Прикарпатським ветеранам виплачують допомогу до Дня Перемоги

  • 08.05.12, 11:36

Понад 2 мільйони 739 тисяч гривень одноразової матеріальної допомоги до 9-го травня було виплачено Івано-Франківським ветеранам. Як повідомили представники Івано-франківського міськвиконкому, всі ці виплати проводяться у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України.

У цьому році рівень допомоги дещо піднявся і складає від 120 до 2200 гривень. Станом на сьогодні здійснено проплату 95 відсотків усіх коштів. Але, за словами чиновників, якщо хтось не встиг отримати гроші зараз, це не біда, адже виплати здійснюватимуться до вересня цього року. Крім того, в День перемоги всі таксі Івано-Франківська будуть перевозити ветеранів безкоштовно, а учасники бойових дій отримають десять безкоштовних хвилин дзвінків із стаціонарного телефону до країн СНД.

Загалом же в Івано-Франківську проживає 6 тисяч 244 ветерани Великої Вітчизняної війни та особи, прирівнені до них. З них 1130 – учасники бойових дій та 3514 – учасники війни. Щоб вшанувати їх подвиг та пам'ять про тих, хто загинув під час війни, у місті прибрали всі військові поховання та пам’ятники. А на саме 9-те травня для ветеранів буде організовано мітинги та урочистий концерт в обласному драматичному театрі.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа центр Міністерства оборони України.

Найбільшу колекцію «військової доблесті у металі» зібрав офіцер

  • 07.05.12, 20:54

Викладач кафедри військової підготовки Івано-Франківського Національного технічного університету нафти і газу полковник  Валентин Грицанчук  зібрав найбільшу на Прикарпатті колекцію військових нагород та відзнак. Загалом в його унікальній добірці більш як три сотні орденів, медалей та військових відзнак з понад двох десятків країн світу. Серед них –Україна, Росія, Білорусія, інші колишні республіки СРСР, а також Болгарія, Угорщина, Польща, Чехія Словаччина, Бельгія, Румунія. Є навіть відзнаки кількох африканських країн.

Приємним подарунком для колекціонера стало нещодавнє поповнення експозиції відзнаками республіки Молдова, які передав представник міністерства оборони цієї країни полковник Віталій Русу. Серед найбільш важливих –  орден «За службу Родине» першого ступеня, орден Леніна, орден Вітчизняної війни та орден Червоної зірки. А найбільш давньою у колекції є почесна відзнака «20 років Червоній Армії», яка датована 1938 роком. До речі, за різними даними ринкова ціна на цю відзнаку сягає тисячі доларів США. Примітно, що свою колекцію офіцер не ховає в шухлядах подалі від стороннього ока, вона в нього знаходиться на стенді у кабінеті викладацької військової кафедри.

  - Ідея створення цієї колекції була моя, - розповів полковник  Валентин Грицанчук. – Однак збирали ми її, як то кажуть, усім миром. Більшість офіцерів нашої кафедри принесли сюди нагороди своїх батьків і дідів. Адже головною метою створення цієї колекції є військово-патріотичне виховання наших студентів. Вони повинні бачити і знати, які були і які є нагороди за військову доблесть і честь. Одна справа – розповідати про подвиги військовослужбовців, а інша – показувати реальні ордени та медалі, у яких є своя історія як створення, так і вручення.

   Є в колекції цікаві, так би мовити, геральдичні родини. Наприклад, повністю зібрані відзнаки класності та спортивної підготовки військовослужбовців різних родів і видів радянських Збройних Сил. Також є повне зібрання відзнак «Гвардія» і знаків закінчення вищих військових навчальних закладів. Поповнювати колекцію офіцер запрошує всіх охочих. І кожного благодійника ретельно вносить у список тих, хто долучився до її поповнення.

У планах полковника Валентина Грицанчука – створити цілий геральдичний музей військової доблесті.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр Міністерства оборони України.

       

Прикарпатські учні в гостях у авіаторів

  • 07.05.12, 08:52

   Понад двісті вихованців Івано-Франківського вищого професійного училища сервісного обслуговування техніки днями відвідали розташування 114-ї бригади тактичної авіації. Протягом дня вихованці цього навчального закладу не тільки ознайомились з розташуванням частини, зустрілись з пілотами та технічним складом бригади, а ще й досконало ознайомились з тим, як живуть солдати. Побачили, що таке казарма, як виглядає військове ліжко, що може бути в тумбочці, і навіть спробували підняти штангу в спортивному куточку одного з підрозділів. Військовослужбовці частини показали юнакам, як готується до заступлення на чергування варта та добовий наряд, розповіли про особливості служби в тих чи інших підрозділах.

