Суд решил, что гройсман юридически безграмотен. за это заплатят

  • 10.01.19, 23:22

Газовщики насчитали населению огромные долги из-за «ошибки» правительства

Picture

…Приходит, скажем, к вам делегация из ближайшего магазина, от которого у вас даже карточка бонусная есть, и, ничтоже сумняшеся, начинает требовать, чтобы вы доплатили магазину за три последних года за десяток товаров, цены на которые менялись во время «акций» в сторону уменьшения. А теперь оказалось, что дирекция магазина «неправильно» поступала, не советовалась с какими-то там правительственными структурами…

«Шо за фигня…» - скажет умный наш читатель.

…Это вы поторопились с выводом. Никакая не фигня, потому что именно так поступили наши газовые конторы, прислав многим потребителям квитанции, в которых те же потребители сквозь расширенные от изумления зрачки глаз увидели фантастические, небывалые суммы «долгов», возникших одномоментно, просто-таки по мановению какого-то Гарри Поттера, а может, и вообще – злого Коболева!

Асурдность ситуации, когда к потребителю приходит поставщик и начинает предъявлять претензии за «недостаточную» оплату давно произведённых и даже забытых уже услуг - неоспорима. Странно даже представить себе, что какие-то товары или услуги можно оплачивать «задним  числом», такого не бывает!

«А вот, и бывает!» - сказал недавно Верховный Суд, и…  объявил недействительными постановления Кабинета Министров 23 марта 2016 года №203, которым были снижены нормы потребления природного газа для населения, не имеющего счетчиков.

То есть… Какой нынче год? Ага, почти 2019-й. А мы помним, «как всё начиналось…» А начиналось всё роскошно и многообещающе для Владимира Гройсмана, который на одном из телешоу Савика Шустера вдруг «вывалил страшную правду» о нормативах расходования газа населениям. Все помнят – тогда было 9,6 кубов на человека. Гройсман здорово «отпиарился» на этой животрепещущей теме, заявив, что больше 5 кубов быть не должно, якобы кто-то уже специально замерял… На этой теме Гройсман и депутатом народным стал, и спикером парламентским, и премьер-министром, в конце концов…

Мы описывали не раз, КАК всё происходило, когда винницкий мэр на посту Премьера начал показывать, «как надо управлять страной».

Действовал он весьма решительно. Но, как оказалось впоследствии, весьма… провинциально, что ли…

Что мы имеем в виду? Гройсман, как мы уже говорили, на газовых нормативах сделал карьеру. Громкую, звонкую, правда, в ней есть один недостаток (если смотреть со стороны).

Она (карьера) – бесплодна.

Три года, или сколько там, беспрерывно педалируемого по экранам ТВ «роста экономики» размером в статистическую ошибку – это не «плоды усилий» яркой и дееспособной команды. Это – импотенция, завершившаяся бесплодием.

Но есть такая наука – филология. И в ней некоторые слова звучат почти одинаково, а значение имеют разное. «Омонимы» называются. Так вот к слову «бесплодный» хорошо цепляется почти омоним «бесплоТный». По значению вроде бы схоже, да? И там, и там – толком никаким не пахнет. Во втором слове, правда, есть нюанс: действия правительства Гройсмана -  НЕ бесплотны.

Мамочка подотчётного Гройсмана по должностной линии Андрея-Лёлека Коболева в далёком пригородном (под Вашингтоном) доме это с радостью подтвердит. И ещё одна дама подтвердит: Ирина Шафранова-Витренко, причём подтвердит прямо из Лихтенштейна, куда её муж и заместитель Коболева одновременно, Юрий–Болек Витренко тоже отправил пару-тройку миллионов баксов. Мамочке, всеизвестнейшей идейной бессеребренице и социалистке, Юра денег не доверил: вдруг она на старости лет ещё какой «прогрессивно-социалистический» проект затеет? С неё станется…

Но мы о чём? Мы  - о новизне подходов наших газоснабженческих контор и фирм к ежедневным потребам населения.

А новизны никакой нет, сразу скажем. Наёживали они это население, наёживают, и дальше будут. Делать то же самое.

Но в троекратном размере.

