Останні події, що відбуваються в Донбасі, показують цікаву тенденцію. Чим нижче падає рейтинг правлячої Партії регіонів, тим активніше і нахабніше поводяться всілякі проросійські рухи і ... Компартія України. Шматок, залишений регіоналами, великий. Останні соцопитування дають їм підтримку 20-25% виборців. І це в базовому для них регіоні, де на всіх останніх виборах було не менше 65% "за" ПР. Але й підтримка практично всіх опозиційних сил не зростає. Найбільш високі темпи росту популярності на фоні решти решти політичних партій показує Всеукраїнське об'єднання "Свобода". Підтримка націоналістів збільшилась у 3-5 разів порівняно з місцевими виборами 2010 року. Хоча поки що свободівці в групу лідерів симпатій виборців Донбасу не входять, до осені 2012 року все може змінитися.

Той шматок електорального пирога – 30-40% голосів, який залишився після відтоку симпатиків ПР, багатьом не дає спокою. На клоунів з "Руського блока", "Донецькой рєспублікі" і їм подібних організацій можна було б не звертати уваги, якби не всіляка підтримка їхніх "акцій" з боку чинної донецької влади. Так Донецька міська адміністрація, дозволивши 4 листопада так званий "російський марш", заборонила анонсовану на той самий день акцію "Свободи". 22 січня на День Соборности, представники міліції забороняли піднімати державні (!) прапори учасникам акції на мосту через р. Кальміус. А годиною раніше від міської адміністрації до пам'ятника Пушкіну пройшла купка громадян з прапорами РФ. І в першій, і в другій акції брало участь по 40 осіб, звезених з усієї області, і особливої уваги ці клоуни не заслуговують.

А от донецькі комуністи останніми місяцями активізувалися. Враховуючи місцеві реалії, а саме найбільшу порівняно з іншими регіонами "совковість" населення, комуністи вирішили відщипнути чималий шматок пирога. І нарешті відігратися за десятиліття других ролей.

Ще до кінця 90-х минулого століття Донбас був головною вотчиною КПУ, її базовим електоральним ядром. Однак на початку "нульових" міцним "господарникам", загартованим у боях з переділу власності і які, щоб просунутись у владу, створили свою партію (спочатку одного регіону), вдалося потіснити комуністів. При чому використовуючи для цього їхню ж зброю – демагогію. Комуністи, отримавши гарні "відкупні", змирилися і були задіяні лише на підтанцьовках.

2012-й – рік парламентських виборів. Рейтинг "регіоналів" стрімко падає, і КПУ вирішила відвоювати втрачені позиції. Не особливо напружуючись у виборі консолідуючої колишніх "сталіністів" ідеї, комуністи оголосили справжню війну Донецькій обласній організації ВО "Свобода".

Приводом послугував успішно проведений націоналістами в Горлівці (вперше на Донбасі) факельний Марш на честь Дня народження Степана Бандери 1 січня.

(Див. http://www.donetsk.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/026861/ ) Комуністам знадобилося цілих 17 днів, щоб відійти від святкових застіль і усвідомити навислу над "священною" донецькою землею "загрозу". 17 січня головний донецький комуніст, народний депутат України М. Кравченко скликав прес-конференцію, проанонсувавши тисячні мітинги-протести проти "фашистських молодчиків", які наважилися пройти по головному проспекту Горлівки. Червоний мітинг у Горлівці перетворився в циркову виставу. Замість обіцяної "тисячі" були присутніми менше двохсот учасників, звезених з усієї області чотирма великими автобусами "Ікарус".

Словесне лушпиння червоних шаманів не витримували навіть звиклі до всього донецькі журналісти. Горлівські активісти ВО "Свобода" спокійно роздавали того дня у центрі міста (недалеко від місця проведення комуністичного мітингу) свою партійну газету. Я сам на деякий час відвідав те дійство, щоб дати інтерв'ю ТРК "Донбас". Враження були жахливими. Ніби на дворі не друге десятиліття ХХІ століття, а 70-ті роки минулого. Моторошно від того, що ці червоні мастодонти можуть і далі представляти народ України у Верховній Раді.

(Див. http://www.donetsk.svoboda.org.ua/dopysy/dopysy/027256/ )

На тій же прес-конференції М.Кравченко сказав, що 22 січня в Донецьку, в День Соборности України, може відбутися зіткнення націоналістів і прихильників КПУ. "Я попереджаю, що влада грає з вогнем. Якщо вони хочуть отримати на тлі цих зіткнень кров, вони її отримають", - прямо заявив він.

