"Своей отставкой Михаил Цымбалюк выразил протест против действий правоохранительных органов, которые вопреки решению суда о запрете митингов фактически под конвоем завели в город провокаторов, которые реализовали сценарий, написанный за пределами Украины".

По его словам, ни губернатор, ни другие руководители города не знали, что правоохранительные органы "по прямому указанию министра впустили автобусы с провокаторами, которые были утром задержаны в окрестностях Львова".

По информации нардепа, в этих автобусах находилось "полторы сотни российских шовинистов, которым милиция позволила спокойно провести митинг на Холме Славы и развернуть красный флаг, чем прямо нарушила закон".

У переддень 9 травня, на Михайлівській площі пройшла акція «Так — пам'яті, ні — тоталітаризму!», повідомляє Олена Білозерська.

Спочатку відбулася панахида за загиблими у війні, яку відправив ігумен Амвросій із ченцями Михайлівського Золотоверхого монастиря УПЦ КП. Хор «Гомін» співав «Червону калину».
Було багато виступів, один з промовців, зокрема, розповів, що 9 травня 1945 року відбулася маленька перемога українців — загони УПА відбили на Кубані політв'язнів.

Кульмінаційним моментом акції стало викидання у «Смітник історії» портретів Гітлера і Сталіна, а також червоного прапору, на якому були одночасно зображені серп і молот та свастика.

Учасники мітингу оприлюднили заяву такого змісту:

ЗАЯВА
українських громадських організацій та політичних партій
щодо вшанування пам 'яті полеглих у Другій світовій війні та застереження
проти тоталітаризму як головного винуватця війни

8–9 травня світ відзначає річницю перемоги над нацизмом та вшановує пам'ять полеглих у Другій світовій війні. Ці дні Генеральна Асамблея ООН Резолюцією № А/RES/59/26 від 22 листопада 2004 року оголосила днями пам'яті та примирення. Проте в Україні окремі політичні сили прагнуть перетворити пам'ять про війну на політичну провокацію. Їхня мета очевидна -дискредитація держави та народу. Опорою для провокаційних дій є ініційоване комуністами та підтримане провладною коаліцією рішення Верховної Ради про вивішування червоних прапорів 9 травня на державних установах України.

Це законодавче нововведення має мало спільного із вшануванням пам'яті про перемогу над нацизмом. Адже перемога була здобута антигітлерівською коаліцією, в яку входило кілька десятків держав, що об'єднували багато народів. І прапорами перемоги є національні прапори тих націй, що боролись і перемогли коричневий тоталітаризм. Тому прапором перемоги є не червоний, а національні прапори України, Росії, Білорусії, Казахстану, Грузії, Сербії, Хорватії, інших народів, які входили до складу СРСР, Югославії, Чехословаччини, прапори США, Великобританії, Франції, Польщі, Норвегії, інших держав антигітлерівської коаліції та народів, що боролись зі зброєю в руках проти нацизму. Варто додати, що українці проти нацизму боролись не лише у складі Червоної/Радянської армії, але й у військах Польщі, США, Канади, загонах Руху опору у Західній Європі, Скандинавії, на Балканах тощо. А одразу проти двох тоталітарних режимів — нацистського і комуністичного — українці боролись у лавах Української Повстанської Армії.

З іншого боку, сталінський режим співвідповідальний за розпалювання Другої світової війни. Під червоними прапорами у 1939 році був підписаний пакт Рібентропа-Молотова та проводилися спільні паради нацистських та радянських військових частин. Червоний прапор є і символом агресії та воєнних злочинів, які здійснювались сталінськими посіпаками під час війни. Тож рішення нинішньої влади є неприхованою спробою реабілітації сталінізму, радянського тоталітаризму, воно спрямоване на посилення протистояння в українському суспільстві.
Ми, представники українських громадських організацій та політичних партій, закликаємо всіх громадян України до гідного відзначення річниці перемоги над нацистським тоталітаризмом та вшанування пам'яті всіх полеглих у найстрашнішій війні в історії людства. Водночас ми закликаємо не забувати, що ця війна була розв'язана двома тоталітарними режимами: гітлерівським та сталінським.

Ми переконані, що найвища шана полеглим — збереження миру і розбудова держави, а не брязкання зброєю, істеричні крики чи політичні провокації.