И поможет им в этом… суд. Чтобы было понятно – смотрите…

…После того, как слова Владимира Гройсмана о вороватых обманщиках, придумавших дурные нормативы  для квартирных газовых приборов, вдруг материализовались в Постановления его же, Гройсмана, Кабинета министров (справедливые же,  надо сказать!), сердца обывателей-потребителей преисполнились тихой и невыразительной благодарностью к нему. Премьеру и человеку. Вон он какой! И Постановление Кабмина №203 от 23 марта 2016 года, знаменитое  Постановление, снизившее нормы потребления газа для населения, не имеющего счётчиков, только подтвердило это рождавшееся уже было в народе восхищение.

Но… Получился у восхищения народного, пардон, «выкидыш». Потому что буквально через пару недель Владимир Гройсман провозгласил вон то самое: «единую и навсегдашнюю рыночную цену на газ», чем и закопал практически собственную карьеру. И дело же было не в самом факте 5-кратного повышения стоимости топлива и последовавшего за ним вздорожания всего-всего «энергетического». Видали мы и не такое…

Но не смог Кабмин (читай – Гройсман) ни удержать стоимость домашнего газоснабжения на более-менее доступной для населения высоте, ни заставить подчиняться вверенные ему по Конституции государственные структуры (читай – «Нафтогаз»).

Почему?

А мы вот прямо так и скажем: потому что – ПИЖОНЫ провинциальные собрались в команде Гройсмана Владимира Борисовича. Задумавшие очень большое Государственное дело по спасению энергетической отрасли от разорения и стагнации, но…

Но не сумевшие оформить задуманное юридически!

Смотрите, что сказано в постановлении Верховного суда Украины по этому поводу: «Верховный суд считает, что постановление №203 является регуляторным актом и было подготовлено и принято Кабмином с нарушениями регламентных норм, необходимых для подготовки и принятия регуляторных актов»

И далее отмечается, что проект Постановления не был необходимым образом согласован с Государственной регуляторной службой.

Видите, в чём тут дело?

Команда Премьера, задумав собственное дело всей жизни (показать, как надо управлять), начала создавать абсолютно ПОПУЛИСТСКИЕ, в временами и откровенно мошеннические документы по «спасению граждан». Граждан попытались спасти (и совершенно справедливо!) с помощью снижения норм потребления газа  - для приготовления еды, для обогрева помещения, для подогрева воды.

Намерение – классное. Ну, кому не захочется платить за пользование конфоркой в объёме 3,3 газового кубометра в месяц? А при наличии газовой колонки – за 10 кубов вместо 14?

Это новички-правители зря так расхрабрились… Потому что в 2016 году стало понятным, что народ «не потянет» эту тарифную дичь, даже при таких урезанных нормативах.

Начались, как все помнят, «шатания» правительства. Чтобы накопить общую «субсидиарную» бюджетную массу, надо использовать показатели совсем – не в 3,3 кубометра в месяц… Правительство поняло это сразу, начало немножко поднимать вверх тарифы, делали 4,4, дошли до 5,4 кубометра. Но эти «поиски равновесия нищеты» ни к чему не приводили, субсидиарный бюджет не выдерживал нагрузки, приходилось Самому Владимиру Гройсману идти в парламент в 2017 году, канючить «добавку»… При этом надо было делать невинное лицо, типа «всё нормально, проскочим…»

Не проскакивается никак…

А тут ещё эти суды… Киевский апелляционный административный, Окружной административный суд Киева… Два заседания…

И оба – не в пользу Кабмина.

Кончилось тем, что Верховный Суд поотменял к чёртовой матери всё, что понаподписывал Владимир Гройсман, в том числе и легендарное по своей роде бы «смелости» постановление №203, а вслед за ним и все остальные «нормативные взятки» населению, поскольку они были…

Что они – «были»?

Юридически безграмотными.

А значит – безответственными. Безалаберными. Можете сами подобрать эпитет соответствующий.

И есть ещё один, как говорят юмористы, «масенький нюанс». Вот эта возникшая после решения Верховного Суда ситуация говорит о том, что ВСЕ решения и Постановления Правительства не стоят (прямо по Бисмарку!) бумаги, на которой написаны. В том числе не стоят доброго слова, а главное – ДОВЕРИЯ все объяснения и заверения «спецов» из Кабмина о том, что, мол, вся эта сочинённая ими тарифная жуть – «экономически обоснована».

