Шкідливе куріння

  • 01.08.17, 09:35

Розповідав мені знайомий електрик одну історію. Якось осінню пізно ввечері повертався додому з роботи. Транспорту на той час не було, потрібно було пройти відстань від селища Демидів до села Синяк, приблизно п'ять кілометрів. Було по-осінньому прохолодно, вітер та дрібна мжичка. "Якщо швидко йтиму - не вимокну" подумав собі і закрокував додому. Пройшовши десь половину шляху, захотів курити. Дістав сигарету, сірники, став підпалювати, але зустрічний вітер та дощ гасили вогонь. Повернувся спиною до вітру, запалив та й знову рушив. Ніби аж тепліше стало йти і вітер неначе ущух. Ось уже й світло в вікнах будинків все ближче, та щось не впізнаю свого рідного села, якось не так розташовані хати. Коли ж підійшов ближче, зрозумів, що це ж Демидів! Клята сигарета розвернула на зворотній напрям! Тепер починай свій шлях спочатку, проти вітру з холодним дощем в обличчя.

Жарт

  • 04.01.17, 15:13
Передноворічний настрій, люди метушаться з покупками. До овочевої розкладки підходить чолов'яга і питає:
- У Вас буряки червоні є?
Бідолагу, напевно, перший раз в житті випхали купити буряків. Черга гарячково пригадує, які ще буряки можуть бути в продажі, а молода жінка-продавець, щоб підтримати настрій, пожартувала:
- У нас буряки бордові!
Здоровань щось міркує, а літня жінка з черги підказує:
- Вам на базар слід піти, там знайдете... 

Імена

  • 24.12.16, 15:57

Жив колись у роки мого дитинства дід Кирило. Він працював лісником, хоч був уже й досить стареньким, років сімдесят, а то й більше. Лісникам було дозволено тримати дома коня, що був його службовим транспортним засобом. В ті часи будівникам комунізму було строго заборонено мати хоч якусь тяглову силу чи механізм, які б могли вважатися засобами виробництва. Тому прокататися з дідом на возі було для сільської дітвори неабиякою розвагою. Дід Кирило кожного дня зранку їхав селом до лісу, а вечором повертався додому. Кінь у діда був старезний, майже ровесник дідові, він рівномірно тягнув спроквола воза і, здавалося, ніяка сила не в змозі була заставити його йти швидше. Це збільшувало наші шанси вчепится ззаду воза та побавитися з дідом. А дід Кирило мав одну цікаву  гру з дітьми – називав їх  кумедними іменами. Колись він побував в далеких бувальцях і знав силу різних імен. Були в його багажі імена єврейські, німецькі, польські, але в більшості вигадані самим дідом. Ми вилазили на воза і кричали: - Діду, як мене звати?
Дід обертався, робив вигляд, що бачить тебе вперше.
-Шпирик.
- А мене?
- Зися.
- А мене?
- Зюлейка.
Ми всі сміялися з наших нових імен, а коли вже виїжджали за село, дід ніби сердито цвьохав над нами батогом, і вся ватага зіскакувала з воза та бігла в село, щоб увечері знову перестріти діда Кирила та отримати нові імена.

Лукавство

  • 01.11.16, 14:21
Лукаву фразу : "Все, що нас не вбиває, робить нас сильнішими" сказав Ф.Ніцше. Так от. Їв один чоловік огірки, думав, що це йому корисно, і з кожним з'їденим огірком ставав все сильнішим. Аж раптом один шматочок пішов не так як треба і чоловік подавився. "Він не знав, що огірок його може вбити!" - виправдається Ніцше. Отож.

Перший сніг

  • 26.10.16, 20:32

Перший сніг. Враження

Сніг сипонув мені в лице, щоб розтанути на ньому маленькими краплинками холодної води. Одразу стало холодно і незатишно. Потрібно було йти в холодну темряву, де на темний тротуар падав сірий сніг, танув на ньому і асфальт від цього ставав ще темнішим, темрява густішала. Здавалося, в цьому є якась дика невідповідність, помилковість в тому, що сніг падає на асфальт. Він тут зайвий. Велике місто, закуте в цеглу, каміння, бетон і асфальт зовсім не потребує снігу. Нема куди йому тут падати. Хіба що на дерева, та й ті ставали від цього першого снігу мокро-брудними, з якимись незграбними руками-гілками. Автомобілі на дорозі вмить перетворювали сніг в брудне місиво...

...Від швидкої ходи обличчя розпашіло і вже не відчувало гострих колючих льодинок, а краплинки води приємно освіжали лице. Сніг все сипав і вже був не сірий, а ставав дедалі білішим. Асфальт побілів і темрява розступилася. В світлі ліхтарів було видно, як сніжинки нескінченним потоком сиплють на землю, а коли довго дивитись вгору, то здається, що не сніжинка падають, а ти мчиш угору. Різко виділились дерева, розкинувши красиве мереживо своїх гілочок. Сніг покривав дорогу, дахи і все, на що він падав, набувало спокійного , врівноваженого вигляду. Стало приємно і затишно. Я підставив лице під перший сніг.

