Профіль

Ron Вишиваний

Ron Вишиваний

Україна, Кропивницький

Рейтинг в розділі:

Останні статті

на воді

на воді
тихо собі на воді
тихо хвильки собі шелестіли
тихенько жовтим осіннім листочком цвіли
танцювали у тихім своїм мерехтінні
човник тихо біг собі по воді

... і коли літо трапилось випадково
на одній із доріжок стрілися двоє
де під високими зірочками росли вечорові темні сади
вони вкохались у тиху темну тиху тиху воду
і побачили в ній такі тихі тихі світи...

у човник тихенько вони повсідались
проказали молитву тиху свою
чи то пісеньку дитячу тихеньку
чи то просто зітхання таке чарівне
повільно сі двоє кудись поплили
по тихій тихій такій тихій прозорій воді

Закляті


Вінок чарівний сплели боги
І поклали на голови двох
Тепер помічені вони
Босими по сих хвилях іти.

У вишневім саді


В садок вишневий я зайду
Тебе побачу в нім
І зацвіте  терен
Волошковими зірками.

На чистім зеленім полі
Почую я тебе
Й вдягнемо терновий вінок
З ніжними теплими гілками.

Ранкова кави



Ранок проглядає крізь вузьке віконце...
Ще не затихли зорі-солов'ї. Стріляють,
Мов кулі у похмурі царстві-танці.
Їх чутно у залишку блиску недавньої божевільної ночі.
Чорна кава, яка розлилась тепло по тілу початку дня.
Золоті промінці вусаті годинника-сонця,
Падаючи у чашку густого та ніжного напою,
Стрічають чорненькі зернятка-жучків.
Повільно снуються сонні прохолодні знайомі обличчя,
Щоб усміхнутись гарячьо з горнятка вранішньої кави.

Він і вона


А світ шумів - черешнями і вишніми,
І тиха радість обнімалася в журбі.
Він захрипло кричав, як він її любить
Вона ж сумно так чомусь мовчала.

А світ тремтів і цвів собі водночас.
Вона вплетала проміні ясні
У велику ріку - сонячного блиску;
Він ж співав черешням восени.

Мерехтливий світ поважно так спливає
Жевріє зорями і грозами рясніє.
Вона вже закохалася давно;
Він також без кохання не сидів.

Бо світ шумів черешнями і вишнями.
Тому що вона колись всміхнулася йому.

Садок вишневий коло хати

  • 26.06.12, 21:43

rose

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть
.
Сім'я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тільки дівчата
Та соловейко не затих.

Тарас Григорович Шевченко

rose

Квіти втеплій кімнаті



Квіти в теплій кімнаті.
Ранкова світить зоря.
У ліжку заплуталась ніжність,
І дрімає собі вона.

Квіти в теплій кімнаті
З вечора вона принесла.
А світло на них виливала 
Ранкова й вечірня зоря.

Земля прийняла світлі зерня,
А щоб вони проросли
Їх треба як слід (малювати).

Літо


Оце вже напевно літо - 
наснилося нам,
І сонечко собі жевріє - 
ясненько,
заливаючи місто своєю вагою,
мов намальовано якимсь
імпресіоністом.
...Кажу наснилось, бо життя - се сон,
і ми в ньому персонажі,
що також комусь наснились...