Донецкие предприниматели таки дождались покращання. Правда не все. Но процесс пошел. Главное начать. В очереди за покращанням немалое количество лохов. Развести лоха – это всегда было лозунгом Донецкой братвы. 

Сноска внизу, а если в двух словах, то дело было так. 

В 2002-2005 годах, территория перед железнодорожным вокзалом славной столицы Донбасской подверглась масштабной перестройке. Исключительно силами и на средства предпринимателей. В том числе и с заменой коммуникаций. За это предпринимателям разрешили построить магазины, и обещали дружбу всерьез и надолго. 


[ Читати далі ]

 

У Львові невідомі розмалювали стіни в центральній частині міста зображенням чоловіка, схожого на президента Віктора Януковича, з простреленою головою.
Зображення були зроблені недалеко від приміщення Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області, повідомляють "Українські новини".



Жителі міста відразу звернули увагу на малюнки, деякі з них фотографують їх на мобільний телефон.
Поруч із зображенням знаходиться напис opir.info.
Даний сайт є рупором організації автономних націоналістів.

http://www.pravda.com.ua

 Бюрократія і громадяни є антагоністами. Це аксіома. Не лише в Україні, а в будь-якій країні світу. Цей антагонізм закладений в саму природу цих багатовікових стосунків. Громадяни є замовником, бюрократія – виконавцем. Як зауважив прем’єр Російської Федерації своєму українському колезі на останньому раунді газових перемовин: «Продавец всегда хочет продать подороже, покупатель – купить подешевле». Так і тут. Громадяни і бюрократія знаходяться по різні боки суспільного прилавка.  В сильних демократіях виконавець змушений добросовісно дотримуватись інтересів замовника. В іншому випадку прокуратура, яка виконує функції служби захисту прав політичних споживачів, неминуче притягне порушника до відповідальності. Складніше в країнах, де прокуратура виконує прямо протилежні функції.  Проте навіть в розвинутих демократіях бюрократія є монополістом, нехай і тимчасовим. Ви можете змінити провайдера суспільних послуг на іншого, але зазвичай чекаєте доки закінчиться дія кількарічного контракту.  Інколи, коли провайдер суспільних послуг починає надто грубо порушувати умови суспільного договору, громадяни розривають договір достроково. Після цього у бюрократії залишається два шляхи: визнати суверенне право громадяниу і піти, або, брутально порушуючи права політичних споживачів, ігнорувати їхню імперативну вимогу. Як наслідок другого варіанту, суспільні відносини втрачають ознаки договірних і перетворюються на конфліктні. Замість замовника і виконавця виникають дві команди по перетягуванню каната.  Безумовно, якщо громадяни починає тягнути канат синхронно, жодна бюрократія цьому протидіяти не здатна. На жаль, далеко не всі громадяни долучаються до цього процесу. За рахунок цього бюрократія, як більш організована команда, перемагає. Сьогодні в Україні переважна більшість громадян на своїй шкірі відчуває конфліктну природу стосунків з бюрократією. Вони щиро хочуть, щоб команда бюрократії програла. Але при цьому собі вони відводять роль вболівальників.  Вони з величезною цікавістю стежать за процесом перетягування канату. Активно коментують техніку та зусилля тих небагатьох, хто вгризаючись в багатостраждальну українську землю, хоча б на кілька сантиметрів відсуває тотальний програш.  Є погана новина. В цьому змаганні не вийде бути спостерігачем. Цей програш – не буде програшем тих, хто тягне цей канат. Це буде наш спільний програш.  Особливо тому, що це не перетягування канату. Це - перетягування зашморгу. blogs.korrespondent.net/celebrities/blog/acba/a39162

 

Синяки и остальные. ИМХО примирительное.

В двух злоехидных ИМХО я изложил свое (и не только свое!) отношение к тем, благодаря кому страна оказалась в нынешнем ее положении. Как и следовало ожидать, вони было много. Вполне предсказуемой и с ожидаемой стороны. Так много, что решил не продолжать. Хотя тема.. Ах, какая тема... .
Некоторые абиделись до такой степени, что стали обсуждать мою профпригодность. Можно было бы и не реагировать, но все-таки отвечу, не ради "вин-мишелей" нежно-ранимых, а ради тех, кого искренне уважаю. 

[ Читати далі ]

 

"Синяк как таковой" или "Трактат о синюшной срани" - часть 2.

"Менталитет Синяка" - неоконченный анализ.