 - Відповідно до програми нашого предмету передбачено 18 годин на навчально-польові збори, – розповів викладач предмету «Захист Вітчизни»  полковник у відставці Ярослав Довган. – У цьому році наші вихованці вже мали можливість виконати стрільби бойовими набоями на полігоні неподалік міста. А тепер ми прийшли в гості до військової частини. Відверто кажучи, юнаки, яким через якийсь рік-два належиться служити у війську, завжди ставляться до таких походів з великою цікавістю і позитивом. Адже вони розуміють, що вони – майбутні захисники Вітчизни, і їм цікаво більше знати про реальне життя військовослужбовців. Я щиро вдячний командуванню бригади за те, що кожного разу з розумінням ставляться до наших прохань і щоразу ідуть назустріч. 

   - Ми завжди раді учням шкіл та ліцеїв, - наголосив заступник командира 114-ї бригади тактичної авіації з виховної роботи підполковник Олександр Кухарук. – Адже не все можна передати книжками та заняттями. Під час таких екскурсій діти розвінчують для себе дуже багато міфів про Збройні Сили. І я вважаю це найбільшим позитивним результатом.

 Загалом з початку року 114-ту Івано-Франківську бригаду тактичної авіації відвідало майже півтори тисячі учнів шкіл Івано-Франківська та області.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр Міністерства оборони України.

«Тим, хто не шкодував свого серця, таланту та доброти

  • 07.05.12, 08:40

З кожним роком їх стає все менше і менше. З кожним роком все коротший список запрошених на урочистості, і все більше порожніх місць у залі… Ветерани другої світової. Люди, які своїм здоров’ям та силою волі зуміли перемогти, зуміли вижити, зуміли повернутись додому і підняти з руїн свої села та міста. Зараз більшості з них вже далеко за вісімдесят, і свято 9-го травня вони чекають не тільки вже для того, щоб згадати загиблих побратимів і зустрітися з молоддю. Для більшості з них це чи не єдина можливість до спілкування, адже роки і хвороби зменшують світ до розмірів квартир.

  - Цього року ми запросили на святкування 169 ветеранів війни, - розповіла  голова Івано-Франківської міської профспілки працівників освіти Анна Гривнак. – Це, звичайно, менше, ніж у минулому році, а із запрошених прийшло не більше сотні. Інші просто прикуті до ліжка важкими хворобами.

  Двадцять два роки поспіль Івано-Франківське міське управління освіти урочисто вшановує тих ветеранів, хто з полів війни повернувся вчителювати. В знищених війною школах проблемою були не лише підручники та зошити. Часто-густо дефіцитом була елементарна крейда, а про червоні чорнила і не мріяли. Та вчорашні військовослужбовці зробили неможливе: вони не тільки зуміли надолужити пропущені дітьми чотири роки навчання, але й дати їм належну і якісну освіту.

    Звичайно, важко було всім: і тим, хто будував цехи заводів, хто відновлював зруйновані мости і дороги. Та чи можна чимось виміряти ту працю, яку зробили педагоги в у післявоєнні роки? Пройшовши крізь горнило війни, вони зуміли зберегти своє чисте бачення світу. І для них це не високі слова. Бо є ще один аспект, про який не так часто згадується і істориками, і самими вчителями. Мова про виховання. Саме післявоєнні педагоги стали тими турботливими і уважними лікарями для обпечених війною дитячих душ. Їхня робота виходила далеко за рамки шкільних програм, де вивчались правила, теореми та вірші. Залишившись без батька чи матері, діти йшли за порадою та допомогою до вчителів. А що може бути важчим за те, щоб навчити дитину, яка пережила роки окупації, відкритому ставленню до світу, доброті та взаєморозумінню?

 - Ми вдячні міській владі за те, що ніколи не залишається осторонь наших заходів, - продовжила розповідь Анна Гривнак. – Завжди виділяються кошти та необхідні засоби. Також хочу подякувати військовослужбовцям Івано-Франківського гарнізону, які не забувають про ветеранів і завжди активно відгукуються на наші запрошення.

   От і цього разу привітати ветеранів прийшли заступник начальника Івано-Франківського військового гарнізону з виховної роботи майор Любомир Демчук та військовий комісар Івано-Франківського військового комісаріату підполковник Ігор Сорокопуд.  У подяках, які вони вручили освітянам, так і було написано: «Тим, хто не шкодував свого серця, таланту та доброти, заради нашого сьогодні…».

