Я так хочу до тебе




Слова: Святослав Вакарчук
Музика: Святослав Вакарчук


Я так млію за тобою,
Як ніколи ніхто не млів,
Так все дивлюсь за тобою,
Що й не мушу казати слів.
Так сумую за тобою,
Як за волею в клітці птах,
І чекаю, і не знаю,
Чи ж то правда в твоїх очах.

Приспів:
Я так хочу до тебе,
Як до матері немовля.
Я так хочу до тебе,
Як до неба ота земля.
Всі на світі бажання,
Все, що маю, віддам я,
Лиш би кожного ранку
Називати твоє ім'я.
Я так хочу до тебе...

Як то можна так хотіти,
Щоб усю ніч чекати знак,
Поки свічка буде горіти,
Поки мила не скаже "так"?
Я так млію за тобою,
Як ніколи ніхто не млів,
Так сі дивлю за тобою,
Що й не мушу казати слів.



Історії для душі




         Дівчина була в поганому настрої. Все було проти неї, все її
дратувало. Багато вимагають в школі, вдома, надто багато... Та
ще й мама вже в котрий раз читає їй нотації...
Дочка насупилася ще більше. Потім, дивлячись мамі просто в
очі, голосно сказала:
– Мамо, мені вже обридли твої повчання. Чому, натомість, не
обіймеш мене сильно-сильно? Жодна порада не поможе мені більше
від твоєї ласки.
Мати дуже здивувалась. Очі дочки благали обіймів. Непевним
голосом і майже з плачем сказала:
– Хочеш... ти хочеш, щоб я тебе обняла? Знаєш, я також хочу,
щоб ти мене обняла...
І вони обнялись, зі сльозами радості в очах.
 



Кожний з нас потребує потіхи і розради, конкретного вияву

любові. Але ми часто є надто стримані, надто боязкі, щоб виявити

наші правдиві почуття. І ховаємо їх за холодною й суворою

маскою, зі страху, щоб інші не побачили нашої “слабкості”.

Але тільки тепло серця може врятувати нас від великого

холоду нашої епохи.


***Вона***Мія Крушин

Послухайте, які у нас таланти ростуть!!!





Сила думки


       Йшов собі полем подорожній – і раптом у траві побачив якийсь
предмет дивної форми.
– Це змія, – подумав він.
Змія кинулась на нього і вкусила.
Пізніше тією ж дорогою йшов інший подорожній. Він також
побачив предмет дивної форми.
– Це птах, – подумав він.
Затріпотіли крила, і птах полетів у небо.



            Одному водієві несподівано вночі посеред поля пробилося
колесо автомобіля. Він засмутився, бо не мав потрібного
інструменту, щоб його замінити. Раптом вдалині він побачив
маленький вогник – це був одинокий селянський будинок.
Водій швидко пішов у тому напрямку.
Дорогою він думав: “А що, як ніхто не відкриє дверей?”
“А що, як не буде потрібного інструменту?”
“А що, як не схочуть його позичити?”
Від таких непевних думок його тривога зростала, і коли
нарешті водій дійшов до того будинку, то був такий знервований,
що, розмахуючи кулаком під носом у господаря, закричав: “Тримай
собі свій домкрат!”




      Подобається це нам, чи ні, але наші думки визначають маршрут
нашої земної мандрівки, званої життям. Якщо будемо думати тільки
про невдачі, то вони переслідуватимуть нас. Якщо ж думатимемо,
що ми нелюб’язні, невиховані, то такою буде і наша поведінка.



Якщо говорити дитині, що вона дурна, то такою вона і виросте.






ТЕ, ЩО...



Те, що нам казали, коли ми були дітьми:

Не біжи; йди поволі; швидко; їж усе; мий руки; чисти зуби;
мовчи; говори; перепроси; привітайся; ходи сюди; відчепись від
мене; йди бавитися; не перешкоджай; не біжи; вважай, бо впадеш;
тим гірше для тебе; ти не вмієш; ти замалий; я сам зроблю; ти
вже великий; йди спати; вставай, вже пізно; я маю роботу; бався
сам; одягнися; не стій на сонці; йди на сонце; не розмовляй з
повним ротом...



