Правда о бланке-лєнінє-ульяновє

  • 22.01.17, 07:40
Если бы русские узнали правду о Ленине, на следующий же день не осталось бы ни одного памятника .

— Анатолий Григорьевич, как вам удалось проникнуть в секретные фонды?


— Это случилось после августовских событий 1991 года. Мне выдали спецпропуск для ознакомления с секретными документами о Ленине. Власти думали найти причину переворота в прошлом. Я с утра до вечера сидел в архивах, и у меня волосы вставали дыбом. Ведь я всегда верил в Ленина, но после первых же тридцати прочитанных документов был просто потрясен.

— Чем именно?

— Ленин из Швейцарии в 1905 году призывал молодежь в Петербурге обливать кислотой полицейских в толпе, лить с верхних этажей кипяток на солдат, использовать гвозди, чтобы увечить лошадей, забрасывать улицы «ручными бомбами». В качестве главы советского правительства Ленин рассылал по стране свои наказы. В Нижний Новгород пришла бумага следующего содержания: «Навести массовый террор, расстрелять и вывезти сотни проституток, спаивающих солдат, бывших офицеров… Ни минуты промедления». А как вам ленинский наказ в Саратов: «Расстрелять заговорщиков и колеблющихся, никого не спрашивая и не допуская идиотской волокиты»?

— Говорят, Владимир Ильич вообще недолюбливал русский народ?

— Русофобия Ленина сегодня мало изучена. Все это идет из детства. У него в роду не было ни капли русской крови. Мать его была немкой с примесью шведской и еврейской крови. Отец — наполовину калмык, наполовину чуваш. Ленин воспитывался в духе немецкой аккуратности и дисциплины. Мать постоянно твердила ему «русская обломовщина, учись у немцев», «русский дурак», «русские идиоты». Кстати, в своих посланиях Ленин говорил о русском народе только в уничижительной форме. Однажды полномочному советскому представителю в Швейцарии вождь приказал: «Русским дуракам раздайте работу: посылать сюда вырезки, а не случайные номера (как делали эти идиоты до сих пор)».

— Существуют письма, в которых Ленин писал об истреблении русского народа?

— Среди тех страшных ленинских документов как раз особо жесткие приказы были по уничтожению соотечественников. Например, «сжечь Баку полностью, брать в тылу заложников, ставить их впереди наступавших частей красноармейцев, стрелять им в спины, посылать красных головорезов в районы, где действовали «зеленые», вешать под видом «зеленых» (мы потом на них и свалим) чиновников, богачей, попов, кулаков, помещиков. Выплачивать убийцам по 100 тысяч рублей…». Кстати, деньги за «тайно повешенного» (первые «ленинские премии») оказывались единственными премиальными в стране. А на Кавказ Ленин периодически отправлял телеграммы следующего содержания: «Перережем всех». Помните, как Троцкий и Свердлов уничтожали российское казачество? Ленин тогда оставался в стороне. Сейчас найдена официальная телеграмма вождя к Фрунзе по поводу «поголовного истребления казаков». А это знаменитое письмо Дзержинского вождю от 19 декабря 1919 г. о содержащихся в плену около миллиона казаков? Ленин тогда наложил на него резолюцию: «Расстрелять всех до одного».

— Ленин мог так запросто отдавать приказы о расстреле людей?

— Вот какие записки Ленина мне удалось раздобыть: «Я предлагаю назначить следствие и расстрелять виновных в ротозействе»; «Раковский требует подлодку. Надо дать двоих, назначив ответственное лицо, моряка, возложив на него и сказав: расстреляем, если не доставишь скоро»; «Мельничанскому дайте (за моей подписью) телеграмму, что позором было колебаться и не расстреливать за неявку». А вот одно из писем Ленина к Сталину: «Пригрозите расстрелом тому неряхе, который, заведуя связью, не умеет дать Вам хорошего усилителя и добиться полной исправности телефонной связи со мной». Ленин настаивал на расстрелах за «нерадивость» и «нерасторопность». Например, 11 августа 1918 года Ленин направил большевикам в Пензу указание: «повесить (непременно повесить), чтобы народ видел», не менее 100 зажиточных крестьян. Для исполнения казни подобрать «людей потверже». В конце 1917 года, когда Ленин возглавил правительство, он предложил расстреливать каждого десятого тунеядца. И это в период массовой безработицы!

— К православию у него тоже было негативное отношение?

— Вождь ненавидел и громил только Русскую православную церковь. Так, в день Николая Чудотворца, когда нельзя было работать, Ленин издал приказ от 25 декабря 1919 года: «Мириться с «Николой» глупо, надо поставить на ноги все чека, чтобы расстреливать не явившихся на работу из-за «Николы» (т.е. пропустивших субботник при погрузке дров в вагоны в день Николая Чудотворца 19 декабря)». В то же время Ленин очень лояльно относился к католичеству, буддизму, иудаизму, мусульманству и даже к сектантам. В начале 1918 года он намеревался запретить православие, заменив его католичеством.

— Как он боролся с православием?

— Например, в письме Ленина Молотову для членов Политбюро от 19 марта 1922 года Владимир Ильич настаивал на необходимости использовать массовый голод в стране, чтобы обобрать православные храмы, расстреляв при этом как можно больше «реакционных священнослужителей». Мало кто знает о ленинском документе от 1 мая 1919 г. №13666/2, адресованном Дзержинскому. Вот его содержание: «…необходимо как можно быстрее покончить с попами и религией. Попов надлежит арестовывать как контрреволюционеров и саботажников, расстреливать беспощадно и повсеместно. И как можно больше. Церкви подлежат закрытию. Помещения храмов опечатывать и превращать в склады».

— Анатолий Григорьевич, подтверждается, что у Ленина наблюдались психические отклонения?

— Его поведение было более чем странным. Например, Ленин часто впадал в депрессию, которая могла длиться неделями. Он мог месяц ничего не делать, а потом им овладевала бурная деятельность. Об этом периоде Крупская писала: «Володя впадал в раж…». А еще он был абсолютно лишен чувства юмора.

— Слог Ленина был достаточно грубым?

— Бердяев назвал его гением бранной речи. Вот несколько строк из письма Ленина Сталину и Каменеву от 4 февраля 1922 года: «Всегда успеем взять говно в эксперты». Нельзя «подтягивать шваль и сволочь, не желающих представлять отчеты…». «Приучите этих говнюков серьезно отвечать…». На полях статей Розы Люксембург вождь делал пометки «идиотка», «дура».

— Говорят, Сталин устраивал грандиозные пьянки в Кремле еще при жизни Ленина?

— И неоднократно. В связи с чем Ленин часто вызывал и отчитывал его. Но чаще всего Ильич ругал Орджоникидзе. Он писал ему записки: «С кем сегодня пили и гуляли? Откуда у вас бабы? Ваше поведение мне не нравится. Тем более на вас все время жалуется Троцкий». Орджоникидзе был еще тот гулена! Сталин более равнодушно относился к женщинам. Ленин отчитывал Иосифа Виссарионовича за то, что он много пьет, на что Сталин отвечал: «Я же грузин и без вина не могу».

