? Про євхаристійні приписи Греко-Католицької Церкви розповідає о.Йосафат Бойко ВС. У деяких пунктах традиція Греко- та Римо-Католицьких Церков відрізняються. Слово «таїнство» лат. походження «sacramentum» — «таємниця», не вживалось у Новому Завіті, але Церква використовує це слово для означення сили і благодаті, якими Господь обдаровує людину через видимі знаки. Отже, Свята Тайна чи Таїнство — це видимий знак невидимої Божої ласки. Таїнства Нового Завіту установлені Христом, і їх є сім: Хрещення, Миропомазання, Євхаристія, Покаяння, Подружжя, Священство і Єлеопомазання. Євхаристія посідає головне і особливе місце як «Таїнство таїнств», тому каже св. Тома Аквінський: «Усі інші таїнства спрямовані до неї, як до своєї мети». Що таке Свята Тайна Євхаристії? Пресвята Євхаристія чи св. Причастя — це тіло і кров Ісуса Христа під видами хліба і вина. «Пресвята Євхаристія — джерело і вершина всього християнського життя. Усі інші таїнства, як і всі церковні служіння та діла апостольства, пов'язані з Євхаристією і до неї спрямовані. Бо Євхаристія містить у собі весь духовний скарб Церкви, тобто Самого Христа — нашу Пасху» (ККЦ, 1324). Хто, коли і для чого встановив Святу Тайну Євхаристії? «Наш Спаситель на Тайній Вечері, тієї ночі, коли Його було видано, встановив Євхаристійну Жертву Свого Тіла і Крові, щоб увічнити жертву Хреста впродовж віків, аж до Свого приходу» (ККЦ, 1323). «Ісус вибрав час Пасхи, щоб сповнити те, що Він заповів у Капернаумі: дати Своїм учням Своє Тіло і Свою Кров: «І, взявши хліб, віддав хвалу, переломив, дав їм і мовив: «Це Моє Тіло, що за вас віддається. Чиніть це на Мій спомин». Так само чашу по вечері, кажучи: «Ця чаша - це Новий Завіт у Моїй крові, що за вас проливається» (Лк. 22,7- 20) (ККЦ, 1339). Христос доручив Церкві відправляти Євхаристію, приносити безкровну жертву на спомин його смерті і воскресіння і отримати запоруку вічного життя. Хто може відправляти Євхаристію і що для цього потрібно? «Тільки законно висвячені священики можуть головувати в Євхаристії та освячувати хліб і вино, щоб вони стали Тілом і Кров'ю Господа» (ККЦ, 1411). Священики і єпископи діють в Особі Ісуса Христа та від імені Церкви. Диякони самі не можуть цього робити. Для відправи необхідно мати пшеничний хліб та виноградне чисте вино. Для чого нам потрібно приймати Святе Причастя? «Святе Причастя Тіла і Крові Христа збільшує єдність того, хто причащається, з Христом, відпускає йому легкі гріхи й охороняє від тяжких гріхів. Оскільки зміцнюються узи любові між Христом і тим, хто причащається, прийняття цього таїнства зміцнює єдність Церкви — містичного Тіла Христового» (ККЦ, 1416). «Любов, яку Євхаристія запалює в нас, охороняє нас від майбутніх тяжких гріхів. Чим більше ми беремо участь у житті Христа і чим більше поглиблюємо приязнь з Ним, тим важче нам розірвати цю єдність з Ним через смертельний гріх. Євхаристія не призначена для прощення смертельних гріхів...» (ККЦ, 1395). Які є умови гідного прийняття Святого Причастя? а. Перебувати у стані благодаті — без важкого гріха «Той, хто хоче прийняти Христа у євхаристійному Причасті, повинен бути в стані благодаті. Якщо людина свідома, що вчинила смертельний гріх, вона не повинна приступати до Євхаристії, не отримавши попередньо відпущення гріхів у таїнстві Покаяння» (ККЦ, 1415). «Тому, хто буде їсти хліб або пити чашу Господню недостойно, буде винний за Тіло і Кров Господню. Хай, отже, кожний випробує себе самого і тоді їсть цей хліб і п'є цю чашу» (1 Кор. 11, 27-28). Хто свідомий тяжкого гріха, повинен приступити спочатку до Сповіді, а відтак причащатися. б. Дотриматись євхаристійного посту «Щоб належно приготуватися до прийняття цього таїнства, вірні повинні дотримуватися посту, приписаного своєю Церквою» (ККЦ, 1387), тобто щонайменше одну годину перед святим причастям. Вода і ліки перед святим причастям не порушують посту. в. Усвідомлювати, КОГО приймаємо у Причасті «У Євхаристії перебувають «правдиво, дійсно і сутнiсно, Тіло і Кров, поєднані з душею і Божеством Господа нашого Ісуса Христа, а отже, цілий Христос... Ця присутність називається реальною (realis), не винятково, ніби всі інші присутності не є «реальними», а передусім тому, що вона є сутнісною (substantialis) і через неї Христос, Богочоловік, присутній абсолютно цілий і цілісний» (ККЦ, 1374). Св. Йоан Золотоустий говорить: «То не людина чинить, що принесені дари стають Тілом і Кров'ю Христа, а Сам Христос, що був розп'ятий за нас. Священик, що вимовляє ці слова, представляє Христа, але сила і благодать — від Бога. «Це є Тіло Моє», — каже Він. Це слово перетворює принесені дари». Християни визнають, що під видами хліба і вина присутнє Тіло і Кров Ісуса Христа, хоча на вигляд і на смак Святі Тайни є як звичайний хліб і звичайне вино. Як часто потрібно приймати Святе Причастя? «Церква активно рекомендує вірним приймати святе Причастя кожного разу, коли вони беруть участь у відправі Євхаристії; Церква їх зобов'язує це робити щонайменше раз на рік» (ККЦ 1417). Чи можна причащатися кожного дня? Не те чи можна, а навпаки радо заохочується і є дуже добре причащатися щоденно. Ця практика щоденного святого причастя тривала в Церкві до V століття. Згодом цей звичай занепав під впливом відчуття негідності. Св. Йоан Золотоустий докоряє тим, які, будучи на святій Літургії, не причащаються: «Надармо приноситься повсякденна Жертва, надармо стоїмо при престолі, а ніхто не приступає до святого причастя... Як можна бути на Літургії і не приймати святих Тайн?» (Гомілія 3, на послання до Ефесян). Чи треба сповідатися перед кожним Св. Причастям? До частого чи