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр Міністерства оборони України. 

Підводний човен “Запоріжжя” успішно завершив перший етап ходових

  • 28.04.12, 09:04
Сьогодні, 27 квітня, після успішно проведеного в акваторії Чорного моря першого етапу ходових випробувань до Севастополя повернувся підводний човен Військово-Морських Сил Збройних Сил України “Запоріжжя”.
О 15.20 субмарина пришвартувалася до причальної стінки 13-го судноремонтного заводу Чорноморського флоту Російської Федерації.
Екіпаж підводного човна “Запоріжжя” особисто зустрічав командувач Військово-Морських Сил ЗС України адмірал Віктор Максимов. Голова приймаючої комісії капітан 1-го рангу Роман Гладкий та командир субмарини капітан 2-го рангу Роберт Шагеєв доповіли командувачу про успішне завершення походу.
Командувач Військово-Морських Сил ЗС України адмірал Віктор Максимов по телефону доповів Міністру оборони України Дмитру Саламатіну про успішне завершення першого етапу ходових випробувань та швартування біля заводського причалу.
Глава оборонного відомства Дмитро Саламатін привітав екіпаж підводного човна “Запоріжжя” з успішним виконанням поставлених завдань і поверненням до Севастополя.
Корабель вперше з 1993 року 25 квітня вийшов у море з використанням власної силової установки. Упродовж трьох днів екіпажем субмарини було перевірено в комплексі роботу енергетичної установки на різних ходових режимах та працездатність обладнання і технічних засобів. Особовий склад бойових частин разом з фахівцями-судноремонтниками перевірили справність різного обладнання та механізмів.
Зокрема, в електромеханічній бойовій частині були визначені допустимі навантаження на головні дизелі, з виміром необхідних параметрів на різних частотах обертання колінчастого валу та лінії валу. Перевірені пристрої кормових горизонтальних рулів і вертикального керма, випробувані гідравлічні і повітряні системи високого тиску.
Крім того, здійснено контрольну перевірку дієздатності акумуляторної батареї при роботі електродвигунів на повній потужності у надводному положенні, а також протестовані інші системи та механізми.
Протягом ходових випробувань ретельно перевірено надійність засобів зв’язку, радіолокації, пошуку, гідроакустики та штурманського обладнання.
Загалом, під час ходових випробувань човен пройшов близько 135 морських миль у надводному положенні.
Варто підкреслити, що випробувальні заходи відбувалися у режимі жорсткого контролю за рівнем безпеки, з розгортанням усіх необхідних захисних систем і засобів

З Божим благословенням, сльозами матерів, батьківською гордістю

  • 11.04.12, 19:12

проводжали сьогодні молодих прикарпатців до лав Збройних Сил України

 

   Перших 60 юнаків призовної кампанії «Весна 2012» відбули з Івано-Франківського обласного військового комісаріату до місця проходження ними служби. Юнаки служитимуть у частинах Повітряних Сил та Держспецтрансслужби, дислокованих в Одесі, Чернігові та Озерному. Це перша відправка цьогорічних призовників. Загалом же цієї весни одягнуть погони 610 прикарпатців. До Збройних Сил України буде призвано 450 юнаків, до Внутрішніх військ – 120, а 40 призовників проходитимуть службу у структурах Держспецтрансслужби. 

  - Вміти захищати свою Батьківщину, свою родину, своїх батьків – це обов’язок кожного здорового чоловіка, який почуває себе мужчиною, - зазначив виконуючий обов’язки Івано-Франківського обласного військового комісара полковник Ігор Павлюк. – Тому армія для багатьох є і школою мужності, і майданчиком для власного становлення. Ця відправка в нас перша. Попереду ще майже місяць напруженої роботи, але я сподіваюсь, що все пройде без зривів, і вкінці призову наша область буде виглядати на фоні всієї України традиційно кращою.

   На даний момент у всіх військкоматах області працюють призовні комісії. Всі кандидати на службу проходять ретельний медичний та психологічний огляд. З огляду на те, що кожного року до Збройних Сил призивається все менше і менше громадян, вибрати є з кого. Однак, за словами медиків, стан здоров’я підростаючого покоління викликає тривогу. Побільшало захворювань хребта, зору, рухового апарату. На думку лікаря-травматолога Івано-Франківської обласної лікарської комісії Михайла Макара, стан справ можна було б виправити, якби в школах було докорінно змінено всі заняття з фізичної культури, письмові столи замінені на зручні парти, та й батькам потрібно більше уваги приділяти тому, щоб діти не проводили час за комп’ютером, а грали в рухливі ігри на повітрі та займались у спортивних секціях.