— Кстати, Ильич любил банкеты?

— В художественных фильмах часто показывают, как вождь пьет морковный чай без сахара с кусочком черного хлеба. Но недавно обнаружены документы, свидетельствующие об обильных и роскошных пиршествах вождя, о том, какое огромное количество черной и красной икры, деликатесной рыбы и прочих разносолов регулярно поставлялось кремлевской номенклатуре все годы правления Ленина. В поселке Зубалово по распоряжению Ильича строили шикарные персональные дачи в условиях жесточайшего голода в стране!

— Сам Ленин любил выпить?

— До революции Ильич пил много. В годы эмиграции без пива за стол не садился. С 1921 года — бросил из-за болезни. С тех пор к спиртному не прикасался.

— Правда, что Владимир Ильич любил животных?

— Вряд ли. Крупская в своих записках писала: «…раздавался надрывный вой собаки. Это Володя, возвращаясь домой, всегда дразнил соседского пса…»

— Как вы думаете, Ленин любил Крупскую?

— Ленин не любил Крупскую, он ее ценил как незаменимого соратника. Когда Владимир Ильич заболел, он запретил пускать Надежду Константиновну к себе. Та каталась по полу и истерично рыдала. Эти факты были описаны в воспоминаниях сестер Ленина. Многие лениноведы утверждают, что Крупская до Ленина была девственницей. Это неправда. До замужества с Владимиром Ильичом она уже состояла в браке.

— Сегодня, наверное, не осталось ничего неизвестного о Ленине?

— Еще много нерассекреченного, так как российские архивисты до сих пор скрывают некоторые данные. Так, в 2000 году вышел сборник «В.И.Ленин. Неизвестные документы». В некоторых этих документах производились купюры. До выхода этого сборника наши архивы продавали за рубеж фальсифицированные документы. Один американский советолог рассказывал, что, купив у руководства российских архивов ленинские работы для своей книги, он затем уплатил издателям штраф в четыре тысячи долларов, потому что российские архивисты изъяли из ленинских документов некоторые строчки.

PS У цієї статті є фото придурошного, то i.ua заблокувало висвітлення цього фото !!! Я В ШОЦІ !!! ПИШУТЬ - НЕ ДОПУСТИМЕ ФОТО !!! 
МОДЕРАТОРИ З ФСБ СИДЯТЬ ТУТ, БО ТО Є ТІЛЬКИ ДЛЯ НИХ ЦЕЙ ВБИВЦЯ ТА КАТ,  СВЯТИЙ ТА НЕ ДОТОРКАННИЙ !!! Навіть посилання на статтю заблокували !!!


Андрофаги - етнічне коріння та вічна жорстокість москвинів.

  • 16.12.16, 05:54




Сила — це ЄДИНИЙ аргумент, що його розуміє і шанує москвин. 

Право, справедливість, мораль — це для нього незрозуміла грамота.!

