Кадиров і його банда тримають в секретних місцях цілі «гареми» секс-рабинь, яких щодня жорстоко гвалтують і б'ють. Про це пише британський журналіст, московський кореспондент The Sunday Times. Він посилається на анонімні джерела в Чечні і місцевого правозахисника, який зустрічався з однією з таких рабинь, — Заліною Ісраїловою, нині убитою. У статті детально описана її історія і вказується, що подібному положенні знаходяться і багато інших молодих дівчат, що потрапили в секс-рабство до Кадирова і його банди. Згідно джерелам газети, рабинями роблять чеченських дівчат з числа матерів-одиначок або жертв насильства. Ісраїлова якраз була матір'ю-одиначкою: вона народила дочку, після чого батько дитини кинув її, одружився з іншою і забрав дитину. Цей чоловік — високопоставлений представник т.з. «сил безпеки» Кадирова, і саме його підлеглі перетворили його колишню кохану на секс-рабиню. Під загрозою вбивства Заліну викрали — родичі бачили, як її відвезли на машині із затемненими вікнами. Її відвезли на якусь «тренувальну базу» кадировців. На базі вже знаходилися 10 таких самих молодих жінок. Їх тримали голими в одному великому приміщенні, де вони спали, їли і милися. З місця на місце їх перевозили із зав'язаними очима. Щоночі кадировці їх гвалтували, зокрема з усілякими збоченнями, а також били. Багато жертв були в жахливому стані. Склад кадировської секс-тюрьми мінявся: деяких жінок відвезли, і їх більше ніхто не бачив, на їх місце привозили нових. Як мінімум одну стратили, коли вона стала шукати допомоги. З іншими просто поводилися дуже погано, «гірше, ніж з бродячими собаками», мовиться в статті. Дві жінки завагітніли і народили там же ж, на базі». Те, що їх мучителями є саме люди з оточення Кадирова, підтвердилося після того, як одна зуміла вкрасти у одного з гвалтівників мобільний телефон. У нім знайшовся особистий номер Кадирова, по якому жінка і подзвонила зі скаргами. Проте Кадиров лише відчитав свого підлеглого за те, що той «дозволяє своїй повії здійснювати такі дзвінки». «Винну» у результаті застрелили. Заліні Ісраїловій, навпаки, вдалося втікти — як пише видання, за допомогою одного з гвалтівників, який раптом пожалів її. Жінка виїхала до Петербургу, а також якийсь час провела за кордоном — У Франції і Туреччині, де лікувалася і відновлювалася після завданих їй в секс-рабстві фізичних і душевних травм. До цього в Чечні з нею і зустрілися правозахисники, зокрема той, на якого посилається газета, а також, як стверджується, співробітниця «Меморіалу» Наталія Естемірова. За словами джерела, вона готувала доповідь про злочини кадировців проти жінок і хотіла зібрати більше фактів. У неї повинна була відбутися друга зустріч з Ісраїловою, але влітку 2009 року правозахисниця була убита. У листопаді минулого року The Sunday Times розшукала Заліну в Петербурзі, і та погодилася зустрітися з чеченським посередником. За його словами, вона в точності повторила ту історію, що чула від неї Естемірова. Жінка, якій «довелося пройти через Пекло», була як і раніше налякана і емоційно зломлена. На умовах анонімності вона погодилася дати інтерв'ю газеті, але воно так і не відбулося, оскільки вона якраз виїхала лікуватися за кордон. А потім було вже пізно. Їй подзвонив брат з Чечні і повідомив, що вона може без остраху повернутися додому і зустрітися з дочкою. Та повірила і повернулася. І лише минулого тижня британське видання дізналося від чотирьох різних джерел в республіці, що Ісраїлова була убита і похована в безіменній могилі. За словами одного з родичів, колишні гвалтівники убили Заліну, тому що вона дуже багато знала і бачила. Вбивцям при цьому все легко сходить з рук — жінок з такою біографією, як правило, ніхто не шукає, тому що вони вважаються «ганьбою сім'ї», а якщо тіла знаходять, то все легко списати на «вбивство ради честі». Як приклад кореспондент газети наводить випадок листопада 2008 року, коли в Чечні були знайдені тіла шести молодих жінок від 20 до 30 років, які були застрелені впритул. Кадиров тоді вітав холоднокровну страту, заявивши, що жертви були повіями і родичі-чоловіки правомірно убили їх, захищаючи свої сім'ї. На тлі розповіді про долю Заліни Ісраїлової, не виключено, що ці жінки були такими ж секс-рабинямі Кадирова і його банди, з якими потім просто вирішили розправитися, припускає з свого боку The Sunday Times. (Нагадаємо в зв'язку з цим, що одна з жінокт була убита після того, як стало відомо, що один з високопоставлених кадировців, який гвалтував її,  захворів на Снід і вирішив, в такий спосібпомститися. Тому причиною вбивства було не «захист чести», як стверджував Кадиров, а банальна помста кадировського бастрада, який задовольняв свою хіть і заразився, — КЦ). Після цієї публікації Бі-Бі-Сі звернулася за коментарями до відомої правозахисниці, заступниці діректора російського представництва Human Rights Watch Тетяні Локшиної, добре обізнаною з ситуацією в Чечні. Вона повідомила, що чутки про «гареми рабинь», пов'язаних з Кадировим і його бандою, ходять давно, проте підтвердити їх фактами їй не поки вдавалося. Конкретно про випадок Ісраїлової вона нічого не чула. «Мені складно сказати, наскільки ця історія достовірна, — сказала Локшина. — Але з погляду контексту дійсно в останні декілька років я чула достатньо регулярно від разних своїх знайомих в Чечні про те, що існують своєрідні борделі для силових структур Кадирова».В оточенні Кадирова намагаються заперечувати наявність сексуальних в'язниць. Один з підручних Кадирова і його помічник на прізвище прізвищу Карімов навіть заявив, що публікація в британській газеті нібито є -  «частиною кампанії ідеологічного терору» проти головного фігуранта цієї справи — Кадирова і його банди. Відділ моніторингу КЦ