День Соборности України частина донецьких "свободівців" вирішила відзначити мітингом і маршем в Артемівську. Прибувши на місце, націоналісти з подивом побачили розділену навпіл площу, одну половину якої зайняли люди під червоними прапорами. Місцева адміністрація вирішила зіграти в рулетку, дозволивши комуністам проводити мітинг одночасно з ВО "Свобода". П'яні і агресивні молодики в червоних накидках намагалися перекричати виступаючих на мітингу "свободівців", ображали, лізли в бійку і всіляко провокували. Апогей настав, коли патріоти вишикувалися і почали запланований марш. Молоді "комуністи" (або бойовики?) перекрили вулицю, в нас полетіли яйця. Особливо активна групка кинулась ламати держаки прапорів і забирати самі прапори. Лише витримка і спокій націоналістів не дозволили конфлікту перерости в криваву бійку. Ми мовчки прорвали заслін комуністів і рушили по маршруту. Лише після цього міліція, посилившись підкріпленням, змогла трохи відтіснити біснуватих комуністів.

(Див. http://www.donetsk.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/027251/ )

Через тиждень 29-го січня країна вшановувала пам'ять загиблих в нерівному бою з більшовицькими військами Крутянців. Донецькі націоналісти планували провести урочисті заходи у Горлівці. Було завчасно подане повідомлення, розміщений анонс на партійному сайті, запрошені побратими з інших міст області. Мітинг мав розпочатися молебнем, який погодився відслужити на площі перед погруддям Шевченка священнослужитель Української Православної Церкви Київського Патріархату о. Сергій.

Але "вилізли" зі своєю заявкою комуністи. Вони повідомили міського голову, що того ж дня 29-го січня планують проводити "защіту памятніков Совецькой епохі от прєдставітєлєй ВО "Свобода" …(і) нєдопущєнія факельного шествія неонацістов (?!) по уліцам Горловки". Аби додати солідності у заявці комуністів було написано, що в акції візьме участь народний депутат від КПУ Євген Волинець, депутати-комуністи Донецької обласної ради та анонсовано аж 300 учасників. Для підвозу такої кількості людей з інших міст області комуністи знову, як і 18-го січня, замовили автобуси. Використовуючи довідку, що міліція не гарантує правопорядку (?!), горлівський міський голова звернувся до Донецького адміністративного суду з позовом про заборону всіх акцій у місті Горлівка 29-го січня. Суд, який відбувся у суботу 28-го січня, частково задовольнив позов горлівського мера та заборонив і комуністам, і "свободівцям" анонсовані акції

(Див. http://www.donetsk.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/027411/)

Передбачаючи, в принципі, такий розвиток подій, ми завчасно подали повідомлення і в Донецьку міську адміністрацію про проведення мітингу та маршу на честь Героїв Крут у Донецьку. Але увагу на ній не акцентували. І комуністи її "проґавили". Наша заявка виявилася єдиною, тому підстав для заборони акції у влади не було. Більше 30 націоналістів зібрались біля центрального корпусу Донецького Національного Університету та з державними й свободівськими прапорами пройшли маршем центром Донецька до пам'ятника Тарасу Шевченку. Але без провокацій і силового протистояння знов не обійшлося. Купка відморозків з "Донецькой рєспублікі" та з організації "Ніхто крім нас" весь час намагалась перешкодити маршу, влаштовувала бійки з націоналістами та представниками донецьких ЗМІ.

(Див. http://www.donetsk.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/027431/

Та http://www.donetsk.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/027433/ )

У зв'язку з останніми подіями виникає маса запитань.

Стосовно "5-ї колони", до якої належать всілякі "рєспублікі" і "блокі", все зрозуміло: їх мета – "федералізація", а потім розвал, української держави і її поглинання північно-східним сусідом. Такі організації підживлюються ззовні, і, поки йдуть ресурси, вони існуватимуть. Втішає те, що навіть тут, на Донбасі, вони не знаходять суттєвої підтримки серед населення. Питання в іншому: куди дивиться СБУ та чому цих маргіналів так підтримує донецька влада? Не дають спокою "сєверодонецькі" заклики?

