Огляд новин за 4.04 До виборів, яких з внутрішнім жахом чекають усі без винятку потенційні учасники, залишається якихось півроку. І хоча офіційно кампанія ще не стартувала, про невблаганність наближення моменту істини свідчить поява перших ластівок «чорнухи» на безкрайніх просторах нашого інформаційного поля. Як перший весняний пролісок, невідомо звідки виліз син невинно убієнного Щербаня. На нього зійшло прозріння, і він, нарешті, згадав, як Тимошенко відбирала бізнес у його тата, який був народним депутатом і бізнесу мати не міг згідно з законом. А маленький Русланчєг у цей час сидів за столом з татом і слухав, як дядя Паша і тьотя Юля погрожують тому неприємностями. Яка невимовна травма для дитячої психіки… Наслідків з цього усього, як на мене, буде не багато. Та їх, зрештою, ніхто особливо і не чекає. Ну, у найкрайнішому випадку після невимовних мук і затяжного очікування наша Генпрокуратура таки допитає Лазаренка і Юлю (її взагалі просто). Ті скажуть: «Нічого такого не було». І? Доказів того, що Щербань-молодший каже правду – не існує, інакше б ніхто взагалі не заморочувався на ті фантомні справи, за які Юлю закрили. Тому, швидше за все, цей невиразний шум у інформаційному просторі – це звук роботи гівномета. Але запустивши гівномет варто пам’ятати, що бризками може заляпати і вас. Відтак маю честь нагадати, що шість років тому народний депутат від Партії регіонів Юрій Болдирєв заявляв, що за вбивством Щербаня стоять ті ж люди, що і за вбивством Ахатя Брагіна, більш відомого у певних колах як Алік Грек. Хто вбив президента «Шахтаря» - досі загадка, але його бізнес-імперія перейшла у спадок самі знаєте кому, який спонсорує самі знаєте кого. Думаєте, випадково? А от звинувачення, висунуті Турчинову – це таки справді неприємність для усієї об’єднаної опозиції. Але тільки у тому випадку, якщо буде належним чином доведено, кому з журналістів і коли він ті квартири роздавав. Бо поки ніхто ніяких доказів не надав – це все схоже на весняні фантазії. Особливо доставляє те, що заяву на Турчинова написали якісь міфологічні «ветерани спецназу».

Хоча, звісно, залишається така можливість, що цей кавалок було кинуто на вентилятор для затравки, а решта полетить лише після того, як Турчинова офіційно оголосять членом першої опозиційної п’ятірки…

Автор: Володимир Йадороб

20 березня 2012 року в Кіровограді у Будинку вчителя відбулася зустріч-лекція члена політради ВО "Свобода" Андрія Іллєнка з міським осередком Всеукраїнського об'єднання "Свобода" та прихильниками партії.

Зала, у якій відбулася зустріч, була вщерть заповнена охочими поспілкуватися з Андрієм Іллєнком. Лідер київських націоналістів наголосив: "На сьогодні "Свобода" – це єдина в Україні партія класичного типу, що має чітко визначену ідеологію і ставить за мету досягнення соціальної і національної справедливості. Більшість інших партій обслуговують інтереси кримінально-олігархічних кланів, не маючи під собою жодного ідеологічного підґрунтя. Тому ці партії непослідовні, там процвітає зрадництво і обман. Через це серед громадян є величезна зневіра в політиці і політиках. І саме завдяки корінній відмінності "Свободи" від інших партій, ідейності і послідовності, ми намагаємось зламати цю стіну несприйняття".

Андрій Іллєнко спростував деякі стереотипи щодо ідеології націоналізму: "Побутує хибна думка, що націоналізм стосується лише гуманітарної сфери, зокрема захисту мови, культури, історичної пам'яті. "Свобода" переконливо засвідчує: націоналізм охоплює усі сфери, адже соціальні і національні потреби є нерозривними".

