[Приєднана картинка]
Я не принижусь, і не вклонюся.
Відходжу від тебе, як в осінь дощі.
Не пожалкую, не озирнуся,
Зоставлю на згадку вірші.
Їх не побачиш, не прочитаєш,
Знаю, не вартий ти цих рядків.
Я ж маю те, чого ти не маєш:
Любих дітей і хороших батьків.
А ще любов свою, вірну і щиру,
Чисте сумління без нот каяття.
Не погублю їх в життєвому вирі,
А пронесу через терни життя.
Ти ж пустоцвітом розсієш собаче,
Нице й нікчемне життя.
А у кінці озирнешся...
Читати далі...