Стосовно Компартії України ті ж питання. На додачу – чому ця українофобська політична організація, яку давно і з задоволенням поховали практично на всій території країни, раптом активізувалася на Донбасі? Чому мішенню її нападок обрана саме "Свобода"? Хто фінансує всі ці вояжі автобусів по області? Хто (бойовики, спортсмени, працівники охоронних фірм) одягає червоні балахони в марній надії налякати націоналістів? Хто витягнув з нафталіну ці старі ляльки і почав смикати за ниточки? Нинішня окупаційна донецька влада чи ляльководи з сусідньої держави?

Ми на своїй, Богом даній, землі! Донбас, Дике Поле - старовинні козацькі рубежі нашої України. І ми Донбас не віддамо!
Ігор Славгородський,
 голова Горлівської міської організації ВО "Свобода"

Нещодавно відбувся з‘їзд Всеукраїнського об‘єднання "Свобода". Було, зокрема, внесено зміни до "Програми захисту українців", яка по суті є політичним маніфестом партії. У розділі IV "Громадянство і міграція. Право на Батьківщину та захист життєвого простору", говориться: "Ухвалити новий Закон про громадянство, згідно з яким громадянство надаватиметься тільки тим особам, що народилися в Україні або є етнічними українцями, які повернулися з-за кордону для постійного проживання і роботи в Україні". До цього пункту додано: "Дозволити особам, народженим в Україні від іноземців або осіб без громадянства, набувати українське громадянство після досягнення повноліття лише за умови вільного володіння українською мовою, знання української історії та змісту Конституції України". Хотів би зупинитися на цій зміні детальніше. Є два різні підходи при наданні громадянства – "право крові", точніше, "батьківської крові" (латинською "ius sanguinis"), і "право землі" або право території (латинською "ius soli"). Практика надання громадянства країни, де народився, тобто "права території", поширена у США, Канаді, Аргентині, Бразилії, тобто в країнах, населення яких складалось з іммігрантів. В європейських країнах, таких як Франція, Німеччина, Італія переважно використовується принцип "батьківської крові". Наприклад, якщо в Італії дитина народилася від батьків-іммігрантів (негромадян Італії), то вона отримує громадянство своїх батьків і до 18 років вважається в країні іноземцем. При досягненні повноліття протягом року вона має право на отримання італійського громадянства і відмову від попереднього. Однак набуття громадянства Італії не є автоматичним, бо слід документально підтвердити постійне проживання в країні упродовж 18 років і легальне перебування батьків. Останнім часом у зв'язку з економічними та соціальними проблемами, які спричиняє масова імміграція, в країнах Європи і в США загострюються дискусії на цю тему. Американські сенатори-республіканці наполягають на перегляді 14 поправки до Конституції США, що дає право громадянства будь-кому, хто народився на території країни… Ініціатива відображає незадоволення консервативних американців потоками мігрантів, зокрема нелегалів, чиї діти за чинним законом стають повноправними громадянами США. "Не знаю, про що думали автори поправки, але навряд чи про те, щоб будь-хто міг прилетіти з Бразилії, народити дитину, а потім повернутися з цією дитиною додому, зробивши цю дитину назавжди громадянином США", – заявив конгресмен-республіканець. В Італії наприкінці минулого року розгорілась жвава дискусія на цю тему, коли Президент Італії Джорджо Наполітано закликав парламентарів змінити чинний закон про громадянство і надавати італійське громадянство дітям іноземців з моменту народження Але рішучий спротив з боку консервативних і націоналістичних партій поховав цю ідею. Націоналісти з "Північної ліги" закликали розв‘язувати економічні проблеми країни, а не проблеми іммігрантів. "Ці розмови про надання громадянства дітям іноземців, народженим в Італії, починаються з тією метою, щоби потім надати право голосу на виборах іммігрантам, і таким чином вплинути на результат політичних виборів", – зазначив Марко Раґуццоні. А ось в Україні все навпаки. Закон України "Про громадянство України " прямо говорить: "Особа, яка народилося на території України від іноземців, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства одного з батьків, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства за народженням, є громадянином України з моменту народження". Причому, якщо до 2005 року цим правом користувалися лише іноземці, які постійно проживають в Україні (тобто майбутні громадяни України), то з 16 червня 2005 року ця норма закону стала поширюватися також на всіх іноземців, які перебувають в Україні на законних підставах. Це такі категорії іноземців: - студенти, які тимчасово перебувають Україні з метою навчання, - особи, які мають дозвіл на тимчасове працевлаштування, - особи, які є біженцями та шукачами притулку в Україні, - громадяни СНД, які користуються правом безвізового в'їзду до України. Цією нормою широко користуються іноземні студенти, які здобувають в Україні освіту. Це переважно громадяни Китаю та В'єтнаму. За останні роки в країні відбувся справжній вибух народжуваності серед цих спільнот. Точні цифри щодо частки іммігрантів в загальній кількості новонароджених невідомі, бо в РАГСах діти від іноземців і від українських громадян обліковуються не окремо, а спільно. Міністерство юстиції роз'яснює: "…не передбачено окремих статистичних даних щодо кількості народжених від іноземних громадян та осіб без громадянства". Чому іноземці прагнуть отримати для своєї дитини громадянство України? Тому що, відповідно до Закону України "Про імміграцію", право на імміграцію до України поза квотою (тобто першочергово, за спрощеною системою), мають батьки новонародженого громадянина України. Та й це ще не все – право на імміграцію (правда, в межах квот) мають близькі родичі громадянина України: дід та баба, брати і сестри. Таким чинам, за два-три роки одна дитина здатна "перетягнути" до України від двох до десяти нових іммігрантів. З вищевикладеного виходить, що підхід націоналістів до проблеми надання громадянства має ґрунтуватись виключно на "праві крові". Тобто дитина має наслідувати громадянство своїх батьків.

