Профіль

Oliviya

Oliviya

Україна, Тернопіль

Рейтинг в розділі:

Останні статті

Без тебе

Сміється місячний промінь,
Та ця усмішка не люба,
Та ця усмішка – лиш спомин
Про блиск бажаних очей.
Без тебе сонце не сонце,
Знов день – одна тільки згуба,
І знов штрихи на долоньці
Безумно довгих ночей...

Палає зорями небо,

Співає веснами вітер,
Але весна, що без тебе
Лише міраж, – не весна…
В її усмішках сльозинки
Ще й досі вечір не витер –
Без тебе сліз намистинки
В очах не сохнуть до дна.

Чи будеш?..

Чи слухаєш ти тишу так, як я,
Впиваючись в її чарівні ноти,
Чи відчуваєш як до забуття
Солодкий і звабливий її дотик?..

Чи так як я вдивляєшся ти в ніч,

Шукаючи із зір бажань намисто,
І чи сумуєш з сонцем віч-на-віч
Як перший блиск зорі цілує місто?..

Коли хмільними сутінками я

По твоїх венах розіллюсь в ці миті –
Чи будеш відчувати ти життя,
Чи будеш ти мене таку любити?!

Хоча б зорею


Зачарованим вітром долі
Я шукала для серця волі,
Для очей виглядала неба,
Що покаже той шлях до тебе.
Я веселкою з мокрим серцем
Видивлялась у мрій озерце,
У якому твоїми снами
Відбивалась любов ночами,
У якому щодня тремтіли
Твої очі моїм «хотіла б…»,
Я б летіла ясним промінням
Бігла б тернами і камінням,
Подолала б і часу милі
Лиш чекав би мене ти, милий!
Кого кличеш ти я не знаю,
Може марно тебе шукаю…
Мабуть стану… хоча б зорею –
Хай для тебе, якщо не твоєю.
Буду лагідно кожної ночі
Цілувати твої сонні очі,
Обіймати тебе неквапливо…
Буду поруч – тож буду щаслива!

*****************************************

Заплакана весна в промоклій млі
На почорнілому снігу забуто тліє.
Камін. Гарячий чай. І ніч на склі
Холодним подихом малює дивні мрії…

Амур, стрілою зачепивши, шаль

Зірве з плечей, бажанням диким спопеливши…
Розлитий чай. Вогонь. Очей кришталь.
Сплетіння рук. На двох один лиш подих. Тиша.

Шалений блиск очей. Холодний чай.

Гарячий дотик. Двох долонь на склі відбиток.
І плаче за вікном весна нехай –
В ім’я кохання всі гріхи їй треба змити…

Тому, що...

Нема думок, то хай не буде й болі,
Хай сліз не буде якщо мертві почуття,
Та лиш тоді в життєвім видноколі
Не буде світлих горизонтів майбуття.

Як добре йти – нехай і по камінню,

Нехай терновими стежками, плачучи,
Та із незаплямованим сумлінням
І з серцем, що ридати вміє сміючись.

Яка приємна біль, котра доводить,

Що я іще жива, що є ще в мене шанс
Всміхнутись і, хоч може й не виходить,
Та заспівати не останній свій романс.

Хай невпопад, та від душі писати

Про почуття, якими марю наяву
І ще на цілий Всесвіт прокричати,
Що плачу я й сміюсь тому, що Я ЖИВУ!

Світ очима дитини

Мамо, поглянь – "Добрий ранок!" до мене
Сонечко з неба гукає
І посміхнулась травичка зелена –
Радо мене зустрічає.

Мамочко, чуєш яку гарну пісню

Пташка співає невпинно –
Це вона з нами вітається звісно,
Чемна ж бо, мамо, пташина.

Буду я також слухняна і чемна,

Щоби ти мною гордилась,
Я ж бо людиною звусь не даремно –
Ти це сама говорила.

Знаєш, ти правду казала, матусю –

Все мене радо вітає,
Коли я щиро усім посміхнуся
Й доброго ранку бажаю!

Не вмію всміхатися…

Пройдусь одиноко по вулиці,
Вдихну ніжний подих небес,
Та сонце весняне знов хмуриться,
Бо поруч немає тебе…

Між всіх перехожих шукатиму

Я знов твої очі й уста,
І знову без меж сумуватиму,
Що прірви між нами й міста…

В моєму волоссі купатися

Весняний промінчик буде,
А я… я не вмію всміхатися
Як поруч немає тебе…

Все одно

Іноді тебе я хочу вбити –
Лиш вклади у руки револьвер,
Інколи – до забуття любити,
Потонувши в вирі мрій-химер.

Часом у тобі я бачу небо

Чисте і безкрає – небо мрій,
Від якого хочеться для тебе
Стати в ньому зіркою надій.

Часом погляд твій страшніше шторму,

Чорним птахом п’є із серця кров,
Чорним попелом мій світ огорне
І ніяк не вирвусь з тих оков…

То весна в очах твоїх сміється,

То ридають грози без жалю…
Тільки навіть із грозою в серці
Все одно чомусь тебе люблю…

--_--_--_--



На твоїх устах моя усмішка,
У твоїх очах – моя сльоза,
В серці мрія зваблива і грішна,
Що розпусний вітер розказав.

У твоєму небі зорепади,
Ті, які запалює Любов,
В погляді твоєму стільки зваби,
Що втрачаю голову я знов.

У твоїх обіймах – снів наркотик,
У долонях – райдуга моя
Із бажань і щастя райський дотик,
У твоєму серці – тінню я…

І знайома, й таємнича трішки
З ароматом літньої грози
На твоїх губах – моя усмішка
З присмаком солодкої сльози.

Я сама утечу

Загубитися б птахом десь вільним –
Серед зір, оповитих любов’ю,
Між планет, що сміються весною.
Стати б подихом щастя всесильним...

Загубитись будь чим – сном, зорею,

Лиш подалі від твого мовчання,
Щоб на відстані мого бажання
Навіть тіні не було твоєї.

Ти даремно втікаєш! У тебе

Я любові не буду просити,
Я навчуся без тебе любити,
Я сама утечу на край неба!