навіть і щоденного Причастя не є потрібно сповідатися кожного разу. Малі провини не є перешкодою до св. Причастя, якщо при цьому причасник збуджує в собі щирий жаль за провини. Як потрібно підготовлювати себе до прийняття Святого Причастя? - Постом, молитвою та ділами милосердя для ближніх; - Примирившись з ближніми (родиною, сусідами...); - Збуджувати жаль за скоєні гріхи; - Іспитувати совість відносно присутності гріха; - Зберігати мовчанку та не розглядатися по церкві; - Мати пристойний і гідний зовнішній вигляд (скромний одяг та культурну поставу тіла); Хто не може приймати Святого Причастя? Не можуть приймати неохрещені. Св. Юстин (+166) каже: «Нікому іншому не дозволено брати участі в Євхаристії, як тільки тому, хто вірує в істину нашого вчення і омився у Святім Хрещенні». Не можуть приймати св. Причастя ті, хто є в стані важкого гріха. Важкий гріх є тоді, коли людина переступає Божу або Церковну заповідь у чомусь дуже важливому, свідомо і добровільно. Не може приступати до приймання Святих Тайн той, хто привселюдно, публічно поводить себе недостойно. Ця заборона у Канонічному праві найперше стосується тих вірних, які живуть на віру нехтуючи Святою тайною Подружжя, або тих, хто розвівся та співживе з іншою людиною» (ККСЦ, 712). Чи дозволено приймати причастя малим дітям? Приймати Св. Причастя малим дітям без потреби Сповіді у Греко-Католицькій Церкві є дозволене. «Сакраментальне впровадження в таїнство спасіння звершується прийняттям Пресвятої Євхаристії, тому Пресвята Євхаристія повинна уділятися після Хрещення і Миропомазання якнайскоріше згідно з приписом партикулярного права власної Церкви свого прав» (ККСЦ, 697). «Євхаристія ­— це хліб життя, і дітей треба постійно ним годувати від часу Хрещення, щоб вони духовно зростали. Спосіб їхньої участі у Євхаристії відповідає їхній спроможності: спочатку він буде відрізнятися від того способу, що в дорослих, не минучи менш свідомо і менш раціонально, але поступово буде розвиватися через благодать і педагогіку таїнства, зростаючи аж до «звершеності мужа, до міри повного зросту повноти Христа» (Еф 4, 13)». («Інструкція застосування літургійних приписів ККСЦ», Конгрегація у справах Сх. Церков). Будучи відповідальними за духовний стан дітей, батьки найперше повинні дати приклад доброго християнського життя, а, отже, і приймати Святі Тайни та пильнувати, щоб діти поступово вивчали правди віри. Чи дозволено причащатися жінкам у період місячного очищення? У Старому Завіті у євреїв, жінка, яка має кровотечу, відділялася від громади, тому що всякий дотик до неї в цей час означав для них культову, молитовну нечистоту і також таким чином вона могла осквернити храм (Лев 15, 19). У Новому Завіті є інший погляд на це: ніяка тілесна нечистота не робить нас морально і молитовно нечистими. Створені Богом, говорить св. Атанасій Великий, ми «не маємо в собі нічого нечистого, але оскверняємося тільки тоді, коли гріх чинимо». Отже, жінка в такі періоди може приступати до св. Причастя, якщо вільна від гріха. Як потрібно поводити себе в часі Причастя? — Заздалегідь робимо на собі знак святого хреста; — Руки складаємо хрестоподібно на грудях; — Підійшовши до чаші, називаємо своє імя; — Широко відкриваємо уста та відхиляємо голову назад, при цьому не закриваючи очей, щоб не похитнутися і, щоб священик не опустив святих Тайн; — Уста можемо закривати після того, коли священик забере ложечку з уст; ложечку не можна облизувати; — Святі тайни потрібно споживати відразу; — Якщо є потреба, можна скористатися рушничком, що його тримає священик, і витерти уста; — Не можна торкатися чаші руками і цілувати руку священика; Як причащатися: стоячи чи навколішках? Літургійно правильно приймати Святе Причастя стоячи. До такого способу приймання Святих Дарів, як не дивно нас закликає сам священик, коли каже: «Зі страхом Божим і з вірою приступіть», а не приклякніть. Також після причастя диякон співає: «Прості прийнявши Божественних... Христових Тайн, достойно благодарім Господа». Слова «прості прийнявши» власне означають, що ми прийняли Святі Тайни в простій поставі. Чому стоячи? Відомо, що стояча постава є символом торжества, перемоги та радості. Натомість постава на колінах є знаком розкаяння, покути та жалю. Отже, приймати Святе причастя ми не повинні з відчуттям розпуки чи розкаяності, бо каємося ми у Сповіді, а Причастя приймаємо з трепетом, вірою та зі страхом, але одночасно з радістю, адже момент причастя на Службі Божій знаменує ніщо інше, як Воскресіння. Однак варто пам’ятати також і про «другу сторону медалі». Є храми, де клякання під час причастя стало вкоріненим звичаєм, тому важливо є поважати ці звичаї, і дбати, щоб наша поведінка у храмі не призвела до згіршення, чи до пустих суперечок, що часто виникають на цьому ґрунті. Чи дозволено причащатися в римо-католицьких та православних храмах? «Католицькі служителі дозволено уділяють святі тайни тільки вірним католикам, які їх подібно дозволено приймають тільки від католицьких служителів» (ККСЦ, 671, §1). Ми належимо до Католицької Церкви, тому сповідатися і причащатися в римо-католицьких храмах нам є дозволено, якщо немає можливості звернутися до священика нашого обряду. Що стосується Православної Церкви: «Якщо цього вимагає необхідність (небезпека смерті) або радить справжня духовна користь, то вірним католикам, які фізично або морально не мають змоги звернутися до католицького служителя, дозволяється приймати святі тайни Покаяння, Євхаристії, та Єлеопомазання хворих від некатолицьких (православних) служителів» (ККСЦ, 671, §2).
Джерело: CREDO: http://credo.pro/2014/06/118561