Сергій Удовиченко

Товариство, згідні з тезою?

Крім георгіївських стрічок ми будемо говорити про єврейські погроми петлюрівців і про те, як Сталін подарував нам державність.

Голова РФ Д. Медведєв своїм указом оголосив 2012-й Роком російської історії, повідомляють Comments.UA. Таким чином, плюшевий ведмедик дав карт-бланш своєму господареві для початку останнього етапу засмічення інформаційного простору новими-старими міфами і відвертої кремлівської брехнею.

В рамках "історичного" року буде проведена серія заходів, метою яких є, як сказано в документі, «залучення уваги суспільства до російської історії і ролі Росії у світовому історичному процесі». Зокрема, будуть відзначатися 200-річчя перемоги у Вітчизняній війні 1812 року, 150-річчя з дня народження Петра Столипіна і 1150-річчя з моменту зародження російської державності (як сказано в «Повісті временних літ», в 862 році в Новгород був покликаний княжити варяг Рюрик. - Ред.). Ці заходи, очевидно, не обійдуть стороною й Україну. «Святкування ювілею нашої країни - це не тільки наше свято, не тільки наша знаменна дата. Я вважаю, що ми цілком могли б відзначити цю подію разом з нашими близькими країнами, я маю на увазі перш за все, звичайно, Україну та Білорусь. І 1812 рік є важливим роком не тільки для нашої країни, тим більше що державність, навіть відповідно до канонічної теорії, поширювалася, що називається, з півночі, північного заходу на південь», - говорив раніше Д. Медведєв.

Нагадаємо, що аналогічну ініціативу - відзначити в 2012 році 1150-річчя української державності - Верховна Зрада тушок зарубала.

Важливо також, що проведення року російської історії є імпульсом до активізації дещо притихлої останнім часом карикатурної Комісії при президенті РФ з протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії. Її голова, керівник адміністрації президента РФ С.Наришкін вже почав підготовчу роботу з відзначення наступної круглої дати - століття початку Першої світової війни. Наришкін називає цю війну незаслужено забутою, а уявлення про роль, яку в ній зіграла Росія, спотвореними. «Доцільно розглядати Першу світову як прелюдію до Великої Вітчизняної, як перший акт тридцятирічної вітчизняної війни», - заявляв на засіданні створеного в Росії Товариства пам’яті Першої світової війни історик Я. Бутаков, відомий, серед іншого, своїми висловлюваннями про те, що справжнім творцем сучасної самостійної української державності є Джугашвілі-Сталін.

