Олика. Кам'яна перлина

Досить довго у моєму списку бажаних для візиту місць протрималася Олика – колись вагоме місто, а зараз тихе смт трохи осторонь траси Луцьк – Рівне. Однак, хоча найбільш славні сторінки її історії залишилися в минулому, слідів цієї величі ще немало, включаючи непогано збережений замок. І не тільки його.

2. Автобусів із Луцька за день сюди їздить 6-7 пар, тому добратися не проблема. Вийшли ближче до кінця селища, біля базарчика, від якого усього нічого до покинутого польського цвинтаря. Одна лиш його брама варта того, щоб сюди їхати:

3. За парканом – старі надгробки та забуття:

4. Там же доживають віку руїни каплиці-усипальниці.

5. Хоча її стан відверто приречений, трохи внутрішнього декору досі видно:

7. Головною вулицею вертаємося до центру. Над сільським пейзажем домінує одна з головних пам'яток, і ні, це не замок.

8. Дорогою клацнув деревяну Троїцьку церкву (1886). Не захотів йти у двір, бо там саме товклося багато людей, тому фото тільки таке.

9. Два будинки початку 20 ст. (один житловий, інший адміністративний) – фактично усе, що лишилося від цивільної спадщини містечка.

10.

11. Навпроти них потрібно знайти майже непомітну стежку у двори, яка приведе до маленького Петропавлівського костьолу – найстарішої споруди Олики, що дожила до наших днів, ймовірно 1450 року побудови.

12. Прямо із того ж двору видно і найбільш помітну пам'ятку – гігантський костьол св. Трійці (1635-40). Точніше, спершу, його не менш масштабну дзвіницю.

13. Розміри вражають, як незначний мінус цього – вмістити його в кадр зблизька нереально, треба шукати ракурси здалеку.

14.

15. Храм є взірцевим представником бароко і просто одним із найгарніших костьолів Волині. Після радянської окупації стан його був відверто плачевним (можете глянути недавні фото в інтернеті), але це той нечастий для наших теренів випадок, коли стараннями ксьондза та парафії минула велич повертається. До найменших деталей.

16. А деталей там більш ніж достатньо. Фігури святих:

17.

18. Відносно нечасте зображення Бога-Отця.

19. І так далі.

20.

21. Шкода тільки, було зачинено, і не побачив, що там всередині. Відтак пішов до замку, який буквально по інший бік галявини відносно костьолу. Як і годиться замку, зустрічає він потужними бастіонами, земляними та цегляними.

22.

23. Зберігся автентичний місток над ровом, тільки дарма до нього присобачили той сірий паркан.

24. На підході запам'яталася натурально колонія воронячих гнізд, власники яких репетували так, що закладало вуха.

25. Сторожка невизначеного віку.

26. Замок відкритий щодня з 10 до 18, вхід коштує символічні 20 гривень. З персоналу присутній лише сторож, він не продає квитки, потрібно відсканувати QR-код на дверях і переказати кошти онлайн. Діджиталізація, шо.

Олицька твердиня постала в 1564-1640 роках, коли містечко належало Радзивілам і своїми розмірами не поступалося Луцьку. Бастіонний замок прямокутний у плані, це перша споруда такого типу на території сучасної України.

27. Через теперішню головну браму потрапляємо у квадратний дворик, із якого видно браму на протилежній стороні, прикрашену бароковою годинниковою вежею. Саме цей ракурс є найбільш популярним для зображення Олики та її замку.

28. З 1945 року тут облаштували кінний завод, а з 1950-х – психіатричну лікарню. Її наявність допомогла цим стінам дожити до наших днів хоч у якомусь вигляді. Лікарня діяла до 2021 року, коли нарешті будівлю передали на баланс Волинського краєзнавчого музею.

29. Саме наявність такого специфічного закладу стримувала мене приїхати сюди раніше. Зараз все ж краще, хоча плани перетворити замок на повноцінний музей стали на паузу завдяки нашим зайвохромосомним сусідам.

30. Двором можна ходити скільки завгодно.

31.

32. Але внутрішні приміщення для відвідувачів поки недоступні. Замок запам'ятався як зона зачинених дверей і обмежувальних стрічок.

33.

34. Можна вийти через браму з вежею назовні. Ця сторона виглядає гірше:

35.

36. Зона аж настільки зачинених дверей:

37. Кривими стежками попід колишніми палацами та стінами повертаємося назад.

38. Зазирнув в одне із вікон, там таке:

39. Якщо йти далі головною вулицею на північ, а там за ставками направо, ви потрапите в колишнє передмістя Олики, а нині окреме село Залісоче. Там залишилась Луцька брама 1630-х років – єдине, що збереглося від колишніх могутніх міських укріплень.

40. Входи брами замуровані, бо там знаходився магазин (схоже, неробочий нині), зате збережений ренесансний аттик з бійницями.

41. Майже через дорогу – досить цікава з виду Стрітенська церква (1784) з дерев'яною дзвіницею.

42.

43. У Залісоче (не певен, що ця назва відмінюється) також є стара дерев'яна капличка, точне місце якої я тоді не знав. Шкода, бо від брами до неї метрів 350, як виявилося потім. А ще мені запам'яталася пилова буря:

44. Наостанок покажу трохи фоток сучасного центру Олики – атмосферні артефакти, що їх навряд зустрінеш у великих містах.

45.

46. Магазин «Шик» – особливо шикарний smile

47. Але попри глибоку провінційність, назвати селище депресивним язик не повертається. Воно по-своєму живе і, маю надію, колись знову розквітне на повну силу. І ймовірне відродження замку може цьому допомогти.