Мертва весна

  • 05.03.22, 22:21
24 лютого я, як і багато хто, прокинувся не від будильника, а тому що мій будинок струснуло. І перша думка була – хоч би це виявився просто землетрус. Але відверто на не надіявся, а перший погляд на новини лише підтвердив найгірші здогадки. Вулицею під вікнами тягнувся нескінченний затор машин у напрямку центру, так і не знаю куди вони сунули, бо всі кордони в іншу сторону. Під під’їзом лунав дивний звук, схожий на нелюдський плач, що в такій обстановці здавався досить зловісним – а то виявився ...

Читати далі...

Хроніка сраних часів

  • 23.02.22, 21:27
Зазвичай я тут пишу суто про подорожі, і на даний момент не бачу приводу переривати цю звичку. Але так і бути, на один раз підтримаю загальні тренди і накину на вентилятор про все наболіле, що накопичується зайвим вантажем на нервову систему, коли у тебе все життя єбанутий сусід. Хоча конкретно на даний момент нічого такого не сталося, істєрічки, що збирають тривожні валізи й очікують вторгнення, мали би згадати, що взагалі-то воно вже відбулося вісім років тому.Я розумію, що важко всидіти на...

Читати далі...

Любомль та Згорани. Не доїжджаючи Шацьких озер

  • 21.02.22, 19:45
Моє бажання неодмінно встигнути на Волинь влітку, до холодів і карантинів, вилилося у традиційну поїздку на два вихідні, останні в серпні (з іншого боку, хто ж знав, що погода в кінці серпня буде гіршою за жовтневу). Основною метою вилазки був Володимир-Волинський, а почалося все із сусіднього Любомля, до якого сходяться всі дороги перед поворотом на курортні Шацькі озера.[Приєднана...

Читати далі...

Колюча Ліберія і тихий Тихий океан

  • 19.02.22, 18:57
Нескінченні дощі у джунглях центральної частини Коста-Рики змусили нас швидше тікати в сторону її тихоокеанського узбережжя, куди більш сухого та спекотного. Там нарешті з’явилася змога висушити речі та трохи відпочити на пляжах.[Приєднана...

Читати далі...

Самбір, частина 2. Душа древнього міста

  • 17.02.22, 19:46
Погулявши центральною частиною Самбора, час роззирнутися трохи далі. По суті, це те ж саме середмістя, буквально за пару кварталів від ратуші, тільки людей на порядок менше, особливо туристів, що й так не балують це місто своєю увагою.1. Справжній дух та колорит Самбора – на цих старих та тихих вуличках:[Приєднана...

Читати далі...

Самбір, частина 1. Вокзально-центральна

  • 11.02.22, 19:50
Так склалося, що я досить довго і незаслужено ігнорував Самбір, п’яте за величиною місто Львівщини та одне з найбільш цікавих. Ось і цього разу в мене була запланована тут лише вечеря з пересадкою на поїзд, але втрутилася погода – від карпатських дощів я зрештою втік на півдня в це далеке від гір місто, тому тепле й сонячне, заодно і подивився його нарешті.[Приєднана...

Читати далі...

Вічна мряка джунглів Коста-Рики

  • 09.02.22, 19:14
Коста-Рика зустріла нас дощами, які найперше і мали би відповідати уявленню про субекваторіальний клімат та те, що у світі зветься rainforest. У її виправдання можна сказати, що така невелика країна містить у собі одразу кілька кліматичних зон, і на тихоокеанському узбережжі в той же час було спекотно й сухо, та і в грудні взагалі несезон для опадів… але цього року якось вони затримались. Так чи інакше, часу на очікування іншої погоди у нас не було.[Приєднана...

Читати далі...

Кичера і Ясениця. Танці навколо витоку Дністра

  • 07.02.22, 19:30
(Повалявшись трішки полюбовно з одним популярним вірусом, можна далі пробувати виповзати в дощове передгір'я.) Три роки тому під час першого візиту до Турки я досить детально облазив це місто, включаючи найдальші присілки, але мінімум одну цікаву точку все ж пропустив. Мова про озерце західніше житлового сектору, під горою з дуже популярною для Карпат назвою Кичера.[Приєднана...

Читати далі...

Бойківські пагоди за стіною води

  • 01.02.22, 19:30
Через три роки після першого візиту я знову повернувся у Турківський район на півдні Львівщини – один з найулюбленіших особисто для мене та один із найбільш недооцінених у Карпатах та навколо них. Як і в перший раз, діло було в серпні, і так само «порадувала» нестабільністю місцева погода, що виявилася ще гіршою. Із Ужгорода я вирушив під акомпанемент шаленої зливи, яку на деякий час залишив по той бік перевалу. Поки вона мене наздоганяла, встиг трохи погуляти по Турці і переїхати вглиб району, ...

Читати далі...

Мадейра остання. Від краю до краю

  • 30.01.22, 19:38
У заключній розповіді про Мадейру мені залишилося показати дві крайні точки острова, миси на сході й заході, абсолютно між собою не схожі, але однаково захопливі. І трішки сонячного півдня між ними.1. Першим розкажу про східний мис, що зветься Сан-Лоренцо.[Приєднана...

Читати далі...