Цілком очевидно, що під вивіскою Року російської історії затівається потужна пропагандистська кампанія яка, по суті, є продовженням реалізації проекту «рускій мір». Тільки мета її вже не просто формування в Україні аудиторії, яка асоціюватиме себе з російською і радянською культурною традицією, а акуратний підкоп під основи української національної історичної доктрини. Якщо концепцію «руского міра» українська влада, традиційно безпорадна перед російською ідеологічною експансією, в принципі, могла пропустити повз вуха (зрештою, про неї говорив не державний, а псевдорелігійний діяч), то новим порціям історичних міфів все ж потрібно то буде протидіяти. Так, історики, об’єднані навколо згаданого Товариства пам’яті Першої світової війни, починають трактувати її в до болі знайомій політичній риториці - національна катастрофа, яка призвела до сильної поляризації сил, що визначила революцію, братовбивчу війну, розкол країни, появу емігрантської Росії. У такому трактуванні національно-визвольні рухи, що виникли на початку минулого століття, боротьба за автономію Україну - все те, що лежить в основі офіційної концепції «тисячолітнього прагнення українського народу до незалежності», - виглядають саме проявами розкольництва і братовбивства.

Втім, як показує практика, нинішній український режим охоче втягується в російські ідеологічні проекти, не особливо звертаючи уваги на їх змістовні нюанси. Чого варта, наприклад, шаноблива участь вищих керівників держави в торішніх Днях пам’яті Петра Столипіна - людини, яка свого часу забороняла діяльність національного товариства «Просвіта» та видання преси українською мовою. Тому ніхто не здивується, якщо в нинішньому році чиновники з ентузіазмом візьмуться за коригування навчальних програм з історії у відповідності з розробленими в Москві «методичними рекомендаціями».

Варто зазначити, що нав’язування брехливих посилів Російської імперії має і позитивні сторони. У зв’язку з піднятими питаннями опонентам доводиться більш скрупульозно вивчати історичні факти і московську містифікацію, а з розвитком інформаційних технологій, в кінцевому підсумку, верх у цьому змаганні бере правдива сторона. Та, яка спирається на факти і не зациклені на імперському трактуванні подій.

Індикаторним рефері в інформаційній війні служить різниця у ставленні сторін до розкриття архівних даних: Кремль і його п’яті колони в пострадянських країнах опираються оприлюдненню архівних матеріалів, з причини страху розкриття фактів. Навпаки, патріоти України та інших сусідніх з імперською територією держав, а також представники народів, що перебувають поки під московським ярмом виступають за повне зняття грифа секретності з матеріалів, що представляють наукову, історичну цінність.

Таким чином, Кремль знову затіває інформаційну війну, програш в якої для нього вже визначено.
Автор: Олег Леусенко
За матеріалами: politiko.ua

Чим більше Яник "мочить в сортирі" Юлю Володимирівну, тим більше нею захоплюються в сусідній Росії. Російський телеканал НТВ в програмі "Російські сенсації" показав телевізійний фільм "Залізна Юля" про політичну кар`єру і особистість екс-прем`єр-міністра України Юлії Тимошенко. У фільмі показано інтерв`ю різних років, а також інтерв`ю з її донькою Євгенією та чоловіком Олександром, які заявляють про плани української влади фізично усунути колишнього прем`єра. Окремо розповідається про суд над Тимошенко, а також про перебування в колонії. Зокрема, наводяться слова лікарів про проблеми з її здоров`ям. У фільмі показане інтерв`ю адвоката Сергія Власенка, який заявив, що Тимошенко хотіли убити у в`язниці і зробили їй укол, від якого вона була без свідомості понад 20 хвилин. "Інформація про застосування препарату "Гонг" (гамма оксимасляної кислоти) носить неофіційний характер, і природно нам це ніхто не підтвердив, ми одержали цю інформацію оперативним шляхом", - сказав Власенко. За словами авторів фільму, цей препарат заборонений в Європі і використовується тільки в країнах СНД. При цьому гамма оксимасляна кислота вважається набагато небезпечнішою пропафолу, від якого в червні 2010 року помер Майкл Джексон.

"Юлія Володимирівна - страшний гравець. Вся історія її життя - це битва: з убогістю, конкурентами в бізнесі і боротьба за владу. Діставшись до вершини, вона одразу втратила все, а значить попереду нові ігри і як завжди ва-банк", - такими словами закінчується фільм.

Відео:

А де ж "руская сєнсация" - брацкій яноковічь?  Здається біомасу ерефії до чогось готують

Місто Сєвєродонецьк на Луганщині належить до тих виняткових явищ української об’єктивної реальності, на яку не знаєш як реагувати: чи то сміятися, чи плакати, а чи плюнути й забути.