 Приємною несподіванкою стало ставлення батьків до служби в армії їхніх дітей. Ось як відповіли батьки на запитання, чи не бояться вони відпускати своїх дітей служити?

-         Що це за бабські теревені! – трохи з обуренням в голосі відповів пан Петро з Верховини. – Звичайно, кожний здоровий мужик, який поважає себе, має отримати військовий гарт! Я служив майже чотири роки. Бо був підводником і на останньому році мій човен пішов у «кругосвітку». Я був і у В’єтнамі і в багатьох інших країнах. Зараз служать лише рік. За межі України не посилають. Як на мене, така служба – просто прогулянка до армії.

-         У нашій родині, коли прийшла повістка з військкомату, навіть не стояло питання, щоб заховати внука, – розповіла Марія Чорна з Калуша. -  Всі чоловіки нашої сім’ї не бояться випробувань. І хоча хвилювання є, я переконана, що служба в армії піде моєму внуку лише на користь і додасть йому розуму.

-         А я чекаю, що мій братик повернеться генералом, - сказала семирічна Світланка. – Я всім у школі розповіла, що мій братик буде служити і захищатиме всіх нас. Мені всі заздрять!

  Потрібно зазначити, що на Прикарпатті до служби в армії традиційно ставляться з повагою. І кількість ухильників тут досить незначна. От і цього разу з майже десяти тисяч приписників нинішнього призову, не з’явилось лише близько двохсот чоловік. І ті, на переконання працівників військкомату, в основній масі просто знаходяться на сезонних заробітках, по завершенню яких прибудуть додому і підуть служити.

   Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр Міністерства оборони України.

Військові прибирали гарнізон і місто

  • 10.04.12, 16:14

Військовослужбовці Івано-Франківського гарнізону взяли участь у передпасхальному прибирання міста та своєї території. Відклавши всі поточні завдання, озброївшись граблями, лопатами, віниками та фарбами, вони провели «генеральне прибирання» газонів, клумб та квітників.

Участь у подібних заходах - справа добровільна як для солдатів строкової служби, так і для контрактників, і для офіцерів. Примітно, що кожного року від прибирання не так вже й багато ухильників. Навіть ті, хто знаходяться на лікуванні в лазареті, але мають можливість, під наглядом медпрацівників беруть участь у весняній толоці.

  Майже п’ять тонн прибраного сміття, що лишилось після зими, а також кілька сотень квітів, що висаджені на клумби, та десятки саджанців дерев по всій території гарнізону - таким став результат толоки.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр Міністерства оборони України.

Навіть з безвиході є вихід

  • 06.04.12, 10:49

Центр соціально-психологічної допомоги порятує вас у життєвих труднощах

Досить часто людина  потрапляє в ситуації, коли життя здається порожнім, родина - ворожою, а друзі - далекими. Такий настрій хоч раз в житті буває в кожного з нас. І насправді це не так страшно, адже всі ми люди з власними емоціями та почуттями. Здавалось би, військові мають проти психологічних стресів добрий захист – розвинуту систему військових психологів та офіцерів-вихователів. Однак є питання, з якими не звернешся і до них. Саме для допомоги в таких випадках і були створені центри соціально-психологічної допомоги.

- Метою роботи закладу є соціально-психологічна допомога людям, що потрапили у кризову життєву ситуацію, - розповідає психолог Львівського Центру соціально-психологічної допомоги Тетяна Сидоренко. -  Тут цілодобово тимчасово проживають клієнти, а також люди приходять консультуватися на денний стаціонар.  Одним з основних напрямів роботи у закладі є допомога тим, хто потерпів від фізичного, психологічного та економічного насильства в сім’ї. Переважно це жінки з дітьми, а також інші категорії людей, що потрапили в кризові ситуації (погорільці, жертви аферистів, сім’ї, які змушені мерзнути в аварійних будинках у морози, та навіть ті, хто відстали від поїзда в чужому місті і т.п.).

За словами соціального педагога центру Орисі Голуб, вдень з клієнтами працюють директор, психолог та соціальний педагог, вночі чергує адміністратор.  Вони допомагають швидше вирішити проблемні питання цих людей, надаючи консультації, довідки, надсилаючи супровідні листи у відповідні служби, співпрацюючи з органами міліції, якщо є потреба. Стараються допомогти чим можуть, але могли б працювати більш ефективно, маючи у штаті юриста.

Часто-густо до центру звертаються люди, які пройшли армійській гарт.

