Брацлав. З попелу пам’яті

З усіх міст та містечок Вінниччини, певно, саме Брацлав можна розглядати як найяскравіший приклад того, як проходить велич із плином часу. Колись центр воєводства, більшого за Вінницьку область, він поступово переродився у провінційне селище на півдорозі між Немировом та Тульчином. Проїздом я проскакував його неодноразово, але тільки в липні 2022 приїхав подивитися більш детально. Можливо, тому що поки в принципі не надто великий вибір місць, які можна подивитися, та і в тих фотоапарат у руках здебільшого викликає нехороші реакції.

2. Особливо місцеві дивуються, коли фотографуєш щось таке. Ну а мені подобаються подібні наркоманські прояви народної творчості.

3. Більш капітальна інсталяція – пам’ятник винахіднику польової кухні Антону Турчановичу у вигляді власне польової кухні.

4. Брацлав має декілька різнотипних пам’яток, розкиданих переважно у його центральній частині. По-перше, варто подивитися пару старих особняків. Один із них сховався на периферійних вуличках, зараз це музична школа.

5. З цікавою варіацією обов’язкових зараз букв із сердечком, тільки без сердечка:

6. Зі шпилем:

7. Та пам’ятником Данилі Нечаю, який тут же поруч, але відокремлений стіною кущів.

8. У другому особняку квартирується селищна рада.

9. Ще кілька хат з натяжкою на цікавість зустрів просто на шляху між основними точками.

10. З цього б здерти нафіг жахливу рекламу…

11. Пряничний будиночок у центрі:

12. У селищі є така оригінальна пам’ятка, як тюремний замок (який був тюрмою, але таки не замком), одна з двох найстаріших вцілілих будівель Брацлава на рівні з костьолом. Зараз то психоневрологічний інтернат, який я не фотографував не стільки з перестороги, а більше тому, що немає там на що дивитися. Він якраз дорогою до костьолу і знаходиться.

13. А от під костьолом (Матері Божої святого скапулярію, 1837) був тут же спійманим за фотошпигунство місцевою бабцею. Діло було якраз невдовзі після терористичної атаки русні на Вінницю, тому більше дивно, що невдоволення мені виказали тільки раз за всю поїздку. Бабця очевидно не повірила, що ми з Вінниці, і була свято впевнена, що фото потрібно неодмінно аби в храм краще поцілити ракетою. На моє щастя, головним її переконанням було, що раптом що, Бог за таке дуже покарає, гірше, якби вона для гарантії викликала тероборону чи поліцію.

14. 1884 – рік останньої перебудови, а не будівництва.

15. Від центру побрели вниз до Бугу, на берегах якого і знаходиться найцікавіше у Брацлаві. Першим трапиться старий корпус пивзаводу, на жаль, неробочого. Хоча територія охороняється великим псом, що відчайдушно кинувся на ворота, поки я знімав крізь ґрати.

16. За заводом починаються скелясті виступи, які над Бугом взагалі не рідкість.

17. І дика стежка на Замкову гору, навіть із вказівником:

18. Але то єдина ознака цивілізації в цьому місці. На горі ніякого замку давно нема, взагалі нічого нема, тільки порослий високою травою пустир та середненькі краєвиди.

19. На схід, униз за течією, видніються найгарніші будівлі сучасного Брацлава.

20.

21. Мова про комплекс млинів Солітермана, що складається з трьох споруд. Справа і ближче розташований пакгауз, а зліва і далі – два млини, що стоять в ряд.

22. Пакгауз ближче:

23. Підійшовши до млинів, можна помітити, що один покинутий, а другий у цілком пристойному стані. Зараз це ГЕС.

24.

25.

26. За прибудовою зліва сховався маленький пляж, що літнього дня користувався популярністю.

27. У минулому Брацлава простежується вагомий єврейський слід, від якого, правда, залишилося по суті лише кладовище на пагорбі над млинами. Тут похований цадик Натан Штернгарц, засновник династії брацлавських хасидів, учень раббі Нахмана (того самого, на могилі якого щорічний аншлаг в Умані). Рівень паломництва тут значно нижчий, ніж в Умані чи навіть Меджибожі, та все ж є. На підході до кладовища впадають в око кілька нових споруд, на той момент зовсім порожніх, та навіть подоба стінопису.

28. Могила цадика накрита безликим цегляним будиночком, як це в них водиться, тому цікавіші рядові поховання. Деякі вражають просто-таки монументальними мацевами:

29.

30. З пагорба чудові краєвиди на млини.

31.

32. За ними видно річкові пороги, за які я так люблю Буг, і як не покусати собі лікті, що не підійшов до них знизу.

33. Кладовище дуже масштабне.

34. З протилежної відносно річки сторони знаходяться новіші могили та чудні ворота:

35. Ще у Брацлаві є церква св. Миколая (1890). На жаль, двір був зачинений, а з вулиці її майже не видно за деревами.

Також кілька пам’яток я пропустив із різних причин. До гімназії 1913 року не ходив свідомо (знаючи любов свинособак до нищення наших навчальних закладів, її фотографування виглядало б ну дуже підозріло). Полінився шукати дерев’яну старообрядницьку церкву на південних околицях та корпус клініки кінця 19 ст. на в’їзді зі сторони Немирова. Старію.

36. Проте, говорячи відверто, це все не смертельні втрати. Як і сам Брацлав в цілому, попри гучне минуле, зараз не тягне на ексклюзив навіть у масштабах Поділля.