Фортецю на цьому місці заснували ще фінікійці у 8 столітті до нашої ери і назвали її Малет. Вважається, що у дещо видозміненому варіанті саме це слово дало з часом назву всьому острову Мальта. Сам же Малет довгі віки був його столицею, а з початком арабського господарювання в 11 ст. отримав ім’я Мдіна, яке носить і зараз.

У давнину, коли захист від морських розбійників був більш ніж актуальним, розташування головного міста на узвишші якнайдалі від узбережжя виглядало цілком логічним. Та часи змінювалися, столиця переїхала у Валлетту, а Мдіна почала занепадати і зменшуватися.

1. Все, що залишилося від неї на сьогодні, вміщується у межах фортечних стін, площею близько десяти гектарів. Тут досі мешкають люди, усього-то близько 250 чоловік, переважно нащадки місцевої аристократії. Тим не менш, за доброю мальтійською традицією Мдіна має статус міста, хоча фактично є фортечним доповненням сусіднього Рабату.

Майже на півдорозі між сучасною та стародавньою столицями Мальти, Валлеттою та Мдіною, лежить Біркіркара – найбільше місто цієї країни і єдине, де мешкає більше 20 тис. чоловік. Хоча туристичний потік повз нього проходить значний, мало хто робить тут зупинку. А дарма.

1.

Після того, як походили по Вилковому ніжками, час пересідати на човен. Хоча насправді практично все у місті можна обійти по суші, без погляду із води уявлення було б неповним. Ну й у всякі цікаві місця можна доплисти зрештою.

1. Стартуємо із Очаківського гирла цілою флотилією. Мені пощастило потрапити в останній човен, із якого найзручніше її знімати.

Вилкове відноситься до тих міст, про які чули всі, але далеко не всі бачили. Певно, основна причина – віддаленість. Дельта Дунаю на самісінькому кордоні з Румунією, як не крути, – край цивілізації. І хоча дорогу від Одеси привели до ладу (раніше був жах епічний), їхати сюди, то все одно довга справа. Але воно того варте, адже кінцевим пунктом подорожі буде одне з найбільш незвичних міст України.

1.

Уперше дивну назву Марсашлокк я почув, певно, в 2007 році, коли місцева команда виграла футбольний чемпіонат Мальти і засвітилась на найпершій стадії відбору Ліги Чемпіонів. У той момент, звісно, я й гадки не мав, що під цією назвою ховається, а тим більше – що колись там побуваю. А також те, який спортивний подвиг здійснила та команда – стала чемпіоном, будучи представником села, хоч і великого (3,6 тис. чоловік).

1. Якщо північний схід Мальти – майже суцільна міська агломерація, то південне узбережжя острова геть інакше, там незаселені простори, уривчасті скелясті береги та автентичні рибацькі селища.

Як відомо, сучасні кордони областей України далеко не завжди співпадають з межами її історичних регіонів. От і схід Дніпропетровщини насправді відноситься до Донбасу. Як і більшість території області, ця частина промислова, але на заміну криворізькій залізній руді і машинобудівним заводам Дніпра тут на перший план виходять вугільні шахти. Найбільшим містом цієї агломерації є Павлоград.

1. Як для райцентру, він досить великий (105 тис.), але це ж Україна, тут навіть місто з 6-значною кількістю населення може бути терра інкогніта для більшості її мешканців. Чи багато ви взагалі чули про Павлоград, крім того, що він десь є? Між тим він дійсно цікавий, тут сховалося 30 пам’яток архітектури, більшість яких у хорошому стані, і взагалі місто справляє враження цивілізованого та благополучного.

Оглянувши популярні мальтійські Три міста Великої гавані, вийдемо трохи за їх межі – там теж цікаво. Варто покинути розкручену багатолюдну зону всередині фортечних бастіонів, і потрапляєш у зовсім інший світ. Туристів та гамору тут практично немає, лише традиційний уклад мальтійського життя і невідомі широкому загалу пам’ятки, що не заважає їм бути вражаючими.

1. Почнемо із міста Заббар, що на південний схід від Бормли. Так як Бормла вся досі оточена фортечними мурами, вихід із одного населеного пункту в інший здійснюється через ворота. У даному випадку, через браму Нотр Дам.

Уявіть собі наступну ситуацію, на прикладі нашої столиці. Місто розростається, зливається з передмістями, буквально поглинаючи їх. Але при цьому адміністративно Київ лишається у межах, скажімо, 18 століття. А всі ці навколишні Осокорки, Святошин, Троєщина і т. д. так і вважаються окремими містами й селами, хоча межі між ними давно стерлись та загубились у густих переплетіннях вулиць.

Приблизно так можна пояснити адміністративний устрій на Мальті. Її столична агломерація для нас зі сторони виглядає як суцільне величезне місто. В той час як мальтійці шанують історичні межі і статуси, тому насправді ця агломерація ділиться на десятки населених пунктів.

1. Зокрема сьогодні мова піде про три міста, що майже злилися між собою. Знаходяться вони на східному узбережжі Великої гавані, навпроти столиці Валлетти, і загалом їх сукупність так оригінально і зветься – Три міста. Рідше використовується назва Коттонера, на честь великого магістра, що заклав у них оборонні бастіони. Так, до речі всі міста ще досі є фактично фортецями, тому любителям оборонних споруд тут точно буде на що глянути.

Насправді із такою назвою все просто. Словом «кита» раніше називали тин із лози, а «китай» –  обгороджену територію, а не тільки те що Made in China. Тому на східнослов’янських землях назва Китайгород поширена, зокрема тільки в Україні п’ять сіл. Сьогодні мова піде про те, що на Дніпропетровщині, в Царичанському районі.

1.

Наостанок серії про мальтійський острів Гозо покажу декілька місць, що не влізли в попередні замітки. Все-таки, при всій його провінційності та крихітних розмірах, концентрація цікавинок значна, як природних, так і архітектурних.

1.