Нехай Тобі стане краще...

Нехай Тобі стане краще.. 
Єдине, що зараз прошу!!! 
Думки нехай стануть ледащі 
Про це їм в листі напишу.. 

Пробач, якщо раптом занадто 
Я силюсь тобі помогти 
Та й, зрештою, «help» мій не надто 
Своєї сягає мети.. 

Здається, себе ж запевняю? 
Та це так, здається, повір! 
Свідомість свою полишаю 
І дах мій торкається гір.. 

Я просто попрошу у Бога 
Для Тебе спокою й тепла 
Нехай би оця допомога 
До тебе як сонце прийшла..*

Дурниці..

  • 16.10.12, 01:07
Часто хочеться зробити приємне людям..Привітати з Днем народження людину, з якої,може, не так близько і часто спілкуєшся, але все одно пам’ятаєш про неї..Подарувати щось без приводу близьким людям, посміхнутися випадковому перехожому..Ти робиш це просто тому, що так Відчуваєш в той момент..Це говорить твоя Душа..* 
А потім починаєш дивитися на це, аналізувати і щось каже «Боже, як це, напевно, по-дурацьки виглядало..Навіщо це взагалі було робити?» Але це вже говорить твій мозок..але він не знає, що таке Відчувати! Він переживає за своє власне его, власний імідж, хто і що про нього подумає..Але, до біса, це ніщо, порівняно з тим що ти можеш подарувати іншим людям часточку Світла в твоїй Душі! Нехай я буду виглядати по-дурному, як завгодно..Лише хочу,щоб ті «дурниці», які я роблю стосовно інших людей, доходили до їхніх сердець!І відчувалися ними так, як я хочу це донести до них в той момент! *)))

Я ярлыки с себя срывала средь кутерьмы житейских тщет..

Дааамс..типово..життєво..А дійсно хто ми? Ті ролі,які граємо кожного дня? Я учениця, студентка, донька..працівник такої-то компанії, чи хто? Шекспір не дарма казав, що "світ - це театр, і всі ми в ньому актори"..Що ж тоді робити? Перестати грати? Чому?Ні..Просто грати потрібно, усвідомлюючи, що граєш..а Ти - не ті роли і ярлики..ти це просто Ти..Ти світло в душі..ти ж не отожнюєш себе з тим героєм, якого граєш у справжньому спектаклі в театрі..це всього лиш роль..Так і в житті..Нехай все це зараз буде сказано занадто гарно і сопливо,можливо, я не претендую ні на що..Просто хочу нагадати і собі, що головне, це той душевний скарб в середині..і його можна віднайти і відкрити...*)))

Важливий той, хто з тобою в одному вагоні…

Життя – це вічний рух..Ми весь час переміщуємося з «точки А в точку Б»..отже, життя це поїзд..Але ми самі вибираємо собі маршрут, хіба що якщо нам не подарували квиток..але і тут ми маємо вибір..їхати чи ні..Все це питання вибору.. 
А ще хотіла сказати про перон..да, це декорації життя..і вони постійно змінюються..підходять різні люди..А ти в цей час вже стоїш в вагоні..востаннє дивишся на випадкових нових знайомих..і тут потяг рухається..і перед очима тільки пропливають картинки..А що ж тоді?! А тоді важливий той, хто з тобою в одному вагоні! Ви тут опинилися не випадково..у вас спільний маршрут і мета, бо ви заздалегідь зробили свій вибір..


О Доброта!Ти-посмішка привітної людини..

  • 20.11.11, 17:07

О Доброта!

Ти-

Посмішка

Привітної

людини..

Рука, Простягнута У скрутную хвилину,

Ти-

Щире світло

В душах всіх

людей,

Повітря, Без якого Жити неможливо!

Звичайно, моя майстерність поетичного слова не зрівняється зі справжніми зразками поезій, але, зачувши слово «доброта»,в моїй голові миттєво почали народжуватися ці рядки. Саме так я, напевно, розумію це почуття. Таким воно постає в моїй уяві: надзвичайно світле, тепле і яскраве. Ніби сонечко, що рано-вранці будить тебе від довгого сну. Без неї, дійсно, жити, саме жити, насолоджуватись життям, а не виживати-неможливо!