- Нещодавно на розмову до психолога кілька разів приходив чоловік –колишній військовий, що вийшов на пенсію, - розповідає психолог Тетяна Сидоренко. -Стосунки з дружиною були нелегкі, а після відставки постійне перебування в одній квартирі з жінкою-п’яницею морально виснажило чоловіка. Ми оформили його до нас на денний стаціонар. Від психолога він дізнався про релаксаційні техніки, що допомагають зняти психологічну напругу, отримав можливість оцінити свої сімейні стосунки під різними ракурсами. Крім того, від соціального педагога чоловік отримав перелік організацій та закладів, котрі допомагають залежним від алкоголю.

Були випадки, коли до закладу намагалися потрапити псевдоклієнти, які швидше є «соціальними паразитами», а не потребуючими реальної підтримки. Вигадавши собі драматичну життєву легенду, роз’їжджають по Україні від одного центру до іншого, проживаючи так за державний кошт. Іноді це люди з різними психічними відхиленнями. На щастя, таких випадків небагато. Щоб вберегтись від шахраювання, в Центр приймають клієнтів лише за скеруванням соцслужб. Жителів Львівської області до закладу скеровує Обласний центр соціальних служб сімї, дітей та молоді, а також районні ЦСССДМ. Адреса Центру не розголошується і журналістів просять не писати про місцезнаходження кризового центру ще й тому, що деякі клієнтки, жертви сімейного насильства, змушені переховуватися у ньому від власних чоловіків та співжителів.

- Серед наших клієнтів було декілька родин військових, - розповіла психолог Тетяна Сидоренко. -  Одного разу до ЦСПД потрапила жінка з донькою, що страждала від систематичного домашнього насильства. Її чоловік - колишній військовий, який після виходу на пенсію почав зловживати алкоголем. І часто так траплялося, що, перебравши зайвого, влаштовував скандали і бійки. Розміняти квартиру, щоб ізолюватися від насильника, не було можливості. Допоки ми працювали з жінками над вирішенням їхніх проблем, клієнткам було порекомендовано поставити в квартирі залізні двері в їхню кімнату. Туди вони змогли б ховатися в критичні моменти.  Відколи мати з донькою вирішили голосно сказати «ні» насильству, чоловік не зривався. Робота соціальних служб стала для нього стримуючим фактором, а ті двері – щоденним нагадуванням та попередженням.

Офіційно ЦСПД розрахований на одночасне перебування в ньому 15 осіб, на даний час він прихистив у своїх стінах 5 мужчин, 7 жінок та 6 дітей. А загалом, за менш ніж шість років роботи закладу тут побувало 358 людей, з них 195 дорослих і 163 дітей. 

Центр соціально-психологічної допомоги є надійною схованкою. Тут міцні залізні двері, закриті на ключ і відкриваються тільки після дзвінка. Звісно, що клієнти можуть вільно виходити з закладу у своїх справах, перебування в ЦСПД є абсолютно добровільне.

Щомісяця клієнти отримують продукти харчування, з яких самі готують собі їжу на затишній спільній кухні. Також тут видають посуд, постільну білизну та побутову хімію при потребі. Існують в Центрі і певні правила. Територію загального користування прибирають чергові клієнти, а у своїх кімнатах кожен наводить лад самостійно. Алкоголь та цигарки тут взагалі заборонені.

- Минулого року до нас потрапила мати з сином, дах їхнього будинку не витримав під натиском снігу і обвалився, - згадує Орися Голуб. - Сім’я військових жила на території старих казарм. Куди людям було подітися взимку? Пожили у нас, поки вирішували питання з житлом.

У ЦСПД не можуть прийняти клієнтів, які мають серйозні проблеми з фізичним чи психічним здоров’ям, оскільки тут немає медпрацівника. Іноді це стає проблемою, оскільки в холодний період року матерям часто доводиться везти дітей на огляд у медзаклади, з якими є домовленість. А в сильний мороз у незнайомому місті приїжджим це дається нелегко. Звісно, для клієнтів Центру було б набагато простіше, якби медсестра і юрист в закладі були. Клієнти ЦСПД сподіваються, що влада прислухається до їхніх потреб…

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр Міністерства оборони України. 

Безпечному небу над «Євро» - бути!

  • 06.04.12, 00:04

   Ні дощ, ні щільні хмари не стали на заваді військовим авіаторам 114-ї бригади тактичної авіації. Навпаки погода, що різко погіршилась на Прикарпатті, допомогла пілотам-винищувачам відновити свої навички польотів під час подібних погодних умов.

