Вийшов до магазину, а поруч дитячий магазин "BabyZone". І ось поруч нього рекламний плакат цього ж магазину. Як відомо в рекламі повинен бути переклад на українську, якщо сама реклама іншомовна. І ось великими літерами написана назва магазину, а внизу переклад. Прочитавши я ледь не впав, це перл гідний колекції сатирика Михайла Задорнова. Переклад був: "Бебі Зона". Хоч стій, хоч падай. Шкода тільки, що мобільний з собою не взяв, щоб сфоткати. Вже щось би оригінальніше придумали, скажімо: "Бебі на Зонє" або "Бебі в Законє". Під таку назву вже можна і якесь дешеве мило про кримінальну тусовку придумати. Скажім так: "Малюка Бебі не правдиво звинувачують у вбивстві своїх названих батьків, хоча він знає, що його підставив Кіндер. Проте Бебі потрапляє в Бебі зону і вимушений буде кров'ю довести свою непричатність до вбивства...Дивіться в усіх кінотеатрах України блокбастер "Бебі Зона 2 - Кривава помста Бебі". Якось так. 

От тут розвелося багато недалеких особистостей, котрі насміхаються над людьми чіпляючи їм ярлик "свідомий". З точки зору здорового глузду тут нічого образливого немає, а лише показує власне, що ті хто вважає, що це образливо всього на всього імбіцили.

Вони сиділи на веранді літнього кафе. Він курив французькі цигарки «Житан», вона пила французьке вино «Шато Латур». Тиша давила на плечі, але ніхто не хотів починати розмови.

      -  Що з нами сталося? – нарешті розірвала вона тишу.

       -  Не знаю. Напевно час. Він великий руйнівник. Він руйнує навіть тисячолітні моноліти, а нас зім’яв і поготів – сказав він.

Він не хотів на неї дивитися, тому супроводжував очима сірий дим, що плив у напрямку берега Середземного моря. Вона хотіла побачити його погляд.

      -  Я вважала, що наші с тобою почуття це моноліт. Ти так не вважав?

      - Здавалося.

      - А що сталося потім?

      -Якось все змінилося. Не в мить, а поступово. Спочатку я звик до тебе. Звичка то найбільший ворог.

Він нарешті повернувся до неї, але вона не наважилася подивитись йому в очі і вперла погляд у червону рідину в своєму бокалі.

      -  Спочатку я боявся тебе втратити, потім вже був впевнений, що ніколи тебе не втрачу. А на сам кінець мені стало байдуже чи будеш ти поряд, чи ні.

      -   Я забула коли тримала твою руку.

      -    Хочеш взяти мою долоню?

      -   Ні.

      -   Напевно мені пора.

Він підвівся. Вона не підняла очей. Він розвернувся і пішов. Пройшовши декілька кроків по тротуару він відчув, як йому стало легше. Навіть стало дуже легко. В цей же час вона допила свій бокал і відчула те саме.

Колись були Вони, а зараз є Він та Вона. Він курив французькі цигарки «Житан», Вона пила французьке вино «Шато Латур»…

                  

             

Ще один шедевр великого майстра

Музика Вагнера божественна!