Легендарный снимок "Голубая точка"

  • 05.03.15, 15:41


В феврале исполнилось 25 лет однму из самых известных фотоснимков в истории. Снимок Pale Blue Dot, или "голубое точка", был сделан четверть века назад по инициативе астронома Карла Сагана. 

[ Читати далі ]

Лісовичок (продовження лякавок)

  • 30.10.14, 07:08
Таємниче, невідоме завжди страхало, тому для всяких загадкових явищ народом вигадані образи неіснуючих істот. Створіння людської уяви теж були таємничими, але вже мали певні риси, характеристики, люди знали як з ними поводитися, тому вже не так було страшно.
Йшов один чоловік від сусіднього села додому з роботи лісовою дорогою. Вже сутеніло, була пізня осінь і пролітав перший сніжок. Дорога знайома, дуже часто по ній ходив, знав уже майже кожне дерево, що росло при дорозі. Раптом чоловік побачив якусь білу постать, що стояла обіч дороги. Придивився - наче дідок старенький весь у білому, з білою бородою стоїть, спершись на ціпок, і уважно дивиться на чоловіка. Що робити? В пам'яті спливли розповіді про лісовиків, які можуть налякати людину в лісі, але нічого лихого не роблять. Переборюючи страх чоловік наблизився і пильніше придивився. Та це ж якийсь стовпчик! Звернув з дороги, підійшов ближче, постукав по стовпчику палицею, яку тримав у руках. Дійсно, бетонний стовпчик. Але звідки він тут узявся?  Чоловік жодного разу не бачив його на цьому місці. Пригадуючи та розмірковуючи пішов він далі. Наступного ранку знову чоловік ішов тією ж дорогою на роботу. Ось його вчорашні сліди по сніжку, тут він звернув з дороги щоб роздивитись стовпчика..., але ніякого стовпчика не було і сліду.

Молочний злодій (продовження лякавок)

  • 28.10.14, 17:27
Якось в одному селі трапилася  пригода з тими, хто видоює чужих корів. Корова була раніше основною годувальницею для великих сімей, втрата надою молока від корови була трагедією. Знаходилися спритники, в основному жінки, які по ночах ходили та доїли чужих корів. Якось в одній сім'ї помітили, що корова вранці дає дуже мало молока. Виглядить корова здоровою, добре їсть, ввечері видоюють майже відро молока, а вранці молока нема.  Вирішили вночі зробити засідку, щоб упіймати злодія. Сховалися мати з дочкою в хліві, всю ніч просиділи, нічого підозрілого не помітили. А вранці доїти корову - молока нема. Ще одну ніч пішли вартувати. На цей раз пильніше придивлялись. Нічого підозрілого, начебто нема, корова спокійно лежить, жує жуйку. Десь на горищі шарудять в сіні миші. Стеля в хлівах раніше була з щільно покладених одна до одної жердин, а на горище складали сіно. У тьмяному світлі місяця дочка раптом побачила, як зі стелі поміж жердинами опускається соломинка. Все нижче, нижче - тягнеться до вимені корови. Скочила дочка, схопила соломинку, почала ламати, а вона пружна, не ламається і не рветься. Випручалась соломинка з рук і зникла десь між жердинами стелі. Коли пройшло заціпеніння від того, що сталося, - а вже почало світати,- жінки вирішили подоїти корову. Молока було майже відро. А вдень до сусідки приходив фельдшер: кажуть поламала собі руку, впавши з драбини.

Лякавка

  • 24.10.14, 14:38
Моє дитинство припало на ті роки, коли по селах не було ще телевізорів, а в багатьох селах електрика була від колгоспного дизель-генератора, котрий запускався надвечір і вимикався опівночі. Довгі зимові вечори селяни проводили за розмовами з сусідами, за дрібною роботою. Збиралися в когось в хаті, вели неспішні бесіди майже до опівночі і розходилися, домовляючись до кого збиратимуться назавтра.  Те покоління літніх людей зберегло традицій усних переказів, оповідань наших далеких пращурів. Пам'ятаю талановитого оповідача діда Івана, розповіді якого слухали, не перебиваючи, весь вечір. Ми, малі діти, також уважно слухали, а коли, бувало, починали бешкетувати, дорослі розказували якусь страшну історію, направлену до менших слухачів, хоча сприймали її не на жарт всі. Такі оповідки називали "лЯкавки", від слова "ляк". Ось одне з таких оповідань.
                [ Читати далі ]

Натуральне господарство-12. Бондарі

В поле зору художників, які зображували інтер'єри часів натуральних господарств, неодмінно попадали дерев'яні посудини, виготовлені випалюванням, видовбуванням чи збиванням з тонких опуклих дощечок - клепок. Виготовлення такого господарського начиння називається  бондарством, а майстри, які виготовляли його професійно, називалися бондарі.

