от Рыцарей - до Женихов...

Женихов не выбирают
Они к вам приходят сами
И уводят вас за руку
И становятся отцами...
Не успев моргнуть и глазом
Обзаводитесь детьми вы
И становитесь другими
Хоть, возможно, и не сразу
Понемножку, незаметно
Начинаете стареть вы
Вам всё меньше дарят ласки
Почему-то реже любят
Не целуют больше в губы...
И тускнеют ваши краски,
И грубеют ваши лица,
И нельзя остановиться...

1989

Книга сердца

Родной отец - это сейчас редкий вымирающий вид - заносите Его в Красную Книгу своего сердца

Щастя - в Батькові

Женщина может быть счастлива не только с отцом ребёнка - только сделав его ОТЦОМ своего ребёнка  

Жінка може бути щасливою не тільки з батьком своєї дитини - лише зробивши його БАТЬКОМ своєї дитини 

Щастя - цінність

Счастье - придавать кому-то Ценность

Щастя - й надавати комусь Цінність

Банальність Щастя

Щастя без Любові - занадто банальна і непостійна річ

Счастье без Любви - слишком банальная и непостоянная вещь 

Ціна Життя

Наша жизнь НЕПОЛНОЦЕННА - и только счастье и Любовь придают Жизни ЦЕННОСТЬ

Наше життя НЕПОВНОЦІННЕ - і тільки щастя та Любов надають Життю ЦІННІСТЬ

Этюд жесткой кистью...

жестоко - найти друзей и оставаться одиноким, 
жестоко - полюбить ЕЁ
и оставаться    
для неё таким далёким 
БЫТЬ - не привыкать 
вернуть к истокам        
сил не осталось для рывка 
и лишь - для вдоха... 
на выдохе - ЖИВУ!!! 
и путь открыт для вдоха

Прості слова

Прості слова:
         з тобою хочу  БУТИ…
Навіщо, який сенс у цім?
Ти хочеш знати однозначно
         й чути…

Скажу Тобі:
         хто каже – правду знаю,
я не покину
         і любитиму завжди…

Той у Тобі, повір,
         не помічає
тепла і світла од далеких зір…

Богиня Ясна!
         Прошу – прокидайся
і ясністю своєю освіти
тих, хто у темряві тебе так зачекався
й кому потрібна неповторна Ти!

Хоть и умрём не раз, но будем жить ВСЕГДА ...

Не’друга в друге поедом едим тогда,

от смерти убегая - отсекаем в нем врага..

Вот я, сражаясь, удлиняю жизни путь –

хоть и умрём не раз, но будем жить ВСЕГДА. 

Хіба ж ми слухались Його...

Коли рядилась
Пристрасть у вбрання,
з чеснот зіткане,
і кликала
кудись нас серед ночі,
           Кохання
намагалось нам
                відкрити очі…

Хіба ж ми слухались Його?…