Жовто-синій Єгипет

  • 26.10.16, 16:03
           Передмова.Попрошу не робити передчасних аналогій та далекосяжних висновків з моїх спостережень.

            В сучасних єгипетських сувенірних ятках можна побачити багато виробів, стилізованих під древньоєгипетські артефакти. Я звернув увагу, що чимало з цих предметів мають в забарвлення блакитні та жовті кольори. Поцікавившись справжніми археологічними знахідками, доступними в мережі, переконався, що блакитний та жовтий кольори дуже широко використовувались древніми єгиптянами бо мали, очевидно, сакральне значення.
          
[ Читати далі ]

мова відображає стан розуму

  • 13.10.16, 11:39
10:58 13.10.2016 Вчені: наша мова відображає стан розуму

Мова - переклад наших думок, наших вібрацій в слова, в звук, що ж з цього випливає ...

[ Читати далі ]

Вкрасти -78 версій

  • 11.07.16, 16:39
Повз прив'язаний за раму біля магазина велосипед проїжджають на сучасних байках три хлопчаки. Один з них говорить:
- Вот, велосипед привязан за раму, можно колеса украсть.
"Хто цих дітей навчив дивитися на речі очима злодія?" - подумав я собі, та й заглянув в вікісловник на слово "украсть", а там 78 синонімів:
аннектировать, бомбануть, взять что плохо лежит, выкрать, вытащить, (залезть, запустить руку) в (чужой) карман, затырить, надыбать, надыбить, натибрить, натырить, нахапать, откупиться, передрать, перекрать, подтибрить, подтырить, пократь, попялить, похитить, приделать ноги, обобрать, ограбить, отжать, отобрать, отнять, прикарманить, разворовать, растаскать, растащить, расхитить, сбондить, свести (со двора), свиснуть, свистануть, свистнуть, своровать, сдыбить, скоммуниздить, слизать, слизнуть, слимонить, сломить, слямзить, содрать, спереть, спиздить, спионерить, спроворить, спулить, стащить, стибрить, стилиснуть, стыбзить, стырить, стянуть, стяпать, сфендрить, схерачить, сцапать, сшушарить, тиснуть, тырбануть, тяпнуть, увести (из-под носа), уволочить, уволочь, уворовать, угнать, умыкнуть, унести, упереть, урчить, утащить, утянуть, хапануть, хапнуть, чухнуть.

Трохи прояснилось.

Друге щастя

  • 15.05.16, 18:48

До реєстрації квитків на авіарейс ми прибули завчасно. Вікна реєстрації були ще закриті, я спроквола підійшов до одного віконця, де ще не було пасажирів та став планувати проведення вільного часу. Поступово пасажири підходили, займали за мною чергу та чекали початку реєстрації. Якась жіночка невизначеного віку якось задом-боком протиснулась між мною і віконцем. До мене дійшло, що жіночка, ніби читаючи всякі інформації, мовчки стала в чергу... поперед мене. Отетерівши від такого способу ставати в чергу, я вже хотів заперечити, але передумав. По-перше – жінка, по-друге – в мене вдосталь часу, по-третє – зареєструють всіх. Так себе заспокоївши, я оглянувся назад. Пасажири, які стояли в черзі за мною, поблажливо посміхались. Напевно, подумали так само. Відкрилось віконце реєстрації і я отетерів вдруге. До жіночки підійшла компанія з чотирьох майбутніх пасажирів. А згодом – ще двоє. Мої плани на вільний час провалились, настрій упав від того, що мене і всіх, хто за мною, так просто пошили в дурні. Я оглянувся назад. Пасажири в черзі гірко посміхались. Кажуть, нахабство – друге щастя. Мені хотілось подивитись в обличчя тій жіночці, щоб побачити вигляд другого щастя. Але жінка весь час якось встигала відвертатись, щоб я того не побачив. Видно, друге щастя погризло щастя перше, щастя відкритого спілкування.

До Різдва

  • 06.01.16, 07:02
В круговерті хороводів навколо церковних свят хочеться пригадати мету Христа:
"Я - світло, прийшов у світ, щоб кожен, хто вірує в мене, не залишився в темряві. Коли хто почує слова мої і не повірить, я не суджу його, бо я прийшов не судити світ, а спасти світ!"
"Прийдіть до мене всі знеможені і обтяжені, і я заспокою вас! Візьміть ярмо моє на себе і навчіться від мене, бо я лагідний і покірливий серцем, і знайдете спокій душам вашим. Бо ярмо моє любе і тягар мій легкий."