Продовжую свою неквапливу розповідь про вересневі мандри Мадейрою. Цього разу відправимося південним узбережжям на захід від Фуншалу, до точки, яку називають найвищим мисом Європи. Перша зупинка – у містечку Камара-де-Лобуш.1. У всяких путівниках його вперто називають рибальським селом, хоча, скажу я вам, ні хрена собі село на 35 тисяч мешканців, на острові друге за кількістю населення після столиці.[Приєднана...

Читати далі...

Як і майже всі, хто зрештою потрапляв у це село, я узнав про нього суто випадково. Як і майже всі, не очікував нічого особливого, але отримав дуже хороші враження. Головним чином завдяки монастирю, але й саме по собі це село мало би бути у всіх путівниках як мінімум Хмельниччини, тим більше, це всього якихось вісім кілометрів від Шепетівки.1. Не на користь популяризації грає і широко використовувана назва. Без жодного на те плану, для мене це було вже третє Городище, після нічим не примітного...

Читати далі...

Питання про відвідування Шепетівки ніколи у мене не стояло на порядку денному, але й проблеми такої теж не виникало. Один із найбільших транспортних вузлів заходу України, звідки лише залізниця розгалужується у п’яти напрямках, само собою рано чи пізно тут мала з’явитися зупинка довша, ніж просто пересадка з поїзда на поїзд. Що й трапилося минулого літа.[Приєднана...

Читати далі...

Низька активність подорожей українців у травні-липні року, що минає (спричинена, очевидно, страхом вірусу), встигла мене розбалувати. Квитки на транспорт та готелі можна було бронювати буквально за день-два до вихідних, орієнтуючись на якусь область за кращим прогнозом погоди. Та поступово народ розкачався і одного прекрасного понеділка я з подивом виявив, що на найближчі вихідні забрано тупо все в нуль. Довелось на ходу викручуватися і з гівна і палок зліпити й реалізувати поїздку хоча би на...

Читати далі...

Найгарнішим ботанічним садом острова Мадейра найчастіше по праву називають Монте, що знаходиться на північ від Фуншала на схилах однойменної гори.[Приєднана картинка][ Читати і дивитись далі ]

Мої звичні криворізькі велошляхи дуже часто пролягають повз це місце, хоча майже ніколи не заходять на нього. Не через якісь там потенційні труднощі, а швидше тому, що воно саме мене відштовхує. Хай скільки свого часу я облазив провальних воронок Кривбасу, в тому числі деякі саме на дні, ця завжди залишиться особливою. Колишнє селище, давно поглинуте й перетравлене містом, назва якого може виплисти лише на старих картах та у головах краєзнавців. Тут можна в буквальному сенсі побачити, як земля...

Читати далі...

Пологи – це не тільки процес, а й маленьке місто та значний транспортний вузол у східній частині Запорізької області. Ця точка на карті у моїх планах з’явилася завдяки питанню «що можна подивитися десь на півдорозі з Гуляйполя до Запоріжжя», заочно вигравши цю битву у кількох конкурентів.1. Хоч що-небудь цікаве в абсолютно невідомому місті обіцяла залізниця, завдяки якій воно і виникло. На свій сором, я тут нею так і не скористався за призначенням, обмежившись маршрутками. Хоча це й не проблема,...

Читати далі...

Якби місто, де народився Нестор Махно, від початку мало якусь інакшу назву, певно, варто було б його перейменувати у щось подібне – так вона пасує неформальній столиці єдиної в історії анархічної республіки, хоча поняття столиці і республіки тут більше умовні. Аж надто ідеалістичне державне формування, нездійсненне і приречене на провал, мабуть, тому й багатьом симпатичне без жодної видимої причини. Як і його ватажок, життя якого було коротким яскравим спалахом з очікуваним сумним кінцем. При...

Читати далі...

У кожного в житті є важливі приємні дати, відсутні в офіційних календарях, пов’язані суто з чимось особистим. Для мене один із таких днів випадає якраз на сьогодні, адже саме цього дня сім років тому я переїхав жити до Вінниці, перед тим евакуювавшись із Криму. І приводів шкодувати про це досі жодного не було. Той рідкісний момент, коли найкраще за масовим сприйняттям місто України дійсно є найкращим. Незважаючи на те, що так і не навчився ладити з його корінними мешканцями, хіба що з такими ж...

Читати далі...

На заключну замітку про столицю Мадейри я залишив усе, що не влізло в дві попередні. Хоча від цього воно не стає менш вартісним, а місцями мова якраз про те, що сподобалося найбільше. 1. Умовно цю третю частину можна поділити також натроє, а почати хочу взагалі із видів світанкового неба з вікна готелю, ну хоча б тому що я про них тупо забув, коли розказував про готель та його околиці. [Приєднана...

Читати далі...