Усім привіт!
Хто цікавиться оловяними солдатиками - є чудовий магазин у Харькові, ось ссилочка:
<a href="http://minimodeli.net/?u=5" target="_

Якщо у когось є ще якісь адреса магазинів - буду радий отримати від вас інформацію :)

В Донецке завершили расследование по факту вымогательства у семьи Януковича

Следствие по делу о вымогательстве активным противником строительства на месте бывшей гостиницы «Дружба» Константином Лавровым 7 тыс. долл. у представителя корпорации «МАКО» (президентом корпорации является сын Президента Украины Виктора Януковича Александр, — прим., авт.) завершено. Об этом сообщила адвокат Лаврова Татьяна Иванова. «По делу Лаврова следствие законченно. Сегодня огласили Лаврову об окончании следственных действий, и сегодня первый день увезли документы в СИЗО знакомиться с материалами дела», — рассказала она. По ее словам, Лаврову по-прежнему вменяют вымогательство. Иванова сообщает, что ей запретили снимать копии материалов дела. «Мне как адвокату запретили снимать копии и фотографировать материалы дела, а причину запрета пока не объяснили. После устного отказа я дала письменный запрос. Жду пока мне на письменный запрос что-либо ответят», — сказала Иванова. Она выказала надежду, что дело побыстрее «уйдет в суд». «Мы пока делаем выписки и читаем. Надеемся, что за неделю мы успеем это сделать, чтобы не задерживать дело там у них в органах, чтобы оно побыстрее ушло в суд, чтобы была возможность у меня ходатайствовать об изменении меры пресечения в связи с окончанием следствия», — пояснила адвокат. Иванова надеется, что к 20-му августа начнутся судебные заседания по делу. Напомним, 20 июня Донецким городским управлением ГУМВД Украины в Донецкой области был зафиксирован факт вымогательства жителем Донецка 7 000 долларов США за прекращение его деятельности по провоцированию людей на акции протеста, связанные с демонтажем здания гостиницы «Дружба». По подтвердившейся позже информации «Новости Донбасса», им оказался руководитель Донецкой областной организации Гражданской сети «Опора» Константин Лавров, активно выступавший в защиту позиций жильцов дома по адресу Университетская 48-а.

