Прапори

Два факти тільки за якісь останні пару днів.

1) В Севастополі активісти (якісь там «Нічні вовки») узялись за випалювання українського прапору із IV бастіону. Фарба надійно і глибоко в’їлася, тому для її видалення використовують розчинники, алмазні фрези та інший хардкор. Робота важка і довга, але Путлерюгенд обіцяє довести її до кінця.

2) На вихідних на будівлі Меджлісу у Сімферополі з’явився український прапор, що одразу викликало переживання «стурбованих громадян» і чергові висери із серії «кому тут не подобається – валіть в Україну». Учора на будівлю був здійснений напад, група рашистських поліцаїв, розштовхавши усіх підряд, відібрала чи не останній прапор України в Криму, замінивши його кримським.

Станом на сьогодні татари повернули на будівлю наш прапор і обіцяли охороняти його.

Зважаючи на ненависть нових «росіян» до усього українського, можна припустити, що за 23 роки у складі України тут:

- закрили усі російські школи;

- заборонили говорити російською у громадських місцях;

- знесли усі пам’ятники Леніну і на його місце поставили Бандеру;

- палили російські прапори;

- партію «Русское Единство» у повному складі посадили на кіл;

- усіх, хто не знав слова гімну України, розстрілювали просто на вулиці.

Правда, як виявляється, усього цього не було. А напевно, дарма. Оскільки кінець вийшов би усе одно такий самий, можна було б поекспериментувати – тоді б, принаймні, нинішні українофобські настрої були чимось підкріплені. А то аж серце стискається від жалю, скільки ж вони років витримали під нами…

А скільки терпіти відтепер – навряд таких перебіжчиків особливо любитимуть в новій країні, навпаки, усе більше свідомих росіян замислюються, з якого переляку вони мають годувати зайвих два мільйони дармоїдів.

І справедливості заради слід додати, що прапор на меджлісі таки не єдиний. Вони з’являються нові по усьому місту – намальовані на стінах, деревах. Очевидно, є і більш радикальне підпілля, завдяки якому підкоптились то офіс Єдиної Росії, то комуністів. Оглядайтесь частіше москалики, для зрадників це життєво необхідно.