Вмостився дощ на краєчку душі,постукав тихо, щоб не налякати.Він мерехтів, співав, читав вірші,просився ніжним шепотом до хати.Такий мрійливий був той дощ в ночі!У нього було серце із росинок,у нього були крила із парчі,а очі – з кришталевих намистинок.Навколо стільки радостей і див…Ну як йому не мріяти любов’ю?!І він летів. Він мріяв. Він любив.Весь світ ховав, де залишались двоє.Дивак. Романтик. Лився і тремтів, засліплював сльозами небосхили…О, як хотів, як дощ отой хотів...

Читати далі...

В хаті тиша. Самотньо так стало умить…Ніби й добре усе, а в душі чомусь вітер.Ще у серці щемить. Так болюче щемить!І рушник на іконі сльозину не витер…Скільки було дитячого сміху й пісеньще недавно у цій невеличкій світлиці,аж яснішав від щирої радості деньі зайчатами сонце стрибало по лицях.А тепер тільки тиша. За краєм столапохилившись сидять мовчки мама і татоі у Бога для діточок просять тепла,що усі розлетілись немов пташенята.Затужили рідненькі. Ні слів, ані дум.Сонце боязко їм заглядає в...

Читати далі...

Жабки вмить відклали справий поспішили на отаву,бо почули краєм вушокперешіптування мушок,які чули від зозульки,що згубив хтось жовті кулькиі тепер вони рядочкомтам, на березі ставочка.Гомоніли всі, хто звідки:- Може сонечка то дітки?Ну, а може, на осонніпогубив листочки сонях?Чи то перли золотистііз коштовного намиста?Обійшовши берег разомвсі пусті розмови зразупорозвіювали жабки:- Що ви! То цвітуть кульбабки!

А там ще й досі падають зіркиІ виростають крила за плечима... От тільки наші стоптані стежкиПозаростали тернами густими.І хай зірки давно уже тремтятьУ інших, не обпечених долонях.Ти знаєш, все одно одна зоряЛише твої щоночі пестить скроні.Ти не зважай, що я вже не лечу,Прийди. Порозганяй згустілі хмари.І, може, ми нап’ємось досхочуХоча б ще раз забутого нектару.І, може, ми хоч раз іще у вись,Нехай з поламаним крилом, злітаєм.Прийди. Посидь зі мною як колись.Бо я твоя. Давно. І ти...

Читати далі...

Дідусь мене ще змалку людей учив любити: Шахрай ачи нужденний, як просить, зглянься ти, бо милостиню краще подати, ніж просити, на те ми люди, доню, щоби добро нести. Бабуся промовляла, цілуючи голівку: Ти не дивись,що краще живе хтось, далебі, дивись, кому ще гірше від тебе і довіку ти знатимеш, як добре на світі цім тобі. Навчав мене мій тато, коли збирав в дорогу: Не владу і багатство, а розум поважай, умій по честі жити, вклоняйся ...

Читати далі...

Робота важка, зарплатня – копійчина. А де ж справедливість? Немає... Зневірившись, люди біжать на чужину, стареньких батьків залишають. А грошей то треба: на хату, на дачу, на Греції миле осоння... Нехай я тих Грецій повік не побачу, зате є в батьків моїх доня! В дитини навчання, квартиру їй треба – спішать закордон мама й тато, забувши, що вчитися треба для себе, не все ж бо доречно купляти. Не маю я шуб, діамантів, перстенів...

Читати далі...

Стріла подругу Маруся на крутющій тачці. Вся як цяця, модні буси, одяг від Versace. – Де знайшла таку роботу, де така зарплата? – Що ти, що ти! Це мій Котя, він же в депутатах! – Мабуть гарно ти ґаздуєш, от він догоджає; приголубиш, нагодуєш, діток доглядаєш... – Які діти? А фігура? Прибирання? Здрасті! Не для того манікюри в мене за сто баксів! А на мужа я, Марусю, маю компромати, от він біситься, та мусить мені догоджати. &nbsp...

Читати далі...

Вже березень до квітня повернув,А за вікном усе ще снігопади.Чи то наврочив хто мою весну?Чи то вона мені чомусь не рада?Морозом сукню всіяла тонку,Сніжинки замість квітів почепила,Немов перевіряє, чи такуЇї любити вистачить нам сили.А в календар листків не повернешІ березень вже опускає руки...Нехай! Ти сніжна, та весна усе ж!От тільки в душу холодом не стукай...

Лише кохана жінка божественно красива,БайдУже, що салони не по кишені їй.Вона – як дика кішка, у неї очі –диво,Граційна, досконала, неначе фея з мрій.Лише бажана жінка уміє посміхатисьТак, що усмішка сонце затьмарить в день ясний.Вона усьому світу готова зізнаватисьВ любові й невичерпним теплом ділитись з ним.Лише потрібна жінка турботлива і сильна,Усе здолає, зможе, поради дасть прості,І берегтиме спокій у домі неухильно,І другом вірним стане, й опорою в житті.Лише кохана жінка по справжньому...

Читати далі...

В твоїх світанкових снах я мавкою лісу була –смарагдовий блиск в очах і сукня з травою в тон…І я до сих пір в ліси &nbsp...

Читати далі...