 - Під час польотів, які проводились відповідно до планів бойової підготовки, військовослужбовцями нашої бригади відпрацьовувались завдання з перехоплення малошвидкісних цілей, що літають на низьких висотах, –лаконічно пояснив усе, що відбувалося на аеродромі, командир 114-ї бригади тактичної авіації полковник Сергій Голубцов. – Усі ці завдання виконуються як у рамках поточної підготовки льотчиків, так і в плані захисту неба під час проведення міжнародного чемпіонату «Євро 2012».

   Спеціально для проведення цих тренувань з військового аеродрому в Миколаєві прилетіли навчально-тренувальні літаки Л-39. За задумом цих навчань, невідомий літак порушив повітряні кордони нашої держави, на запити наземних служб він не відповідає і продовжує рух вглиб України. Для його перехоплення у повітря піднялись два винищувача МІГ-29, якими керують досвідчені пілоти полковник Олександр Кухаренко та підполковник Сергій Ісаков. Після зльоту винищувачі зайняли бойовий порядок "пеленг літаків" з дистанцією 300-400 метрів та кутом візування 20-30. За командами з землі винищувачі виходять у район пошуку цілі, здійснюють її візуальне виявлення та  розпізнавання з установкою радіозв’язку. Після того, як цілі буде виявлено, іде доповідь на командний пункт про її тип, державну приналежність, бортовий номер, швидкість та висоту польоту. І зрештою, пілоти-винищувачі примушують літак-порушник до посадки на військовий аеродром 114-ї бригади тактичної авіації.

Здавалось би, все просто. Але це тільки на словах. Знайти в небі літак – порушник, який сам по собі є досить невеликим і ще ретельно маскується під всі нерівності місцевості, справа складна і відповідальна. Тому виконати її можуть лише досвідчені пілоти.

  - Проблема полягає в тому, що знайти невелику ціль – скажімо, приватний літачок чи гелікоптер, який рухається зі швидкістю 160-300 кілометрів на годину і на висоті від 50-ти до 100 метрів, важко, – ділиться командир бригади. – Потрібно мати практику знаходження її на фоні землі, а потім і практику самого перехоплення.

Потрібно зазначити, що упродовж останніх двох місяців до авіаційних частин значно покращилось постачання пального (порівняно з попередніми роками – у п’ять разів!), що дозволило значно підвищити кількість льотних змін. Крім цього, державні авіаремонтні заводи ремонтують і передають до повітряних сил кожного місяця щонайменше два літаки.

 - Нам поставлено завдання – підняти середній наліт на кожного льотчика до сорока годин і виконувати в місяць не менше п’яти льотних змін, – зазначив полковник Сергій Голубцов. – Тобто можу авторитетно констатувати, що ситуація з підготовкою як льотчиків, так і авіаційної техніки останнім часом істотно покращилась.

  На особовий склад 114-ї івано-Франківської бригади тактичної авіації покладено відповідальне завдання із захисту неба під час футбольних матчів на львівському стадіоні влітку цього року. Вже зараз небо над цим об’єктом поділено на три польотних зони, в яких під час проведення матчів постійно будуть знаходитись винищувачі. Загалом буде здійснено близько двох десятків вильотів винищувачів, які патрулюватимуть небо Галичини до тих пір, доки останній уболівальник не покине межі стадіону. Також на допомогу Міг-29 будуть залучені бойові гелікоптери інших частин та з’єднань, що дислокуються на території Західного Оперативного Командування.  Щоб пояснити всю глибину підготовки до захисту неба під час чемпіонату «Євро 2012», скажу лише одне: спеціалісти з антитерористичних груп, психологи та аналітики визначили чимало сценаріїв розгортання можливих подій: від звичайного пілота, який «загубився в просторі», –  до психічно хворої людини, яка хоче здійснити посадку на території стадіону. Політ від кордону до, скажімо, львівського стадіону займає лічені хвилини. Тому у військового льотчика буде обмаль часу, щоб визначити, хто керує «крилатим порушником», і прийняти одне, але правильне рішення.

  - Ми – люди військові, і в наших руках грізна зброя, – наголошує полковник Сергій Голубцов. – Але  це не означає, що ми будемо відразу її застосовувати на ураження. Перше, що ми будемо робити, то це визначати тип літального апарата, його державну належність, мету руху. По можливості зв’язуємося з екіпажем за допомогою міжнародних радіоканалів. І якщо переконуємось, що це не терористи, а просто хтось заблукав, чи виникли якісь інші форс-мажорні причини, то ми відводимо ці літальні апарати до посадки на наш аеродром. Але якщо ми визначимо, що літак захоплено терористами, то буде прийнято рішення на знищення цього літального апарату.