Андрофаги (Androfagoi, грец. , — людина, —поїдаючий) — букв. людоїди, каннібали.
Грецький історик Геродот (484–425 до Р. X.) пише, що на північ від Скитської держави (с. т. на просторі теперішньої Московщини. — П. Ш.) живе нарід андрофаґи (що означає «людожери»). Він пише, що той нарід є якийсь особливий, цілком відмінний від скитів, говорить не скитською мовою, не має ніяких законів, має найдикіші звичаї, вони є мисливці–кочовики і людожери. Не тяжко вгадати в тому народі прапредків нинішніх москвинів. Факт людожерства прамосквинів підтверджує і сучасна археологія. 
"18. За Борисфеном же з боку моря спочатку тягнеться Гілея, а на північ від її живуть скіфи-землероби. Їх елліни, що живуть на річці Гипаніс, називають борісфенітами, а самі себе ці елліни звуть ольвіополітами. Ці землероби-скіфи займають область на три дні шляху на схід до річки Пантікапа, а на північ - на одинадцять днів плавання вгору по Борисфену. 
Вище за них далеко тягнеться пустеля. За пустелею живуть андрофаги - особливе, але зовсім не скіфське плем'я. А на північ тягнеться справжня пустеля, і ніяких людей там, наскільки мені відомо, більше немає."
"106. Серед всіх племен самі дикі вдачі у андрофагів. Вони не знають ні судів, ні законів і є кочівниками. Одяг носять подібну скіфському, але мова у них особлива. Це єдине плем'я людоїдів в тій країні."
Геродот називає андрофагів східними сусідами неврів (IV.100.2; 102.2; 119.1; 125.3,5), землі їх обмежують Скіфію з півночі (IV.100.2) надалі землі московії, вони відмовили скіфам в допомозі проти персів (IV, 119.1), і скіфи тому вторглися в їх країну (IV.125.3). 
У IV.106 Геродот описує дикі і жорстокі вдачі андрофагів, що харчуються людським м'ясом, а в IV.18 вони названі особливим, не скіфським плем'ям.
Спочатку самоїдами називали лише ненців - найбільший самоїдський народ, але згодом ця назва стала використовуватися як збірна назва всіх народів угро-фінської групи.
В Росії самоїдів останнім часом називають самодійцями - це назва штучно утворена від російської діалектної форми самодін (в однині) та самоді (у множині), що використовувалася в російській мові нґанасанів та енців як самоназва цих груп. 
У 30-х роках XX століття повсюдно замінювали старі російські назви народів Росії на нові, утворені від їх самоназви.
Назва самодійські народи, або самодійці, була запропонована в 1938 р. радянським лінгвістом Г. М. Прокоф'євим, замість прозорого за значенням (самоїди - означає людожери, канібали), з точки зору російської мови, і тому удаваного «образливим» слова самоїди. 
На терені Московщини археологи знайшли чимало городищ з т. зв. «смітниками», в яких є повно людських кісток, порозбиваних, щоб здобути з них шпік. 
Ті городища належать до неолітичної доби (2000 років до Р. X.), а Геродот жив в 5 ст. до Р. X. Отже, виходить, що прамосквини були людожерами кілька тисяч років, аж до Геродота, а можливо, і далі аж в християнську добу, про що свідчить їхній фольклор. 
Напр., відомий московський антрополог В. Даль записав розповсюджену в Московщині московську народну пісню, в якій жінка обіцяє забити свого чоловіка, з його кісток зварити холодець, з його печінки — пиріг, з його мозку — юшку. 
Такі–то пісні співав «народ–боґоносєц» аж у XX ст., а це вказує, що людожерство було в них і за християнської доби; на це натякає і римський історик Тацит, що жив в І ст. по Р. X. Крім того, археологи не знайшли ані одного поховання мерців на просторі Московщини з часів Неоліту; очевидячки прамосквини своїх мерців не ховали, а просто викидали на жир звірям (якщо самі не їли). 
Вказівкою на цю можливість є офіційно зареєстрований московською владою фактів такого «поховання» в XIX ст. в Московщині. Варто тут пригадати, що праукраїнці ховали своїх мерців ще 4000 років перед Р. X. (В. Савицький).
Назва столиці москвинів є фінська («москва» у фінській мові означає «каламутна вода» — як бачимо, символічна назва). 
Багатий сибіряк запросив адмірала А. Шидловського на весілля свого сина. На тому весіллі частували гостей також і пельменями. Адмірал відчув якийсь дивний смак і запитав господаря: з якого м’яса вони зроблені. Той не хотів сказати, але потім, узявши з адмірала слово, що не скаже нікому, зізнався, що зроблені з людського м’яса. Про це знали гості...
Обурений адмірал (українець) повідомив поліцію, і уряд наказав дослідити справу. Та вибухла революція 1905 р., і про ту справу забули. Навіть у ХІХ ст. влада записала чимало випадків, коли москвини не ховали своїх мерців, а викидали їх звірям.
Московський уряд не дозволяв науковцям оприлюднювати подібне з архівів, „понеже в них много несуществовавших истин“. Проте 1838 р. дозволив видати кілька книг архівних матеріалів під суворою цензурою94, дозволив проф. М. Костомарову видати кілька книжок історичних розвідок. З тисяч фактів у тих книжках наведемо лише кілька.
За часів т. зв. „смуты“ (1607–1611) повсталі московські стрільці виводили на ганок Кремля зв’язаних бояр і питали юрбу: „Иль любо?“. Юрба кричала: „Любо, любо!“. Тоді бояр кидали на підставлені списи. Потім розтинали їм черева, витягали кишки, відрубували руки, ноги. Юрба (чоловіки, жінки, діти) радісно кричали: „Любо! Любо!“
По смерті царя Бориса Годунова москвини схопили його вдову, доньку і сина, роздягли їх догола, посадили на віз з-під гною і повезли через пеньки й ями до в’язниці. Там вдову задушили, сина закатували в той спосіб, що розчавили йому статеві органи, дочку не вбили одразу „дабы лепотой ея насладится, еже и быше“. Зґвалтованих і закатованих дівчат 1917–1967 рр. в СРСР (а за війни і поза ним) доведеться лічити сотнями тисяч.
Якщо жертви вмирали скоро, то знущалися над мертвими. Наприклад, 1697 року викопали з могили тіло боярина Мілославського, притягнули свинями до помосту, де рубали голови зрадникам, а їхньою кров’ю поливали тіло Мілославського95.
За Лівонських війн (1558 і 1701) московські міщани та селяни захоплювали полонених, відтинали їм носи, вуха, губи, статеві органи, пхаючи їх до рота жертв; здирали з живих всю шкіру, витягали з живих кишки і т. п.96. У 1917–1920-х рр. вирізали у полонених шкіру на плечах і ногах, як офіцерські погони і генеральські лампаси, випікали розпеченим залізом на спинах: більшовикам – п’ятикутну зірку, денікінцям – двоголового орла, петлюрівцям – тризуб, залежно хто і кого полонив.
Року 1812 до московського полону здавалися напівзамерзлі вояки Наполеона. Московські жінки купували у солдатів тих полонених, приводили до своїх осель і там мучили немилосердно. Кололи ножами, видирали волосся, пекли вогнем, відтинали носи, статеві органи і робили ще таке, що не надається до друку. Вбивати не спішили, щоб довше смакувати муки та зойки жертв97. Серед московських чекістів 1917–1967 рр. були сотні жінок, про те, як вони катували в’язнів, написано чимало спогадів колишніх жертв.
За подружню зраду жінок закопували у землю по шию, навіть вагітних. Щоб відразу не вмерли, годували і напували. В селі Камскому закопали двох вагітних жінок: одна прожила 23 дні, друга 1298.
Курцям відтинали носи. Підроблювачам грошей заливали розтоплений метал у горлянку. У кого випадала з рук на землю монета, того карали на горло, бо на монеті викарбовано образ царя. 
Боярина, що був прикрасив свою піч кахлями з малюнками якогось птаха, закатували на смерть, бо орел був державним гербом. Чи ж не закатовують тепер в СРСР сотні тисяч людей за подібні „образи“ нових царів, вельмож та за зневажливе ставлення до „великого старшего брата“, його культури та мови?
Німецький лікар Ф. Отон не міг 1685 р. вилікувати московського князя І. Каракучу, за те зарізали його, як вівцю. Жінка великого князя Василія – Соломія була безплідна і покликала лікарку Стефаниду. Довідавшись про це, Василій постриг дружину в черниці, а Стефаниду наказав утопити. 
Взагалі у XVII ст. москвини ще палили на вогнищі тих, хто лікував людей, уважаючи їх за слуг диявола. Вигублювали навіть тих, хто мав якусь лікарську книжку (тоді в Україні лікарські книжки були дуже розповсюджені, і лікарів шанували та щедро винагороджували. 
Навіть у XV–XVI ст. було кілька десятків лікарів, які скінчили європейські університети і навіть були там професорами: наприклад, Я. Урсин, С. Бірковський, Я. Латошинський, П. Ляшковський, І. Козак, В. Юрський, І. Шоквич та інші). 1677 року закатували боярина Артамона Матвєєва за те, що мав лікарську книжку99.
До покарань, встановлених урядом, місцева влада додавала ще свої, що їх винаходила вже власна „творча уява“. Наприклад, прив’язували тягар до ніг і взимку кидали в річку по шию. Тримали, доки не визнає провини. Чекісти значно перевершили своїх предків. Тепер в СРСР катують, мучать, знущаються не якісь там неграмотні мужики, а люди з університетською освітою. 
Лише перелік їхніх катівських способів і засобів жахає людину. Чужинці, читаючи спогади недокатованих, відмовляються вірити, бо це переходить межі людського розуму. Але ці способи теж видумувала не сама кремлівська кліка, як виправдовуються московські емігранти (а їм підтакують малоукраїнські підголоски). Їх винайшли і вживали сотні тисяч місцевих „вірних стражів революції“. 