Тем более, что уже давно доказано – обратное…

Иван ЕЛИСТРАТОВ

https://www.rupor.info/news/145118/sud-reshil-chto-groysman-yuridicheski-bezgramoten-za-eto-zaplatyat-grazhdane/


 

Квартал головного мозга

  • 10.01.19, 11:44
Смотрю, что на ФБ, что здесь - появилась новая опасная для общества болезнь: Квартал головного мозга

Сколько грязи! А ведь я предупреждала

  • 08.01.19, 21:05
Alexandr Kochetkov
.ГЕНЕЗИС «ПОРОХОБОТСТВА»
В начале российской агрессии держава не была способна на серьезное информационное сопротивление. Этим занимались «информационные волонтеры» — люди с творческой жилкой, которые денно и нощно продуцировали разножанровые материалы патриотического содержания.
Мы выигрывали в креативности, но проигрывали недоимперии в массовости и организованности.
После избрания Петра Порошенко топ-блогеры вышли на власть с идеей: создать неформальную структуру, которая будет массово продуцировать и тиражировать нужные материалы. Разумеется, держава должна финансировать эту структуру, так как создание популярных текстов — задача сложная и должна оплачиваться.
Я имел отношение к процессу: написал и забросил в несколько высоких кабинетов предложение под названием «Информационный спецназ».
Откликнулся Борис Ложкин, по его команде сформировали группу из действительно популярных блогеров, которые выступали открыто, под своими фамилиями. Позже она была формализована в виде МинШрайка на ресурсе site.ua — в пику свежесозданному МинСтецю.
С появление Министерства информация во главе с кумом ПАПа произошло смещение акцентов: был поставлен знак равенства между Украиной и Президентом Украины. Топ-блогерам (ЛОМам) разрешалось объективно высказываться по поводу министров, но ПАП — святое. Оплата поначалу шла, в основном, по-белому: в виде гонораров за публикации, потом, с увеличением сумм, ушла в тень.
В этот же период начала создаваться система разгона «правильных» публикаций, а также появление сетевых хейтеров — множественных пустых аккаунтов с похожими никами, чьи владельцы занимаются грязными нападками на критиков Президента любого калибра. По сути, это удовлетворение личной прихоти ПАПа.
Позже Юрий Бирюков с коллегами создали еще одну ЛОМовскую бригаду с частичной легализацией на сайте «Петр и Мазепа». Бригада исходно специализировалась на военной тематике (волонтерское происхождение), со временем основным профилем стало откровенное восхваление ПАПа и информационная агрессия по отношению к любым его критикам. Члены этой бригады призывают к прямым фальсификациям на выборах в пользу ПАПа «ради спасения Украины», на самом деле, конечно же, себя, любимых, и своих теневых доходов.
Дальше — больше. Сейчас околополитический бизнес, желающий «решать вопросы» с Президентом, нанимает ботов, которые «топят за Порошенко». И это, с учетом откровенно болезненной реакции ПАПа на любую критику, становится своеобразной индульгенцией на теневые схемы. Дошло до того, что у нас в поддержку ПАПа нанимают российские бот-фермы: они исходят ненавистью к Украине и одновременно возвеличивают Президента Украины! Вот же ржут там, наверное, с нашей власти...
С приближением выборов в «порохоботство» втягивается все больше интернет-общественности. Многие — уже не за деньги, а лишь за обещание денег и должностей на втором сроке ПАПа, а часть — вполне бескорыстно, потеряв ориентацию в этом мутном потоке пропаганды и фейков.
По счастью, результаты выборов формируется не в Нете. Иначе нами бы вечно правил безгрешный шестикрылый Петр Алексеевич.
Запутанные финансовые схемы «порохоботства» можно и нужно расследовать, тем паче, что после смены власти будет полно желающих посотрудничать со следствием. А вот с моральной стороной сложнее: использование новой властью перекрасившихся «порохоботов» перечеркнет все надежды на ее очищение.
Информационная политику делают чистыми руками!


Экзотика с недоумением

  • 02.10.18, 19:16
Вот скажите мне пожалуйста, адепты отдыха в Египте, что вы там находите? Много лет меня агитировали знакомые составить компанию и поехать в Египет. Муж был против (Что я там не видел?), да и я не чувствовала ни малейшего желания. Но вода камень точит, да еще обстоятельства - кот упал с балкона и вдвоем с мужем поехать на море ну никак не получалось. Да и денег на лечение "летчика" ушло немеряно.
И моя подруга уломала таки меня на эту авантюру. Ну конечно же, когда доллар был по 5-8, и за 600-1000 американских денег можно было вдвоем на 10-12 дней поехать, я ездила в другие места. А когда в этом году цены подскочили, я наконец собралась. Ну вот, потратила деньги, собранные за год, чтобы убедиться окончательно: НЕ МОЕ!

