Петрос. Майже перший

Сходити в гори – завжди відпочинок для душі. Вирватися в гори під час війни і пов’язаних з нею обмежень та проблем – просто величезний подарунок самому собі та можливість хоч трохи відтермінувати момент, коли кукуха поїде від усього, що коїться навколо. У кінці червня мені вдалося потрапити на два дні в Карпати і піднятися на гору Петрос, одну з найвищих в Україні, з красивою цифрою висоти 2020 метрів над рівнем моря. Окрім того, саме в цей час на високогір’ї квітне рододендрон, більше відомий в народі як червона рута.

2. Стартували ми з не надто відомої полонини Шумєска (гугл карти такої не знають, а от maps.me знаходить). Групу вів місцевий гід призабутою стежкою без маркування, маршрут на 6 км в один бік з набором висоти 800 метрів (хоча мені суб’єктивно здалося, що трек був довшим, але з меншим підйомом).

3. Із полонини видно сусідній гірський масив Свидовець, де домінує гора Близниця (1883 м), в улоговинах якої ще тримався сніг. І Близницю, і озера Свидовця я добре облазив за два роки до того, і сніг тоді так само лежав… В 2020 році здавалося, що гіршої перепони для мандрів, ніж ковід, вже не буде, ех.

5. На маршруті із Шумєски стрімкі підйоми чередуються з пологими ділянками. Навкруги видно інші полонини:

6. Коники на тлі гір, як же без них.

8. Скоро під Свидовцем покажеться гірськолижний курорт Драгобрат, найбільш високогірний в Україні.

9. Узагалі стежки на Петрос відрізняються як мальовничістю, так і кількістю того, що можна побачити під час підйому. Зокрема гірських хребтів, поіменно які я вже всі не пригадаю. Ось ці гори, здається, вже в Румунії і вищі за Говерлу:

10. Три ялинки запам’яталися.

11. Серед «наших» гір виділяється Піп Іван Чорногірський (2028 м), завдяки видимим руїнам обсерваторії на вершині.

12. Він же на тлі полонин:

13. І на максимальному наближенні, що потягнув мій фотоапарат. До нього від нас було кілометрів 20-25 по прямій.

14. Село Кваси у долині:

15. А після наступного ривка із-за ближнього кряжу показався нарешті й сам Петрос.

16. Вершина майже весь час здається дуже близькою і нескладною для сходження, але після кожного нового подоланого хребта виявляється, що до неї ще ого-го скільки. Як часто це буває в горах.

17. Також із-за хребтів виглядає Говерла, яка від Петросу відносно недалеко. Між вершинами наших двох гігантів 6 км по прямій і є стежка на 7,5 км зі спуском і потім підйомом на 500 з лишком вертикальних метрів, але то вже похід не на півдня.

Узагалі ж завдяки популярності Петрос міцно устоявся в народній свідомості як друга за висотою наша гора після Говерли (і я сам був у цьому впевнений), але насправді він четвертий: попереду ще Бребенескул та Піп Іван Чорногірський.

18. На поважних висотах, де ліси поступаються місцем альпійським лугам, скоро з’явилися майже суцільні килими рожевих квітів. Це і є та сама червона рута, про яку в пісні співають, вона ж рододендрон карпатський. Квітне в другій половині червня, і так склалося, що тільки в цьому році я побачив її наживо вперше.

19. Деінде через суцільну зелень карпатських схилів проступають голі скельні виходи:

20. Озер на цьому маршруті немає, у такому випадку замість них згодиться і велика калюжа.

21.

22. Особливо із такого ракурсу.

23. З переднім планом у вигляді червоної рути все має кращий вигляд.

24. Говерла.

25. А так ці квіти виглядають зблизька.

26. Та трохи випадкових кадрів із фінального відрізка підйому.

27.

28. Стежки-доріжки:

29.

30. Друга калюжа, яку ще легше представити як повноцінне гірське озеро.

31.

32.

33. Ну а ми тим часом неспішно й буденно піднялися на самісіньку вершину. Там є руїни каплички та прапор – маркер епохи:

34. Та краєвиди на всі 360 градусів навколо. Якщо під час підйому було тепло і здебільшого сонячно, на висоті 2 км над рівнем моря зовсім інший клімат. На той день обіцяли дощі, і ми побачили їх, але здалеку – над Говерлою:

35. Ногоселфі на тлі нашої найвищої гори, на яку я досі не ходив. Узагалі в Україні 6 двотисячників, і після візиту на перший із них у мене з’явилася нав’язлива ідея піднятися на всі. Петрос знаходиться повністю в Закарпатській області, решта лежать на одному хребті на межі з Івано-Франківською. А то так вийшло, що за кордоном побував двічі на висоті 3900, а от рідні карпатські гори мною майже не ходжені.

Також я стараюсь уникати словосполучення «підкорити вершину», бо хіба можна її підкорити в принципі? Гори очевидно виглядають сутностями, що мають власні душі, куди більш безсмертні за наші, і їх підкорення для таких дрібних істот, як люди, не виглядає можливим. Їх можна хіба що провідати, якщо душа гори буде достатньо прихильною для мандрівників у плані погоди та інших обставин. До нас була прихильною.