Тенірс Давид. Інтер'єр з горщиками, бочками, кошиками, цибулею і капустою

 
[ Читати далі ]

Трапився вірш

  • 07.05.14, 11:16

Не показать, а заховать я хочу,

[ Читати далі ]





Баранець

  • 07.05.14, 10:54

(оповідання для дітей)

[ Читати далі ]

Благородство

  • 10.04.14, 00:43
Читаючи онукові казки, [ Читати далі ]

Натуральне господарство-11. Лозоплетіння

Найпершими господарськими посудинами, на мою думку (багато вчених зі мною згодні ), були плетені з тонких стебел тарілки, кошики. Властивості матеріалів не дозволили їх тривале збереження, тому нема прямих доказів існування таких виробів ще з кам'яного віку. Проте вже неолітичні знахідки (близько 9000 років тому) доказують, що такі речі широко застосовувалися і вже були відомі різні техніки плетіння: просте полотняне, спіральне, стрічкове, каркасне. Матеріалами для плетіння були  гнучкі стебла та коріння: солома, очерет, лози, лепеха (аїр) та інші. Найпоширенішими та найміцнішими були плетіння з вербової лози. Найдавніший глиняний посуд виготовлявся на плетеній основі, яку обмазували глиною, а потім запікали. Бойові щити довгий час спліталися з лози та обтягувалися грубою шкірою. Та найширшим асортимент плетених виробів був у домашніх господарствах: кошики для зберігання та транспортування овочів та фруктів, дитячі колиски, стільці, вулики. Вмілістю плетіння в натуральних господарствах володів кожен господар, а роботу з плетіння часто зображували на полотнах художники. Дуже колоритно і емоційно цей процес виглядить, наприклад, на картині італійського художника Gino Covili (1918-2005).


Gino Covili. Плетіння кошика (назва картини умовна - авт.)
[ Читати далі ]

Натуральне господарство-10. Пасіка. Добірка

Бджолиний мед як смачна і корисна їжа відомий з дуже давніх часів. Найдавніша історична пам'ятка про використання меду знаходиться на сході Іспанії в "Павучиній" печері (Куевас-де-ла-Аранья) в вигляді наскельного зображення, якому вже більше 8000 років. Збирання меду диких бджіл згодом переросло в промисел, в ході якого люди навчились доглядати бджіл в своєму господарстві.  В Древньому Єгипті, 6000 років тому, вперше почали використовувати штучно створені плетені кошики для гніздування бджіл - вулики. А в Стародавній Греції навчилися вставляти в вулики перегородки для розділення запасів меду. Так формувалось народне мистецтво догляду за бджолами. На території Русі таких людей називали бортниками (від слова "борть", що означало штучно створене дупло на дереві, дуплянка). Місце, де розташовувались борті, а згодом вулики, назвали пасікою. При натуральному веденні господарства пасіки були майже в кожного господаря. Крім цілющого меду пасіка давала дуже необхідний віск, лікувальний прополіс. Згодом ці продукти бджільництва ставали дуже цінним товаром для обміну та торгівлі, а догляд за бджолами - таємничим мистецтвом, в якому людина спілкувалась із загадковим природним явищем - бджолиним роєм. Аура врівноваженого співжиття рослин, комах і людини завжди оточувала пасіки, приваблюючи до себе увагу художників. Картини, що зображають пасіку, то не просто пейзажні полотна. В них відчуваються незрівняний запах меду, чується рівномірний гул бджіл та вібрує енергетика злагодженої праці бджолиної сім'ї.  

Наскельний малюнок печери Куевас-де-ла-Аранья

[ Читати далі ]