Как и предполагалось, Шарм Аль Шейх - улица в пустыне и кроме отелей на побережье  и всяких сувенирных лавок там ничего нет. Жара, вонь, унылый пейзаж. Ну разве что море теплое



Вон там, на горизонте этот типичный пейзаж. Отель конечно роскошный, номер на самом берегу. Вон тот, крайний слева с шикарным патио


Но сидеть в воде, жрать и спать конечно приятно, хотя только первых несколько дней. Потом становится скучно, несмотря даже на два украинских ТВ-канала и шикарный вид на пляж отеля 



И марсианский пейзаж определенно не увеличивает оптимизма. Фэ, короче. 
Самый шикарные виды я увидела только на обратном пути из самолета. Вроде, внизу Нил проматривается


Кароче, "А каму такси?"


И унылый берег

В общем, "не ходите, дети, в Африку гулять"

Будьте осторожны

  • 11.08.18, 23:12
Вот поражает меня наша наивность. Надеюсь, всем известно, что такое айпиадрес. Так вот, мне моя знакомая журналистка на ФБ рассказала, кто такой Хан Геварыч, он же - Гоги на ФБ, Очень известный высокооплачиваемый тролль из Ольгино. Наши ребята вычислили этого персонажа по айпиадресу. Ольгино, ребята, вот так! И зарабатывает он на нас с вами, грешных. 
Но самое интересное, что данный персонаж изо всех сил топит... за Порошенко! И поливает грязью Тимошенко.  Интересное кино, правда? Так что, господа хорошие тут некоторые Танки, Инны и прочие - поздравляю. Вы поете в один голос с Ольгинскими троллями. Всякие Евгении, Аскольды и тому подобные насекомые. И несмотря на то, что их уличили, они продолжают преспокойно свое дело. Как тут, так и на ФБ. А полезные идиоты им подпевают. Не потому ли мы до сих пор в дерьме барахтаемся? Неужели трудно быть разборчивее и хотя бы иногда включать мозги, чтобы не являться подтанцовкой рашистской пропаганды? Вот уж поистине: чого бідний - бо дурний! 
Пы. Сы. Моя инфа  - из абсолютно серьезного источника. Думайте сами, решайте сами. Репост приветствуется в наших же с вами интересах

А вы любите французский сыр?

  • 24.05.18, 14:47
Домашний французский сыр: вкусно, просто и дешево!

Я не покупаю сыр в магазине, потому что там столько добавок, что страшно кушать.

Готовлю сама по рецепту, привезенному из Франции. Делюсь с вами!

Рецепт

Ингредиенты:

  • 0, 5 кг – творог от 9% жирности;
  • 0,5 л – молоко от 3,5% жирности;
  • 1 шт. – яйцо;
  • 0,5 ч. л. – сода;
  • 50 гр. – слив. масло;
  • по вкусу посолить.

Процесс приготовления:

  • Берем кастрюлю.
  • Смешиваем в ней молоко и творог.
  • Все время нужно помешивать.

  • Когда молоко закипит, уменьшаем огонь и продолжаем варить на медленном помешивая.
  • Когда увидите, что молоко отбежало, опрокидываем творожную смесь в сито с марлей.
  • Когда сыворотка стечет, то в густую часть добавляем соду, масло и яйцо и ставим на маленький огонь.

  • Все время мешаем и варим около 5 минут.
  • Выключаем газ и перекладываем творог в заранее приготовленную для него форму. Советую застелить ее марлей, чтобы потом быстро и легко вынуть готовый сыр.
  • Помещаем форму в холодильник на ночь.
  • Утром можете кушать.

Приятного аппетита!


Гениальная рецензия, зачет автору!)))

  • 12.05.18, 17:11

Світлина від Клєр Захаровної.
Клєр ЗахаровнаСтежити

Самойлова, тобішь рашка не пройшла у півфінал і їде додому.
Це так передбачувано

Коню понятно, що минулого року даний персонаж був використаний продавцем ляльок щоб впихнути невпіхуєме і підкласти свиню Україні в побєдобєсно-пропагандонських цілях і верещати на весь світ про жестокость укров

І чому її послали на цьогорічне Євробачення тут теж все зрозуміло - галубайа мєчта ущємльонного злимі украмі інваліда должна сбьіцца, рассєя страна сбьічі мєчт нє только людєй, но і інвалідов і погано скрите бажання вмити весь світ, щоб показати його вбогість.