На месте бывшей гостиницы «Дружба» запланировано возведение высотного жилого дома. Проект реализует строительная корпорация «Менеджмент ассетс компани» («МАКО»). Ее президентом является сын Президента Украины, бизнесмен Александр Янукович.

Руководство Госагентства лесных ресурсов заставило 300 лесничеств закупить на 15 миллионов гривень портретов президента Виктора Януковича и гербов.

Об этом говорится в расследовании Экономической правды.«Пару месяцев назад из центра пришло указание заплатить за сувенирную продукцию какой-то киевской фирме. Вскоре нам прислали счет: надо было купить 70 портретов Януковича на 12 тысяч гривень и почти сорок сувенирных гербов на 40 тысяч. А скажите мне, куда я повешу 70 портретов президента, если у меня всего 20 комнат на все лесничество? В туалет разве что. Там еще Янукович не висит», - рассказал руководитель одного из лесничеств.Чтобы проверить масштаб соглашения, журналисты позвонили в отдел продаж «Офис-про», которое поставляло портреты.Там они выяснили, что портреты и гербы заказали в 300 лесничеств.«Мы всем лесхозам, звоним, просим эти портреты и гербы забрать», - заявили в компании.Также менеджер «Офис-про» сознался, что человеком, с которым относительно портретов они контактируют в Государственном агентстве лесных ресурсов, является Роман Новиков.Сама же фирма «Офис-про» принадлежит депутату Киево-Святошинского совета от партии Арсения Яценюка Святославу Крижевичу.

Украинская правда

Интересная атмосфера царила на матче 5-го тура Чемпионата Украины по футболу на стадионе «Динамо»: хозяева добились заслуженной победы над львовским «Карпатами», а Виктор Федорович – заслужил коллективную оценку.

Болельщики киевского «Динамо» обругали президента Виктора Януковича во время матча.Инцидент произошел в начале матча «Динамо» (Киев)- «Карпаты» (Львов).Следует отметить, что подобными выпадами в адрес Януковича отмечается почти каждый киевский матч.Видео с «кричалкой» широко разошлось на Youtube, но авторы жалуются, что «его весь день удаляют спецслужбы», сообщает «Украинская правда», на сайте которой и доступен пока этот ролик.

"ОБКОМ"

На 65-й хвилині матчу 5-го туру української Прем'єр-ліги між київським «Динамо» та львівськими «Карпатами», який проходив на стадіоні ім. Валерія Лобановського, прямо на бігових доріжках трапилася серйозна бійка. Фанати «Карпат» розгорнули у своєму секторі кілька прапорів із зображенням Романа Шухевича і Степана Бандери. До львівського сектору підбіг невідомий чоловік років 45. Схопивши прапор, він почав тягнути його вниз. Про що згодом пошкодував — реакція була блискавичною.З львівського сектора вибігли кілька молодиків і накинулися на провокатора з кулаками, — розповідають очевидці. — На підмогу львівським фанам збіглися вболівальники «Динамо». Гарненько провчивши провокатора, всі швидко розійшлися по своїх секторах, залишивши чоловіка лежати на біговій доріжці. Невідомо, скільки б ще він «відпочивав» під сектором, якби не сербський легіонер «Динамо» Мілош Нінковіч, який разом зі стюардами почав кликати лікарів. За кілька хвилин до побитого підбіг і Артем Мілевський. Поки лікарі чаклували над жертвою, фанати «Карпат» голосно скандували «Комуняку на гіляку!»Після огляду лікар виніс невтішний вердикт: підозра на перелом шийних хребців. Потерпілому наклали шину на шию, завантажили на ноші і на реанімобілі відправили до лікарні.За попередньою інформацією побитий чоловік працював у структурі клубу. А порвати прапор він зважився за власною ініціативою.У той же час вболівальники впевнені — таким чином їх намагаються дискредитувати перед керівництвом «Динамо».