Говорячи про порядність політиків, Андрій Іллєнко наголосив: "Про "чесність" торочить кожен зрадник і "політична проститутка". Ми ж говоримо про факти. Зараз у місцевих радах різного рівня працюють близько двох тисяч депутатів-свободівців. І жоден із них не став перебіжчиком, зрадником, корупціонером. Це пояснюється тим, що до партії ми приймаємо лише тих, хто повністю сповідує наші ідейні переконання. Для свободівців зараз встановлена висока моральна планка, і її треба підтримувати. Якщо представники, наприклад, Партії регіонів крадуть, брешуть, вбивають, то це нікого не дивує, люди про це знають і навіть продовжують голосувати за них. Якщо ж свободівець зробить якийсь негідний вчинок, то це буде надзвичайно сильний удар по партії, який може нанівець зруйнувати все те, що ми так довго здобували. Тому зараз ми, як сапери на війні, можемо помилитись лише один раз".

Крім того, лідер Київської "Свободи" звернув увагу на те, що у партії є унікальний історичний шанс потрапити до парламенту і сформувати там першу націоналістичну фракцію. Тому він закликав присутніх взяти участь у виборах в якості спостерігачів і членів виборчих комісій, аби не допустити фальсифікацій і зберегти кожен голос, який буде віддано за ВО "Свобода".

Керівник виборчого штабу "Свободи" в Кіровоградській області Руслан Андрійко розповів про можливі проблеми й фальсифікації, що їх слід чекати націоналістам на прийдешніх виборах, та методи боротьби з ними; закликав симпатиків націоналістичної політсили допомагати "Свободі" у боротьбі з нинішнім режимом.
Прес-служба ВО "Свобода"

Огляд новин за 21.03 Цей прекрасний фонтан лайна, що фігачив з-під асфальту у Луганську – такий очевидний символ, що мав би бути зрозумілим навіть Януковичу. Особисто я навіть боюся перевіряти: якщо закинути в «гул» слова «лайно» і «Донбас» - чи видасть пошук портрет нашого нєзабвєнного Лідєра? Чистий сюр, але відео хоч зараз можна ставити у якості наочної ілюстрації невпинного поступу покращення життя вже сьогодні, про яке так гарно розповідав Віктор Хведорович на партійному з’їзді. Велика трагедія маленького Януковича: скоро вибори, а тут – лайно. І усі, головне, під’й.бують: «Донбас порожняк не гонить» і «Донбас годує Україну». А йому ж обідно. Бо усім не поясниш, що покращення життя вже сьогодні – це такий добряче розтягнутий у часі процес. І він ще, за великим рахунком, тільки почався. Оно Межигір’я – і те ще до ума не довели, що там вже говорити про Луганськ. А лайно – то нічого страшного. То труднощі перехідного періоду. Тим більш – на Донбасі. Де ще вистачає міст з таким виробництвом, що їхнім мешканцям запах лайна ще за щастя буде. Я вам навіть більше скажу. Якщо лайно вулицями біжить – значить, його на Донбасі стільки, що у колектори не вміщаєцця. А навіть у Віктора Хведоровича достатньо елементарних знань з фізіології людини, щоб розуміти: лайно є лише наслідком процесу травлення. Який можливий виключно у випадку, коли є шо їсти. Значить, ті шахтарі, які мітингують під адміністраціями, розповідаючи, що діти з голоду пухнуть – або ледарі, або брехуни. Інші працюють, заробляють і їдять від пуза. І, відповідно, сруть. Оно скільки лайна. І зауважте: за минулої влади по Луганську лайно не плавало. Що переконливо свідчить про голодні часи панування злочинного помаранчевого режиму. Так що цей фонтан – це наочне свідчення мощі іканамічного потенціалу уряду проффесіоналів. А якщо хтось там заїкнеться, що то просто каналізацію міську ніхто не ремонтував, бо гроші пішли на золоті унітази, вертольоти і межигір’я – то це чиста провокація. Тому що Віктор Хведорович любить свій донбаський край і працьовитий його народ не за якісь там гроші, а так. Безкорисно. І ніяке лайно йому у цій безкорисності не перешкодить. Ну, а якщо комусь там смердить – хай згадає стіх видатного поета сучасності і Партії деяких регіонів Толстоухова: «Любовь и счястьє – нє всєгда падругі». Тобто якщо на вулиці фонтан лайна – це ще не означає, що обіцяне покращення життя ще не настало. Може, це якраз і є його найперша ознака.