А постановка це взагалі трешака повна, пронизана символами. Коротенько сам сюжетик.

На якійсь сказочній скелі, схожій на купу гімна, ноччу над світом воссідає без кокошніка і фофудьї розшита перлами рассіюшка, страшна уродська інвалідка із злими очами, яка то їх мружить, щоб прикрити злість, то вибухає іскрами. 
Біля неї, тобто біля підніжжя скачуть якісь два самошеччих аватара, імітуючи танець. Скеля, тобто купа змінює колір з синьої на зелену і навпаки, раіся вперлась рукою в бік, видно, як їй несила і боляче співати і оскалившись закричала мантру:
- Я не сломаюсь, я не сломаюсь!!!
Аватари плазують біля підніжжя, самець вхопив самку за ногу і почав кудись тягнути, щоб спаритись, самка розкарячилась, а раіся закричала:

- Даже во тьмє я віжу свєт!!!
Самець аватара хапає самку за шию, щоб задушити і роісюшка продовжує:
- Даже во тьмє, даже во тьмє, вєдь даже самой тьомной ноччу я віжу!!!
Беквокал в колічістві трьох одиниць, не витримуючи накала затрясся від жаху мєлкой дрожью і запищав:

- Даже во тьмє, даже во тьмє!!!

Тут вспихує жовтий прожектор, в лучах якого тікають аватари і роісюшка, встающа скалєн знов волає:

- Я нє сломаюсь, я нє сломаюсь!!!
На сцену знов вибігає напів-голий самець і біжить по зовнішньому кругу, сідає на шпагат, стає раком дупою до рассіюшкі і корчицця в конвульсіях, викидаючи то праву то ліву ногу в сторону скелі, потім в позу краба і починає здригатись, наче тільки вирвався від санітарів. 
Раптом підбігає самка, хватає безумця за голову і намагається нею трусити, щоб привести в чувство, самець хватає самку, зажимає на сікунду і вони віддаляються тягнучи один до одного руки

- Вєдь даже во мракє!!! - фальшиво скрикує рассіюшка в екстазі, - я нє сломаюсь!!! - закриває очі - я у руля!!! - відкриває очі, аватари синіють, россіюшка оскаліваєцца в фінальній посмішці, занавєс.

Сука, це реально страшно, до пупиришків, бєссмислєнно і беспощадно...

даже нєкій давно забутий композітор Малєнького плота, а тепер великий блогір всєя запорєбріка Лоза не стримав лячності після перегляду і ляпнув: " Мьі сами предстаем в роли бездарей, которые умеют только качать нефть и пилить бабло, ето настоящая диверсия против России»

А постановник кліпа... чувак, ти рєально крут, засранєц, тищупіцот тобі в карму, дівєрсант шо нада, жгі єщо)))

(с)

Деконструкція унікальної перемоги Порошенко

  • 02.05.18, 22:41

Опубликовано 07.06.2014 13:42Автор: Вячеслав Ільченко, Конфликты и законыПросмотров: 14908

inavguratsiya poroshenko

 
Сьогодні Україна нарешті отримала свого п'ятого президента. Майже унікальна ситуація: це був єдиний кандидат, який проігнорував такі передвиборчі процедури, як дебати, публікацію власної програми, оприлюднення списку своєї команди, але при цьому отримав 54% вже в першому турі. Це також був єдиний кандидат, який ще задовго до виборів уже поводився так, ніби уже носить президентські клейноди. Ну, і звісно же, це були перші вибори під час війни.


Оскільки аналіз поразки опонентів Петра Порошенка не проводив тільки лінивий, спробуємо розібратись, яким же чином переміг кандидат, якого ще три місяці тому ніхто не розглядав на посаду президента, а фаворитом українських виборів був зовсім інший політик. Як виглядає формула створення лідера нації за лічені тижні.

Кулуарні домовленості

Із самого початку Порошенко зробив ставку не на публічне висування, а на кулуарні домовленості. Його висування відбулось за результатами таємної зустрічі у Відні, в якій, крім майбутнього фаворита гонки, взяли участь Дмитро Фірташ та Віталій Кличко. Цю зустріч Петро Порошенко довгий час заперечував, не дивлячись на те, що про це написали не тільки австрійські газети, а й вітчизняна преса. Однак саме після цієї зустрічі стався з'їзд партії «УДАР» 29 березня, на якому виявилось, що кандидатом в президенти є не Віталій Кличко, а Петро Порошенко. Це рішення стало шоком навіть для численних членів цієї партії, які стільки років працювали на імідж і рейтинг Кличка.

