Він курив цигарки «Житан», вона пила вино «Шато Латур»...

Вони сиділи на веранді літнього кафе. Він курив французькі цигарки «Житан», вона пила французьке вино «Шато Латур». Тиша давила на плечі, але ніхто не хотів починати розмови.

      -  Що з нами сталося? – нарешті розірвала вона тишу.

       -  Не знаю. Напевно час. Він великий руйнівник. Він руйнує навіть тисячолітні моноліти, а нас зім’яв і поготів – сказав він.

Він не хотів на неї дивитися, тому супроводжував очима сірий дим, що плив у напрямку берега Середземного моря. Вона хотіла побачити його погляд.

      -  Я вважала, що наші с тобою почуття це моноліт. Ти так не вважав?

      - Здавалося.

      - А що сталося потім?

      -Якось все змінилося. Не в мить, а поступово. Спочатку я звик до тебе. Звичка то найбільший ворог.

Він нарешті повернувся до неї, але вона не наважилася подивитись йому в очі і вперла погляд у червону рідину в своєму бокалі.

      -  Спочатку я боявся тебе втратити, потім вже був впевнений, що ніколи тебе не втрачу. А на сам кінець мені стало байдуже чи будеш ти поряд, чи ні.

      -   Я забула коли тримала твою руку.

      -    Хочеш взяти мою долоню?

      -   Ні.

      -   Напевно мені пора.

Він підвівся. Вона не підняла очей. Він розвернувся і пішов. Пройшовши декілька кроків по тротуару він відчув, як йому стало легше. Навіть стало дуже легко. В цей же час вона допила свій бокал і відчула те саме.