Нещодавно я прочитала

чудовий афоризм «Звільнетесь від зла - у вас залишиться  добро. Звільнетесь від добра-що у вас залишиться?» Дійсно, давайте поміркуємо, на що перетвориться наше суспільство без тієї маленької часточки добра, що ще жевріє в кожному з нас, яким би не було наше ставлення до інших..Я кажу «без тієї маленької часточки добра», бо реально дивлюся на речі, які мене оточують. На сьогоднішній день люди настільки поринули у світ своїх проблем, переживань, що іноді навіть забувають про близьких. Звичайно, я не хочу сказати про те, що треба спочатку думати про інших, а про себе в останню чергу. Ні! Ні в якому випадку. Це типова помилка деяких людей, які живуть заради когось і кажуть: «Ось я такий весь хороший і добрий, ладен жертвувати собою заради блага інших людей» Тобто, в тебе будуть якісь переживання, а ти, не- зважаючи на них, підеш допомагати іншим? Це все одно, що пропонувати комусь прибрати в кімнаті, не маючи змоги навести порядок у своїй! Але чому б, навівши лад у своїй душі, не подарувати часточку тепла іншим людям? Це ж так просто! Щиро посміхнутися людині, адже посмішка - це найвеличніший дар, яким наділила нас природа. Вона триває недовго, але в памяті залишається навічно! Я думаю, в кожного з нас були періоди в житті, коли ми переживали розпач, здавалося, що й жити вже немає сил..! У такі періоди значення має все, що може повернути тебе до життя..! Чиясь щира усмішка, слова підтримки, несподіваний телефонний дзвінок від когось, навіть від людини, з якою ви вже давно не спілкуєтеся, але раптом вона вирішила спитати, як у вас справи; обійми близьких; оточуючі, що поцікавляться  і будуть готові вислухати все, що вас бентежить. Усе це так важливо для людини, яка знаходиться в такому стані. Але, подивіться, як легко ми можемо підтримати її..Лише посміхнутися, але, що важливо, зробити це потрібно  щиро, від усієї душі! Просто зателефонувати! Всього-на- всього запитати: «Як справи?» (Хоча зараз це питання вже можна віднести до розряду шаблонних, втім, людина, якій це важливо почути, неодмінно оцінить цей «жест», якщо вас це дійсно цікавить)! Не кажучи нічого, просто обійняти(маю на увазі, якщо людина вам близька) Нескладно сказати, може, й досить банальні,але щиросердні слова: «Не хвилюйся, я впевнена, в тебе все буде добре! Я допоможу тобі!» Вся справа в тому, щоб не бути байдужими до проблем інших людей, навіть чужих.. Допомогти піднятися всім, хто впав, притримати двері, викликати «швидку», якщо комусь погано. Чи це все настільки складно? Я так не вважаю! Це доступно кожному, тільки залежить все від нашого бажання і від того,  чи є в нас хоча б маленька крапелька доброти по відношенню до інших! А ще по-справжньому добра людина завжди порадіє успіхам інших, бо знаєте, якщо вже багато хто може поспівчувати (або принаймні вдати, що співчуває),то не кожен здатен розділити радість іншого..   

Це, як на мене,

найвищий прояв людяності й щирості!  

Мої правила

доброти, погодьтеся, не такі вже складні, а якщо ви робили приємне іншим людям, то знаєте, що їхня вдячність і радість від такого вчинку наповнює й вас тим світлим почуттям любові і добра!

 