І спекулювати на цю священну тему нічого.

  Автор: Володимир Йадороб

Бий білих, поки не почервоніють, бий червоних, поки не побіліють, - заповідав батько Махно.

19 березня в місті Гуляйполе Запорізької області, відомому махновщиною, невідомі обстріляли районний комітет Компартії України.

"Пошкодження в склі будівлі вранці понеділка виявив перший секретар Гуляйпільського райкому КПУ Валерій Охрименко", - повідомили в прес-службі Запорізького обласного комітету Компартії України.

"Пошкодження свідчили про те, що у вікно стріляли. Всередині будівлі, в стіні, також були виявлені сліди від пострілів". Комуністи негайно звернулися до райвідділу міліції.

Експерти виявили на місці кулі і зробили висновок, що по офісу Компартії були здійснені три постріли. На даний момент вирішується питання про порушення кримінальної справи.

"Імовірно, стріляли з пневматичної зброї", - повідомив начальник Гуляйпільського райвідділу міліції Вадим Боровик. "Ми розглядаємо це як хуліганські дії. Будівля розташована поруч з проїжджою частиною, стріляли явно вночі. Знайдені кулі направимо до обласного центру на дослідження".

Проводиться розслідування. "Ми впевнені, що злочинці будуть знайдені і отримають по заслугах, як це сталося з паліями офісів Компартії в Запоріжжі та Мелітополі", - заявив перший секретар Запорізького обкому КПУ, народний депутат України Олексій Бабурін.


За матеріалами: ТСН

Дрібним партіям, що входять до КОД, запропоновано відмовитися від участі у виборах за пропорційною системою в обмін на підтримку їхніх кандидатів у мажоритарних округах. ВО «Батьківщина» і партія «Фронт змін» запропонували іншим партіям, що входять до Комітету опору диктатурі і підписали на Софіївській площі угоду про спільні дії опозиції, надати список кандидатів для розгляду можливості їхнього включення до списку від єдиної опозиції для участі у парламентських виборах у 25 мажоритарних округах. Таку позицію на засіданні КОД 15 березня озвучив заступник голови партії ВО «Батьківщина» Олександр Турчинов, повідомило ZN.UA джерело, що брало участь у засіданні. За словами джерела, надалі буде розглядатися можливість підтримки цих кандидатів об'єднаною опозицією. При цьому висуватися вони зможуть як від самої партії, так і від імені об'єднаної опозиції. В обмін на підтримку партія, кандидат від якої буде схвалений, повинна відмовитися від участі у виборах за пропорційною системою. «Якщо партія відмовляється від участі у парламентських виборах за списками, то її кандидати отримують шанс бути узгодженими і отримати підтримку об'єднаної опозиції», — підсумувало джерело. Списки має бути надано протягом 10 днів, уточнив він. Формальним приводом для засідання став лист, з яким 1 березня глава виконавчого комітету партії «Наша Україна» Сергій Бондарчук звернувся до лідерів опозиційних партій, що входять до КОД, який містив вимогу пояснити заяву лідера партії «Фронт змін» Арсенія Яценюка про те, що об'єднана опозиція вже сформувала список мажоритарних кандидатів. Окрім того, за словами джерела, у листі містилася вимога припинити ділити відсотки незатвердженого поки єдиного списку, а зосередитися на затвердженні принципів його формування та принципах визначення кандидатів від опозиційних партій.

