Головне вірити в нашу перемогу

Головне вірити в нашу перемогу

Так, як в неї вірять хлопці на передовій

Біля самої злітної смуги Донецького аеропорту майорить Державний Прапор України. Його встановили бійці одного з підрозділів Збройних Сил України. Російські посіпаки, які тимчасово контролюють «ДАп», бояться його зняти, адже на них тут чекає лише одне – ліквідація.

         Вдень і вночі. Сім днів на тиждень наші солдати контролюють ворога, що ховається в підземних приміщеннях аеропорту. Сучасні засоби спостереження дозволяють бачити всі переміщення противника в будь-яких погодних умовах.

-         Ну що сказати, в наших ворогів психологія типових бандюків, - поділився один з бійців Сергій. – Головні свої злочини вони творять вночі. Як заходить сонце, то починаються обстріли. В основному вони використовують великокаліберні кулемети та снайперські пари. Та залякати, чи застати нас зненацька їм не вдасться.

Час від часу вороги починають застосовувати деяке «ноу-хау» в прикритті своїх злочинів. Зокрема за словами командира одного з підрозділів, російські найманці почали маскувати артилерійські обстріли під грім зливи.

-         Все дуже просто, - розповів офіцер. – Зараз в нас почались грози. Під час грому робиться постріл. Звичайно під час дощу прицільно вистрілити майже не можливо. Але терористи не ставлять собі за мету влучність, бо переважно стріляють в бік населених пунктів. Судячи зі всього їх ціль – якомога більше нанести шкоди простим мешканцям Донбасу.

Крім того, під час зливи важче зафіксувати вогневу позицію звідки ведеться обстріл. Та все одно наші бійці намагаються вчасно знаходити та придушувати всі провокації ворога. Час від часу ворог імітує пересування важкої техніки. Та й це навчились вирізняти наші бійці. Тепер такі недолугі спроби провести наших спеців викликають лише саркастичну усмішку.

Кожну вільну хвилину мужні українські воїни присвячують тому, щоб покращувати свої позиції. Глибокі траншеї, потужні перекриття, посилення інженерних споруд. До всього цього тут ставляться з великою увагою. Бо в будь-який момент ворог може почати наступ чи обстріл, і від міцності наших укріплень залежатиме багато.

-         Ми не чекаємо допомоги ззовні, - поділився один з бійців. – Просто беремо і робимо. Щось нам дають волонтери. Щось постачається по лінії Міністерства оборони. А разом все це стає обороною України.

Вже три роки злітна смуга ДАпу залишається «без неба». Та сподіваємось, що незабаром, завдяки вправним діям воїнів Збройних Сил України ситуація зміниться на краще. Головне вірити в нашу перемогу. Так, як в неї вірять хлопці на передовій.

Тарас Грень.