Київська міська організація «Меморіал ім. В. Стуса»
Київське міське відділення Всеукраїнського об'єднання ветеранів
Центр Національного Відродження
Комітет визволення політв'язнів
Молодіжний Націоналістичний Конгрес
Асоціація дослідників голодоморів в Україні
Холодноярська ініціатива
Суспільна Служба України
Рада козацьких отаманів України
ВО «Тризуб» ім. С. Бандери
УНА-УНСО
Молодий Народний Рух
ОУН(д)
Українська Народна партія
Конгрес Українських Націоналістів
Українська республіканська партія
Українська партія

  Додаток: Червоний прапор сталінізму -прапор агресії і злочинів проти людяності

Сталінський режим співвідповідальний за розпалювання Другої світової війни. Тож червоний прапор є і символом агресії та воєнних злочинів, які здійснювались сталінськими посіпаками під час війни.
Не забуваймо, що:
— під червоним прапором у серпні 1939 року укладено пакт Рібентропа-Молотова, яким розв'язано Другу світову війну;
— під червоним прапором у вересні 1939 року проходили спільні військові паради нацистських та радянських армій на території окупованої польської держави;

— під червоним прапором у 1939 — 1941 роках щоденно потяги із Радянського Союзу доставляли нацистському режиму необхідну сировину для ведення війни;
— під червоним прапором у 1939 — 1940 рр. сталінським режимом здійснено агресію проти незалежної Фінляндії;
— під червоним прапором у 1940 році сталінським режимом окуповано незалежні держави Прибалтики;
— під червоним прапором улітку 1941 року вбито тисячі в'язнів тюрем в Західній та Центральній Україні;
— під червоним прапором восени 1941 року радянські диверсанти підірвали Хрещатик;
— під червоним прапором «заградотряди» НКВД стріляли у спини солдат радянської армії;
— під червоним прапором у 1943 — 1944 роках насильно мобілізованих українських селян, без будь-якої підготовки, а нерідко без зброї і, навіть, без одностроїв, гнали на штурм нацистських укріплень;
— під червоним прапором у 1944 році із споконвічних земель були депортовані цілі народи: кримські татари, чеченці, інгуші та інші;
— під червоним прапором, солдатів і офіцерів, тих хто вирвався із оточень чи нацистських концтаборів відправляли у радянські концтабори чи у «штрафні батальйони»..
— під червоним прапором бездарне керівництво Сталіна та його генералів у 1941 — 1945 роках призводили до величезних людських втрат, які досі не пораховані.
— зрештою, влада під червоним прапором за всі подальші десятиліття свого правління не спромоглась не лише згадати поіменно усіх полеглих, а навіть визначити загальну кількість загублених людських життів у
найстрашнішій війні XX століття.

На сайті відомого українофоба та україножера О.Бузини знайшов дуже цікавий пасаж, в якому ця недорозвинута істота обурюється, що Антону Денікіну приклеюють імідж гонителя української культури. Звичайно, це тупе лисе створіння не згадує, що за Денікіна, який категорично не визнавав української нації і якого історики називають фашистом і вершителем геноциду українського народу, книги й газети українською мовою не лише не видавалися, але й вилучалися всюди і знищувалися, спалювалися, часто разом із приміщеннями й людьми, де ці книги й часописи були виявлені. Усі вивіски українською мовою були знищені. Школи українською мовою викладання ліквідовані, наукові, заклади, Академія наук – закриті. Всюди були зняті і знищені портрети Тараса Шевченка, його бюст у Києві денікінці скинули. Звичайно, такі люди є кумірами в бузиноподібних істот, і вони з радістю скрізь наводять цитату із «Зверненні головнокомандувача збройними силами Півдня Росії генерала А. Денікіна до населення Малоросії», яке було опублікувало в українофобській газкті «Киевлянин» у 1919 р:

«Оставляя государственным языком на всем пространстве России язык русский, считаю совершенно не допустимым и запрещаю преследование малорусского народного языка. Каждый может говорить в местных учреждениях, земских, присутственных местах — по-малорусски. Частные школы, содержимые на частные средства, могут вести преподавание на каком угодно языке… Равным образом не будет никаких ограничений в отношении малорусского языка в печати».

Ці маніпулятори від історії як завжди вирвали фразу з контексту та перекрутили її. Надаю повний текст звернення (переклад мій):

«До стародавнього Києва, "матері міст руських", наближаються полки в нестримному прагненні повернути російському народу втрачену ним єдність, ту єдність, без якої великий російський народ, знесилений і роздроблений, втрачаючи молоді покоління в братовбивчих міжусобицях, не в силах був би відстояти свою незалежність, - ту єдність, без якої невтолиме повне і правильне господарське життя, коли Північ і Південь, Схід і Захід великої держави у вільному обміні несуть один одному все, чим багатий кожен край, кожна область, без якого не утворилася б могутня російська мова, в рівній частці зіткана зусиллями Києва, Москви і Петрограда. Бажаючи знесилити російську державу перш ніж оголосити йому війну, німці задовго до 1914 року прагнули зруйнувати викувану у важкій боротьбі єдність російського племені.