Нагадаємо, у Комітет опору диктатурі окрім Батьківщини і Фронту змін увійшли За Україну!, ВО Свобода, Громадянська позиція, Партія захисників Вітчизни, Європейська партія, КУН, НРУ, Наша Україна, Народна самооборона, УНП, Пора, ПРП, РХП, Українська партія.

Парітєт панімаєш...

"Сьогоднішні наші рішення мають бути категоричними у ставленні до Партії регіонів, яка нічого спільного ні з українською землею, ні з українськими цінностями, ні з гуманітарними цінностями не має". Про це заявила депутат Львівської обласної ради від ВО "Свобода" Ірина Фаріон на акції протесту під стінами Львівської облдержадміністрації 13 березня.

У своєму виступі Ірина Фаріон зазначила:

"Рада бачити різні знамена на цій площі і сподіваюся, що ми маємо спільну ідеологічну платформу, бо без спільної ідеологічної платформи будь-які об'єднання мають механічний характер. Зрештою, суть не в об'єднанні, а суть у вірності тим цінностям, які ми з вами сповідуємо. Оскільки значна частина нашого суспільства змаліла до такої міри, що обрала орду на чолі держави, нам доводиться усвідомлювати водночас і нашу внутрішню слабкість, певною мірою недорослість частини суспільства до усвідомлення того, що таке держава. Це означає, що побороти ці слабкості можна одним єдиним способом – виходити на масові акції протесту.

Те, що відбувається біля стін обласної ради – невеличка прелюдія, розгін нації у великому повстанні, яке абсолютно неминуче, якщо ми не хочемо, щоби ця кримінальна орда остаточно нас захопила. Те, що я сьогодні слухаю як депутат, що наче називають звітом, – це смішно, шановна громадо. Адже, починаючи із цього депутатського скликання, коли ця орда окупувала нашу землю, вони не готові виходити до народу зі звітом, розпорошують його на управління і пропонують нам примітивні галузеві звіти. Це означає, що ця влада абсолютно непрофесійна, абсолютно кримінальна і панічно боїться нашого прямостояння та протистояння.

Шановна громадо, я думаю, час усвідомити, що абсолютно від кожного з нас, на своєму робочому місці чи деінде залежить, чи віддамо ми цій банді владу чи ні. Сьогоднішні наші рішення мають бути категоричними у ставленні до Партії регіонів, яка нічого спільного ні з українською землею, ні з українськими цінностями, ні з гуманітарними цінностями не має. Зважте на те, що в Україні немає віце-прем'єра з гуманітарної політики, зважте на те, що фундаментальні галузі на зразок освіти, культури спущені на людей типу Гані Герман – це означає абсолютну та повну кризу цієї влади. Все те, що вони зараз роблять, називається агонією, те, що пропонує Янукович та його банда, – це навіть не примітивний соціальний популізм – це просто тупість та безвихідь.

Чесно кажучи, це нецікавий суперник, чесно кажучи – нецікавий опонент, чесно кажучи, огидно з ними змагатися, але якщо ми добрели до такого краю, що треба змагатися саме з такими, то іншого виходу в нас немає. Підтримаймо морально одне одного! Розуміймо, що це тільки прелюдія до нашого повстання та будьмо одержимі нашою ненавистю до зла та любов'ю до правди. Ми все здолаємо, адже це наша земля! Егоїстична, егоцентрична і радикальна нація відвойовує своє місце під сонцем. Припинімо наші сентиментальні штучки, припинімо демонстрування цієї добрости, яку ми часом бачимо з екранів телебачення. Ставаймо наступальними, адже ми маємо блискучий приклад попередніх наших поколінь, єдине, що нас направду може об'єднати – це прагнення повстати проти цієї орди".
Прес-служба Львівської обласної організації ВО "Свобода"