Какой там, нх, скажете вы, может быть менталитет?.. Менталитет - это примат высшей нервной деятельности! А в отношении к человеку - это наличие мировоззрения, которое, в свою очередь, подразумевает способность учицца, мыслить-думать, предугадывать-прогнозировать: типа, а что будет, если вылить себе на голову полведра говна и пойти на дискотеку? Система взглядов и оценочных суждений в рамках "синяк среди людей"... . Ну,.. понятно.
И будете не правы... . Не совсем правы... . В общем правы, канешна, но не совсем.... . Не толерантно правы. Нюансы, мля....
[ Читати далі ]

 

"Синяк как таковой" или "Трактат о синюшной срани"

Это первая и робкая попытка анализа психиськи и социально дегенеративного, парадоксально непростого, поливариантного явления – "синяка". Дегенеративного типа подвида Homo soveticus marginalis, определившего своим блядским выбором "развитие" страны на несколько лет (может, и меньше, даст Бог…). 
Итак, что же такое "синяк" в его примитивной, постыдно-обнаженной сущности? Исконной ипостаси, такскать. В архетипе, мля.
Синяк (далее без кавычек, оно это гордое имя заслужило!) – это прочно утвердившееся в народном политическом просторечии название избирателя Партии Регионов (они же – рыги, пээрасты, "голубые" и пр. – извините, хороших названий нет…) или, проще говоря, Идиота, голосовавшего "за Инуковича". Их, идиотов синюшных, удручающе много. Избытошно и тошно. 

Итак, приступим к классификации. 
[ Читати далі ]

 Як правило, й у новинах, й на форумах перемивають кістки якимсь окремим проблемам.
А чому б не спробувати охопити одразу всю державу, й спробувати створити хай й спрощену, але загальну картину? Імхо багато політиків пламєнно боряться за щастя народу, навіть не задумуючись над речами, про які піде мова далі... А може й задумуюцця, але гадять навмисне, роблячи вигляд наївних заблудших овечок. 

Дуже багато років всі вирішують, як там нам розбудовувати державу, реформувати її, ну й т.п., а от у мене проскочила думка – нафіга вона нам, держава та? Тим більше, що останні роки в нас посилено забиваєцця за допомогою засобів масової дезінформації теза про те, що окремий „індівідум” це набагато краще, потужніше, ніж колектив, й майстерня-гараж куди краще, ніж заводський цех... 

Отож, думки... Коли допустити, що ми потомки абізян, то що змусило протолюдей збиватися в племена? Відповідь як на мене очевидна: намагання гуртом підвищити безпеку й збільшити шанси на виживання кожного. Коли історики не брешуть (такий шанс все ж існує, хоч і маленький ), одним з найстрашніших покарань було вигнання з племені. Зрозуміло чому – шаблезубі тигри будуть раді свіжині. 

[ Читати далі ]

 

Колись давно ти мене трохи зобидив, Іване. Заставив мене, молодого, трохи дурнуватого, зате дуже міцного і впевненого омиватись сльозами. На людях. Схлипувати, шмаркатись і ковтати. Я плакав від твоєї вигадки про вавілон ХХ. 

З роками мене все сильніше і сильніше тягне у ту твою казку, Іване. Я давно розучився плакати від життя. Але боюсь через це перестати бути людиною. Я знову інколи плачу від твого ВАВІЛОНА ХХ. І залишаюсь людиною. Я вже не можу без тебе, Філософе. 

Я тільки до сих пір не знаю, чому мене душать сльози. Може від заздрощів, що не маю і крихти такого таланту, як ти. А може від радості, що колись не розминувся з тобою. Не знаю. А ти вже не підкажеш. Бо залишився назавжди у своєму ВАВІЛОНІ ХХ. 
[ Читати далі ]

 

У Польщі до одного року ув’язнення умовно з випробувальним терміном два роки засуджено громадянина України, який намагався дати хабара польському прикордоннику.

Про це кореспонденту УНІАН повідомив прес-секретар Надбужанського відділу Польської прикордонної служби Даріуш Сєніцький.

За його словами, прикордонники затримали 58-річного українця минулого тижня у пункті пропуску на кордоні України з Польщею «Гребенне - Рава-Руська».

Після рішення суду його відправили в Україну, відзначив Д.Сєніцький.

За даними польських прикордонників, українець, який задекларував іншу мету поїздки, ніж передбачала видана віза, намагався дати 200 євро хабара за те, аби його все ж пропустили через кордон.

Д.Сєніцький сказав, що суд також зобов’язав громадянина України виплатити штраф у розмірі близько 250 євро.

Прес-секретар зауважив, що українець у випадку правомірного отримання візи може відвідувати як Польщу, так й інші держави Шенгенської зони, оскільки його дані не були внесені у базу осіб, яким заборонено в’їзд.

Він також відзначив, що прикордоннику, який взяв хабар, загрожує автоматичне звільнення зі служби без права пенсії та кримінальна відповідальність.

http://vidgolos.com