Так само, за допомогою кулуарних домовленостей, були призначені всі довірені особи Петра Порошенка. Більшість із них, як вже зауважили журналісти, належали до «старої» управлінської еліти, а чільна частина навіть прямо перейшла до нового фаворита з партії регіонів. Взагалі, команда, яка працювала на Петра Порошенка на цих виборах, так і лишилась темною плямою. Знали хіба що його керівника штабу - Віталія Ковальчука - який періодично звертався до інших кандидатів із вимогою знятись на користь «єдиного демократичного кандидата». Варто було б запитати пересічного виборця Порошенка - а чи зараз він знає когось із виборчої команди свого президента? На жаль, відповідь буде, швидше за все, негативна.

До речі, саме зняття з виборів на користь іншого кандидата - також є формою кулуарної політики. Тому що виходить, що кандидат в президенти, за яким стоять виборці, «передає» їх іншому кандидату ще до того, як дізнався, скільки їх взагалі є. З одного боку, це демонструє відношення до самих громадян, які бажали бачити на посаді президента саме цю, а не іншу людину. Вони розглядаються як біомаса, «підзвітні особи», які слухняно проголосують за того, на кого їм вкажуть. З іншого, - це демонструє, що самі ці кандидати не відчувають себе представниками народу і тому легко відмовляються від амбіцій. А дарма, тому що ці вибори продемонстрували - навіть за такими клоунами як Ляшко, стоять живі люди, які можуть навіть створити «виборчий феномен».

Апогеєм кулуарної політики стало переманювання цінних кадрів з лав політичної сили Юлії Тимошенко. Починаючи із Юрія Луценка, який на початку виступав на з'їзді партії «Батьківщина», а потім зненацька перейшов в табір Петра Порошенка. Так само вчинив навіть колишній політтехнолог, Олег Медведев. Можна припустити, що Порошенко саме йому зобов'язаний своїм виграшним слоганом «Жити по-новому», який запозичено із передвиборчої кампанії «Блоку Юлії Тимошенко» зразка 2007 року. Слідом за ними аналогічну стежку проторував ряд народних депутатів, за рахунок яких і було куплено «вагу» кампанії, зокрема Луценко і Томенко виступали «на розігріві» всіх публічних акцій Порошенка.

Це - перший компонент унікальної формули.

Агресивний піар

Другим важливим чинником перемоги Петра Порошенка став агресивний піар. Тільки офіційно передвиборчий фонд Порошенка склав 90 мільйонів гривень. Для порівняння, його головна опонентка витратила всього 40 мільйонів. А була ж іще неофіційна частина, наприклад, чергова церемонія відкриття вінницького фонтану, на якій вперше було явлено тандем Луценка і Порошенка. Залишимо за дужками питання моральності такої помпи і таких витрат в умовах, коли населення буквально по 5 гривень збирало на потреби пограбованої януковичем української армії. Проаналізуємо те, як вони були використані.

Перш за все, із самого початку країну було попросту засіяно бігбордами із символікою «П». Таким чином створювалось підгрунтя для майбутнього маркетингового удару. Саме так діють великі бренди, готуючи викид на ринок якогось нового продукту. Спочатку цільова аудиторія повинна звикнути до символіки, а потім цю символіку прив'язують до товару. В даному випадку піар був розділений на класичні три етапи:

- просування символіки кандидата;
- просування слогану кандидата («Жити по-новому»);
- просування основного бенефіту, який отримає виборець від його обрання («мир і зупинка війни»).

Сам товар... ой, вибачте, кандидат та його якості не висвітлювались і не просувались. Тобто: із самого початку Порошенко був поданий населенню не як кандидат в президенти, не як політик, який буде представляти країну і керувати нею, а як маркетинговий продукт, «купівля» якого принесе бажаний результат, причому миттєвий. Адже сумнівно, щоб хтось із виборців вважав, що зупиняти війну Петро Порошенко буде цілих п'ять років.

До основних елементів піару Петра Порошенка ми повернемось трохи пізніше, а зараз зосередимось на двох цікавих аспектах. Тому що в піарі Порошенка не було двох важливих елементів, які завжди присутні в арсеналі політика.