Якби-слово надій..ілюзій..несправджених мрій і бажань

  • 19.11.11, 16:46
Якби..
Це слово надій, слово ілюзій, несправджених мрій і бажань...
Все нам чогось чи то не вистачає, чи то все жалкуємо, що чогось не зробили або навпаки краще б неробили..
Звідусіль тілький чутно «Якби ж то в мене був власний будинок, вілла на
березі моря, шикарний спортивний автомобіль, тоді б можна було б
сказати, що життя вдалося», «Якби я не була такою нерішучою, то давно б
вже з ним познайомилась», загалом «якби неякі-небудь там обставини, то
все було б по-іншому»(і зазвичай мається на увазі краще) Послухати отак
себе і інших, то, можна подумати, що в цьому світі ми знаємо все! 
Знову
ж таки це «якби ж то..», ми не знаємо, що було б насправді..ми можемо
скільки завгодно собі уявляти, будуючі повітряні замки, а в реальності
все могло б бути не так вже йрайдужно..Ну наприклад,така
ситуація..Людина запізнилася на літак..до того вона дуже довго міяла про
свій відпочинок на Карибах, уявляла що вона буде робити, як проводити
свій час з розрахунком до кожної хвилини..І тут така(на її думку!)
невдача!І починається «Якби я виїхала з офісу раніше, та якби мене не
затримав босс, та якби я не простояла в пробці зо дві години, а потім ще
й не повернулася, бо забула вдома паспорт..я б не запізнилася»
Прикро,так? Як сказати, коли наступного дня дізнаєшся, що на борту
літака сталася аварія, добре коли ніхто не загинув, але що могло
трапитися з цією людиною, якби вона була там..ніхто незнає, раптом вона б
отримала серйозні ушкодження..то який там відпочинок? І в цьому випадку
«якби» зіграло дуже позитивну роль!
Сьогодні я випадково задумалася над цим словом у власному житті..Ходила
по вулицях, і у певні моменти мені пригадувалось моє дитинство..Бо
бачила дітей, що так весело бігали і так по-дитячому наївно раділи
життю..згадала себе, своїх колишніх друзів..наші ігри..Чи були б ми й
досі друзями, якби 8 років назад  не переїхали жити в Київ?..Раптом подумала,що якби
я пішла в перший клас на рік раніше,то зараз би вже вчилася надругому
курсі якогось ВУЗа..І в цей момент я зрозуміла, як би я багато
втратила..бо саме ці два роки,які я нібито втратила, навчаючись в
школі..вони є найціннішими..Якби не минулий рік я б не
познайомиласяз тими людьми, без яких я просто не уявляю своє життя..Вони
найщиріші, найдобріші,найсвітліші..вони- найкращі! Скільки приємних
моментів я б не пережила, якби їх не знала...Не було б усього
того, що я так часто пригадую,і що вмить наповнює моє серце неймовірним
сяйвом любові і теплоти? Ця думка пекучим болем здавлює моє
серце..Ні!Ні!Ні!
Яке щастя!!! Це все було!!!Було!Було! Тож я завершу мої роздуми такими мудрими словами улюбленого гурту
«Кожному з нас своє,
Моя мета єдина...
Все саме так повинно
Бути, як воно є.
Ця неповторна мить,
Більше її не буде, е-ей
Помічаймо, люди,
Не тільки те, що болить.»

Живімо,цінуючи кожну мить нашого життя, приймаючи його таким як воно є..яскравим, цікавим і дивуючим..)) 

Лист до Життя..або Подяка за Кожен День

  • 19.11.11, 16:18

Любе Життя, 

Пишу, щоб сказати тобі дещо важливе…Але вибач, почекай, трохи згодом…Спочатку трохи про дещо інше…мої справи…

Знаєш,
нещодавно відчула, що трохи втомилася від твого шаленого ритму…В певний
момент захотілося взяти невеличкий «тайм-аут», може трошечки прихворіти,
щоб залишившись вдома просто лежати у ліжку, дивлячись фільми, куштуючи
якусь «вкусняшку»…Останні тижні два так думала…Та кожного ранку
прокидалася, йшла до школи…І, ти уявляєш така якась прикрість і може
навіть певна злість мене охопила,щось схоже на «Блін, Життя, Ти що не
можеш виконати моє п
рохання? Що мені хоч деньок не можна відпочити?»
Ти знаєш, в певний момент просто зневірилася в твоїй справедливості,
подумала, що ти мене зовсім не чуєш…Аж раптом переконалася, що це не
так…Може пам"ятаєш,саме тоді коли я вирішила, що, якщо все відбувається
не за моїм сценарієм, то, напевно,Ти готуєш для мене щось
краще..набагато цікавіше, аніж банальне «нічого нероблення» вдома…І ти
тоді почуло мене…Це все так вражаюче.. Кожен день для став по-своєму
унікальним..емоційним..насиченим..(може не завжди тільки
приємними емоціями, але ж я і це зрозуміла-це..Твої цінні уроки..кроки до
ще більшого Щастя..)..Нові події..емоції…стосунки з
людьми…спілкування…Все це я б втратила,якби ти виконало мої вимоги…
Тож тепер я підхожу до головного..
Життя,
моє любе Життя…від усього Серця Дякую Тобі за Ці події…за ту теперішню
Цінність кожного дня…За той сценарій,який Ти мені пропонуєш…