   Загалом упродовж однієї польотної зміни авіатори 114-ї бригади тактичної авіації здійснили майже три десятки вильотів, крок за кроком відпрацювали всі елементи перехоплення. За це отримали високу оцінку від заступника командувача ПВК Захід – начальника авіації полковника Олександра Кухаренка.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа центр міністерства оборони України. 

(ФОТО ДИВІТЬСЯ У ФОТОБЛОЗІ)

«Військово-Морські Сили України отримали новий потужний імпульс

  • 05.04.12, 21:29

Перший заступник командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України віце-адмірал Сергій Єлісєєв:

Знімальна група Івано-Франківського обласного телебачення «Галичина» побувала в Криму з метою підготувати серію телесюжетів про те, як служать прикарпатці у військових частинах Військово-морського флоту України. У рамках поїздки відбулася зустріч журналістів з першим заступником командувача Військово-Морських Сил України, віце-адміралом Сергієм Єлісєєвим. І зрозумілим було перше запитання до віце-адмірала про шефські звязки з Прикарпаттям.     

 

- Сергію Станіславовичу, якою є співпраця між Військово-Морськими Силами Збройних Сил України та владою Івано-Франківської області?

 -  Організація шефської роботи, зокрема і з Івано-Франківською областю, організована відповідно до указу Президента України від 2010 року. Однак ми маємо з Прикарпаттям більш давні і тісні шефські зв’язки. Загалом їм вже близько 20 років. Тому у нашому командуванні була створена відповідна група з організації шефських зв’язків, адже допомога і підтримка з боку органів місцевого самоврядування для нас має важливе значення.

Хочу зазначити, що 20 років тому Військово-Морські Сили створювалися практично з нуля, у тому числі завдяки допомозі областей всієї України. Зараз шефська робота отримала новий імпульс. З Івано-Франківською областю у нас склались тісні стосунки. За два останні роки область надала нам допомоги на 150 тисяч гривень. Кошти пішли на облаштування  місць досугу і побуту військовослужбовців, підтримання їх соціального статусу та на ремонт військової техніки. Сподіваюсь, що така робота буде продовжуватись у нас і надалі.

Нещодавно наша делегація побувалала в гостях на Прикарпатті,  зустрічалась з головою Івано-Франківської обласної державної адміністрації Михайлом Вишиванюком. Ми спільно намітили конкретні шляхи розвитку наших стосунків. Перш за все - це допомога в підтриманні в належному стані озброєння та військової техніки Військово-Морських Сил, військово-патріотичне виховання, а також багато інших напрямків.

- Товаришу віце-адмірал, скільки прикарпатців служить зараз у Військово-Морських Силах, як вони себе зарекомендували?

– Майже сто прикарпатців проходять зараз строкову службу на кораблях та в частинах флоту. Загалом з Прикарпаттям у нас налагоджені добрі зв’язки стосовно підбору юнаків. І я сподіваюсь, що ця співпраця буде лише поглиблюватися, і з кожним роком все більше буде хлопців з вашого краю.  Мушу зазначити, що юнаки, які приходять служити з західних областей України, абсолютно достойні, працелюбні, патріотично налаштовані і, крім всього іншого, мають високий рівень освіти. Вони дуже швидко навчаються, якісно засвоюють складну морську науку. Командири кораблів відзначають їхній високий рівень підготовки. На флоті дуже задоволені юнаками з Івано-Франківщини.

­- Минулий рік був у Збройних Силах був роком технічної готовності. Яку допомогу в цьому напрямку надало вам Прикарпаття? І що було зроблено?

- Загалом на всі Військово-Морські Сили  ми в минулому році по лінії шефських зв’язків ми отримали допомоги на 5 мільйонів гривень. Як я вже казав, частка Прикарпаття в цьому процесі була значною, а головне - дуже потрібною. А що стосується технічного переоснащення, то ми отримали з бюджету держави понад 30 мільйонів гривень, які пішли на ремонт та відновлення техніки,  і озброєння. Поточного року ми також маємо амбітні плани стосовно подальшого відновлення технічної готовності кораблів. Зараз у нас вже відпрацьований план судноремонту та відновлення техніки та озброєння. Гадаю, цього року в даному напрямку вдасться зробити все намічене щодо корабельного складу, бойового ядра флоту. Значно збільшені зусилля у відновленні авіаційної техніки.

- Які основні завдання стоять сьогодні перед Військово-Морськими Силами?