По-перше, від Порошенка, дійсно, не було чутно жодного слова критики стосовно опонентів. Це стосується не лише Юлії Тимошенко, а й інших кандидатів. Якщо стосовно Тимошенко все зрозуміло - критикувати її було кому і без Порошенка, оскільки це майже національний спорт. Тож, цю частину роботи за Порошенка зробила журналістська братія (частина якої прямо перейшла до політичного кіллерства) та громадянське суспільство. Решта кандидатів в президенти запоєм топили себе самі - починаючи від Гриценка, який своїми блогами тільки упевнював суспільство в своїй малоадекватності, і скінчуючи Богомолець, яка почала як лікар Майдану, а скінчила мало не закликом «почути Донбас». Таким чином, Порошенко створив ілюзію своєї неконфліктності, свого перебування над політикою. Саме збереженням цієї ілюзії і пояснюється його ухиляння від дебатів, і поява виключно в лояльних аудиторіях (бажано - в однині). Адже будь-яка політична дискусія передбачає і конфлікт - конфлікт ідеологій, конфлікт підходів до державного розвитку, нарешті, просто відмінності в баченні.

І тут ми підходимо до іншої речі, якої не було в піарі Порошенка. А саме - стратегічного бачення місця України. Таке бачення було навіть у Ляшка, а от про те, якою Україну в майбутньому бачить Порошенко, ми дізнались... тільки на інаугураційній церемонії. І навіть там він обмежився тільки загальними словами. Що, в принципі, теж цілком пояснювано: основною темою останніх трьох місяців була війна. Людей попросту не цікавила стратегія, їм потрібно було щось тут і прямо зараз. Саме тому стратегічне бачення замінив маркетинговий слоган «оберемо президента вже в першому турі», який тут же було підкріплено масованим ударом по психіці виборців у вигляді соціологічних опитувань.

Таким чином, другим компонентом формули перемоги був агресивний піар, заснований на поданні політика як товару, призначеного для задоволення миттєвого попиту.

Заперечення реальності

Тепер повернемось до тематики плакатів та слоганів Порошенка. Думаю, мало хто зауважив, з чого вони почались. А саме - із коміксових картинок, «Жити по-новому - це...». Вони одночасно зачіпали дві важливі струни в уявленні виборця. Перша - асоціація із дитинством, адже переважна більшість нинішніх громадян свого часу купували жувачки «Love is...» із аналогічною графікою. А дитинство у всіх асоціюється із миром і злагодою. Одночасно ці картинки створювали відчуття, що скоро все завершиться, як у казці. Цікавий момент: серед цієї серії була і така - «Жити по новому - це звільнити Схід від диверсантів і поребриків». Картинка була підкреслено мирною і пацифістичною, на якій стояли рядочком громадяни і солдати, махаючи прапорами.

Тоді як нам тепер відомо, що насправді нічого пацифістичного там немає і не було, а була прелюдія до жорстокої і кривавої війни.

Сам Порошенко цієї прелюдії підкреслено «не помічав», навіть коли, за його власними словами, подорожував Донецькою та Луганською областями. Цей епізод також лишився непоміченим широким загалом. А дарма, тому що саме із цих невеличких цеглинок склалось уявлення, що Порошенко це - мир. І воно було закріплено серією «ударних» сітілайтів під гаслом «Зупинимо війну - оберемо президента в першому турі».

Такий підхід має своє пояснення. За останні три місяці в день відбувалось більше новин, ніж раніше за тиждень. Умовно це можна назвати «ефектом спресованого часу». В таких умовах людина підсвідомо хоче, щоб їй хтось сказав, що все буде добре. Що сонечко буде світити, що хлопці не будуть гинути. Людина, яка в цей момент почне називати речі своїми іменами, зразу буде сприйнята в штики, і на неї неодмінно накинуться «ага, то ти за війну, ти хочеш, щоб гинули наші хлопчики». Тоді як до людини із підкреслено мирною і пацифістичною спрямованістю підсвідомо тягнутимуться як до якоря, адже вона обіцяє, що все буде добре.

І якось забувається, що мир після війни сам по собі не настає. За нього необхідно платити ціну, наприклад, в формі уступок, компромісів, сепаратних угод. Рідше - у вигляді перемоги над ворогом. Однак саме цю частину Порошенко акуратно обходив. У його заявах звучали більш ніж обережні слова стосовно НАТО, стосовно санкцій проти Росії, стосовно військових дій на Сході. Основою його риторики був виключно мир, який автоматично настає після його обрання президентом. Яким саме шляхом він настане, так і не прозвучало, навіть під час інаугураційної промови.

