Профіль

Ron Вишиваний

Ron Вишиваний

Україна, Кропивницький

Рейтинг в розділі:

Останні статті

Таки було


Засміялась чарівна зоря
Привіталась кохана моя
Заблукала у нетрях зелених
Наснила мрії собі вона

Вона була не вона
Якби не чарівна зоря
Дякую тобі Боже я
За те що вона собі така

Кохання


Кохання ніжним котиком скрутилось,
і обійняло нас за плечі.
Ти цілувала мої речі,
і мовчанням їх називала.
Я воскресала від твоїх дотиків,
я напивалась з твоїх долонь.
З тобою я засинала у нове життя,
щоб потім прокинутись знову,
до іншого вже життя,
і можливо навіть з іншим,
ніжним котиком скручюватись.

У твоєму домі


Вечір у домі в твоїм не згаса,
Як прийде подруга ніжна твоя.
Вип'єте трохи доброго вина,
Стане ніч для вас хмільна.

Рух у домі в твоїм не згаса.
Пестощі, обійми та медові цілунки, - 
Се просто подруга ніжна твоя
До серця тебе притиска.

Казка у домі в твоїм не згаса,
Як загляне сонце до твого вікна.
У ліжку теплім собі мило сплелись,
Дрімають  красиво дві жінки.

Ось і літо минуло

(із к/ф., "Сталкер")

Ось і літо минуло,
Наче і не було.
На осоні тепло.
Тільки сього замало.

Все, що збутись могло,
Мені, як лист п'ятипалий,
Прямо в руку лягло,
Тільки сього замало.

Даремно ні зло,
Ані добро не пропало,
Все світло горіло,
Тільки сього замало.

Життя окриляло,
Берегло і спасало,
Мені по правді щастило.
Тільки сього замало.

Листя не обпекло,
Гілок не зламало...
День омитий, як скло,
Тільки сього замало.

 А. Тарковський. Переклад мій.

Двi закоханi дiвчини...


Цвiтуть дзвiночки на веснi
I сповiщають день
Про двох закоханих дiвчат
Їх поцiлував напевно Бог
Бiжiть душею i любiть
Носиками трiться собi
Я трави вам встелю
I сон ваш обережу)))!!!

Як добре те, що смерті не боюсь я

  • 12.01.13, 16:01
rose



rose

Як  добре  те,  що  смерті  не  боюсь  я  
і  не  питаю,  чи  тяжкий  мій  хрест.  
Що  вам,  богове,  низько  не  клонюся  
в  передчутті  недовідомих  верств.  
Що  жив-любив  і  не  набрався  скверни,  
ненависті,  прокльону,  каяття.  
Народе  мій,  до  тебе  я  ще  верну,  
і  в  смерті  обернуся  до  життя  
своїм  стражденним  і  незлим  обличчям,  
як  син,  тобі  доземно  поклонюсь  
і  чесно  гляну  в  чесні  твої  вічі,  
і  чесними  сльозами  обіллюсь.  
Так  хочеться  пожити  хоч  годинку,  
коли  моя  розів'ється  біда.  
Хай  прийдуть  в  гості  Леся  Українка,  
Франко,  Шевченко  і  Сковорода.  
Та  вже!  Мовчи!  Заблуканий  у  пущі,  
уже  не  ремствуй,  позирай  у  глиб,  
у  суще,  що  розпукнеться  в  грядуще  
і  ружею  заквітне  коло  шиб. 

rose

Найкраща ніч

Так виглядає мій особистий переклад відомої пісні російської співачки Maxsim "Лучая ночь". В моєму варіянті назва звучить "Найкраща ніч".

замалюю квартиру у вишневий цвіт
для кімнати зроблю ніч, а на кухні світанок
замкну всі двері на моцні замки
усе заспіває за помахом моєї руки

та коли у долоні з небес
спускається тонами ніч - танцює вітер
я до нього назустріч боса
з дому соного йду - мене там зустріне
міліон сотень домів і вечір
обійме місто його за плечі
я не вмію повідати, що се найкраща ніч
я не вмію повідати, що зним найкраща ніч

я не знаю про правду, не знаю брехні
я співаю до неба, а з нього дощ
я напевно забула скільки мала обличь
в моїй книзі життя не вистачає сторінок

та коли у долоні з небес
спускається тонами ніч - танцює вітер
я до нього назустріч боса
з дому соного йду - мене там зустріне
міліон сотень домів і вечір
обійме місто його за плечі
я не вмію повідати, що се найкраща ніч
я не вмію повідати, що зним найкраща ніч

Чарівно


Квіточки назбиравши в долоні
Побігли матусю прівітать
А літо усміхнене зустріло їх
Теплим прохолодним дощем.

У сонячний вечір

   

На краю стояло сонце
Виливало ясний цвіт
І промені остані
Кидало нам у слід.

По хвилях променів чарівних
Ми слухали мелодії дрібні
Бо сонечко всміхалось
Дарувало нам свій прівіт.