https://twitter.com/krokdospasinnya ,
https://ask.fm/Zarvanycia ,

www.zarvanycia.cc.ua 7 червня день третього віднайдення голови І

  • 07.06.17, 19:59

www.zarvanycia.cc.ua 7 червня день третього віднайдення голови Івана Хрестителя.

7 червня день третього віднайдення голови Івана Хрестителя. В третє голову Івана Хрестителя було віднайдено блзько в 850 році. Під час заворушень, що відбувалися в Константинополі у звязку із вигнанням Івана Золотоустого , голову Хрестителя було перенесено у місто Емес. Звідти її перенесли у місто Комани, адже в певний час на Емес було багато нападів сарацинів. Там же, в Команах , її було закопано в землю . Це сталося в період іконоборчої єресі. Коли ж іконоборство було зупинене то патріарху Ігнатію уві сні було вдіння яке показало місце знаходження голови. Він розповів про це імператору і той дав наказ знайти голову Предтечі. Її знайшли саме на тому місці, яке вказано було Ігнатієм. Пізніше голова була перенесена до придворного храму в Константинополі , частина голови знаходться на горі Афон.
https://twitter.com/krokdospasinnya ,
https://ask.fm/Zarvanycia ,

www.zarvanycia.cc.ua Зіслання Святого Духа

  • 03.06.17, 11:28


www.zarvanycia.cc.ua Зіслання Святого Духа

Ів. 7, 37-52, 8, 12
Я – світло світу. Хто йде за мною не буде в темряві блукати

Коли ми роздумуємо про Святого Духа, то переважно пов’язуємо Його особу з тілесними чи духовними дарами. У молитві до Святого Духа наша увага часто затримується на земних потребах: міцне здоров’я, добра робота, успіхи у житті, спокій, радість, задоволення. Зосередження уваги лише на цих дарах створює певну небезпеку для душі, що людина починає більше цінувати Божі дари ніж самого Бога. Однак для християнина немає більшого дару, крім Бога і Його любові. Тому святий Альфонс висловився про це так: „Бог осуджує численні душі, що випрошують нічого не вартих короткотривалих благ і залишають безконечне Добро (Бога), що є джерелом всякої радості”.