Лише катування вищого ступеню – катування душі – винаходили московські науковці-психологи на чолі з академіком І. Павловим, розробивши науку т. зв. „рефлексів“. Досвід показав, що душевні психічні тортури дають наслідки стократ більші, ніж фізичні. Не фізичний біль, а душевний за життя ближніх змушував сотні тисяч людей ставати таємними виказниками НКВД.
За невдалу облогу Смоленська 1634 р. і за невигідну угоду з Польщею цар Михайло наказав спочатку катувати, а потім відрубати голови 15 боярам та воєводам, а їхні родини вивезти до Сибіру. 
Більшовицькі революціонери вивчили психологію і вивозять батька в одне місце, мати – в друге за тисячі кілометрів, старших дітей – у третє, ще далі, а маленьких – до Московщини, де в дитбудинках змінюють їхні прізвища на московські і виховують на яничарів. 
Вивезених не поселяють у хатах, як робив кривавий царат, а заганяють далеко від осель до тундри і лишають у снігу проти неба. „Демократична“ влада СРСР розстріляла, закатувала, вигубила голодом, холодом ДЕСЯТКИ МІЛЬЙОНІВ, з яких більше як 99 % і не думали вбивати „советских“ царів, начальників, забирати їхні маєтки. Закон СРСР „Про охорону соціалістичної власності“ карає кількарічною каторгою матір, яка назбирала по жнивах на полі чи на дорозі загублені колоски, щоб нагодувати своїх голодних дітей. 
Єгипетські фараони, перські деспоти виглядають янголами, порівняно з московською „демократією“. Кажемо про „демократію“, себто народ, а не лише уряд СРСР, бо всі закони лишилися б мертвою буквою, якби не було МІЛЬЙОНІВ ОХОЧИХ МОСКВИНІВ ЗДІЙСНЮВАТИ ЇХ НА МІСЦЯХ.
Москвини здавна купували українських (та інших) яничарів. Спосіб досить непевний, бо куплені можуть зрадити. народу. 
У Московщині ХІV–ХVІІІ ст. кати, крім платні, одержували ще й частину майна страченого, тому завжди було багато охочих на цю посаду. Уряд продавав її тому, хто більше заплатить. 
Московська „демократія“ піднесла КУЛЬТ ката на незнану височінь. Хоч пошана до ката існувала в Московщині і до 1917 року, проте за всю її монархічну історію не знайшлося жодного поета чи письменника, який би прославляв професію ката. 
Місто Псков вислало до Івана ІV послів просити у царя захисту проти зловживань московського воєводи. Іван наказав роздягти всіх тих послів, поливати їх окропом, палити волосся тощо. Петро І власноручно рубав голови зв’язаним стрільцям і наказував своїм міністрам рубати. В. Голіцин, не вміючи рубати, батував, мучив. 
О. Меншиков хизувався, що зарубав 20. Лефорт та Бломберг (француз і німець) відмовилися рубати101. Т
Петро не карав своїх лефортів за відмову рубати зв’язаним людям голови. Московська ж „демократія“ розстріляла кілька тисяч своїх голіциних за те, що замало порубали, як наприклад, П. Постишева, С. Косіора, М. Єжова, В. Балицького та інших. Син Петра І – Олексій був утік 1716 р. до Австрії. Петро урочисто обіцяв простити його і не карати, якщо повернеться. Син повірив батькові, повернувся. Петро негайно посадив його до в’язниці і сам катував шість місяців, доки син сконав. 
В. Ленін урочисто проголосив 1923 р. амністію всім емігрантам, які повернуться до СРСР. Тисячі повірили і повернулися. Там їх зустріла доля Олексія. Захопивши 1463 р. Великий Новгород, москвини погнали до Московщини 8 тисяч родин новгородців з жінками та дітьми пішки, не дозволивши їм ні найняти сани, ні взяти теплий одяг. 
Те саме зробили, захопивши 1489 р. Псков та Вятку. Дуже багато загинуло в дорозі від холоду, голоду та знущань вартових.
Вивезли з Новгорода 8 тисяч, багато із Пскова та Вятки, але разом не більш як 25 тисяч. Кривава московська „демократія“ ХХ століття з самої лише України вивезла ДЕСЯТЬ МІЛЬЙОНІВ люду. На одній лише Колимі загинуло з голоду, холоду, знущань ВІСІМ МІЛЬЙОНІВ. За один лише 1933 рік Московщина вигубила ВІСІМ МІЛЬЙОНІВ українців голодомором. Вивезла 1937 р. до Сибіру на повільну смерть 3500 тисяч українців. 
Розстріляла на місці в Україні 300 тисяч люду102. Це ж майже все населення такої великої держави, як Канада. Якби в Канаді загинула лише одна десята такої кількості, то весь світ здригнувся б. І не лише кричав би, але й надіслав би своє військо припинити геноцид. Кілька менших народів СРСР вже не існує. Винищені до ноги. 
Міжнародна слідча комісія вирахувала, що за 25 років в СРСР згинуло 60 мільйонів люду, не враховуючи вбитих на війні 1939–1945 рр. Це знає світ і мовчить. Той світ купував у Московщині 1933 р. українську пшеницю, бо продавалась дуже дешево. 
Це той світ, який проголосив, що дві останні війни воював за волю і добробут усіх народів. Інша комісія, враховуючи тих, які не народилися, бо батьки загинули молодими, встановила, що в СРСР загинуло сто мільйонів люду. 
Сто мільйонів невинних людей вигубив „богобоязливий“ московський народ. Підкреслюємо – НАРОД, а не лише „кремлівська кліка“, чи „радянська влада“, чи „більшовики“, чи „КПСС“. 
Вигублено, бо ж було ще 80 мільйонів нащадків тих, що жінкам просвердлювали дірки в грудях і через них і через рот протягали грубий мотуз і на йому їх вішали. Нащадків тих, хто засипав порохом роти і запалював; хто здирав з живих людей шкіру з голови до ніг; хто відтинав статеві органи; хто закопував по шию вагітних матерів; хто задля розваги на народних святах робив багато такого, що не надається до друку. 
Все те чинив народ, а не лише „режим“, бо сучасна наука про спадковість (генетика) вчить, що нащадки дістають від предків не лише фізичні властивості, але й духовні.
У ХХ ст. московський уряд, щоб дати вихід народному потягу до таких розваг, дозволив йому таке. Всі мужчини двох сусідніх сіл разом з дідами і підлітками зустрічалися на умовленому місці і починався бій. Билися не кулаками, а киями, камінням і великими різницькими ножами. Було багато поранених, кілька смертельно. Жінки, діти спостерігали за боєм, криками підбадьорюючи своїх односельців. 
Переможені купували „сивуху“, і обидва села пиячили. У містах бився один „кінець“ (частина) з протилежним. Пора на цю розвагу тривала від Водохреща до Великого посту, майже кожної неділі по Богослужбі. Влада ніби не заохочувала це офіційно, але фактично дивилася крізь пальці, дбаючи, щоб накопичений „бойовий дух“ не вибухнув проти неї. 
Після 1917 р. нова московська влада не лише не забороняла, а й заохочувала та щедро винагороджувала той „бойовий дух“. Уряд більшовиків створював у 1917–1936 рр. озброєні „хлібозаготівельні загони“ і висилав в Україну грабувати харчі і вугілля для голодної Московщини. 
На його заклик вступати до тих загонів зголосилося в одному лише Петрограді за два дні 65 тисяч чоловік. За 1920-х і дальших років не треба було вже й битися, щоб усе мати. 
Призначені на державні посади комісари, командири, директори, інспектори, управителі, уповноважені та безліч інших голодранців і волоцюг уже спокійно заходили до домівок, крамниць, складів, музеїв, церков і брали іменем влади все, що бажали. 
Взагалі у нас у Московщині кожний з насолодою б’є когось. І народ уважає биття за корисне, бо ж склав приповідку „За битого двох небитих дають“. 
За 1917–1919 рр. селяни закопували полонених червоногвардійців донизу головою так глибоко, що з землі стирчали ноги. Потім сміялися як ті ноги карлючилися. Або високо на дереві прибивали цвяхами одну руку і одну ногу і насолоджувалися муками жертви. 
Червоногвардійці ж здирали з живих полонених денікінців-контрреволюціонерів шкіру, забивали цвяхи в голову, вирізали шкіру на плечах, як офіцерські погони і т. п.
Я не знаю, чи де у світі поводяться так жорстоко з жінками, як у московському селі. Московська народна мудрість каже: „Риба – не м’ясо, баба – не людина“, „Для бабів і звірів суду немає“. Коли я питав учасників громадянської війни, чи вони не гидяться вбивати один одного, то вони із здивуванням відповідали: „А кому це шкодить? Людей багато. Всім вистачить“. „А де ж той – так гарно змальований нашою літературою – богобоязний шукач правди і справедливості „русский мужичок“? Я шукав його по всій Московщині і не знайшов. Не знайшов, бо він існував лише у мріях наших письменників, а не в житті“ (М. Горький. „Русская жестокость“). 
Знищення людей - звичай варварів. Прояви дикунства проявляються в агресії, в окупації, в негідній поведінці, що свідчить про мізерність людей, їхню розумову обмеженість, низький моральний рівень. У плині третього тисячоліття людство навчилося мирно співіснувати, але в Росії лишився імперський світогляд, расова зверхність і кулачне право. Спілкуючись з російськими та українськими матерями, відчуваєш велику різницю в поглядах на таку річ, як помста. Там, де росіянки вимагають позбавлення життя, українки говорять "Бог його покарає". Це говорить про високу духовність української нації і нецивілізованість російської, що сформувалася на землях, яку Геродот відносив до володіння андрофагів (людожерів). Не помилився античний грецький вчений...
Ця тема свідомо замовчується, але вона все одно потребує докладного вивчення етнопсихологів, істориків та багатьох інших науковців.

