Ну що ж це за гризоти і за біди – У того кращий дім, у того сад, Он хата нижча й менша, ніж в сусіда, А в тих (подумай!) – мир в сім’ї і лад! У того – діти гарні та успішні, А в того не одне авто, а п’ять, У кума он вода і та чистіша, А в тих, ну просто жах, – в них кращий зять! І горло знов стискає заздрість чорна, І не дають дихнути жаб зо сто. Язик хоч добрий - меле наче жорна Усім кістки, бо ж він то без кісток. Ой, люди, що ж ви злу хороми звели?! Втамуйте заздрість, бо...

Читати далі...

Переболить. Мене ти вже не вперше жбурляєш в прірву розпачу й образ. А я встаю. А серце знов живе ще. Ніяк не розіб’юсь об скелі фраз. Сильнішим робить все, що не вбиває – ця істина давно вже не нова… Чому ж тоді надія помирає, а я її не хочу рятувать? Переболить. Я знаю. Мушу жити… Та іноді (візьму на душу гріх) так втомлює життя оте любити і хочеться подалі від усіх… Та ні! Не так! Я жити не втомилась! Кидай, жбурляй за тисячу світів, а я жива – літати я навчилась! Хоч...

Читати далі...

Зачерпну в долоні зірковУ порошу і її розсиплю в килим споришу, Поцілунок тиші в сутінок попрОшу і для тебе ним я в мріях залишУсь Позбираю ранків світанкОві рОси і збудую з того кришталЮ мости, волошкове літо заплету у коси, щоб для тебе небом синім розцвісти. Я тобою плачу і сміюсь тобою… Із твоїх зіниць я сонцем проросту і впиватись буду чистою сльозою, щоб з ковтком пізнати істину просту. Я не знаю нащо і чому не знаю вечори й світанки з тебе я пишУ, а в ночі знов зорі ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Серед літа - зимові протяги,а я досі босOніж, в платті лиш… Далі й далі відносять потяги сонця блиск. Чи ж ми небо втратили? Чи то в червні морози березня й мрія бути втомилась лишньою? ...Я не була твоя «теперішня», а вже стала тобі колишньою…

[Приєднана картинка]Принишкло ліс мов на сторожі снівЛеліяв тишу, мріяв й хмурив брови,А вітер в павутиння сонце плівЧарівним птахом далей вечорових. Ледь чутно небо дихало слізьмиІ сутінками в ноги опускалось.Тремтіло літо змоклими крильми,А я… в плаксиве літо закохалась…

[Приєднана картинка] Намалюй мені світ у кольорі. Із веселками й снігопадами, із дощами, що з небом в зговорі, із росою зірок, що падали. Розкажи мені все, що бачили світанкові найперші промені, про весну, яку сни тлумачили як бажання, дощем нескорені. Проспівай мені тихо &nbsp...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Слова як дим, я їх давно не чую, І ти шепчи, і ти гукай, кричи, Та все одно лиш серцем я малюю Розмови всі, тож краще помовчи! Любов – міраж. Принаймні, що з твоїми Очима снів і попелом чекань, – Я вже не раз труїлася такими Химерами осліплених бажань… Надії – гра. А я не хочу грати! Бо правил гри не вивчу, ну хоч плач! Така як є. І що тобі сказати? – Мене уже не виправиш… Пробач… Думки всі геть – я крила розправляю! Сльоза, біжи, бо мить – і я ...

Читати далі...

Закривши очі йду наосліп в тьму. Вона і так давно прийшла у гості, А я втікала, бігла... Та чому? Куди? навіщо? – я не знаю й досі… Я думала, що сонце – лиш моє, Для мене все – й слова тут недоречні; Що джерелом весна у серці б’є Не в мить оцю – навік, беззаперечно! Я думала, що світ – це мій лиш світ! Красивий, ніжний, з ароматом волі, Де нескінченний радості політ Мереживом проплетений по долі… Та раптом тьма. Німа. Така чужа! Така ненависна, непрохана, немила! Невже ...

Читати далі...

Запізнілим промінням ніч увірвалась до мого неба, а я з тишею віч-на-віч говорила якраз про тебе, а я з мрією тет-а-тет роздивлялася снів химери, не рятуючись від тенет почуттів і бажань істерик. І гуашшю обіймів тих, в яких море «спекотних» спецій, малювала ця ніч штрихи по моєму сліпому серцю. З мрійних сцен все манила вслід за тонкі дорогі лаштунки, відкриваючи дивний світ, де повітря - чиїсь цілунки… І тремтіла, з чиїхось нот виплітала зіркОве небо, а я з тишею...

Читати далі...

Ти малюєш чарівні очі, В них краплинка безумств і мрій Переплетені з сонцем ночі, Що засяло від слів «…ти мій…» Ти малюєш… уста,усмішку, Навіть подих, що з них злетів І тремтіння лякливе трішки, Та бажаніше всіх скарбів. Ще плечей ледь помітний порух І цілунку сльозу з-під вій. Ти малюєш… сьогодні, вчора… Лиш портрет цей давно не мій…