Занечищена земськими розкошами людина слабо розуміє цю правду, і тому, на своє нещастя, любить те, що мала б ненавидіти, і ненавидить те, що варто б любити. Свята Марія Паційська закликає: „Боже, люди не люблять Тебе тому, що не знають тебе!” Свята Тереса висловлювалася з цього приводу так само: „Господи Боже, хто не знає, той не любить Тебе!”

Одного разу до пустельника Макарія прийшов юнак, щоб отримати пораду, як йому стати щасливим. Макарій сказав йому: „Йди на цвинтар і картай померлих. Потім трохи відпочинь, а відтак хвали їх, скільки можеш дібрати слів! Відтак пристав вухо до гробу і слухай, що тобі відповідатимуть на це все. Тоді прийдеш до мене, я скажу тобі, як стати щасливим”. Юнак так зробив, прийшов і говорить: „Я картав, як ніколи”. „І що тобі померлі сказали?” „Нічого! Опісля я їх дуже хвалив!” „А що вони тобі відповіли?” „Нічого! Гробова тиша постійно царювала!” Тоді сказав Макарій: „Тож іди і так роби! Будь глухий на всі похвали, не шукай слави у людей, не зраджуйся прикростями і терпіннями і будеш щасливий!”

Ісус Христос зіслав Святого Духа на апостолів не тільки для того, щоб звільнити їх від страху, а щоб відкрити їм розуміння усіх таємниць своєї науки, щоб вони могли впевнено і відважно проповідувати Євангеліє і продовжували Його діло освячення і спасіння людського роду. Саме через проповіді апостолів і святих Святий Дух просвічував і навертав поганські народи до правдивої віри і правдивого Бога. З цією метою наша Церква у молитві Царю Небесний називає Святого Духа спасителем, кажучи: „І спаси, Благий, душі наші”.

Святий Дух своїм сходженням на апостолів і на нас сьогодні хоче відкрити нам найбільший дар – Бога і Його любов. Тому апостол Павло зазначив про це у своєму посланні, що промине віра і надія, а залишиться навіки любов до Бога.

Святий Дух помагає нам пізнавати Божу науку, самих себе, пізнавати Бога і провадить до з’єднання з Ним. Він особливо старається допомогти нам відкрити найбільший дар - правду про безмежну любов Бога до людей, пригадуючи слова Христа: „Пізнаєте правду і правда визволить вас” (Ів. 8, 32). А євангелист Іван доповнив це наступними словами: „Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має. Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому” (1 Ів. 4, 16). Саме правда про любов Бога до людей може принести нам вільне і щасливе життя.

Віра навчає нас, що Святий Дух – уособлена любов, якою Отець любить Сина і Син Отця. Через це дар Любові, який є найбільшим даром, що Бог може подати нашим душам, приписуємо Святому Духові, бо як пише святий Павло: „Любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний” (Рим. 5, 5). Тому особливо треба молитися, бо Бог обіцяв подати Святого Духа тому, хто покірно благає: „Отець Небесний дасть Святого Духа тим, що у Нього просять” (Лк. 11, 13).

Святий Альфонс у своїх роздумах про таємницю Зіслання Святого Духа, так висловився про це: „Предвічний Отець не зупинився на тому, що віддав свого Сина Ісуса Христа, аби він Своєю смертю спас нас. Він вирішив дати ще Святого Духа, щоб перебував у наших душах і будив у них вогонь любові. Сам Христос стверджував, що прийшов на землю, аби розпалити цей святий вогонь у наших серцях, і що не бажає нічого більше, аніж побачити, що цей вогонь там спалахнув: „Вогонь прийшов Я кинути на землю і як Я прагну, щоб він вже розгорівся!” (Лк. 12, 49).

Божа любов, це був той святий вогонь, що розбудив у святих наснагу до Божих справ, спонукав любити ворогів, зрікатися земських благ і радо йти на муки та смерть. Любов не вміє бути бездіяльною. Вона ніколи не каже „досить”. Чим більше пізнає душа Бога, тим сильніше любить його. Що більше якась душа любить Бога, тим сильніше бажає трудитися, щоб догодити Йому та здобути собі Його любов. „Ми ж відважні й радше воліємо вийти з тіла, щоб жити з Господом. Тому й намагаємося з усіх сил йому подобатися: чи ми в тілі, чи поза тілом” (2 Кор. 5, 8-9) – стверджує апостол Павло.

То ж у сьогоднішній день, у свято П’ятидесятниці, просімо Святого Духа, щоб зіслав на нас свій вогонь любові, щоб спалив у нас всяке зло, а запалив добро, нехай його світло повсякчасно просвічує нам дорогу до щасливої вічності!

Духу Святий, відроди і нас духом і правдою, потіш нас на цій долині сліз, зроби так, щоб ми були гідними дітьми Божими на віки вічні! Амінь

http://www.zarvanycia.cc.ua/ , 
https://www.facebook.com/krokdospasinnya , 
https://twitter.com/krokdospasinnya , 
https://ask.fm/Zarvanycia , 
http://blog.i.ua/user/6200557/ , 
https://www.youtube.com/embed/KWdm6dJfTHQ

www.zarvanycia.cc.ua Блаженніший Любомир Гузар помер.