Цікаво, а чи Юля взагалі в курсі, хто там іде від її «Батьківщини» у парламент? Тому що від цього, можливо, буде залежати її політичне (а значить і суто людське) майбутнє. І не тільки її, до речі. Олександр Волков – не той, що баскетболіст, а той, що кучміст. Постать настільки ж одіозна, як і неоковирна. Навіщо він «Батьківщині» - це загадка століття. Хоча, кажуть, Юля завжди мала якусь ірраціональну пристрасть до цього бегемота. Але невже у партії закінчилися нормальні члени з бездоганною репутацією, що для курування Сумської обласної організації знадобився усім відомий гандон Волков?  Ну, якщо вже на те повернуло, то Я пропоную не зупинятися на Волкові. У партійний список треба включити ще Лозінського, Медведчука, Вітренко, обох Зваричів – того, що без диплома, і того, що колядник. До них додати Родіка Кірєєва, суддю Вовка, Пилипишина і Кучму. А якщо і цього буде мало – список політичних 3,14дарасів у нас дуже широкий, хтось та знайдеться. Як показує історія, для «Батьківщини» така практика не є чимось винятковим. Навпаки. Після поразки Юлі на президентських виборах «тушки» так і посипалися з мішка. Що переконливо і абсолютно однозначно свідчить про якість кадрової політики у партії. І стільки кучкістів та есдеків тоді не йшло за жодним списком, як за Юліним. Волков – з тієї ж бригади. Він навіть до парламенту минулого разу йшов на чолі блоку «КУЧМА». Тому мені й цікаво: а сама Юля в курсі, що цей тлустий динозавр роздає листівки з її фото на фоні свого пуза? Бо може бути і таке, що їй про це не сказали. Поки вона там у Качанівці помирає, Турчинов з Кожемякіним торгують «Батьківщиною» (перепрошую за мимовільний каламбур) направо і наліво. А Турчинов до лідерки навіть на зустрічі не ходить. Я взагалі не можу згадати, щоб він Юлю відвідував у Качанівці. Тиждень тому була перша офіційна спроба – але таможня добра не дала. У будь-якому випадку це – епічний ппць. У час, коли Янукович мільярдами роздає передвиборчих слонів, а Азаров називає брехуном Азарова («Юліна тисяча» була популізмом, а «Коліна тисяча» - вже ні) – «Батьківщині» потрібно дуже ретельно зважувати кожен свій крок. Щоб якщо не заагітувати, то хоча б не схибити.

Але, схоже, наш національний спорт – це біг наввипередки по всіяному граблями полю…