І якщо по-хорошому – Сєвєродонецьку треба б присвоїти звання заповідника або хоча б резервації, а депутатів сєверодонецької міськради – занести до Червоної книги як особливо рідкісний, зникаючий вид нерозумних людиноподібних.

За великим рахунком, в історії цей заповідник залишиться через дві події: з’їзд сепаратистів і підйомом над мерією червоного прапора. І те, й інше є порушенням Конституції і відверто ворожим актом до України як держави. Сєвєродонецький з’їзд зазіхав на територіальну цілісність України, а червоний прапор є символом імперії, яка, загарбавши Україну, усіма силами опиралася здобуттю нею незалежності.

При цьому Держкомстат чомусь не зафіксував у цьому прекрасному місті особливої активності мешканців у сенсі міграції до сусідньої Росії, де всеперемагаючий совок міг би потішити серця і душі цих патріотів ось уже два десятиліття як здохлої імперії. Очевидно, бути патріотом СРСР найприємніше в незалежній Україні – де і на лісоповал не відправлять, і на дурдом не зачинять. А головне – ковбаса хоч і не по два п’ятдесят, зате не дефіцит, і водяри в магазинах хоч залийся.

Це як у тому анекдоті про вірменське радіо, яке на запитання «Чи можна створити комунізм в одному окремо взятому селі?» відповіло, що таки можна, але жити краще в сусідньому…

Дивовижний збіг: проект рішення про підняття над мерією Сєвєродонецька вніс на розгляд міськради депутат-комуніст Павка Корчагін. Хоча, напевно, краще казати «симоненківець», оскільки КПУ має такий же стосунок до комунізму, як Янукович до демократії – тобто виключно паразитичний.

Корчагін як літературний і кінематографічний персонаж – такий же совковий архетип, як і червоний прапор або його нинішня сєвєродонецька реінкарнація. Сєвєродонецькі депутати ще не розуміють, що совок залишився у минулому, а вони – разом з ним. Вони гордяться своєю вірнопідданістю неіснуючій державі. І ці жалюгідні спроби ретроспекції у давно забуте – найкращий доказ безнадійності метань їхніх совкових душ. Вони вже не борються з буржуями - вони з ними у одному колгоспі. Вони вже не борються з релігією - вони вітають членів компартії з Різдвом. Вони вже не пікетують натівські кораблі у Криму - а лише піднімають червоні ганчірки над мерією.

…До речі, той пріснопам’ятний з’їзд не тільки виніс на гребінь української політики доти маловідомого Кушнарьова, але й видав йому квиток на той світ. Можливо, Павка Корчагін дещо поспішив?
Автор: Володимир Йадороб

Київську єпархію на час хвороби митрополита Володимира передали скандальному наміснику Києво-Печерської лаври - депутату Київради від Партії регіонів.



На час хвороби глави УПЦ МП митрополита Володимира управляючим Київською єпархією призначено намісника Києво-Печерської лаври митрополита Павла (Лебедя).

Таке рішення ієрархи ухвалили на засіданні Священного синоду, що пройшло 26 січня.

Комісію з трьох архієреїв, які раніше під час хвороби митрополита колегіально керували Київською єпархією, скасували - отець Павло отримав ці функції в одноосібне ведення.

На думку експертів, цей крок може бути частиною плану деяких архієреїв УПЦ МП, що має на меті усунення митрополита Володимира від управління церквою, пише "КоммерсантЪ-Україна".

Так, синод також ухвалив рішення, завдяки якому архієпископ Олександр, що вважається правою рукою Володимира, може втратити значний вплив в церковному середовищі: він знятий з посади настоятеля споруджуваного кафедрального храму Воскресіння Христового "з метою удосконалення адміністративно-фінансової діяльності при будівництві".

Від посади ключаря (заступника настоятеля кафедрального храму) відсторонений і прес-секретар митрополита Володимира протоієрей Георгій Коваленко. "Все, що сталося на засіданні синоду, можна пояснити тим, що, користуючись хворобою митрополита Володимира, митрополит Агафангел і близькі до нього архієреї потроху усувають від посад тих, хто був близький до митрополита.

А без посад їм буде складно впливати на ситуацію всередині церкви. Усе, що відбувається можна розглядати тільки в одному ключі - як підготовку до майбутніх виборів першоієрарха УПЦ МП", - прокоментував ситуацію директор Релігійно-інформаційної служби України Тарас Антошевський.