  • 31.05.17, 20:02


www.zarvanycia.cc.ua Блаженніший Любомир Гузар помер.

Цю інформацію ТСН підтвердив помічник глави церкви.

Гузара не стало на 85-му році життя.

26 лютого колишньому предстоятелю Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішому Любомиру виповнилося 84 роки.

Він був єпископом Української греко-католицької церкви, кардинал Католицької церкви; від 28 січня 2001 року Верховний архиєпископ Львівський, від 25 серпня 2005 року по 10 лютого 2011 року Верховний архиєпископ Києво-Галицький — предстоятель Української греко-католицької церкви.

Коли йому було одинадцять, Західну Україну захопили комуністи і родина виїхала до Зальцбурга, а згодом – до США. У Штаті Коннектикут він закінчив духовну семінарію. У зрілі роки працював викладачем у Римі, написав дисертацію про Митрополита Шептицького.

1993-го року вже в ранзі кардинала Гузар повертається до України, а 2001-року обраний главою Української греко-католИцької церкви. Дванадцять років тому відбувся історичний тріумф УГКЦ – її головний офіс переїхав до Києва в новий собор.

2011 року Гузар передав керування церквою Святославу Шевчуку.

У найскладніші для країни часи Любомир Гузар завжди закликав спільноту жити в мирі та творити добро.

Читайте також: Очільник УГКЦ, кандидат на папський престол та пластун. Біографія Любомира Гузаря Очільник УГКЦ, кандидат на папський престол та пластун. Біографія Любомира Гузаря Очільник УГКЦ, кандидат на папський престол та пластун. Біографія Любомира Гузаря

Нагадаємо, Гузар народився 26 лютого 1933 року у Львові. У 1944 році сім'я змушена була покинути Україну. 1958 року Любомира Гузара висвятили на священика для служіння в Стемфордській єпархії. У листопаді 1996 року владика Любомир призначений Єпископом-помічником Глави Української Греко-Католицької Церкви.

26 січня 2001 року на Надзвичайному Синоді Єпископів УГКЦ він був вибраний Верховним Архиєпископом УГКЦ, а вже 21 лютого призначений Папою Іваном Павлом ІІ кардиналом Католицької Церкви.

21 серпня 2005 року проголошено перенесення осідку Глави УГКЦ зі Львова до Києва. 10 лютого на прес-конференції в Києві Блаженніший Любомир повідомив про те, що цього дня Папа Венедикт XVI прийняв його зречення з уряду Верховного Архиєпископа УГКЦ. Відповідне прохання він подав, коли йому виповнилося 75 років. Більше читайте тут: https://tsn.ua/…/pomer-blazhennishiy-lyubomir-guzar-938380.…

http://www.zarvanycia.cc.ua/ , 
https://www.facebook.com/krokdospasinnya , 
https://twitter.com/krokdospasinnya , 
https://ask.fm/Zarvanycia , 
http://blog.i.ua/user/6200557/ , 
https://www.youtube.com/embed/FpRxRtTe2vU

www.zarvanycia.cc.ua Неділя святих отцiв I Вселенського Собору

  • 28.05.17, 17:33

www.zarvanycia.cc.ua Неділя святих отцiв I Вселенського Собору

В цю неділю згадуємо Святих Отців І Нікейського Собору 325 року.
На початку IV ст. Христова Церква після переслідування отримала свободу. Це був урочистий етап в історії, але разом з цим почався період іншого випробування. Почали поширюватися різні вчення, що часто не мали єдності із вченням Ісуса із Назарету. Таке вчення з часом назвали ересями. Однією із перших, явних та небезпечних була аріянська єресь.
Проти фальшивого вчення священика Арія, який заперечував божество Ісуса Христа, відважно виступили єпископи, які зібралися на цьому Соборі, і не одному з них довелося багато за це постраждати, відстоюючи перед ворогами правдиве вчення та істину Христа.
Сьогодні після празника Вознесіння Господнього, коли згадуємо у читанні Євангелії Архиєрейську молитву Ісуса Христа, ми вшановуємо святих отців, які оборонили правдиву науку в Триєдиного Бога і божество Ісуса Христа і заповіли нам передавати з покоління в покоління Євангельські поучення.
Традиційність у церкві
У нашій Церкві крім Святого Письма фундаментом віри є також Свята Традиція: це передання святих Отців, їхні рішення, їхні писання, це Богословська спадщина первісних церковних спільнот, Богослужбові тексти.
Для нас дуже важливо, щоб продовжувати те, що було перед нами. Бо початком є Христос, продовженням є апостоли та їхні учні, потім були учні учнів та апостолів, а тепер ми є.
Саме тому, ми маємо бути на сторожі Традиції і не спокушатися на новизну, що походить не знати звідки. Коли продовжуємо духовість наших духовних предків, ми маємо певність, що стаємо учасниками того Спасіння, що приніс Христос. І таким чином не ставимо під сумнів правильність у сприйнятті Його Діла Відкуплення.
У сьогоднішній час далі продовжується хвиля поділів і нових форм християнства, які тепер явно говорять, що вони є нетрадиційні християни. І це виявляється не тільки у нетрадиційному вченні Божої Науки, але й у не бажанні єдності із християнами.
Творячи різні форми молитви та Богослужень, прослідковується бажання відрізнитися і створити щось нове і своє. Ось, цього і ми є маємо остерігатися. Використати Бога і те, що Боже, у своїх цілях – це не по-християнське.
Форма молитви не може бути, причиною поділу і заперечення правдивості віровизнання іншого.
Коли помилка іншого може стати кроком до покращення
Не секрет, що у Святій Церкві помилки окремих людей створили деякі замішання і підштовхнули багатьох засуду. Так гріх однієї людини вплинув на те, щоб інша людина зробила ще більший гріх – створила розділення.
“Не можливо, щоб не було спокус у світі, але горе тому, через кого приходять ці спокуси.”
Коли бачимо трудність між християнами маємо наслідувати традицію Святих Отців Собору, тобто збиратися разом, молитися і докладати усіх зусиль, щоб зберегти єдність.
Таким чином помилка іншого може стати кроком до покращення. Єресь Арія та інших стала причиною, щоб стала ясність у визнанні віри. Так виникла молитва, яку ми постійно творимо на Божественній Літургії “ВІРУЮ”.