Автор: Володимир Йадороб

Владімір Путін вбачає в кожному кроці Заходу й НАТО намагання нашкодити інтересам Росії та обмежити її вплив   Упродовж останніх чотирьох років відносини Заходу з Москвою покращувалися. Президент Дмітрій Мєдвєдєв говорив мовою реформ і заохочував закордонні компанії вкладати кошти в Росії. Він обіцяв послабити обмеження, поліпшити фінансове регулювання, зміцнити верховенство права й боротися з корупцією. Водночас вів переговори про «перезавантаження» із США й підписав із президентом Обамою нову угоду щодо контролю над озброєннями. Були й гострі розходження, особливо на початку його президентства, під час короткої війни між Росією та Грузією. Та й в інших сферах, зокрема у близькосхідній політиці та зусиллях, спрямованих на недопущення розробки Іраном власної ядерної зброї, Мєдвєдєв показав світовій спільноті обличчя Росії, яка була більше готова до співробітництва, навіть коли багато обіцянок щодо боротьби з корупцією та відкритості економіки так і не було виконано. Контраст із початком президентства Путіна разючий. Той виявив себе «колючим» партнером, дуже швидким на образу, який відразу ж накидався на Захід за першою підозрою в спробі диктувати Кремлю умови. Закінчення його правління збіглося з початком гострої кризи світової економіки. Росія особливо сильно постраждала у 2008–2009 роках, і Путін (уже прем’єр-міністр) був заклопотаний тим, як призупинити різкий спад зростання в економіці Росії, підтримати нестабільні ціни на енергоносії і заручитися підтримкою головних торговельних партнерів країни. Економічно Росія одужала. Але схоже, що Путін так анітрохи й не позбувся підозріливості щодо «нечистих намірів» Заходу, а особливо свого несприйняття ролі США як світового лідера. А ще він вбачає в кожному кроці Заходу й НАТО намагання нашкодити інтересам Росії та обмежити її вплив. У надзвичайно войовничій статті, надрукованій у «Московских новостях» за тиждень до президентських виборів, Путін висловив рішуче попередження Америці та її союзникам: Москва, мовляв, не потерпить жодних зазіхань на свій суверенітет, закордонну політику або комерційну діяльність. Він заявив, що в цілій низці питань, а надто на Близькому Сході, протистоятиме політиці Заходу й підтримуватиме друзів та сателітів Росії (як-от Сирія), а також не дозволить західним державам використовувати права людини й Арабську весну для підривання впливу його країни. «Ми послідовно виходитимемо із власних інтересів та цілей, а не продиктованих кимсь рішень», – зазначив Путін на початку своєї розлогої статті. Далі він висловився проти Північно-атлантичного альянсу: «…деякі аспекти поведінки США й НАТО не вписуються в логіку сучасного розвитку, спираються на стереотипи блокового мислення». Путін ображений на Захід, бо той просто «відмахується» від російських аргументів, створивши ситуації, які аж ніяк не сприяють формуванню довіри. Вина Заходу в тому, що він застосовує подвійні стандарти, захищаючи права людини на вибірковій основі. За словами Путіна, політика його щодо арабського світу базується на «елементарній демагогії» і підриває суверенітет держав. Зрозуміло, що Арабська весна глибоко непокоїть Путіна. Він звинуватив Захід в інтервенції до Лівії заради зміцнення власних позицій, установлення військових баз і заміщення «домінування однієї сили ще агресивнішим домінуванням іншої». У наступні місяці джерелом напруженості буде Сирія. Росія нерозривно й безповоротно зв’язала себе з урядом Башара Асада, який залежить від експорту російської зброї і віддає Москві в оренду свою військово-морську базу. Путіна розлютила «реакція на грані істерики» на вето Росії, накладене на резолюцію Ради Безпеки ООН із закликом до Асада піти у відставку. Захід боїться, що Путін не просто повертається до старого антагоністичного мислення в глобальній стратегії; його не менше розлютило наростання «м’якої сили» Заходу, особливо неурядових організацій, груп гуманітарної допомоги й того, що він називає «псевдо-НУО». За словами кандидата в президенти, вони рішуче настроєні зруйнувати традиційні союзні зв’язки РФ та витиснути російську дипломатію і торговельні інтереси з Близького Сходу, як і з інших регіонів світу. Крім того, Путін стурбований західною підтримкою соціальних медіа – блогерів та інтернет-користувачів, котрі так вдало скинули авторитарні режими в арабських країнах. Цей приклад надихнув численних російських авторів мережевих журналів, і популярність прем’єр-міністра різко впала. Проти нього настроїлися молодь і міський середній клас. Несподівано для себе Путін став політично уразливим. Стаття просякнута ідеєю: все це – частина змови Заходу з метою ослаблення Росії. І автор попереджає його про те, що в боргу не залишиться. Звісно, деякі з цих погроз можуть бути просто передвиборчою риторикою. Путін апелював до націоналістичного електорату, і йому було потрібно зміцнити свій імідж «твердої руки», яка підійме престиж Росії та її вплив у світі. Але в західних столицях ця стаття викликала тривожну реакцію. Існують побоювання, що Путін, відчуваючи загрозу для себе всередині країни, загострюватиме протистояння із Заходом, аби відволікти увагу від протестів і розв’язати собі руки для розправи з критиками вдома. Деякі західні країни вже почали готуватися до нової «холодної війни» з Росією. У Великій Британії троє колишніх міністрів закордонних справ нещодавно закликали вжити санкції проти 60 конкретних осіб у російському уряді та спецслужбах, винних у смерті ув’язненого юриста й борця з корупцією Сєрґєя Маґнітского, який викрив махінації з несплатою податків на суму $200 млн. У корупційному скандалі фігурували імена співробітників Міністерства внутрішніх справ і поліції. На думку британських політиків, ця пропозиція (яку винесуть на голосування в парламенті) дуже актуальна з огляду на погіршення політичної ситуації в Росії та чимдалі ширше занепокоєння з приводу численних порушень прав людини. Німеччина, швидше за все, стабільно підтримуватиме відносини з Путіним-президентом, почасти через важливість своїх економічних та енергетичних зв’язків із Кремлем. Але адміністрація США вже зіткнулася з труднощами під час призначення нового посла – колишнього радника Барака Обами, Майкла Макфола, який навмисно оминув Путіна й домовлявся про «перезавантаження» відносин лише з Мєдвєдєвим. Москва вже звинуватила Макфола у втручанні в справи Росії і, таким чином, у перевищенні повноважень. Проте справжня причина немилості – те, що Макфол вільно розмовляє російською, знайомий із багатьма лідерами опозиції і не приховував своєї критики Путіна в роки, коли очолював Інститут Карнеґі в Москві. Своїх ворогів Путін не забуває і не прощає.

