Актуальність проблеми полягає в тому, що усучасному вимогливому та швидкозмінному соціально-економічному середовищі рівень освіти значною мірою залежатиме від результативності запровадження технологій навчання, що ґрунтуються на нових методологічних засадах, сучасних дидактичних принципах та психолого-педагогічних теоріях, які розвивають діяльнісний підхід до навчання.
Мета дослідження полягає в тому, щоб розкрити поняття інноваційних педагогічних технологій, розкрити основні методологічні вимоги, яким має відповідати будь-яка інноваційна технологія навчання.
Модернізація системи освіти пов'язується, насамперед, із введенням в освітнє середовище інноваційних технологій, в основу яких покладені цілісні моделі навчально-виховного процесу, засновані
на діалектичній єдності методології та засобів їх здійснення.
Останнім часом досить широко увійшов у вжиток термін «інноваційні педагогічні технології».
Перш ніж розглянути сутнісні ознаки інноваційних педагогічних технологій, уточнимо ключові поняття
«інновація» та «педагогічна технологія». Слово інновація має латинське походження і в перекладі означає оновлення, зміну, введення нового. У педагогічній інтерпретації інновація означає нововведення, що поліпшує хід і результати навчально-виховного процесу: співвіднести поняття нового у педагогіці з такими характеристиками, як корисне, прогресивне, позитивне, сучасне, передове.
Нове у педагогіці - це не лише ідеї, підходи, методи, технології, які у таких поєднаннях ще не висувались або ще не використовувались, а й той комплекс елементів чи окремі елементи педагогічного процесу, які несуть у собі прогресивне начало, що дає змогу в ході зміни умов і ситуацій ефективно розв'язувати завдання виховання та освіти.
Розрізняють поняття новація, або новий спосіб та інновація, нововведення. Новація - це сам засіб (новий метод, методика, технологія, програма тощо), а інновація - процес його освоєння.
Розбіжності у тлумаченні поняття спричинені неоднаковим баченням їх авторами сутнісного ядра, а також радикальності нововведень. Одні з них переконані, що інноваціями можна вважати лише те нове, яке має своїм результатом кардинальні зміни у певній системі, інші зараховують до цієї категорії будь-які, навіть незначні, нововведення.
Основу і зміст інноваційних освітніх процесів становить інноваційна діяльність, сутність якої полягає в оновленні педагогічного процесу, внесенні новоутворень у традиційну систему. Прагнення постійно оптимізувати навчально-виховний процес зумовило появу нових і вдосконалення використовуваних раніше педагогічних технологій різних рівнів і різної цільової спрямованості.
Сьогодні у педагогічний лексикон міцно ввійшло поняття педагогічної технології. Існують різні погляди на розкриття цього поняття.
• Технологія - це сукупність прийомів, що застосовуються в якій-небудь справі, майстерності, мистецтві (тлумачний словник) [1,2]
Педагогічна технологія - це системний метод створення, застосування, визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з використанням комп'ютера і людських ресурсів, завданням якого є
оптимізація форм освіти (ЮНЕСКО)[2,28].
Концептуальність. Кожній педагогічній технології повинна бути притаманна опора на певну наукову концепцію, що містить філософське, психологічне, дидактичне та соціально-педагогічне обґрунтування досягнення освітньої мети.o
СиСистемність. Педагогічній технології мають бути притаманні всі ознаки системи: логіка
процесу, взаємозв'язок всіх його частин, цілісність.
Можливість управління. Передбачає можливість діагностичного ціле покладання, планування, проектування процесу навчання, поетапну діагностику, варіювання засобами та методами з метою корекції результатів.
Ефективність. Сучасні педагогічні технології існують в конкурентних умовах і повинні бути
ефективними за результатами й оптимальними за витратами, гарантувати досягнення певного стандарту освіти.
Відтворюваність. Можливість використання (повторення, відтворення) педагогічної технології в інших ідентичних освітніх закладах, іншими суб'єктами.
Візуалізація (характерна для окремих технологій). Передбачає використання аудіовізуальної та електронно - обчислювальної техніки, а також конструювання та застосування різноманітних дидактичних матеріалів і оригінальних наочних посібників.
Увесь матеріал 1-4 класів, відповідно до програми, згруповую в структурно-логічні блоки. Вивчення кожного блоку включає чотири етапи:
вивчення нового матеріалу;
корекція та поглиблення знань;·
урок-практикум;
контроль знань.
Наприклад, вивчення теми з предмету «Я і Україна» закінчується дебатами «Перспективи розвитку людства». Клас ділиться на дві групи: «Оптимісти» і «Песимісти». Впродовж десяти хвилин кожна група аргументує свою позицію, а потім вониразом обговорюють основні проблеми. Закінчується урок підбиттям підсумків уроку.
Технології навчання у грі, дискусії сприяють соціалізації учнів, розвитку критичного мислення, дають змогу висловлювати власну позицію, формують уміння відстоювати свою думку і чути інших учасників дискусії.
Інновації можуть бути різними за масштабом, за потенціалом, можуть належати до різних складових навчально-виховного процесу, але, на мій погляд, вони мають бути мотивовані й орієнтовані на конкретного вчителя, який працює в конкретній школі з конкретними учнями.