Те, що ми хотіли б почути:


Люблю тебе; ти гарний; я щасливий, що тебе маю; поговорімо
про тебе; як почуваєшся? боїшся? чому не хочеш? ти – дуже милий;
приємний; розкажи, що ти відчував; ти – щасливий? мені приємно,
коли ти смієшся; плач, якщо хочеш; кажи те, що хочеш; чому
страждаєш? що тобі не подобається? довіряю тобі; мені приємно з
тобою; хочу розмовляти з тобою; мені приємно слухати тебе; ти
мені подобаєшся такий, який ти є; гарно бути разом; скажи, якщо
я помилився...


Навколо тебе є багато людей, що чекають на слова, які хотіли

почути ще в дитинстві.



Нервово смикаючи ручку своєї торбинки, одна пані сказала:
“Знаю, що мій чоловік вміє бути ніжним і сердечним. Він
завжди є таким з нашим псом”.






Що щастя? Се ж ілюзія





Що щастя? Се ж ілюзія,
Се привид, тінь, омана…
О ти, ілюзіє моя,
Зрадлива і кохана!

Кринице радощів, чуття
Ти чарочко хрустальна!
Омано дум, мого життя
Ти помилко фатальна!

Я хтів зловить тебе, ось-ось,
Та враз опали крила:
З тобою жить не довелось,
Без тебе жить несила.

З тобою жить — важка лежить
Завада поміж нами;
Без тебе жить — весь вік тужить
І днями, і ночами.

Нехай ти тінь, що гине десь,
Мана, луда — одначе
Чому ж без тебе серце рвесь,
Душа болить і плаче?

Нехай ти тінь, мана, дім з карт
І мрія молодеча,
Без тебе жить — безглуздий жарт,
І світ весь — порожнеча.

Як той Шлеміль, що стратив тінь,
Ходжу я, мов заклятий,
Весь світ не годен заповнить
Мені твоєї страти.










Чого являєшся мені



Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?




Чого являєшся мені
У сні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні -
Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш,
Ідеш по вулиці - минаєш,
Вклонюся - навіть не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
У серці здавлюю на дні.




О ні!
Являйся, зіронько, мені!
Хоч в сні!
В житті мені весь вік тужити -
Не жити.
Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в'яне, засиха, -
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає,
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає, щастя молодого,
Бажаного, страшного того
Гріха!



Якщо прийде журба

Якщо прийде журба, то не думай її Рознести у веселощах бучних

За столом, де веселії друзі твої

П'ють-гуляють при покликах гучних.

Ти не йди в пишний дім, де музика бринить,

Де танцюють веселії пари, -

Там ще гірше серденько тобі заболить,

Чоло вкриють ще тяжчії хмари.

І в людську течію ти не важся іти,

Де юрба стоголова, як море,

Йде, хвилює, шумить, - в ній поринеш і ти,

Не розійдеться ж там твоє горе.

Краще йди в темний гай, у зелений розмай

Або в поле, де вітер гуляє,

На дозвіллі із лихом собі розмовляй,

Може, там його вітром розмає.

Або пісню утни голосну, не смутну,

Щоб, мовляв, засміялося лихо,

Проженеш тоді, певне, потвору страшну,

І на серденьку знов стане тихо...

Мамина сорочка

Знайомтеся це пісні Наталії Май, яка є і автором і композитором і виконавцем.
В її доробку більше 200 пісень.Багато з них стали всенародними. Їх з задоволенням слухають і  співають як на заході так і на сході України. Для пісень Наталії Май немає кордонів. Вони мають прихильників серед українців Канади, 
Англії, Італії, Америки та інших країн світу. А в Іспанії «Мамину сорочку» називають  гімном української діаспори.