https://twitter.com/krokdospasinnya ,
https://ask.fm/Zarvanycia ,

Прохання від Анастасії

  • 12.05.17, 20:01

Прохання від Анастасії

Здравствуйте, я волонтер, хочу передать Вам прошение болящей семьи о благотворительных молитвах на 1 год о здравии, если у Вас имеется такая возможность упоминайте пожалуйста о здравии их в течении года, у них денег заказать молитвы нет, а помощь очень сильно нужна молитвенная, так как им врачи расписали лечение на год, хотим помочь им выздороветь-очень хорошие люди. А девочка-ребёнок с мамой которые долго болели - скончались - девочка от рака, мама - от аутоимунного системного заболевания, если есть возможность запишите пожалуйста их дополнительно за упокоение душ тоже на год, что бы Господь спас их души по милости своей и человеколюбию. Если конечно такое возможно, большое Вам спасибо за внимание. 
Их имена (болящие): 
Евгений (мужчина) 
Александр (мужчина) 
Алла 
Надежда 
Роман 
Наталья 
Анатолий 
Девочка за упокой с её мамой: 
Надежда (девочка-отроковица) 
Александра (женщина) 
Большое спасибо заранее, извините за подобную просьбу заранее.

www.zarvanycia.cc.ua 10 травня священномученика Симеона.

  • 10.05.17, 20:34

www.zarvanycia.cc.ua 10 травня Церква вшановує пам'ять святого апостола і священномученика Симеона, родича Господнього. 

Святий апостол і священномученик Симеон, родич Господній, був сином Клеопи, молодшого брата святого Йосифа Обручника. У зрілому віці він побачив чудеса Господа Ісуса Христа, увірував у Нього і став одним з числа сімдесяти апостолів. Святий Симеон проповідував вчення Христове і наставляв в істинах святої віри. Після вбивства святого апостола Якова, першого єпископа Єрусалимського, на його місце християни обрали святого апостола Симеона. У правління імператора Траяна римському правителю Аттику донесли, що святий Симеон походить з роду царя Давида і сповідує християнську віру. Язичники схопили святого Симеона, який у той час був вже столітнім старцем і після довгих мук розіп'яли на хресті. 

Тропар: 
У світі радієш, Симеоне Єрусалимський, люб'язно Христу Богу, тіло духовне чисто зберіг, перетерпівши пристрасть тілесну, довготерпеливе, міцно, і в кінець на хресті розп'ятий був. Ти бо, Істинному дбайливцю подобався, і від світу скоро відлучився, люті виразки на собі поніс і молишся за душі наші.

http://www.zarvanycia.cc.ua/
https://vk.com/krokdospasinnya , 
https://ok.ru/profile/533438398557 , 
https://www.facebook.com/krokdospasinnya
https://twitter.com/krokdospasinnya , 
https://ask.fm/Zarvanycia , 
http://blog.i.ua/user/6200557/
https://www.youtube.com/embed/k7cOCTNzikM