ДЖЕРЕЛА:
Володимир ПРОЦЕНКО
Олександр Франчук
Павло Штепа *МОСКОВСТВО*
Геродот, СКІФІЯ (четверта книга "Мельпомена" "Історії в дев'яти книгах"),https://docs.google.com/viewer?a=v&pid=explorer&chrome=true&srcid=0B-gWbuz5e6alOWEzMDg4YTYtYTE1MS00MGRjLWIzYWQtODM5YTFmNmE0NjM2&hl=en_US
Михайло Красуський, ДАВНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ, 1880, Одеса,https://docs.google.com/viewer?a=v&pid=explorer&chrome=true&srcid=0B-gWbuz5e6alNDA5MmJiNGYtNmQyYS00OGI5LWJjMGYtNGQ4MDQ1NmU1MzIy&hl=en_US 
Одна з картинок: «Канібалізм в Московії і Литві», Аугсбург, 1571 рік
Лупейко В. Кайдашизм, або Доки ж Будемо самоїдами? Есеї - Київ: Видавництво ім.Олени Теліги, 1998.-381 с.: іл. 20.

Наші інтереси: 

Московію не виправиш. 

Коли слід святкувати Різдво ?

  • 11.12.16, 09:19
ВІД СЕБЕ КОМЕНТАР.
Чому у моїй родині завжди святкуємо різдво 25 грудня ?
Перше - 25 грудня перший день коли день починається збільшуватися, тобто народжується нове. Саме в цей день українці ЗАВЖДИ святкували Різдво ! (До заборони цього свята московитами)
Друге - спершу народився Христос, потім пішов новий відлік часу, а не через дупу, як у московитів, - спершу дістають плаценту, потім приймають пологи. Це Дійсно Християнське свято, а не нав'язане московитами 7 січня, це як й 8 березня, 23 лютого - свята москальсько-фашисько-більшовицького кагалу.

***************************************************
Всеправославний Собор в Константинополі 1923 року вирішив, що православні християни згідно із точнішим Григоріанським календарем мають відзначати Різдво Христове 25 грудня.

Різдво. Фото: "УкрМедіа"Різдво. Фото: "УкрМедіа"

Чимало українців вже вирішили поміняти власний календар урочистостей на користь святкування Різдва Христового 25 грудня. Адже багато з нас подорожують світом, мають друзів і знайомих у Європі та США, спілкуються з іноземцями через соціальні мережі. Так пише правовий експерт Максим Васін, цитують Патріоти України, продовжуючи:

"Тому виникає бажання повернути чільне місце Різдву у зимових святкуваннях замість “новорічної” ейфорії, яка залишилася нам у спадок від радянського режиму. Ці кілька фактів допоможуть вам подивитися на українське Різдво з іншого боку.

25 грудня – це не католицьке Різдво, а християнське.

Більшість християн у більшій частині світу святкують Різдво саме 25 грудня. Та не лише католики, але й протестанти (які складають більшість у США та значну частину в Європі) та православні Вселенського патріархату в Туреччині та Греції, в США та Канаді, а також православні церкви Румунії та Болгарії. Також греко-католики (українці) Канади, Бразилії, Аргентини перейшли на новий стиль та святкують Різдво 25 грудня.

Коли ж святкувати “православне” Різдво?

Всеправославний Собор в Константинополі 1923 року вирішив, що православні християни згідно із точнішим Григоріанським календарем мають відзначати Різдво Христове 25 грудня. На це погодилися усі країни окрім тих, що були під впливом Радянського Союзу. Тож Україна досі залишається у радянській (на тепер – російській) парадигмі, святкуючи Різдво 7 січня у компанії з агресором Росією, а також Казахстаном, Киргизстаном, Сербією та Грузією.

Різдво Христове vs. Новий рік

Задум більшовиків/комуністів був у тому, щоб поступово замінити християнські традиції власною атеїстичною ідеологією. Вже починаючи з 1929 року в СРСР святкування Різдва було офіційно скасовано. Пізніше, з кінця 1947 року, перший новорічний день – 1 січня – став для радянських громадян святковим і вихідним.

На додачу Різдвяна зірка на ялинках стала п’ятикутною, подарунки дітям почав роздавати не Святий Миколай (себто Санта Клаус), а самозванець без роду і племені – Дід Мороз. У такий спосіб, святкові настрої радянських віруючих були зміщені з Різдва Христового на непомітний раніше і цілком безбожний Новий рік. Чи не час нам нарешті переглянути власні сімейні традиції?

Цивілізаційний вибір України

Російська агресія як реакція на європейський вибір України все більше підштовхує українських громадян до того, щоб вернутися до загальнохристиянських цінностей, на основі яких побудовані розвинуті Західні суспільства. І розділити радість Різдва Христового з двома мільярдами християн по всьому світу – це особливе відчуття єдності. Для віруючих людей є важливим перенесення уваги зі світського свята на релігійне, адже тоді міняється вся атмосфера передсвяткових очікувань і в наші душі просякає все більше світла Христової зірки.

