Осінь

Розтріпані коси сумних оксамитових крон, Віддалено видно похмурість осіннього неба, Не треба, чудна жовта осінь, не треба Так стрімко летіти, немов навіжене метро. Недбало скидає листки відривний календар, В активі — пошарпані нерви, розладнані струни, Відлуння осінній неспокій, відлуння Старих і нових запитань — мов цілюща вода. О, щастя величне — у згоді з собою...

Читати далі...

"Ох, чого моя зіронька плаче"

[Приєднана картинка] Зоряне небо Єсть у мене одна Розпачлива, сумна, Одинокая зірка ясная; Сеї ж ночі дарма її кличу, – нема! Я стою у журбі самотная. І шукаю вгорі Я тієї зорі: «Ох, зійди, моя зірко лагідна!» Але зорі мені Шлють проміння сумні: «Не шукай її, дівчино бідна!» [Приєднана картинка][Приєднана картинка] Моя люба зоря ронить в серце мені, Наче сльози, проміння тремтяче, Рвуть серденько моє ті проміння страшні. Ох, чого моя зіронька плаче! [Приєднана...

Читати далі...

Питання ....Відповідь

[Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка] Питання Що ти говориш, любко моя мила? Се наче грім з ясного неба впав! Чи я тебе не щиро покохав? Ні! Певне, ти мене ніколи не любила! Журливо ти хитаєш головою І кажеш: «В нас дороги розійшлись». О ні, я вірю – зійдуться колись, З’єднаємось навіки ми з тобою. Я поборю найтяжчі перешкоди, Я маю силу, я мов дуб міцний, Я дам тобі притулок затишний, Обороню від лютої негоди. Мовчиш, мій друже ясний, і...

Читати далі...

Є в коханні і будні і свята...

[Приєднана картинка] Є в коханні і будні, і свята, Є у ньому і радість, і жаль, Бо не можна життя заховати За рожевих ілюзій вуаль. І з тобою було б нам гірко, Обіймав би нас часто сум, І, бувало б, темніла зірка У тумані тривожних дум. [Приєднана картинка][Приєднана картинка] Але певен, що жодного разу У вагання і сумнівів час Дріб'язкові хмарки образи Не закрили б сонце від нас. Бо тебе і мене б судила Не образа, не гнів — любов. В душі щедро вона б світила...

Читати далі...

Перечитуючи Лесю ...

[Приєднана картинка] Коли дивлюсь глибоко в любі очі, в душі цвітуть якісь квітки урочі, в душі квітки і зорі золотії, а на устах слова, але не тії, усе не ті, що мріються мені, коли вночі лежу я у півсні. Либонь, тих слів немає в жодній мові, та цілий світ живе у кожнім слові, і плачу я й сміюсь, тремчу і млію, та вголос слів тих вимовить не вмію… [Приєднана картинка][Приєднана картинка] Якби мені достати струн живих, якби той хист мені, щоб грать на них, потужну пісню я...

Читати далі...

Осанна осені...осанна!!!

Осінній день, осінній день, осінній! О синій день, о синій день, о синій! Осанна осені, о сум! Осанна. Невже це осінь, осінь, о! - та сама. Останні айстри горілиць зайшлися болем. Ген килим, витканий із птиць, летить над полем. Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій. І плаче коник серед трав - нема мелодій... Осінній день, осінній день, осінній! О синій день, о синій день, о синій! Осанна осені, о сум! Осанна. Невже це осінь, осінь, о! - та сама. [Приєднане відео]

Відкриття фестивалю "Золотий Лев"

2 жовтня, центр Львова перетворився на суцільну сцену для вуличних вистав. Так розпочалася головна театральна подія України – Міжнародний фестиваль “Золотий лев”. Двадцятий за рахунком і вуличний . Фестиваль триватиме три дні, під час яких львів’яни та гості міста зможуть побачити виступи театральних колективів із Польщі, Франції, Білорусі та України. Усі вистави будуть веселі, клоунські, шаманські. [Приєднане відео] [Приєднана картинка]

***

[Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка] Ті журавлі, і їх прощальні сурми… Тих відлітань сюїта голуба… Натягне дощ свої осінні струни, торкне ті струни пальчиком верба. Сумна арфістко – рученьки вербові! – по самі плечі вкутана в туман. Зіграй мені мелодію любові, ту, без котрої холодно словам. Зіграй мені осінній плач калини. Зіграй усе, що я тебе прошу. Я не скрипковий ключ, а журавлиний тобі над полем в небі напишу. [Приєднана картинка][Приєднана...

Читати далі...

Осінь

[Приєднана картинка] Красива осінь вишиває клени Червоним, жовтим, срібним, золотим. А листя просить: – Виший нас зеленим! Ми ще побудем, ще не облетим. А листя просить: – Дай нам тої втіхи! Сади прекрасні, роси – як вино. Ворони п'ють надкльовані горіхи. А що їм, чорним? Чорним все одно. [Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка]Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить. Бляшаний звук води, веселих крапель кроки...

Читати далі...

Пісня закоханих

[Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднане відео]