www.zarvanycia.cc.ua НЕДІЛЯ ПРО РОЗСЛАБЛЕНОГО

  • 07.05.17, 16:18

www.zarvanycia.cc.ua НЕДІЛЯ ПРО РОЗСЛАБЛЕНОГО

Євангеліє нам оповідає про те, що недалеко від Храму в Єрусалимі була Овеча купіль (щось ніби басейну). Ангел Господній сходив в цю купіль, обурював воду і давав їй чудодійну силу, і хто перший входив у воду після обурення її Ангелом, той отримував зцілення від всякої хвороби, якою б не був хворий. Ця цілюща сила привертала до води безліч болящих. Серед них була одна людина, яка тридцять вісім років страждала тяжкою недугою, але все-таки не сумувала сподіваючись на зцілення. 
З нагоди свята Господь наш Ісус Христос прийшов до Єрусалима і відвідав Овечу купіль. Звернувши увагу на розслабленого, який чекав милості Божої, Господь запитав його: «Чи хочеш бути здоровий? Так, Господи, — відповідав хворий, — але не маю людини, яка опустила б мене в купальню, коли обуриться вода; коли ж я приходжу, інший вже сходить раніше мене. Тоді Господь говорить: Встань, візьми постіль твою і ходи» (Ін. 5, 6-8). І, диво! Одним Своїм Божественним словом Господь миттєво зцілив хворого. Той, хто страждав тридцять вісім років тяжкою недугою миттєво видужав, узяв постіль свою і пішов. А було це в день суботній, і іудеї сказали, що в суботу не дозволене носити ліжко. Тоді зцілений промовив: «Хто мене зцілив, Той мені сказав: візьми постіль твою і ходи» (Ін. 5, 11). Ісуса Христа поряд вже не було. Він сховався в народі. Але потім, коли Господь зустрів зціленого в храмі, Він додав наступні слова: «Ось, ти видужав; не гріши більше, щоб не трапилося з тобою чого гірше» (Ін. 5, 14). 
Перше, що заслуговує нашої уваги, — це тверда віра хворого в милосердя Боже. Тридцять вісім років він страждав від тяжкої хвороби і не знемагав в своєму терпінні і покладанні надії. Він вірив і сподівався отримати просиме, і Господь згадав про нього і подав йому зцілення. Навчімося, на цьому прикладі бути терплячими під час відвідуючої нас скорботи, яких буває так багато. Прагнемо сподіватися на Господа Бога і сподіваючись на Нього черпати силу і мужність до покірливого перенесення різного роду скорботи і невдач житейських. Якою б тяжкою не була скорботи, скільки б часу вони не продовжувалися, — віримо, що Господь може нам допомогти і рано чи пізно полегшить наші страждання, якщо тільки матимемо тверду, непохитну надію на Його милосердя. Господу все можливо, і Він може в одну мить змінити нашу скорботу на радість. Дійсно, скорботи і біди деколи не під силу понести людині, і ми, із-за своєї легкодухості і нетерплячості, нерідко втрачаємо надію на милість Божу, плачемо і ремствуємо, кажучи: "терплю я і молюся, але Господь не бачить моїх сліз", — і вже починаємо впадати у відчай. Наскільки ми деколи малодушні! Приклад терплячого перенесення своєї хвороби розслабленим нехай послужить повчанням кожному з нас. 
Якщо ми віруємо, що є Бог, що Він за нас віддав на смерть Свого Єдинородного Сина, якщо ми віруємо, що усім нашим життям управляє не хто інший, а Той же Отець Небесний — тому ми і повинні покласти на Нього всі наші покладання, надії. «Покладайся на Господа у скорботах твоїх, і Він підтримає тебе. Ніколи не дасть Він упасти праведникові» (Пс. 54, 23). 
Ми іноді бажаємо, щоб наші прохання і молитви негайно ж виконувалися, не думаючи про те, що Бог краще за нас знає, що для нас корисно і коли подати нам утіху. Ми плачемо, стогнемо, називаючи себе нещасними і як би безневинно страждаючими все життя, не згадуючи повчання Господнього апостола: «Господь, кого любить, того карає; б'є ж всякого сина, якого приймає» (Евр. 12, 6). Через перенесення скорботи і тілесних страждань Господь лікаує нашу душу, готуючи її до майбутнього життя, навчає нас смирення і нелицемірного покладання надії на Його милість. Скорботи ясно свідчать про те, що Господь в цей час звернув на нас особливу увагу. Він хоче умудрити нас заради спасіння, дає нам можливість показати Йому, наскільки ми багатий вірою, надією і любов'ю, — цими істинними християнськими чеснотами, без яких людині неможливо увійти до Царства Небесного. 
І недаремно святі і праведні вважали себе забутими Господом, коли їх довго не відвідувала скорбота. Апостол Павло говорить: «І не цим тільки, але хвалимось і скорботами, знаючи, що від скорботи походить терпіння, від терпіння – досвідченість, від досвідчености – надія, а надія не посоромить, тому що любов Божа влилась у серця наші Духом Святим, даним нам» (Рим. 5, 3-5). Скорботи — це наші вчителі, вони навчають нас терпінню, досвідченості і майстерності. А досвід — це велика справа в житті. Досвід одушевляє людину впевненістю в успіху. 