- Головне – це, звичайно, захист недоторканості нашої Батьківщини з морського напрямку. А загалом перед ВМС стоїть більш ніж півтори сотні основних функцій. Це і бойова і оперативна підготовка, і утримання військової техніки, і наукова діяльність, виховання і навчання різних категорій військовослужбовців тощо.

       Дуже важливо, що на даний час Військово-Морські Сили отримали новий потужний імпульс свого розвитку. Міністром оборони України перед нами поставлені конкретні завдання стосовно вдосконалення існуючої системи управління, що стосується перш за все органів військового управління та штабів. Ми будемо нарощувати зусилля в підготовці особового складу. Звісно, є низка завдань, якими ми займаємось постійно.

- Цієї зими наші моряки зробили багато для допомоги цивільному населенню…

- Так, в лютому на півночі Криму утворились велетенські снігові замети. Нашим військовослужбовцям довелось евакуйовувати цивільних осіб з снігового полону. Звичайно, зіграло роль те, що в нас на озброєнні перебуває важка техніка, а головне - є спеціалісти, які вміють виконувати роботу. Яку, до речі, високо оцінило керівництво Автономної Республіки Крим, а прості люди щиро і від всього серця дякували українським морякам за порятунок. Адже в багатьох випадках йшлося про безпеку як окремих осіб, так і цілих родин.

- Чи служать зараз на флоті жінки? Адже всім відома прикмета про жінку на кораблі...

- Загалом на Українському флоті служить 1767 військовослужбовців жіночої статі, у тому числі 122 жінки – офіцери. Скажу відверто: коли ми здійснювали перший набір жінок до тоді ще Севастопольського військово-морського інституту, то існувало чимало скептиків. Адже тоді ніхто не знав відповіді на питання, чи може жінка-морський офіцер працювати нарівні з чоловіками. Тепер можу авторитетно, спираючись на досвід виконання реальних завдань заявити: може! Більше того, є певні спеціальності і напрямки діяльності,  в яких краще себе проявляють саме жінки. Хоча є в нас і такі морські професії, де жінкам просто складно працювати. Перш за все, це у корабельному складі. Справа в тому, що наші кораблі, в основному, будувались за радянських часів, і їх конструкція не передбачає приміщень для жінок. Але ми маємо досвід служби жінки на кораблі. Одна представниця чарівної статі служила на кораблі, щоправда, нетривалий час. А взагалі, думаю, у майбутньому жінки на кораблях служитимуть. Наприклад, у конструкцію нашого нового корабля ми вже закладаємо окремі додаткові приміщення для жінок. Головне, щоб знайшлись такі сміливі дівчата, що підуть служити на корабель.

- Тобто, ви припускаєте, що новим кораблем, що будується зараз, колись може командувати і жінка?

- Так. Я переконаний, що жінка може і керувати кораблем, і бути командиром бойової частини, і навіть простим матросом.

- А якими якостями повинен володіти сучасний український моряк?

- Перш за все, він має любити свою справу. Моряк має бути патріотом своєї держави, патріотом флоту. І зараз у наших лавах абсолютно переважна більшість людей саме такого ґатунку.

Техніка, яка знаходиться нас на озброєнні на флоті,  потребує високого рівня освіти. Тому ми сподіваємось, що ті процеси, які проходять зараз у Збройних Силах, загалом у державі дозволять нам підняти вимоги до кандидатів на флотську службу. На жаль, сьогодні ми укомплектовані контрактниками лише на 60 відсотків. У великій мірі це залежить від грошового забезпечення. Але у нас є сподівання, що найближчим часом це буде поправлено, адже в Міністерстві оборони щодо цього вже ведеться відповідна робота . 

- Що б ви порадили юнакам, які прагнуть пов’язати своє життя з Військово-Морськими Силами? Куди їм звертатись?

- Офіцерів ВМС готує єдиний навчальний заклад - це Академія Військово-морських сил, яка розташована в Севастополі. Хоча, стати морським офіцером можна, закінчивши і інші військові вузи. Справа в тому, що в Севастополі вчать виключно морським спеціальностям, але на флоті є ще і такі професії, як фінансисти, зв’язківці та багато інших. Також при академії є спеціалізований коледж, який готує старшин і мічманів. У  Севастополі готують також молодших командирів контрактної служби. Тому, хто бажає пов’язати своє життя з морем, ми кажемо: ласкаво просимо! У нас є відповідні підготовчі курси. Головне - щире бажання людини стати моряком.

- Дякую вам за розмову і щирі відповіді.

 

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр Міністерства оборони України.