Біла Церква, частина 2. Оазис

Наприкінці 18 ст. великий коронний гетьман Польщі Францішек Ксаверій Браницький зі своєю дружиною Олександрою Енгельгардт заклав новий парк в урочищі Гайок поблизу Білої Церкви. Натхненні парками європейських столиць, вони прагнули створити щось схоже у власній резиденції і можна сказати, що у них все вийшло. Щобільше, їх дітищу пощастило дожити до наших днів. Нині «Олександрія» – один з найвідоміших дендропарків України, що за популярністю поступається хіба що уманській «Софіївці».

2. Нині це західна околиця Білої Церкви, затиснута між річкою Рось та Сквирським шосе. Історична назва місцевості збереглася, і через неї ходить автобус з нетривіальним маршрутом «Гайок – Роток», правда, живцем мені не трапився. У парку є як мінімум два входи, від кожного одразу кілька варіантів куди йти. Ми завернули навмання наліво і скоро вийшли до великої ротонди.

3. Зараз вона так і називається «Ротонда», а початково це був Павільйон Потьомкіна або Раковина Потьомкіна – цілком логічно, оскільки він приходився Олександрі Енгельгардт дядьком. Існує версія про його перепоховання десь тут, що виглядає швидше міфом, ніж правдою.

4. Ідемо далі. По всьому парку розставлена маса скульптур, які через велику кількість немає сенсу шукати спеціально, самі трапляться дорогою. Кінь? Чому б і ні.

5. На потічках, що впадають у Рось, наробили купу ставків. Після спекотного й посушливого літа виглядають вони, правда, так собі.

6. Лебеді, однак, живуть на них і не жаліються.

7. Майже в місці впадіння східного потічка в Рось над ним здіймаються руїни – оригінальна будівля, що зводилась саме як імітація старовинних замкових руїн.

9. З протилежного боку із них виривається потужний і гарний водоспад, біля якого майже постійно хтось фоткається.

10.

11. А симпатичний місток веде на острівець із фонтаном. Правда, фонтан неробочий і острівець виглядав чи не найбільш занедбаним місцем парку.

12. Вище проти течії того ж потічка знайшли статую грецького воїна.

13. …та колону з глобусом.

14. Також на карті маса водоспадів, але, окрім того, що витікає з руїн, наприкінці літа вони являють собою у кращому випадку щось таке:

15. Стежки близько до води все одно дуже мальовничі.

16.

17. Лев стереже джерельце з ніби як питною водою.

18. Всюдисущі декабристи також відвідували «Олександрію», в память про що в парку встановлено символічну лавку (пишуть, що сучасну – 1992 року).

19. Так поступово дійшли до центральної частини, що тяжіє до будинку садівника кінця 18 ст. Зараз всередині має бути адміністрація та музей, втім, все було зачинено.

20. Також там на відносно невеликій площі продаються сувеніри, є оренда велосипедів-самокатів та пару кафе (одне з яких в принципі пристойне – випробував на собі). Поблизу цього всього протікає ще один струмок, над яким видніється китайський міст.

21. Названий так завдяки даху, стилізованого під східні пагоди.

22. Відповідні скульптури обабіч мосту також присутні, традиційно для туристичних місць із відполірованими до блиску бородами й носами.

23.

24. Водяна курочка на ставку за мостом:

25. Чи не найцікавішою будівлею усього парку можна назвати корпус насосної станції (1928-29) у стилі українського модерну. На жаль, будівля аварійна, і за високим парканом її толком не роздивитися. Місцеві активісти докладають зусиль до її порятунку, нещодавно проводилися толоки із розчищення навколишніх хащів.

26. Близько до китайського мосту знаходиться більш відома архітектурна споруда – колонада «Луна»:

27.

28. З ~~голим мужиком~~ античною статуєю перед фасадом.

29. Частина парку західніше адміністрації також велика і відносно дика.

30. На цьому краю варто дійти до Палієвої гори з козацьким меморіалом на її вершині та непоганими краєвидами на Рось.

31.

32. Дорогою назад в хащах знайшли невелику альтанку.

33.

34. Серед традиційних «тут був вася», якими густо обписані її колони, лише один малюнок відносно вартий уваги:

35. Ще в тій же частині парку знайшовся лєший, підозрюю, вже радянських часів, а не зі спадщини Браницьких.

36. В «Олександрії» також працює невеликий зоодворик, розташований біля найзахіднішого входу (очевидно, саме через нього всередину потрапляють гості з Києва, бо там було запарковано найбільше автомобілів). Являє собою класичний звіринець старого зразка, де тварини живуть у відверто тісних клітках на радість одному біологічному виду, що вважає себе кращим за інших.

37.

38. Хоча якщо не усвідомлювати своєї неволі, певно, бути там не так і погано.

39. Залишилось повернутися на той вхід, з якого ми стартували, заодно додивитися простір між ними.

40. Під покровом янгола-охоронця…

41. Та повз палац «Аустерія». Це повністю сучасна репліка, але досить правдива.

42. Фундамент справжньої «Аустерії» виглядає із трави поруч із новобудовою. Як я розумію, це був літній палац Браницьких до пари зимовому у центрі міста.

43. Скульптура пелікана, що годує пташенят, і це все із «Олександрії» на сьогодні. У багатьох джерелах підписана як «колона печалі», єдиної версії з приводу походження такої назви зараз немає.

44.

45. Наостанок хотів би згадати ще пару моментів із Білої Церкви, які не влізли в основну частину. По-перше, це котики, які тут здебільшого ручні, і яких у місті немало.