Українцям цього було досить. Вони уже були готові психологічно до заперечення реальності і віри в те, що якась магічна дія (наприклад, обрання президента в першому турі) автоматично відновить мир і злагоду в країні.

Таким чином, третім компонентом формули перемоги було прив'язування «настання миру і злагоди» із обранням в президенти Петра Порошенка, і використання хвилі суспільної втоми від війни.

Ефект «політичної амнезії»

Нарешті, останнім компонентом перемоги Петра Порошенка була його підкреслена аморфність, про що ми уже побіжно говорили в попередньому розділі. Його образ сконструювали самі виборці, базуючись на своїх же уявленнях про те, яким повинен бути політик, і довільно витлумачуючи його дії. Фактично, з Порошенка зліпили таке собі дзеркало, в якому кожен бачив те, що хотів побачити. Одна категорія бачила міцного господарника. Інша миротворця. Треті бачили в ньому євроінтегратора. Четверті побачили «нове обличчя».

При цьому яскраво проявився ефект політичної амнезії, який дбайливо плекався в суспільстві ще режимом януковича. Полягає він у тому, що у нашого народу дуже коротенька пам'ять, і дуже часто її роль виконують не власні спогади, а... телебачення і газети. Інакше не можна пояснити, наприклад, що люди забули, хто саме був міністром в уряді Азарова в 2012 році, і що саме Петро Порошенко зіграв ключову роль в політичній кризі 2005 року.

А Порошенко - медіа-магнат. Йому належить канал із величезною аудиторією по країні. Таким чином, із усіх кандидатів він був єдиним, хто мав усі засоби для активізації ефекту «політичної амнезії» і подати себе як цілковито нового політика. І він цими засобами успішно скористався, перетворивши себе на своєрідну «пустографку», яку кожен відтепер міг заповнити за власним бажанням.

Саме тому у штабі Порошенка таку знервованість викликали навіть просто публікації біографічних довідок з життя їх кандидата (достатньо нагадати скандал у Вінниці із атакою на штаб «Батьківщини»), а зараз акуратно підчищено статтю у Вікіпедії, звідки прибрано всю «зайву інформацію», включаючи відомості про зустріч із Фірташем у Відні.

Що і не дивно, адже якщо орієнтуєшся на політичну амнезію, треба уважно слідкувати, щоб до широкого загалу не дійшла ніяка інформація, яка могла б активізувати власну пам'ять виборця. Адже тоді він виявить, що перед ним не «пустографка» і не «новий політик», а людина із надзвичайно багатим і пістрявим політичним минулим, яка брала участь в численних політичних скандалах.

Саме тому останнім і, можливо, ключовим фактором перемоги Порошенка є політична амнезія переважної більшості населення.

Підсумок

Сьогодні Порошенко прийняв присягу і виголосив довгу інаугураційну промову, звичайно, добре продуману і виважену. Його привітали представники всіх країн і всі українські політики, включаючи його головну опонентку Юлію Тимошенко. Здавалось б, необхідно відійти і просто дати працювати новообраному президенту.

Але не будемо забувати, що головною і ключовою вимогою Майдану була не просто нова влада, а контрольованість нової влади та її підзвітність народу.

А як нова влада буде керувати, перш за все демонструють не промови та декларації, а те, як саме вона прийшла до керма. Перехідний уряд із Олександром Турчиновим і Арсенієм Яценюком на чолі прийшов до влади як результат перемоги Майдану. І сьогодні, після його ста днів, ми можемо упевнено констатувати - вони витримали свій іспит, вистоявши під градом критики з усіх боків, і в умовах війни із Росією. Так само, як вистояли під градом критики на Майдані, і в умовах війни януковича проти власного народу.

Тепер перед нашими очима новий президент, який прийшов до влади за допомогою «нової формули успіху», і головне питання в тому, чи зможе і чи захоче суспільство його контролювати. Ось і давайте перевіримо, як він керуватиме. Дійсно робитиме корисні для України речі, а чи буде й далі користуватись кулуарами, медіа-ресурсами та миттєвими настроями суспільства.

Вячеслав ІЛЬЧЕНКО, політолог, спеціально для «Конфліктів і законів»