Тоді, понад 90 років тому, радянська влада змінила ці святкові акценти на користь атеїзму. Тепер прийшов час відновити баланс та святкувати Різдво християнам України разом із усім світом".

Россия была самой большой и долговременной фальшивкой в мире

  • 05.12.16, 09:03

На московском наречии.

Иван Калита, он же Хан Узбек. Правил Великим Княжеством Московским, пардон – в Московском улусе Золотой Орды. Собственно, родоначальник династии Чингизидов – управляли Москвой 270 лет – мусульманство. То, что сейчас называется «русский народ» сформировалось в 15-17 веках в землях угро-финских племен мурома, мере, веси. Татаро-монгольская знать сильно повлияла и на уклад жизни и на формирование мировоззрения. Кстати, Аракчеев, Бунин, Грибоедов, Державин, Достоевский, Куприн, Плеханов, Салтыков-Щедрин и многие другие известные рода – татарского происхождения.

Что интересно, выбившись из равных себе коренных племен, московские правители принялись жестко притеснять соседей. Логика отношения к местному населению не менялась никогда. Независимо идёт Ермак на восток, кто-то покоряет Кольский полуостров или завоёвывает Украину – местные должны быть деморализованы и уничтожены. Не выходит силой? Убить культуру. Везде уничтожаются первыми элиты, низы покупаются если не деньгами и ассимиляцией (Украина), то спаиваются (народы Севера). Княжеский уродец, Боголюбский, уничтожил Киев просто так – из зависти, что он не может обладать городом.

А вы думали только Путин в такие игры играет? Это у них воздушно-капельным передается. Мания величия московских правителей и грезы о Третьем Мире вроде бы со времен Василия Третьего культивируются (переживая геополитическую трагедию распада Золотой Орды). Но с бедным историческим бекграундом где величия взять? Вот и крали чужое. Историю московиты переделывали с Ивана Грозного. Говорят, в той грамоте, что он якобы получил из Константинополя в подтверждения должности «царь» из 37 подписей 35 были фальшивыми.

Еще дальше пошел Пётр І. В 1701 году был издан указ об изъятии у покоренных народов всех письменных национальных памятников. То есть всё – хроники, архивы, летописи. Началась закладка фундамента «русского мира» — массовая перепись и подтасовка. Подправив историю соседних народов под себя, московиты объявляют себя русскими, а страну – империей. Подделку ставят на поток. Работают профи, часто из Европы. Как правило, подписываясь о неразглашении.

Куда более масштабно конвейер фейков раскручивает Екатерина ІІ, девушка с очень «русской» родословной в девичестве София Августа Фредерика Анхальт-Цербстская. Прекрасно знавшая золото-ордынское прошлое Московии, Софья создает «Комиссию для составления записок о древней истории преимущественно России». Граф Шувалов в кампании дюжины историков начинает клепать копии древних летописей изменяя тексты, подтасовывая факты, слова, результаты, последствия. Историю Киевской Руси в наглую отрейдерили. Обрабатывали данные не только с земель которые уже были захвачены, обыскали от Турции до Скандинавии.

Как думаете, сколько правды осталось в Слове о полку Игоревым или Повести временных лет? Все они существуют только в переписанной версии. Оригиналов, нет, их московиты уничтожили. По ходу дела империя обрастала иностранцами. Как любой денежный и политический центр (тем более не имеющий никаких моральных рамок), она сманивала кого силой, кого обманом, кого деньгами. Могилянка взрастила кадры, Могилянку уничтожили, кадры получились для Московского университета.

Образованным людям делали невыносимой жизнь где-либо и они вынуждены были переезжать в Москву. Из Европы Москва тянула умы просто насосом, точно таким же как во времена СССР высасывала таланты с республик. Оцените имена «великих русских»: Витус Ионассен (он же Витус Беринг) – датчанин, Фабиан Готтлиб Таддеус фон Беллинсгаузен – немец, Адам Иоганн фон Крузенштерн – немец, Михаэль Андреас Барклай де Толли – шотландец, Марта Скавронская (она же Екатерина І) – ливонка. Лермонтовы – из Шотландии, Гоголь – Украина, Карл Брюллов – франко-немец, Александр Суворов – швед (предки заехали на Россию только в 1622 году), Илья Репин – Украина (родился в Чугуеве), Сергей Витте – курляндский немец, Ибрагим Ганнибал – привет Пушкину, Хосе де Рибас и Буйенс – испанец итальянского происхождения ставший Осипом Дерибасом, Джон Джеймс Юз – валлийский промышленник (в гробу перевернулся бы, узнай чем Донецк кончил), Лев Голицын – обрусевший литовский род, от Гедеминовчией идут, Пётр Багратион – боковая ветвь грузинской царской фамилии, Эдуард Тотлебен – курляндский немец, Патон, Струве, Шиллинг, Циолковский… И этот список можно продолжать.

А если добавить краденные изобретения, типа автомата Калашникова и автомобиля Москвич? А если представить, сколько горя принесли московиты, прикрываясь словом «русские», истребляя коренные народы Сибири и Севера?

Это страшно, но огромное количество хороших людей разных вер и национальностей, что рождались на этой территории и делали добро, никак не компенсирует то количество зла, что было произведено страной-аппликацией чужих жизней, талантов и историй. Может не зря гидроним «москва» происходит от «жидкий, топкий, сырой, слякотный»? Гнилое место, вобщем…

Віталій ГАЙДУКЕВИЧ

Фальшива рассія. (на московском наречии)

  • 21.10.16, 05:35

Однажды окажется, что Россия была самой большой и долговременной фальшивкой в мире. Американский подход “сделай себя сам” и рядом не валялся с московитским подходом – обмани всех, покажи, что ты из себя что-то представляешь. Удивительно, огромное количество людей живет в персональном зазеркалье столетия! И ничего, довольны. Вачовски просто пацаны со своей матрицей.


Иван Калита, он же Хан Узбек. Правил Великим Княжеством Московским, пардон – в Московском улусе Золотой Орды. Собственно, родоначальник династии Чингизидов – управляли Москвой 270 лет – мусульманство. То, что сейчас называется «русский народ» сформировалось в 15-17 веках в землях угро-финских племен мурома, мере, веси. Татаро-монгольская знать сильно повлияла и на уклад жизни и на формирование мировоззрения. Кстати, Аракчеев, Бунин, Грибоедов, Державин, Достоевский, Куприн, Плеханов, Салтыков-Щедрин и многие другие известные рода – татарского происхождения.


