Ця історія бере початок з тих часів, коли соцмережі сприймалися як частинка реального життя. Коли обмінятися номерами телефонів було звичною справою. А так звані блоговки, коли користувачі блогів влаштовували досить часті групові зустрічі десь в затишному місці, не виглядали чимось дивним. На одному порталі, де всі блогери знали одне одного ледь не в обличчя (а часто і так), вів свій скромний блог один хлопець під ніком Чарівник. Цей нік він взяв собі не з самого початку,...

Читати далі...

Яскраве сонце щедро ділилося своїм теплом, залишаючи приємні відчуття по всьому тілу. А позаду плескалося хвилями таке жадане море. Омріяне в думках, чаруюче ласкою своїх хвиль, даруюче надію на нові побачення зі своїми синіми просторами. Вона лежала на теплому піску і ніжилась в променях сонця. Її мрія збулась, але на душі залишався ледь помітний сум. Пам’ять знову і знову переносила її в ті дні, коли їй було приємно навіть від простого спілкування з ним. І вона була ...

Читати далі...

Поки Микола розмовляв з русалкою Марійкою на березі річки, йому прийшла в голову авантюрна ідея. – Марійко, а давай сходимо до моєї бабусі в гості. – Ти жартуєш? Хочеш, щоб вона отримала інфаркт? – За неї не хвилюйся. Вона все про тебе знає. – Та якось боязко мені. Втім, якщо ти будеш поруч, то я згодна. На порозі ганку на них вже чекала Миколина бабуся. – Проходьте, молодята, я для вас смачненьких пиріжків напекла. – Доброго дня, бабусю. У мене таке...

Читати далі...

Життя давно закинуло Миколу з рідного села у далеке місто. Але серце його назавжди залишилося в тих мальовничих місцях. І він щороку приїздив в село до своєї старенької бабусі. А вона й була рада такому гостю. Навіть її маленька хатинка ніби прокидалася від сну. Улюбленим заняттям Миколи була риболовля. Тому не дивно, що ще сонце не зійде, а він вже сидить з вудочкою біля вкритої туманом річки. Одного разу, коли сходило сонце і вранішній туман...

Читати далі...

Так, народ юашки, відірвалися на хвилинку від своїх справ і швиденько побігли поздоровляти мене з Днем народження))).

Випала Миколі нагода навчатися на лісогосподарському факультеті, щоб отримати професію кваліфікованого лісівника. Інакше і бути не могло, бо виріс він в глухих поліських лісах і не уявляв іншого життя, як там, де легенди і повір’я живуть поруч зі звичайним життям. Одного разу Микола побачив біля навчального корпусу тендітну струнку дівчину. Щось в ній було таке невловиме, що примушувало Миколу не відривати від неї свій погляд. Дівчина відчула на собі цей пильний...

Читати далі...

В глибині поліських лісів розкинулося велике непрохідне болото. Навіть взимку вода в ньому не замерзала. Люди казали, що на тому болоті є великий острів, на якому живе Марійка. Ця легенда прийшла в село з глибини віків. Незважаючи на ласкаве ім’я, Марійкою звали стару-престару бабусю з тих самих древніх легенд. Кому вдавалося побачити її в лісі, казали, що Баба Яга в порівнянні з нею справжня красуня. Але рідко кому випадала така нагода, після якої людина довго не...

Читати далі...

Микола в своєму сільському будинку проживав один. Його дружина Марійка після народження внуків переїхала в місто до дочки, щоб допомагати по догляду за малечею, та так там і залишилася. І тільки по вихідних днях приїжджала до Миколи. Таке положення справ влаштовувало не так самого Миколу, як його кума Петра. Полюбляв він зайти до свого кума з міцною горілочкою власного виробництва, щоб подалі від очей дружини хильнути одну другу чарчину. А заодно і з...

Читати далі...

Коли Марічка чекала на дитину, її стан здоров’я неочікувано погіршився. Спочатку всі думали, що це пов’язано з її вагітністю. Але лікарі поставили невтішний діагноз. Сказали, що їй залишилося жити один місяць, максимум два. Її чоловік Петро ходив темніший темної ночі. І одного разу, як здалося зовсім недоречним, сказав своїй матері, що його по роботі відправляють в тривале відрядження. – Ну як же так, синку. У тебе дружина присмерті, а ти про роботу думаєш. – Все...

Читати далі...

Не щастило Марічці в житті. З першим чоловіком у шлюбі вона прожила трохи більше року. Навіть народити дитину не встигла. Її чоловік провалився на річці під лід, і навіть його тіло не вдалося знайти. Вдруге Марічка вийшла заміж лише через три роки. І знову її спіткало горе. Не пройшло й три місяці, як її чоловік пішов на полювання, та так більше його ніхто і не бачив. І лягло на Марічку тяжке тавро чорної вдови. Навіть ті чоловіки, кому вона подобалася...

Читати далі...