Зазначимо, що архієпископ МП Павло (Лебідь) також є депутатом Київради від Партії регіонів. У ЗМІ він "прославився" завдяки тому, що пересувається на власному "Мерседесі" з іменними номерами "АП", що означає "Архієпископ Павло".

Коли журналіст запитав у священослужителя про дорогі машини й телефон, той обурився і порадив кореспондентові завжди пам’ятати про суд Божий.

За матеріалами: ТСН

Огляд новин за 25.01

Українська політика – це як айсберг, у якого видима лише маленька вершина, а решта під водою. Проте підводна (точніше, підкилимна) частина нашої політики іноді спливає у вигляді чуток та різних «зливів».

---

Автор: Володимир Йадороб

Йадороб як завжди конкретний

Вокруг одні врагі: вибори у них скоро. Грузини ворогами вже були, естонці були, навіть таджики були. Тепер - українці. І сири погані, і люди - тварини. І рейдери, виявляється.



Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявляє про рейдерські атаки на російські підприємства в Україні.

Про це сказано в повідомленні прес-служби Міністерства закордонних справ Росії.

Відповідну заяву Лавров зробив під час прес-конференції 18 січня.

"Пролунав далеко не повний перелік складних проблем у наших двосторонніх відносинах. Їх набагато більше. Власність багатьох російських підприємств в Україні піддається спробам націоналізації, рейдерським захопленням. Це речі, які відбуваються в реальній економіці", - сказав він.

Міністр наголосив, що ці питання необхідно вирішувати в правовому, арбітражному полі.

"Що тісніші відносини, то більше конкретних існуючих між державами специфічних проблем, які необхідно вирішувати без надриву, через процедури між корпораціями - чи то контракт на газ, домовленість про купівлю підприємств або чогось іще. Необхідно завжди залишатися в правовому полі", - сказав він.

При цьому Лавров констатував важливість врахування інтересів один одного, особливо коли мова йде про майбутнє газотранспортної системи України.

Він наголосив, що Росія готова враховувати інтереси України, якщо Україна буде брати до уваги інтереси Росії.

У жовтні Кабінет Міністрів вирішив відновити діяльність міжвідомчої комісії з питань протидії протиправному поглинанню й захопленню підприємств.

До числа основних завдань комісії входив збір і моніторинг інформації про методи поглинання й захоплення підприємств, про порушення земельного законодавства, які приводять до погіршення інвестиційного клімату.

Вона була покликана забезпечити взаємодію правоохоронних органів й органів державної виконавчої служби.

Комісія із протидії рейдерству після реорганізації органів центральної влади в грудні 2010 року припинила свою діяльність.
Автор: Інфопорн
За матеріалами: Українські Новини

В рамках учбового курсу Іркутського держуніверситету студенти моделювали розвиток економіки держави Сибір.

«Держава Сибір на першому етапі свого розвитку змушена буде продавати ресурси, вкладати доходи в розвиток переробної промисловості, науки, високих технологій, аграрного сектору, в розвиток внутрішнього ринку. Таким чином, сибірська держава стане економічно самодостатною. А безмитне ввезення товарів, які не виробляється в Сибіру, також зміцнить економічну самодостатність сибірської держави. Головний потенціал Сибіру - не ресурси, а люди, тому у сибіряків повинна сформуватися ясність, що держава Сибір потрібна... ».

Це - звіт про семінар студентів п’ятого курсу Сибірсько-американського факультету Іркутського держуніверситету на тему «Моделювання економіки держави Сибір» в рамках навчального курсу «Регіональна економіка», опублікований сайтом amic.ru. Отже, цьому вже легально вчать випускників одного з найбільших і авторитетних університетів Сибіру. І тиражують цю навчальну програму регіональні ЗМІї. До речі, організаторів семінару - діячів «Громадського руху «Областнична альтернатива Сибіру» (ОАС) - ніхто не переслідує.

«Майбутні випускники САФ оцінювали плюси і мінуси майбутнього сибірської держави, ризики її створення та існування, - розповідає amic.ru. - І перш за все - економічне обгрунтування сибірської державності. Групи по три-чотири людини представляли свої міні-дослідження, а якісь загальні вихідні параметри економіки сибірської держави задало громадський рух ОАС. Експертами виступили координатор ОАС Михайло Кулехов і учасник руху Андрій Савченко».