З цією метою ними підтримувався і роздувався на півдні Росії рух, який поставив собі за мету відділення від Росії її дев'яти південних губерній під ім'ям "Української Держави". Прагнення відторгнути від Росії Малоросійську гілку російського народу не зупинене і понині. Колишні ставленики німців - Петлюра і його соратники, які поклали початок розчленування Росії, продовжують і тепер здійснювати свою злу справу: створення самостійної "Української Держави" і боротьбу проти відродження Єдиної Росії. Проте, від ізменческого руху, спрямованого на поділ Росії, необхідно абсолютно відкидати діяльність, навіюванню любов'ю до рідного краю, до його особливостей, місцевої старовини і місцевої народної мови. Зважаючи на це в основу улаштування областей Півдня Росії і буде покладено початок самоврядування та децентралізації при неодмінній повазі до життєвих особливостей місцевого побуту.

Оголошую державною мовою на всьому просторі Росії російську мову, але вважаю абсолютно недопустимим і забороняю переслідування малоросійської мови. Кожен може говорити в місцевих установах, земствах, суспільних місцях і в суді малоросійською. Місцеві школи, що утримуються на приватні кошти, можуть вести викладання на будь якій мові. У державних школах ... можуть бути впроваджені уроки малоросійської народної мови... Рівним чином не буде жодних обмежень відносно малоросійської мови у пресі»

Звичайно, ця заява, як водиться в росіян, супроводжувалась погромами українських культурних установ і шкіл, масовими репресіями української інтелігенції. Денікінці започаткували на окупованих територіях України, не лише «зачистки», знищення, всіх «неугодних», але й створення таборів смерті, жорстоких денікінських «застінків», де катували до смерті «малоросів», комуністів, жидів і всіх неугодних страшному денікінському режимові. Все це робилося заради головної ідеї - "єдиної та неподільної Росії".

Цей вислів взяли на озброєння інші російські політики фашистського спрямування, зокрема Сталін у доповіді на XII з'їзді ВКП(б) цитував царського генерала Денікіна "...бродять бажання влаштувати в мирному порядку те, чого не вдалося влаштувати Денікіну, тобто створити так звану єдину і неподільну". Під час покладення квітів до могили одного з катів українського народу Антона Денікіна, прем’єр-міністр Росії Володимир Путін також наголосив на словах Денікіна про те, що він «ніколи не ділив Росію і вважав недопустимим доводити країну до розчленування».

Пам'ятайте звідкі пішла ідея про "єдину та неподільну Росію" і звертайте увагу на тих, хто цитує Денікіна. Скоріше за все це українофоби і фашисти.

Видео, которое было размещено на YouTube в четверг Институтом изучения СМИ Ближнего Востока (MEMRI), является подборкой ряда веселых карикатурных мультфильмов о так называемом Холокосте.

Один из них показывает газовую камеру, в которую евреи входят по одному. Над камерой счетчик, который подсчитывает количество вошедших, так продолжается пока он не достигает шести миллионов - число евреев, якобы убитых нацистами во время так называемого  Холокоста. После этого показывается, как евреи, оставшиеся живыми, бурно радуются.

В другом клипе еврей приближается к устройству, напоминающему банкомат. Он вынимает из аппарата шесть миллионов долларов, после чего выясняется, что на самом деле это машина "памяти жертв Холокоста." Цель этого мультфильма - критиковать мировые державы, которые согласились выплачивать реституции еврейскому народу за выдуманный Холокост.

Третий мультфильм изображает нацистского лидера Адольфа Гитлера, размышляющего над тем, какие усы ему носить, наконец, он принимает решение: его усы выглядит, как звезда Давида.

Есть там и мультфильм, изображающий Европу в виде дойной коровы, а "Холокост", как средства выдаивания средств из европейцев. Далее – все в том же духе, с особым талантом и фантазией.

Эти мультфильмы изготовлены в полном соответствии со взглядами иранского народа и президента Махмуда Ахмади-Неджада, в частности, с его отношением к Израилю и так называемому Холокосту. Лидер Исламской Республики неоднократно полностью отрицал Холокост.

А одной из своих речей Ахмади-Неджад заявил, что Холокост был "раздут" в качестве предлога для "укрепления господства победителей, особенно США и Великобритании, на международной арене". Он также сказал, что "незаконный сионистский режим является результатом Холокоста ".

А здесь упомянутая подборка креативных мультфильмов. Не исключено, что они умышленно были сняты в связи с днем так называемого Холокоста, который празднуют в Израиле 1 мая.

Здесь подборка карикатур о конспирологической теории Холокоста с сайта Института изучения СМИ Ближнего Востока (MEMRI),