— Це була чистої води провокація. Той, хто це затіяв, прекрасно розумів, що фанати не зможуть спокійно дивитися на свавілля і вибіжать на підмогу, — каже вболівальник Роман. — А тепер, коли все сталося, можна дискредитувати фанатів. Мовляв, вони ж могли і на поле вибігти, зірвати матч і взагалі їм головне побитися, а не футбол. Все це зроблено для того, щоб знищити фан-сектор.

  Як повідомило анонімне джерело в київському «Динамо», потерпілий був водієм клубу, який знаходився на стадіоні в неробочий час і не при виконанні службових обов'язків.

  — Конфлікт він спровокував за своєю особистою ініціативою. Він негативно ставиться до Шухевича і націоналістичної символіки. Коли він побачив подібні прапори на трибуні «Карпат», спробував їх зірвати. За що і поплатився. На щастя, нам вдалося заспокоїти вболівальників. За свою хамську поведінку співробітник клубу вже звільнений. Діагноз «перелом хребта» не підтвердився. У нього струс і численні садна. Відео тут

Джерело: Політклуб

Питання Путіна грузинській делегації на чолі з Саакашвілі після
останньої зустрічі перед серпневою війною (зустріч відбулася в лютому
2008 року): «Ви довіряєте американцям і думаєте, що вони стрімголов
прибіжать вам на допомогу?.»