36. На північному схилі Петроса, темному та суровому, наприкінці червня також затримався сніжок.

37. Видно села в долинах:

38. Гід сказав, що то Ясіня, хоча я не пригадую таких місць там (а облазив це селище свого часу дуже добре).

39.

40. На зворотному шляху запримітив десь далеко на полонині отару овець:

41. Прощальний погляд на Говерлу, фото якої наробив набагато більше, ніж самого Петроса. Але це закономірно, адже такі громадини краще виглядають саме здалеку.

42.

43. Погода навкруги швидко змінювалася, на нас теж кілька разів крапало, але суто для пристойності. Ну а мене завжди неймовірно вставляє від можливості бачити дощ на відстані:

44. Рододендрон посеред великого каміння.

45. І просто…

46. Але не червоною рутою єдиною. У Карпатах завжди повно квітів на будь-який смак.

47.

48. Трудівник із білою дупцею.

49. А тут просто актуальна комбінація кольорів.

50. Ну і молоді рожеві шишки не менш красиві.

51. Невдовзі і Петрос, і Говерла сховалися в хмарах, так що спустилися ми якраз вчасно. Така вже вона погода у горах, з якою мені частіше не щастить, але цього разу проскочив вдало.

52.

53. Варто також сказати, що ця вилазка стала можлива завдяки туроператору «Відвідай», послугами якого скористався вперше. Поїздки у них на 1-2 дні переважно, стартують зі Львова, туди ж повертаються. Окрім Петроса, цей тур включав Манявський водоспад та скит, про які писати лінь. Загалом якістю послуг задоволений, можу рекомендувати. А надто за неоціненну можливість хоч на два дні забути про прильоти блєдін та інші негаразди, яким поки не видно кінця-краю.

Коментарі

Logic_man

120.07.22, 20:09

Гість: Olenka)

220.07.22, 20:18

яка неймовірна краса може колись і сама туди виберуся. хоча для мене такий перехід пішки - це майже подвиг.

під настрій напишіть про водоспад і скит.

яНат

320.07.22, 22:04

Чудова подорож!
На Говерлі була двічі, вона підкорила мене!
Червона рута...
цікаво, зовсім нещодавно у чиємусь блозі побачила дивну червону квітку, пошукала у гуглі - виявилось що то і є червона рута (або по науковому монарда)
https://sfh-kulakovskih.prom.ua/ua/p138394563-chervona-ruta-monarda.html
http://megaogorod.com/atricle/2901-cvetok-chervona-ruta-vse-o-vyrashchivanii
а тепер дізналася, що рододендрон - то теж червона рута!
мені в Карпатах рододендрон не довелося бачити, може тому, що тоді він не цвів (була пізніше), бачила його квітучим на Кавказі

visnyk

420.07.22, 22:25Відповідь на 2 від Гість: Olenka)

Хтозна, там були люди дуже різного віку та фізичної форми)

520.07.22, 22:27Відповідь на 3 від яНат

Рододендрон мав би бути і на Свидовці два роки тому, та я якось не зустрів... У Говерлі мене найбільше лякають натовпи конкурентів, що деруться туди щодня)

620.07.22, 22:41Відповідь на 5 від visnyk

Рододендрон мав би бути і на Свидовці два роки тому, та я якось не зустрів... У Говерлі мене найбільше лякають натовпи конкурентів, що деруться туди щодня)так, На Говерлі у будь-яку погоду й, мабуть, у будь-яку пору року натовпи... Перший раз був шалений вітер, здавалося здує з вершини... а другого разу був страшенний туман - на 10 кроків нічого не видно, ми тоді заблукали й відстали від групи... там є дуже легкі маршрути, а ми примудрились спускатись чи не найскладнішим...

Мне обещали

720.07.22, 22:59

Вы правы
Горы имеют свои души
Карачаевск… Приэльбрусье…
Погода там капризная . Проводники ребята малоразговорчивые - водили водили нас тропинками и в тот же лагерь привели , мы было собрались возмущаться - а потом погода окончательно испортилась и все остались довольны.

Каре

820.07.22, 23:30

Дякую! Неймовірна краса! Не могла відірватись від фото, складалось враження що я там стою
Дуже сподобалась філософія щодо душ гір, як вірно сказано

921.07.22, 10:24Відповідь на 8 від Каре

я і міста намагаюся сприймати як уособлені істоти, мені тоді з ними легше порозумітися

1021.07.22, 11:26Відповідь на 4 від visnyk

Хтозна, там були люди дуже різного віку та фізичної форми)Та я себе знаю. Вже б через годину почала нити,чи скоро та гора. Так що скоріше за все мене б притопили в одній з цих озерець-калюж, аби тільки не чути моє скиглення.)

Популярні приколи

відео

visnyk

Петрос. Майже перший

Останні статті

Коментарі