А ми ось цієї-то дивної сили не хочемо в собі виховувати, і навіть коли Господь Сам, по Своєму чоловіколюбству, вирішує виплекати в нас її, цю силу, то ми і тоді ремствуємо на Нього, плачемо на долю: навіщо вона вимагає від нас напруги, зусилля, турботи і праці непосильного. Не знаючи того, що своєю легкодухістю ми істотно заважаємо благодаті Божій допомагати нам, — ми стаємо ні на що не здатними, такими, що не вміють сприйняти в себе цю благодать, яка вимагає від нас рішучості у відданні себе у волю Господню. 
Не можуть не обернути на себе нашої уваги слова з прочитаного Євангелія, сказані Господом зціленому розслабленому: «Ось, ти видужав; не гріши більше, щоб не трапилося з тобою чого гірше» (Ін. 5, 14). З цих слів видно, що між хворобою і гріхом існує самий найтісніший зв'язок. Поки перші люди не погрішили, доти вони були здорові і тілом і душею. А після того, як не змогли вберегти себе від гріха, — услід за гріхом послідували і хвороби. Це явище повторюється і зараз, і закон цієї залежності буде в силі до кінця віку. Всяке порушення закону, яке в області тілесної, так і в області етичної, спричиняє за собою розлад природи нашої і неодмінно супроводжується хворобами. А тому, знаючи цю істину, необхідно уникати гріха як причини руйнування наший душевної і тілесної природи. 
Але благодать Божа дає нам засіб до постійного очищення від гріхів в Таїнстві покаяння. Скільки б людина не падала — вона завжди має можливість встати. Усвідомивши свій гріх, пошкодуємо про те, що ми образив всевишнього Господа, здобудемо твердий намір виправлення — і Господь по Своєму милосердю пробачить нам наш гріх і сподобить Своєї благодаті. 
Скажемо словами святого апостола Іакова: «Терпіть же довго і ви, зміцніть серця ваші,бо пришестя господа наближається» (Як. 5, 8). Життя своє віддамо волі Божій. Віримо: Господу краще за наше знати, коли Йому поглянути на нас, а коли і відвернути від нас пречисте Лице Своє. І що б не трапилося в житті — частіше молимось: Уповання моє — Отець, Пристановищек моє — Син, Покрив мій — Дух Святий, Тройце Свята, слава Тобі! 
Вчення святих отців про користь хвороб 
«Хто створив душу, Той створив і тіло, і Хто зціляє безсмертну душу, Той може зцілити і тіло від тимчасових страждань і хвороб. (Преп. Макарій Єгипетський) 
«Вражається плоть, щоб зцілилася душа, вбивається гріх, щоб жила правда». 
«Як не потрібно зовсім бігати лікарського мистецтва, так невідповідно вважати в нім всю свою надію. Але як користуємося мистецтвом землеробства, а плодів просимо у Господа, так ведучи до себе лікаря, коли дозволяє це розум, не відступаємося від покладання надії на Бога». (Свт. Василій Великий) 
«Коли не можу зробити, щоб не страждати, набуваю стражданням те, що переношу його і дякую як в радощах, так і в скорботі, будучи впевнений, що все трапилося з нами у Слова не без розумної причини, хоча нам і здається, що немає причини. Хвороби і для духовної моєї частини служать деяким очищенням, а в очищенні всякий має потребу, як би не був він міцний». (Свт. Григорій Богослов) 
«Зіпсованість душі є причина хвороб тілесних. 
«Трапляються хвороби і для випробування нас в добрі». 
«Бог часто попускає тобі впасти в хворобі не тому, щоб Він залишив тебе, але з тим, щоб більше прославити тебе. Отже, будь терплячий». (Свт. Іоан Золотоуст) 
«Якщо схопить тебе хвороба, не сумуй і не падай духом, але подякуй Богові, що Він промишляє доставити тобі хворобою благо. Коли людина хвора, тоді і душа його починає шукати Господа. Тому напоумлення добре, якщо тільки напоумлений дякує». (Преп. Єфрем Сирін) 
«Хвороби посилаються для очищення тих, що згрішили, а іноді для того, щоб смирити піднесення». (Преп. Іоан Ліствічник) 
«Тіло твоє, виснажене недугою, може бути спасительним лікуванням для душі твоєї. Якщо ти подібний до заліза, то вогонь страждання очистить тебе від іржі; якщо ж ти золото, то цей вогонь додасть більше блиску твоїм чеснотам». (Квітник Духовний)

http://www.zarvanycia.cc.ua/
https://vk.com/krokdospasinnya , 
https://ok.ru/profile/533438398557 , 
https://www.facebook.com/krokdospasinnya
https://twitter.com/krokdospasinnya , 
https://ask.fm/Zarvanycia , 
http://blog.i.ua/user/6200557/
https://www.youtube.com/embed/UCc2MBPecH4

ОФІЦІЙНА ЗАЯВА і прес-конференція з приводу "об`явлень" с. Мар

  • 03.05.17, 20:32
ОФІЦІЙНА ЗАЯВА 
і прес-конференція 
з приводу "об`явлень" с. Марії Баран, 
які поширює єрм. Григорій (Антоній) Планчак

https://www.youtube.com/watch?v=4rgJ1Ty0T18
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
133
предыдущая
следующая