Что интересно, выбившись из равных себе коренных племен, московские правители принялись жестко притеснять соседей. Логика отношения к местному населению не менялась никогда. Не зависимо идёт Ермак на восток, кто-то покоряет Кольский полуостров или завоёвывает Украину – местные должны быть деморализованы и уничтожены. Не выходит силой? Убить культуру. Везде уничтожаются первыми элиты, низы покупаются если не деньгами и ассимиляцией (Украина), то спаиваются (народы Севера). Княжеский уродец, Боголюбский, уничтожил Киев просто так – из зависти, что он не может обладать городом. А вы думали только старик Кабаев в такие игры играет? Это у них воздушно-капельным передается.


Мания величия московских правителей и грезы о Третьем Мире вроде бы со времен Василия Третьего культивируются. Но с бедным историческим бекграундом где величия взять? Вот и крали чужое. Историю московиты переделывали с Ивана Грозного. Говорят, в той грамоте, что он якобы получил из Константинополя в подтверждения должности «царь» из 37 подписей 35 были фальшивыми. И ведь точно, на Буншу нашего похож.


Еще дальше пошел Пётр І. В 1701 году был издан указ об изъятии у покоренных народов всех письменных национальных памятников. То есть всё – хроники, архивы, летописи. Началась закладка фундамента «русского мира» – массовая перепись и подтасовка. Подправив историю соседних народов под себя, московиты объявляют себя русскими, а страну – империей. Подделку ставят на поток. Работают профи, часто из Европы. Как правило, подписываясь о неразглашении.


Куда более масштабно конвейер фейков раскручивает Екатерина ІІ, девушка с очень «русской» родословной в девичестве София Августа Фредерика Анхальт-Цербстская. Прекрасно знавшая золото-ордынское прошлое Московии, Софья создает «Комиссию для составления записок о древней истории преимущественно России». Граф Шувалов в кампании дюжины историков начинает клепать копии древних летописей изменяя тексты, подтасовывая факты, слова, результаты, последствия. Историю Киевской Руси в наглую отрейдерили. Обрабатывали данные не только с земель которые уже были захвачены, обыскали от Турции до Скандинавии. Как думаете, сколько правды осталось в Слове о полку Игоревым или Повести временных лет? Все они существуют только в переписанной версии. Оригиналов, кажись, нет.


По ходу дела империя обрастала иностранцами. Как любой денежный и политический центр (тем более не имеющий никаких моральных рамок), она сманивала кого силой, кого обманом, кого деньгами. Могилянка взрастила кадры, Могилянку уничтожили, кадры получились для Московского университета. Образованным людям делали невыносимой жизнь где-либо и они вынуждены были переезжать в Москву. Из Европы Москва тянула умы просто насосом, точно таким же как во времена СССР высасывала таланты с республик. Оцените имена «великих русских»: Витус Ионассен (он же Витус Беринг) – датчанин, Фабиан Готтлиб Таддеус фон Беллинсгаузен – немец, Адам Иоганн фон Крузенштерн – немец, Михаэль Андреас Барклай де Толли – шотландец, Марта Скавронская (она же Екатерина І) – ливонка. Лермонтовы – из Шотландии, Гоголь – Украина, Карл Брюллов – франко-немец, Александр Суворов – швед (предки заехали на Россию только в 1622 году), Илья Репин – Украина (родился в Чугуеве), Сергей Витте – курляндский немец, Ибрагим Ганнибал – привет Пушкину, Хосе де Рибас и Буйенс – испанец итальянского происхождения ставший Осипом Дерибасом, Джон Джеймс Юз – валлийский промышленник (в гробу перевернулся бы, узнай чем Донецк кончил), Лев Голицын – обрусевший литовский род, от Гедеминовчией идут, Пётр Багратион – боковая ветвь грузинской царской фамилии, Эдуард Тотлебен – курляндский немец, Патон, Струве, Шиллинг, Циолковский…


И этот список можно продолжать. А если добавить краденные изобретения, типа автомата Калашникова и автомобиля Москвич? А если представить, сколько горя принесли московиты, прикрываясь словом «русские», истребляя коренные народы Сибири и Севера? Это страшно, но огромное количество хороших людей разных вер и национальностей, что рождались на этой территории и делали добро, никак не компенсирует то количество зла, что было произведено страной-аппликацией чужих жизней, талантов и историй. Может не зря гидроним «москва» происходит от «жидкий, топкий, сырой, слякотный»? Гнилое место, вобщем…

Кирим (Крим) АБО ТАВРІЯ-СКІФІЯ ?

  • 10.10.16, 19:30

За тисячі років до появи назви Кирим (Крим), існувала Тавро-Скіфія, заселена скіфами котрі є Русичі, Слов'яни, тобто українці, про що прямо пишуть давньогрецькі літописці Птоломей, Пліній, Геродот (V ст. до н.е.) і підтвердила Генетика. Скориставшись лихом Слов'ян, Тавро-Скіфію, окупували тюркомовні племена перейменувавши в Кирим. Це можна порівняти з сьогоднішньою окупацією Європи семітськими племенами арабів, негрів і перетворення Москви в Москвабад. Ще в V ст. в Херсонесі налічувалося понад 50 християнських церков. Де вони сьогодні? Татари знищили всі храми і насадили свій арабських Іслам. За час Кримського Ханства, татари, продали в рабство, за різними даними від 3 до 5 мільйонів Русов-українців. У II Світову Війну, татари не просто підтримали єврея Гітлера, а користуючись тим, що всі на фронтах, стали гвалтувати, вбивати руських і українців, захоплюючи їх будинки й землі. Так що грузинський єврей Сталін, під уникнення помсти з боку  фронтовиків і можливої громадянської війни, врятував ці племена влаштувавши їм депортацію. І що це за геноцид, якщо популяція татар після депортації збільшилася в кілька разів? В СРСР БУВ ГЕНОЦИД Слов'янських народів, що забрав життя 21,3 млн. Тільки українців (63% своєї чисельності), та так, що українці не змогли навіть подвоїться через 80 років. Що це за утиски татар якщо все більше татар стає при владі, татари все більше захоплюють земель, безкарно вбиваючи і виживаючи Слов'ян. Все пояснюється просто. Киримскі татари мають ту ж генетику, що і семітські племена - євреї. А при владі в Україні  одні євреї - генетичні брати татар і кавказців. Ось чому, коли Віті Шемякіну 5 років, татарин Ібрагімов перерізав горло, вигукуючи «аллахакбар», а Катю Корінь 19 років забили камінням її друзі-татари і татарська громада, погрозами змусили батьків Шемякіна покинути селище, Джанкойська прокуратура порушила кримінальну справу проти родичів убитого Діми , за яко б націоналістичні висловлювання на похоронах і заборонила публічні похорони дитини. А єврейське Християнство тут же вчить нас «вгамовувати, прощайти, й любіть ворогів ваших, моліться за тих, що вбивають вас і ін. Маячня ! ». Слов'янські батьки, як раби повторюють мантру «у криміналу немає національності». Нам спеціально вселяють міф, що татари не всі такі, але тоді чому 99% зґвалтованих татарами жінок це слов'янки, а не їх татарські жінки? чому татари не вийшли на мітинг, не вимагали стратити своїх татарських вбивць, як це вони зазвичай роблять якщо це стосується їхніх ? Нас вчать бути толерантними, поважати їх релігію, їх звичаї.

