Черниговцам разрешили пешком ходить в Россию


Отныне жители нашей области могут находиться на территории России без регистрации и заполнения миграционных карт сроком до 90 дней.
Соглашение между правительствами Украины и России о порядке пересечения границы предусматривает, что жители приграничных регионов обеих стран могут пересекать совместную границу в международных, межгосударственных и местных пунктах пропуска региона, жителями которого они являются.

Они могут находиться на территории соседнего государства в пределах региона, в который въехали через местный пункт пропуска, без регистрации и заполнения миграционных карт сроком до 90 дней.
Жители приграничных регионов могут пересекать границу пешком, на велосипедах, мотоциклах, гужевом и легковом транспорте, лодках, принадлежащих им, а также на автомобильном и паромном транспорте в пределах приграничных регионов.

«Главная черниговская газета», №12 (042), от 23.04.12

Як ми ловили цифрове телебачення на кордоні з Білоруссю


за 70 км від Чернігова

Редакція купила приставку для цифрового телебачення й спробувала впіймати сигнал трохи далі від Чернігова. На перший раз вибрали Ріпкинський та Менський райони.Усі канали ловилися на зовнішню польську антену з підсилювачем. Покриття цифрової мережі виявилося дірявим. Селища Добрянка, Радуль та Любеч, не кажучи вже про менші населені пункти, — поза зоною.

Китайську приставку «Стронґ 8500», закодовану для України, купили в чернігівській фірмі «К-Сат» за 600 гривень. У гарній яскравій коробочці лежали невеличка чорна приставка, схожа на DVD, інструкція українською та російською мовами, пульт з двома батарейками та шнур зі штекерами «тюльпан», щоб під'єднувати до телевізора. Спробували приєднати до старого редакційного телевізора «Деу», випущеного на початку 1990-х. А роз'ємів під «тюльпан» у нього немає! Тільки роз'єм «SCART» та антенний вхід. На щастя, на ринку знайшовся перехідник з «тюльпана» на «SCART». З'єднали всі дроти, телевізор перемкнули в режим відео, замість антени вштрикнули в гніздо розігнуту канцелярську скрепку і просканували ефір. На скрепку «Стронґ» впіймав у Чернігові всі 24 цифрових канали. Окрім загальнонаціональних, трапилися й кілька екзотичних — НЛО-ТБ, телеканал «Хокей» тощо. Якість — відмінна. Так чисто цей телевізор ніколи не показував.

Поїхав у Ріпкинський район, у село Грабів, розташоване за 44 кілометри по прямій від обласного центру. Село заховане в лісах, біля будинків стирчать височезні мачти антен з підсилювачами, а з південних сторін — супутникові тарілки.
Стукаю в один з нових будинків, прошу спробувати цифрову приставку. Господарка Катерина Шевченко запрошує у вітальню. Підключаю вже налаштований у Чернігові прилад. Є зображення! Перемикаю канали. Всі 24 цифрові канали тут ловить. Картинка та звук — чіткі.
— Такий канал у нас із супутника іде, — коментує появу НЛО-ТБ та інших телеканалів, яких раніше не було в ефірі, Катерина Віталіївна.
Тут можна впіймати до 16 аналогових каналів, з яких шість — білоруські та російські. На супутникову «тарілку» — мінімум 60 українських та російських.

Від'їхав трохи далі, в село Задеріївку. Воно розташоване за 54 кілометри від Чернігова. Коли розповів задеріївському сільському голові Олексію Ходошу, що хочемо піймати цифровий телесигнал, він тільки розсміявся:
— У нас телевізори ніколи України не показували, а кілька років тому і проводове радіо відключили. Яке там цифрове телебачення! У нас українського радіо не чути! МНСівці, як проводять навчання з цивільної оборони, кажуть, щоб слухали сигнал про стихійне лихо чи надзвичайну ситуацію. По чому до нас той сигнал дійде? Хіба що із супутника піймаємо. А зараз і електрики у всій сільраді нема. Бо гроза загриміла.
Олексій Миколайович порадив спробувати піймати сигнал у Михайла Землянського — у нього є генератор і нормальні антени.


Яка там "цифра"? У нас зараз і електрики немає!" Михайло Землянський заводить генератор

Землянський погодився половити телеканали з нами. Завів генератор.
Спочатку пробували шукати українські канали. Успіху ця задумка не принесла. Жодного з них у Задерлвці не було.
— По цій антені ми дивимось Білорусь, вона направлена на вишку в їхньому райцентрі Брагин, — сказав Михайло Землянський.— Йдуть «Беларусь-1», «Беларусь-2», «ОНТ», «СТВ», «НТВ-Беларусь», «РТР-Беларусь», «Мир», «Восьмой».
Я згадав, в Інтернеті писали, що білоруси запустили цифрове телебачення. Воно в них некодоване, в стандарті ОУВ-Т — у документах написано, що наша приставка повинна такий сигнал приймати.
Але ні. Ні автопошук, ні ручне налаштування на частоту мовлення Брагинської та Гомельської телевеж результатів не дало.

Подзвонив у компанію «Стронґ-Україна», яка виробляє та кодує телеприставки.
— Наші тюнери призначені для роботи з українськими каналами і білоруські показувати не зобов'язані, — сказав менеджер «Стронґа» Ярослав Поліщук.
Далі приставка поїхала в Мену. Її спробували в трьох місцях, антени були налаштовані на Чернігів. І скрізь з 24 каналів показувало лише 16. Не було «1+1», «Інтеру», «Першого національного» та інших загальнонаціональних каналів. Зате чудово йшли «МТУ-Україна», «5 канал», «Погода ТУ». Кажуть, якщо розвернути антену на Холми, каналів буде більше.

Те, що покриття з «дірками», знають і в управліннях соцзахисту, які приймають заяви на безплатні телеприставки для пільговиків. Минулого тижня в райони розіслали списки з переліком населених пунктів, де цифрове телебачення є. Для чого це зробили — не кажуть.
— Це проміжний етап роботи, ці списки ні на що не вплинуть, — запевнила заступник начальника управління праці і соцзахисту населення в області Інна Снегерьова. — Заяви на тюнери ми приймаємо від усіх, хто має на них право, і видавати їх будемо в першу чергу тим, хто раніше подав документи.



Источник:

Поети Вороні в Чернігові

  • 26.04.12, 01:17
Ця програма була відзнята восени 1996 року на телебаченні „Новий Чернігів". Її герої -три покоління чернігівських письменників, які жили в одному будинку на вулиці Антонова-Овсієнка, 52 на чернігівській Лісковиці. Це український письменник Микола Андрійович Вербицький, якого ще в царській Росії, висилали з Чернігова до Росії за українські погляди. Потім у цьому домі жив український поет Микола Вороний, який став зятем Миколі Вербицькому.  І нарешті у цьому ж будинку жив син Миколи Вороного український поет і кіносценарист Марко Вороний. І батька , і сина репресували у другій половині 30-х років минулого століття.  Часто в кадрі з'являється і уже покійний скульптор Василь Дубовий, автор меморіальних дощок письменників. Він, перед тим , як їх виготовляти, вивчав матеріали про поетів і знайомився з поезіями наших видатних земляків.  Програма переведена в цифровий формат з архівної відеокасети стандарту VHS і з неї випав один розділ про Миколу Вербицького через технічний брак на плівці.

Сеанс ужасов в Коропской школе

По дитячій психіці проїхалися платним фільмом жахів за рекомендацією Міносвіти? (відео)

У Коропській загальноосвітній школі дітям показали документальний фільм жахів зі сценами насильства.