Дехто з оглядачів вважає, що Путін не може дозволити собі нового протистояння із Заходом у час, коли Росії вкрай потрібні нові інвестиції та модернізація промисловості й інфраструктури. Їхній аргумент – це проникливість і прагматизм Путіна. Його інстинкти чітко виявились у спалахах невдоволення політикою Заходу. Але в ролі президента – чи керуватиметься він потребами в глобальному співробітництві й західних технологіях для того, щоб знову зрушити Росію з мертвої точки? Якщо так, то напевне обидві сторони зрештою знайдуть спосіб співіснувати з новим (чи то пак старим) господарем Кремля.

Джерело: Український Тиждень

Голова Верховної Ради Володимир Литвин сумнівається в доцільності законодавчого визначення квот представництва жінок в органах державної влади. Про це він сказав в інтерв'ю телекомпанії "Рада", повідомляють "Українські Новини". "Цю проблему не вирішити законодавством. Ви ж прекрасно розумієте, що в нас сьогодні є порядку 30 проектів законів на розгляді й у переважному ступені стосуються представництва жінок в органах влади", - сказав він. При цьому він висловив сумнів у тому, що суспільство буде виконувати відповідне законодавство у разі його прийняття. "Але суспільство не буде виконувати, якщо ми не позбудемося від того, що в нас є вже традицією й, у принципі, воно входить у християнську ментальність, відповідно до якої чоловік - це вища істота, тому що жінка створена була з ребра Адама. Відповідно, вона вже стоїть на нижчому щаблі", - сказав він. Він також зазначив, що ті законопроекти, які зараз перебувають на розгляді в парламенті про квотність представництва чоловіків і жінок в органах влади, суперечать положенням Конституції про рівність всіх перед законом незалежно від статі, віросповідання або за іншими ознаками. "Я вважаю, що має діяти природний принцип, а не простий примус у вигляді відповідного закону", - підкреслив він. Спікер повідомив, що в 70-80-их роках жінки в парламенті становили близько 40% загальної кількості депутатів, а в діючому скликанні - менше як 8%. На його думку, представництво жінок в органах влади скорочується залежно від рівня влади. Як повідомляло агентство, депутат Ради, заступник голови комітету парламенту з закордонних справ Леонід Кожара (фракція Партії регіонів) виступає за введення ПР мінімальної квоти представництва жінок у партійному списку кандидатів у депутати на виборах Ради, які пройдуть восени 2012 року.

У травні 2009 року Литвин виступав за законодавче визначення квотних принципів представництва молоді й жінок в органах державного управління.

Джерело: "Українські Новини"