***

Кондоліза Райс і її європейські колеги майже протягом всього 8–9 серпня
говорили як з грузинською, так і з російською стороною і намагалися бути
посередниками з метою припинення військових операцій.
Саакашвілі був згоден на припинення вогню і повернення на позиції 6
серпня. Коли Райс говорила з Лавровим, спочатку він вітав можливість
припинення вогню і сказав Райс, що якщо грузини припинять воювати, то і
Росія зробить кроки у відповідь, проте там же додав, що не може
вирішити це один. Лавров не давав однозначної обіцянки, що росіяни
припинять вогонь.
Після цього Путін прибув до Владикавказа і особисто узяв в руки
керівництво операцією. Як то кажуть, він сказився, дізнавшись, як
спочатку росіянам було важко узяти Цхинвалі, як були знищені російські
танки, що вийшли з рокського тунеля, й інше оснащення. Особливо
розлючений, дізнавшись про напад на командувача 58-ою армією генерала
Анатолія Хрульова вранці 9 квітня, і його поранення: грузинські сили
влаштували засідку колоні Хрульова.
Перша колона (у якій знаходилися і журналісти), що прямувала до
«південного міста» Цхинвалі по дорозі Квернеті, несподівано нарвалася на
грузинське мобільне військове угрупування. Це була розвідувальна рота
другої бригади.
Російська сторона мабуть не знала про вищезазначене перегрупування
(після виведення сил МВС і 42-го батальйону вночі на лінію фронту
Хетагорове- Верхній Никозі ввели з'єднання 2-ої бригади Сенаки). Саме
тому для російського генерала, що спокійно їхав на автомашині «УАЗ»,
виявилася несподіваною поява грузинських спецчастин на турецьких
«Лендроверах».
Бій між ними зав'язався імовірно до 11:00. Це відбулося в селищі
«Шанхай», на відстані 300–500 метрів західніше від російської
миротворчої бази. Грузинська розвідувальна рота відкрила вогонь з
гранатометів і кулеметів по російській військовій колоні, яка складалася
з двох рот. Як описує кореспондент телеканалу «Росія»: «Це був контакт у
5, можливо 10 або 20 метрах.
Йшов рукопаш, який імовірно продовжувався півтори години. У машині ж був
поранений сам командувач 58-ої армії генерал Хрульов(дещо нижче спини).
У цій битві з 22 російських військових машин згоріли 5 (3 БТР і 2
танка), загинули 6 російських військовослужбовців, була велика кількість
поранених. Від несподіванки російські солдати намагалися врятуватися
втечею, яку очолив сам генерал Хрульов. Через втрати колона була
вимушена повернутися назад, до верхнього міста. Були втрати і в
грузинської сторони».
9 серпня артилерійським вогнем грузинів було знищено 4 одиниці бойової
техніки 135-го полку і 2 «ГАЗ -66» батареї гранатометників і з другої
колони Хрульова, яка наступала по дорозі Дзари до Цхинвалі.
Російський журналіст описав навіть те, як оточений трупами генерал
дряпав руками землю і кричав: хай їм грець, майже весь мій батальйон
знищили. Зрозуміло, формування такого образу Кремлю було не дуже
приємне.
Приїзд Путіна додав більше агресивності російській військовій кампанії.
Прем'єр Росії замість 58-ої армії провідну роль в операції поклав на
78-у псковську десантну дивізію і оголосив мобілізацію елітних частин
російської армії. Він також наказав підсилити повітряну кампанію проти
Грузії.
Російські літаки протягом 5 днів завдали понад 400 повітряних ударів по
36 цілях в масштабі країни, а тільки 9 серпня було здійснено 120
вильотів. Деякі цілі знаходилися на відстані 300 кілометрів від
Цхинвалі, і це ще раз вказує на реальні задуми Росії.
10 серпня Тбілісі отримав відомості розвідки, що Москва має намір
відкрити другий фронт в Абхазії, де були зосереджені значні військові
сили. Тим часом, російський морський десант був перекинутий в Очамчиру.
Нещодавно відремонтованою залізницею з Волгограду до Сухумі увійшла і
22-а мотострілецька дивізія, а частини 7-ої повітряно-десантної дивізії
висадили в аеропорту Сухумі. Росія зрештою зосередила приблизно 20
тисячі солдатів в Абхазії. 10 серпня російська бронеколона перетнула
Інгурській міст і увійшла до Західної Грузії. Грузини без бою відступили
назад. Росіяни зайняли Зугдіді, порт Поті і базу Сенаки.
Грузинська армія завдала москалям великих втрат
Крім знищення батальйону 58-ої армії, грузинські протиповітряні
підрозділи, оснащені системами типу «Рафаель Спайдер» ізраїльського
виробництва і українською SA-11, під час війни збили 17 російських
літальних апаратів: 14 винищувачів, 1 стратегічний бомбардувальник
Туполєв 22 М3 і два гвинтокрила. Але 9 серпня грузинські позиції
одночасно атакували 28 російських штурмовиків.
Москва вже застосовувала ракети SS-21 «Точка У» і SS-21 «Іскандер»
Увечері 9 серпня Міністерству оборони Грузії телефоном з Пентагону
повідомили, що в Москві піднялися в повітря 6 російських
бомбардувальників і узяли курс у напрямі Грузії. Попередили також, що ці
бомбардувальники повинні були з'явитися в повітряному просторі Грузії
через 22 хвилини. Коли грузини перевірили дані, зрозуміли, що ціллю був
Тбілісі.
Тим часом Денис Фрід отримав й останні оцінки поточних подій від посла
Америки в Грузії Джона Тефта. Вже в суботу вранці Тефт здогадався, що
ціллю Росії було не відітнути Південну Осетію і помстися за загиблих
російських миротворців. Коли Росія почала бомбити грузинські порти і
різні цілі по всій країні, Тефт зрозумів, що все це робилося з метою
повалити режим Саакашвілі. Російські сили, що увійшли через рокський
тонель і зосереджені в Абхазії, ще більш підкріплювали вірність цих
припущень. Коли посол разом з своїми співробітниками взявся за обробку
інформації, всім стало зрозуміло, що це була повноцінна війна.
Москва хотіла взагалі стерти Грузію з карти!
Тефт терміново передав повідомлення до Вашингтона у зв'язку з тим, що
якщо Захід не вживе заходів і причому негайно, все, що було на вагах у
США в Грузії, було б викинуто на вітер.
10 серпня грузинським з'єднанням було наказано відступити і закріпитися
на південних околицях Цхинвалі. І тут вони були об'єктом безперервної
атаки гвинтокрилів, винищувачів і вищезазначених балістичних ракет.
Якраз тоді стало зрозуміло для Вашингтона, що Росія прагнула не тільки
повернути Південну Осетію, але й мала намір знищити країну, повністю
зруйнувавши її інфраструктуру. Того ж ранку держсекретарю Кондолізі Райс
повідомив її помічник Брайза: російська військова атака загрожує Грузії
повним знищенням.
Скандальна розмова Райс і Лаврова, що підняла завісу над цілями Росії
Після повідомлення Брайзи Кондоліза Райс терміново зізвонилася з
міністром закордонних справ Росії, і саме ця розмова стала поворотною в
оцінках Вашингтона.
Лавров зажадав не тільки повернення в казарми грузинських збройних сил і
заяви про незастосування сили з боку Тбілісі, але і передумовою
завершення війни вперше поставив відставку Саакашвілі. Тобто, мета
Москви у зв'язку зі зміною режиму була публічно заявлена.
Райс у зв'язку з цим зафіксувала категорично негативну позицію, а коли
Лавров натякнув на конфіденційність цієї розмови, Райс відповіла: «Між
Державним секретарем США і міністром закордонних справ Росії не можуть
вестися конфіденційні розмови про повалення демократично обраної влади
якої-небудь країни. Я маю намір сказати всім, що війна, яку веде Росія,
ставить за мету повалення влади Грузії!»
Ці слова сильно зачепили Лаврова. Тим часом Райс дійсно подзвонила
декільком європейським колегам і ознайомила їх із змістом бесіди з
Лавровим. Трохи пізніше на прохання США була скликана Рада безпеки ООН,
на якій, не зважаючи на протест посла Росії, посол США в ООН Залмай
Халілзаде публічно заявив, що Російська сторона намагається змінити
режим в незалежній країні.
«Миротворці» — маски зірвані
І, нарешті, ще один доказ того, що дії Росії проти Грузії чрз загибель миротворців є безглуздою вигадкою:
8 серпня один з батальйонів 4-ої грузинської бригади отримав наказ
перекрити украй важливу об'їзну Зарську дорогу, що йде на північ від
Цхинвалі,  і не допускати входу росіян до міста. Коли велика частина сил
спеціального призначення, що знаходяться в підпорядкуванні Курашвілі,
потрапила в складне становище в Цхинвалі, на допомогу їм перекинули
декілька підрозділів 4-ої бригади. Один з них, 41-й батальйон,
повертаючись з півночі до Цхинвалі, напоровся на бронемашини російських
миротворців і піхоту. У грузинів був наказ, у жодному випадку не
відкривати вогню по миротворцях, якщо ті самі не відкриють вогню.
Командир 41-го батальйону, майор Шалва Долідзе виконав розпорядження і
віддав наказ пропустити російських миротворців. Нажаль це був його
останній наказ: наблизившись до грузинських з'єднань, росіяни раптово
відкрили вогонь, були убиті і Долідзе, і декілька офіцерів.
Разом з тим, пізніше стало відомо, що жоден російський миротворець не
загинув під час артилерійського обстрілу Цхинвалі 7 серпня, як це
поширювали росіяни. Корегування вогню з грузинських артилерійських
установок на штаб миротворчих сил не велося, тим часом, на дахах цих
штабів (як у «нижньому», так і в «верхньому містечку») артилеристи
російських миротворців корегували артилерійський вогонь по грузинських
позиціях. Перший російський миротворець загинув вранці 8 серпня, в ході
двостороннього вогню, на південь від Цхинвалі, коли з штабу миротворців
раптово відкрили вогонь по грузинських частинах МВС.

***

«Підготовлено за книгою Рональда Асмуса: «Маленька війна, яка потрясла світ», виданою presa.ge.