«Державні кордони майбутньої держави Сибір, - продовжує видання, - у різних груп сильно відрізнялися. Так, самий радикальний варіант, скажімо, Сибірської Республіки (або, точніше, Конфедерації: саме в такому форматі, на думку ОАС, і можлива сибірська державність) крім географічної країни Сибір включав в себе весь Північний Казахстан з Нижнім Поволжям. В Сибірську Конфедерацію були включені: вся азійська Північ, Камчатка, Сахалін з Курильськими островами, весь Далекий Схід. Студенти справедливо обгрунтували це тим, що сибірська держава виходить суто континентальної державою, тому їй життєво необхідні виходи до «великої води» - моря. Так, незважаючи на те, що Каспійське море - внутрішнє, але воно забезпечить зв’язок з країнами Близького Сходу. А родючі землі Північного Казахстану потрібні для сільгоспвиробництва.

Самий помірний варіант Сибірської Конфедерації, запропонований студентами САФ, включав в себе територію сучасного Сибірського федерального округу, до якого сьогодні входять 12 суб’єктів нинішньої Російської Федерації. Студенти цілком логічно обгрунтували, що у цьому державному туворенні існують структури управління, які можуть послужити прототипом для побудови державних структур Сибіру (наприклад, ГУВС СФО). Але навіть побачивши в таких загальносибірських структурах зачатки майбутніх державних органів влади Сибірської Конфедерації, студенти абсолютно точно зазначили їх повну нинішню недієздатність. Виступаючі були впевнені, що в сибірській державі доведеться заново створювати всі органи держвлади, в т. ч. і правоохоронні, і судові. Був, звичайно ж, представлений і класичний варіант кордонів сибірського держави - від Уралу до Тихого океану».


За матеріалами: newsland.ru

Чернігівська міська організація Всеукраїнського об'єднання "Свобода" отримала перші відповіді на своє звернення щодо пошкодження стенду про Голодомор та знесення незаконно встановлених наметів біля Катерининської церкви. Відповіді є маловтішними і в черговий раз доводять: нинішнє керівництво держави дає повну можливість чиновникам різних рангів повністю нехтувати правовою системою України.

Попередньо Чернігівська міська "Свобода" звернулася до голови облдержадміністрації та обласного прокурора щодо ситуації навколо Катерининської церкви. Прокуратура направила звернення до обласного управління юстиції для розгляду (щодо невиконання рішення судів про знесення наметів) і до Чернігівського міського міськвідділу міліції для проведення перевірки (щодо пошкодження стенду про Голодомор).

Нагадаємо, 26 листопада 2011 року в День ушанування пам'яти жертв голодоморів біля двох церков були встановлені стенди з фотосвідченнями про Голодомор-геноцид українців. Поява стенду викликала бурхливу реакцію у постояльців наметів, незаконно встановлених біля Катерининської церкви. Спочатку стенди розламали надвоє, потім почали шматувати фанеру з фотографіями і потягли стенд до наметів. Лише втручання отця Євгенія Орди врятувало залишки стенду від остаточного знищення.

Чернігівська міська організація ВО "Свобода" вимагає від місцевих можновладців рішучих дій для врегулювання ситуації навколо Катерининської церкви.

Однак є підстави вважати, що постояльці наметів у черговий раз вийдуть сухими із води, бо хтось із можновладців видав їм індульгенцію безкарно нехтувати законами України та рішеннями судів.

"Чим інакше можна пояснити ситуацію, якщо рішення судів (від районного до Судової палати Верховного Суду України) щодо знесення незаконно встановлених наметів на території Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній" не виконуються з 2009-го року?" – зазначає керівник Чернігівської міської "Свободи" Андрій Кужель.

Виконавча служба робить вигляд, що не має можливости виконати рішення суду, а прокуратура – не знаходить у цьому порушення.

"Жодним чином не ставимо під сумнів завзяття чернігівських міліціянтів. Та чи дозволять їм з'ясувати, хто і що спонукало осіб, які називають себе вірянами УПЦ МП, пошкодити стенд про Голодомор?" – підкреслив очільник "Свободи" у Чернігові.

Як відомо, згідно з Законом України "Про Голодомор 1932–1933 років в Україні", публічне заперечення Голодомору 1932–33рр. визнається наругою над пам'яттю його жертв, приниженням гідности українського народу і є протиправним.
Прес-служба Чернігівської міської організації ВО "Свобода"