ЧОМУ МИ ПОВИННІ БУТИ толерантними ДО НИХ і ЇХ ісламу в якому встановлено: принижувати і вбивати немусульман тобто інакомислячих «Боріться з тими з людей Писання, що не вірують в Аллаха ..., які не вважають забороненим те, що заборонили Аллах і Його Посланник поки вони не стануть власноруч платити данину, залишаючись приниженими ». Коран 9:29 8:39, 8:12, 9: 5. А чому Слов'янські і інші народи повинні вірити в сторонню арабскою релігію і платити данину якійсь чужорідній арабські, релігії?

Коран дозволяє згвалтування заміжніх жінок які потрапили в полон: «Вам заборонені заміжні жінки, якщо тільки вони не взяті вами в полон, цей припис Аллаха». Коран 4:24. Сексуальне рабство - «беріть невільниць якими оволоділи ваші десниці» Коран 4: 3. Педофілію - «Термін вичікування до вступу в новий шлюб - три місяці. Цей же термін і для зовсім юних дружин, які ще не досягли віку менструацій ». Коран 65: 4,5 Мусульмани зазвичай відповідають мовляв, Коран на руском і ін. мовах неправильний, а правильний Коран тільки в оригіналі на арабські. Виходить що 25 мільйонів мусульман в РАссіі і 1 мільярд мусульман в світі, з їх імамами, мусульманськими вченими і перекладачами це дурні тому, що вони не правильно перевели Коран і до цього часу не помітили, що вони читають неправильний Корани? Ні. Вони просто нахабно брешуть нам.

ДО ХРИСТИЯНСТВА НА РУСІ, як свідчать історики Дж. Маржерет, Флетчер, Крижаніч і хроніки давньогрецьких літописців Геродота (5 століття до н. Е.), Плінія Старшого (I ст. Н.е.) у гиперборейців - у Слов'ян, правом керувати слов'янами мали тільки Батьки і матеря Слов'яни. Тому у Слов'ян не було рабства, не було замків тобто не було крадіжок, не було корупції, не було курива, не було алкоголю. Слов'янські мудреці навчили греків наукам, мистецтву, будівництву Дельфійського храму. (Herodot. IV 13-15; Himer. Orat. XXV 5). У Слов'ян панувала справедливість. Наприклад вони описували будинок простого люду двох поверховими, з басейнами і підігрівами підлог (див. Розкопки Трипільської культури, Криту і те, що ми називаємо Римськими лазнями, Римськими віллами, насправді іменувалися віллами Русов). У Ведичній Русі ніколи не було кривавих жертв, оргії на Івана купала - це міфи придумані єврейськими християнами. Волхви вінчали тільки не незайманих дівчат, тому на Русі не було розпусти і повій. Жили і любили один раз і на віки віків. ГОРІЛКА (вода джерела) - це безалкогольний трав'яний настій. На Русі слово «ПИВО» походить від дієслова пити воду. Будь-яке питво (кисіль, компот ...) в старовину називалося пивом. Алкоголь на Русь принесли південні племена євреїв з їх єврейською релігією Християнством, де на причастя використання вина обов'язково. З дитинства алкоголь впроваджується в вісцеводні шари генетичного коду людини, ламає код, спотворює в ньому початкову, божественну інформацію, роблячи його потенційним алкоголіком. А  людину яка п'є алкоголь, називати Людиною вже не можна. Це раб.

З ПРИЙНЯТТЯМ ХРИСТИАНСТВА цієї єврейської релігії з Ізраїлю (земля обітованна), правителями Русі стають євреї Володимир, євреї Романови і єврея-більшовики тому, що Християнство вчить нас, що неважливо якої людина нації. Християнські правителі тобто євреї, ввели на Русі рабство-кріпацтво, алкоголь, куриво, яких у Слов'ян до Християнства не було. У суспільстві встановили кастовість і несправедливість. Християнство прощає розпусти і дозволяє виходити заміж не незайманими тому стали з'являтися блудниці та повії.  Саме Царська Росія при єврейських царях стала першою країною в світі за кількістю барделів та повій. Див .: «Росія яку ми втратили». Дальше більше. Саме Християнство дозволяє змішувати Слов'ян з інородцями, що призвело до поступового заселення і окупації наших земель і ринків інородцями, які принесли на Русь клановість тобто корупцію, злодійство, прощати єврейським християнством і геноцид білих народів тому, що в змішаних шлюбах не народиться біла дитина. А що б інородці могли правити на Русі, єврейська релігія з Ізраїлю Християнство вселяє нам: «підкоряйтеся владі, бо будь-яка влада від Бога».

ВИСНОВОК: Якщо ми будуємо країну, то повинні негайно скасувати християнство, яке було нав'язано ззовні, силою, зверху, кривавим, не свободних шляхом. Грузіна Сталіна з його ГУЛАГом, насильством над людьми засуджуємо, єврея Володимира «хрестителя» Русі з куди більшим геноцидом, знищенням Слов'ян - піднесли в святі і оголошуємо хрещення Русі - цей геноцид Русов, державним святом Руського народу!

ХРЕЩЕННЯ РУСІ коштувала народу третини населення !!!

З 83 стаціонарно досліджених археологами городищ IX- початку XI ст. 24 (28,9%) 'припинили своє існування до початку XI ст.' Історик В.В. Пузанов з посиланням на збірник 'Давня Русь. Місто, замок, село '(М., 1985, с. 50): Йдеться про геноцид. Такою була ціна «хрещення» Русі в єврейську релігію Християнство - 28,9% руськiх поселень, майже третина, були стерті з лиця землі. І це за 200 років до придуманого попами татаро-монгольської навали, що б приховати геноцид Русов від «хрещення» Русі.

Замислимося, навіщо ми святкуємо цей геноцид? Знищення третини населення країни. Чому ми не святкуємо визволення Русі Слов'янським князем Святославом, Русі від ярма єврея-Хазарського каганату з першою столицею в Чечні ? Чому ми не святкуємо визволення від кріпосного права народу Русі 1861 роки? Чому в нашу  свідомість тільки рабські дати заштовхують, змушують запам'ятовувати ? Чому вирішили що християнство «прогресивніший» язичництва і всім треба прийняти цю єврейську релігію з Ізраїлю - християнство?

*

Від чого все зло в Україні , звідки корупція, кримінал, беззаконня, жебрацькі зарплати, пенсії та ін? Від влади. А нам вселяють зараз брехню, що нібито ніхто нікого насильно не примушує пити горілку, блудити, красти і ін. Але ким виросте дитина якщо її з дитинства віддати в будинок повій? У 99% повією. Те ж і з народом. В якому суспільстві живе дитина - сім'я - народ, хто його керівники, які закони встановлені в державі, таким дитина, людина, сім'я, народ і будуть. