В Донецке появились листовки обвиняющие сына президента в захвате детской площадки ФОТО здесь:
http://novosti.dn.ua/details/156429/

Видавництво «Зелений пес» надрукувало книгу німкені Габі Кьоп «Навіщо я народилась дівчинкою?» про сексуальні злочини Червоної армії. З німецької книгу переклала Юлія Горбач.У Німеччині книга викликала резонанс. Габі Кьоп стала першою німецькою жінкою, яка у віці 80 років зізналась у тому, що стала жертвою сексуального насильства радянських солдат, будучи 15-річною дівчинкою.«Для бійців Червоної армії німкені були одним із найбажаніших трофеїв. Трофеєм стала і авторка книжки.  — розповідає піар-менеджер видавництва «Зелений Пес» Анна Богородіченко.«До того ж, нею, як наймолодшою та найслабшою весь час прикривались інші жінки, щоб самим уникнути ’валтування, — розказали про нову книжку у видавництві.- Усі звикли в нашій країні, що Гітлер поганий, а Сталін бідненький, нещасний, захищався. Ми не вигороджуємо когось одного, просто хочемо показати альтернативну думку. Російська влада досі замовчує факт масового насильства над німкенями, яке чинили радянські солдати».  Книга Габі Кьоп «Навіщо я народилась дівчинкою?» відкрила нову книжкову серію «Нетабачна історія».«Це буде серія історичної публіцистики. За останній рік слово «Табачник» та «брехня» стали синонімами, історію перекручують і подають однобоко. Ми пропонуватимемо правдиву історію. У цій серії плануємо видати книги про боротьбу ОУН-УПА під проводом Бандери та про війну в Грузії в 90-их роках», — продовжила Богородіченко.Офіційну презентацію книги про сексуальні злочини Червонї армії видавці планують провести вже в вересні. Зараз можна купити в інтернет-магазинах та книгарнях за 50 грн.

Наталка Власенко

Джерело: ГазетаУа

Українці не просто приходять до ідеї неминучості озброєного повстання — з
кожним днем вони все більш готові до силового вирішення питання власних
прав. Про це пише українська преса. І навряд чи їх вже зможуть зупинити
і голені «братки», що звично наймаються Партією регіонів для фізичного
протистояння людям, і продажна, до кінця прогнила міліція, яка частково
втіче, а частково підтримає народ у момент збройного повстання.
Партія регіонів дуже круто узялася за бандитські методи в країні, що
встигла відвикнути від тотального страху і звикла до якоїсь, хай і
символічної, свободи. Закони бізнесу Донбасу, за якими будь-яка успішна
справа бізнесмена, що не має «даху», повинна передаватися у власність
Ріната Ахметова із закріпленням за колишнім власником лише 10% від
власності замість ста, не приживаються для країни в цілому.Українцям не залишається вибору: роль бидла, голодного і безправнішого,
ніж коли б то не було, вони виявилися не здатні приміряти на себе і
сьогодні навіть колишні прихильники Партії регіонів, позбувшись дуже
багато чого, ненавидять вождів свого вибору до бажання вбивати їхніх
сподвижників. І жахливе падіння в економіці для більшості простих людей
підштовхує таке жадання насильства до реального прояву.
Хтось говорить, що повстання буде вже до початку осені, хтось відводить
«терпилам» від народу майже цілий рік, але навіть еліта регіоналів
прагне максимально вивести з країни гроші і зібрати максимум сьогодні,
твердо розуміючи: питання повстання — тимчасове питання, до якого слід
встигнути максимум вкрасти і забратися.
Україна вже втратила союзників скрізь: від її керівництва однаково
нудить і в Кремлі, і в Брюселі. Замашки крімінальників (а велика частина
владної еліти країни має кримінальне минуле), які одночасно базуються
на чистому беззаконні як бандитському, так і міліційному, викликають
масове відторгнення у всіх — в цьому команда Януковича зуміла об'єднати
абсолютно всіх від самої України до міжнародних делегацій.
І навряд чи варто чекати великодушності від понівеченого народу, який
сьогодні атакують кримінальними представниками у вигляді рейдерськіх
компаній, міліційними атаками з вищим ступенем нахабства й історично
корумпованими судами, в яких хіба що прибиральниць не набирали з
Донецька. Рішення українських судів з донецькими суддями, з одного боку,
смішать Європу, але з іншого є прекрасним стимулом для все більшої
кількості людей водночас узятися за зброю.
Україна майже прийшла до збройного повстання, і навіть якщо чисто
теоретично припустити, що влада зуміла б проконтролювати потоки зброї,
здатної вистрілити в її бік, цього вже буде мало: сотні людей буде
потрібно для перевороту серйозні види озброєння, десятки тисяч
обмежаться простою стрілецькою зброєю, а мільйони проведуть повстання
навіть голіруч — в Україні цю масу вже ніхто не зможе зупинити. І порох
для такої зброї мільйонів забезпечує донецька влада, пишуть українські
ЗМІ.

КЦ

В минулий понеділок в столиці Фінляндії  Хельсінкі відбувся семінар,
організований правозахисною організацією «ProKarelia», що відстоює права
фіннів на повернення Росією споконвічних фінських земель, захоплених у
Фінляндії в ході розв'язаної Росією Другої світової війни.
Серед присутніх були видні представники фінської громадськість,
правозахисники і журналісти: журналіст і активіст «фінсько-російського
цивільного форуму», що налагоджує дружні зв'язки між фінським і
російським народами, (FINROSFORUM) Мікаел Стурше, керівник організації
«ProKarelia» Вейкко Сакси, колишній керівник організації «Повернення
територій» Лассе Коськінен, колишній голова фінського ПЕН-клубу і
засновник FINROSFORUMа Юка Маллінен, активіст і редактор FINROSFORUMа
Керкко Паананен та інші представники фінської громадськості.
В рамках семінару був продемонстрований всесвітньо відомий
документально- історичний фільм «The Soviet Story» латвійського режисера
Едвінса Шноре, що розповідає про замовчувану чекістами  історію одвічно
кривавої бандитсько-терористичної країни Росія.
Після показу картини режисер виступив перед присутніми. У своєму виступ
він нагадав, що Росія — найбрехливіше явище в історії людства, а нинішнє
російське суспільство — найневдаліший результат 70-річного експерименту
над людьми.
Латвійський режисер зокрема вказав: «Деякі люди в Росії і Фінляндії
говорять про фальсифікацію історії. Але росіяни забувають, що Радянський
Союз фінансував найбільшу фальсифікацію історії в світі — Нюрнберзький
процес.
Радянський Союз депортував євреїв до Німеччини. В день перемоги колишні
охоронці концтаборів з КГБ і масові вбивці марширують  Червоною площею.
Путінський режим поєднує в собі найгірші елементи радянських часів з
найгіршими елементами сьогодення. У них немає жодної ідеології або
моральних принципів.
Ми сьогодні бачимо в Росії масову популярність різних нацистських та
расистських груп. Нещодавно в Москві біля Кремля близько 2 тис.
демонстрантів виступали з нацистським вітанням. Російськомовні
неонацисти розповсюджуються з ближнього зарубіжжя до Латвії.
Нещодавно у нас в Ризі російські неонацисти-вандали знищили єврейський цвинтар».

Відділ моніторингу КЦ

P.S.: кого цікавить і хто бажає переглянути цей фільм «The Soviet Story», пишіть у коментарях - дам зсилку.

Якщо хтось пригадує, то я виставляв замітку про те, що в Донецьку компанія сина Януковича будує багатоповерхівку поблизу уже жилого будинку, який чомусь у генплан Януковича не вписується, і взагалі...... на місці жилого будинку, де зараз проживають жильці повинен стояти паркінг. Ось ця заміта: http://obkom.net.ua/news/2011-06-03/0850.shtml Тепер продовження: Конфликт с применением силы разгорелся между жителями дома в центре Донецка, напротив которого планируется строительство элитной многоэтажки, и неизвестными молодыми людьми спортивного телосложения.

Чтобы помешать началу незаконных, по мнению жильцов дома, строительных работ жильцы заняли территорию детской площадки, которую строители пытались отгородить забором. К ним подошло несколько десятков молодых людей спортивного телосложения, которые, став плотной цепью, силой вытеснили жителей дома с детской площадки. После этого площадку начали немедленно обносить строительным забором. Молодые люди, одетые в темные футболки, не сообщают, кто они и кого представляют. »Мы здесь просто стоим», - объясняют они. За всем происходящим наблюдает группа правоохранителей во главе с начальником Донецкого городского управления милиции Виктором Дубовиком и заместителем начальника по общественной безопасности Романом Романовым. Милиция в конфликт не вмешивается и ситуацию не комментирует.Как сообщалось, жители дома № 48а по улице Университетской протестуют против строительства на месте пущенной под снос гостиницы «Дружба» многоэтажного элитного дома. Строительство дома ведет корпорация «Менеджмент Ассетс Компани» (МАКО), президентом которой является Александр Янукович – старший сын Президента Украины Виктора Януковича.

Економічні реформи та подолання корупції створюють владі у Тбілісі запаси міцності

За
радянських часів був такий анекдот. Заходить грузин до магазину і кладе
свою валізу на прилавок. На прохання продавця прибрати його звідти
відповідає: «Це не валіза, а гаманець». Так народна творчість
відобразила нестримну корупцію та хабарництво в цій сонячній на той час
радянській республіці. Хоча заради об’єктивності варто зазначити, що
Грузія не відрізнялася в цьому сенсі як від своїх сусідів по Південному
Кавказу, так і всієї країни, де «вільно дихала людина». Після здобуття
незалежності в Грузії сталося мало змін. За Шеварднадзе бурхливе
зростання корупції не лише не припинилося, а навпаки навіть посилилося.


Зміни можливі

З
приходом до влади Януковича відносини з Грузією стали холодно
офіційними. Наше телебачення та газети відомого спрямування з упертістю,
що варта іншого застосування, повторюють московську жуйку про
«антидемократичний режим Саакашвілі», який пригнічує свободу слова й
розганяє мітинги опозиції водометами, гумовими дубинками та сльозогінним
газом. Й навіть не вбачають нічого дивного в тому, що про демократію та
свободи піклується російський режим, за якого давно забули, що таке
телеефіри наживо, та й убивства журналістів стали прикметою часу.

На
тлі ретрансляції російської пропаганди якось побіжно подається
інформація, що наші парламентарії їдуть до Тбілісі для того, щоб
ознайомитися з процесом втілення успішних (!) економічних реформ.
Віце-прем’єр Сергій Тігіпко також поїхав туди по досвід. Отже, є що
вивчати, тож і Саакашвілі та його команда досягли вже певних
результатів. Однак про все це згадують якось мимохіть і знехотя.

Знайомий
журналіст, який нещодавно повернувся з Грузії, шокований тамтешнім
порядком. Його, затятого автолюбителя, понад усе вразило те, що
поліцейські на автошляхах не беруть хабарів, поборами не промишляють і
намагаються не штрафувати, а запобігти порушенням. Реєстрація нового
авта займає 20 хвилин, за встановленого для цієї процедури нормативу в
30 хвилин, а отримання тобою ж обраного номера машини – 15 хвилин
(норматив – 20). За порушення встановленої норми посадовця штрафують.
Оплата здійснюється на місці в касі. Жодних довідок не треба. Все, що
потрібно, установа збирає без вашої участі. Паспорт, як закордонний, так
і внутрішній, можна замовити або через інтернет, або особисто. Час
оформлення – це всього-на-всього 20 хвилин, отримання заздалегідь
замовленого – 5 хвилин.

Якби ж то все. За індексом економічної
свободи 2009 року Грузія посідала 32-ге місце, за рівнем корупції зі
148-ї країна піднялася на 11-ту сходинку. Ще є над чим працювати. За
індексом зручності податкової системи держава перебуває на 75-му місці.
Це при тому, що Росія та Україна за цими показниками десь аж надто
далеко за сотнею та продовжують упевнено скочуватися нижче і нижче.

«Продається все, крім совісті»

З
таким словами бізнесмен Каха Бендукідзе зійшов 1 червня 2004 року з
трапа літака у тбіліському аеропорту. Президент Грузії Міхаіл Саакашвілі
переконав власника «Об’єднаних машинобудівних заводів» повернутися з
Москви на батьківщину для того, щоб проводити економічні реформи.

Скільки
у нас зламано списів, вже скільки святого гніву звергали комуністи на
приватизації та продаж «всенародної» власності. А скільки проклять було
накладено на тих, хто пропонував ліберальні реформи в економіці? Однак
Грузія пішла саме цим шляхом. Тому що давно відомо, що держава – доволі
неефективний власник. Та зовсім незначна частка підприємств, що
перебувають у власності держави, працює погано, якість продукції низька,
купувати її особливого бажання ніхто не має.

Наприклад, вугільна
промисловість Англії було збитковою, допоки Маргарет Тетчер не провела
її реприватизацію. Деякі шахти довелося закрити, але ті, що лишилися, у
приватних руках приносять прибутки. Те саме відбулося і з залізницею.
Про державні підприємства Білорусі і вести мову не випадає на тлі тієї
кризи, що охопила країну.

Але головне – не лише продати. Ми та
Грузія через це вже проходили, коли цінне майно за безцінь переходило
«потрібним людям». Найважливіше – продати ефективному господарю, який не
лише вкладе гроші, а й спроможний домогтися прибуткової роботи. І для
цього є перевірений спосіб – відкритий аукціон без якихось відсікань
конкурентів. Для порівняння згадаємо нещодавній продаж Укртелекому.

Одним
із перших об’єктів, які підготували до продажу, був готель «Інтурист» у
Батумі. Свого часу це було місцем відпочинку номенклатури. Автор
проекту – відомий радянський архітектор Алєксєй Щусєв (знаний за
проектами мавзолею Лєніна та готелю «Москва» в радянській столиці).
Готель виставили на аукціон. Найбагатша в країні людина Бадрі
Патаркацишвілі запропонував продати «Інтуриста» йому, заявивши ціну, що в
40 разів була меншою, ніж стартова, проте його пропозицію відхилили.
Зрештою готель продали за $3 млн, що значно перевищувало початкову. Така
сама ситуація складалася довкола більшості об’єктів, які залишилися без
власника або руйнувалися від часу, чи просто працювали збитково.

Бюджет
Грузії, який сягав при Шеварднадзе $300, за три роки збільшився у п’ять
разів. Скасування ліцензій та більшості дозвільних документів
спричинила справжній будівельний бум. Ломка корупційних схем сприяла
стрімкому зростанню обсягів закордонних інвестицій. І це при тому, що
вартість газу, який туди постачали лише з Росії, збільшилася у чотири
рази, відповідно підвищувалася вартість електроенергії.

Торговельна
війна, оголошена Росією, призвела до майже повної зупинки грузинського
сільськогосподарського експорту, зокрема, вин. Москва явно хотіла
економічно придушити Грузію. Але сталося навпаки. Економічне зростання,
попри блокаду, сягнуло у 2005–2009 роках більш ніж 7% на рік. І це, не
враховуючи своєї нафти та газу, практично без будь-яких корисних
копалин. І навіть у кризовий період, коли економіка Росії та України
впали на 15%, економіка Грузії зростала на 1,7–2%.

Реформували
соціальну галузь та галузь охорони здоров’я. Якщо бізнесмену виділяли
ділянку під забудову з лікарнею, то він мусив в іншому місці збудувати
нову, обладнану за сучасними вимогами. В країні ситуація з лікарнями та
об’єктами охорони здоров’я була просто жахлива, однак вона поступово
покращується. При цьому держава бере частину видатків на себе. Зокрема,
на облаштування медичних закладів.

Репутація – найкращий кредит

Все
це потребувало кадрової революції, яка була б неможлива без політичної
волі влади. Скляний куб будівлі МВС Грузії перетворився на символ
відкритості та прозорості влади. Корумпованих та непрофесійних
посадовців звільнили. А багато в кому з огляду на спрощення та
скасування дозвільних процедур зникла потреба. Це і є справжня
адміністративна реформа: спочатку спрощуються функції, а потім
звільняють людей, які їх виконували. У такий природний спосіб
відбувається скорочення чиновницького апарату. Але в жодному разі не
навпаки. Тому така, вибачте на слові, реформа в Україні перетворилася на
її імітацію та профанацію. І це не випадково, оскільки проводили цю
реформу у нас з метою пропаганди, а не для досягнення результату.

Певна
річ, ображених та позбавлених хлібних місць у Грузії чимало. Саме вони
виходять на вулиці та площі Тбілісі з протестами і саме тому все
закінчується нічим. Позаяк сьогоднішні опозиціонери – вчорашні
корупціонери, й усім в Грузії це відомо. Тому їх ніхто не підтримує.

Й
знову ж таки про кадри. В одного грузинського міністра запитали, чому
він не бере хабарів. Він, випускник двох престижних університетів,
одного в Америці, другого – в Англії, відповів дуже просто: «Я хочу
зробити щось для своєї країни, підняти та вивести її на рівень
європейських держав. Моєї зарплати на життя вистачає, моя родина не
голодує. Тому якщо я зможу цього досягнути, то після того, як я залишу
держслужбу, влаштуватися на роботу до якоїсь західної фінансової
компанії з високою зарплатою не важко буде. Оскільки я матиму чималий
досвід керування країною. Водночас ніхто не зможе сказати, що я
корупціонер. В іншому разі вхід до пристойного суспільства буде
зачинено». Як каже американська приказка: «добра репутація – найкращий
кредит».

Джерело

В Донецке разгорается очередной строительный скандал – теперь вокруг строительства нового 24-этажного офисного здания.Новое здание будет построено на месте закрытой с 16 мая бывшей гостиницы «Дружба» по улице Университетская, 48. Сейчас гостиницу разбирают: демонтируют окна, двери. Сами строители говорят, что коробку здания будут взрывать, как взрывали когда-то гостиницу «Донбасс» по улице Артема.Тем временем протест против строительства новой офисной высотки выразили жильцы пятиэтажного дома №48-А по ул. Университетской.Один из активистов протеста в комментариях корреспонденту «Острову» пояснил, что жильцы возмущены тем, что на месте «Дружбы» ведутся подготовительные работы для строительства 24-этажного офисного здания, но жильцы не имеют «никакой информации и контактов со стороны застройщика, и с ними не было проведено никаких общественных слушаний».О том, что здесь планируется стройка с «серьезным размахом», жильцы узнали, когда началась установка оградительного забора по периметру гостиницы, а также во дворе, на придомовой территории, включая детскую площадку. Когда жители увидели захват их территории, то выступили против, не позволив застройщику установить оградительные колья «на своей законной территории».«Застройщик пытался установить забор, захватив всю придомовую территорию, по бордюру дороги, буквально в пяти метрах от домов и подъездов граждан», - рассказал активист акции.По словам жителей дома, во время встречи с представителем застройщика 23 мая жильцам было представлено решение Донецкого городского совета № 5/70 от 15.04.2011г. о передаче Корпорации «Менеджмент Ассетс Компани» (МАКО) (президентом корпорации является Александр Янукович – старший сын Президента Украины Виктора Януковича) этого земельного участка в аренду для эксплуатации существующего здания гостиницы по ул. Университетской, 48 сроком на 49 лет и ситуационная схема этого участка.Из предоставленных документов следует, что у жильцов дома по ул. Университетской, 48-А придомовой территории нет вообще! С 19.12.2008 г. согласно решения Донецкого городского совета №26/69 вся придомовая территория передана в аренду компании ЗАО ФПК «БИС Холдинг».Активисты утверждают, что когда строился по соседству 21-этажный жилой дом № 48-Б, то возникли проблемы с домом №48-А. «Была большая проблема - в первом подъезде была трещина. Фундамент дал усадку и у нас пошла трещина на третьем и четвертом этаже. Если рядом с нашим домом будет еще одно такое здание, то нашего дома не будет», - говорит жилец дома №48-А.При этом он подчеркивает: когда возник вопрос о строительстве 21-этажного жилого дома №48-Б, люди также возмущались. «Но тогда были проведены общественные слушания, были решены все проблемные вопросы», - добавляет он.«А здесь застройщик пришел и сказал: мы будем строить 24 этажа, и здесь на вашей территории будет паркинг - возмущен жилец. - В этом же случае не провели слушания, не предупредили, пришли люди, ничего не говоря, стали вбивать колья, Нам сказали: «Все, у вас ничего нет, вам придется потерпеть».Жильцы дома №48-А уже направили коллективное обращение с просьбой провести общественные слушания и разъяснить ситуацию со строительством городскому голове Донецка Александру Лукьянченко и начальнику главного управления строительства и архитектуры Станиславу Ващинскому.Кроме того, жильцы направили письма с просьбой защитить их интересы Президенту Украины Виктору Януковичу, председателю Верховной Рады Украины Владимиру Литвину, председателю постоянной депутатской комиссии Донецкого городского совета по вопросам градостроительства, планирования и развития территорий И. Шакурову, прокурору г.Донецка Александру Ольмезову, секретарю Донецкого горсовета Николаю Левченко.Комментируя ситуацию с постройкой нового объекта, начальник инспекции государственного архитектурно-строительного контроля в Донецкой области Олег Курчин заявил корреспонденту «Острову», что «на сегодня у них есть разрешение на подготовительные работы, но никаких проектных решений у них пока нет».«У них разрешение к строительству есть, но документация у них не разработана», - сказал О.Курчин.

Остров

На финальном матче Кубка Украины между «Динамо» (Киев) и «Шахтер» (Донецк) присутствовали почти 28 тысяч болельщиков. В Сумы приехали около 12 тысяч иногородних фанатов, которые на протяжении дня развлекались, как могли, сообщает Панорама.«По данным милиции, в этот день в Сумах было на редкость спокойно… Остается только догадываться, что этому способствовало: запрет на продажу алкоголя, дежурство 2,5 тысяч милиционеров, или культура болельщиков», - недоумевает издание.

…Как говорят в телевизоре, «и о культуре»: фанаты донецкого «Шахтера» в сумском парке им. Ивана Кожедуба (фото «Панорамы») (фото тут: http://obkom.net.ua/news/2011-05-27/1250.shtml)

А киевские болельщики, по свидетельству очевидцев, разгуливали по Сумам и скандировали:

«Спасибо хлопцам из Донбасса За президента-пи…аса!»

Понятно, что речь шла не о президенте ФК «Шахтер».

Об этом сообщил источник «Экономической правды» в Кабинете министров.«Украина раз в два года назначала представителя в Совет директоров ЕБРР как акционер и второй после РФ получатель кредитов банка. Этот директор в Лондоне лоббирует наши интересы. Это не выборная должность – человека назначает правительство. На днях состоялось эпохальное событие: Киев никого не назначил», – сказал собеседник «ЭП».По его словам, виноват в этой ситуации не ЕБРР, а именно украинская сторона. Чиновники то ли забыли подать кандидатуру, то или не подали ее своевременно.В итоге, интересы Украины теперь будет представлять директор от Швейцарии.Как известно, Украина назначала одного из директоров-распорядителей ЕБРР на протяжении более 10 лет.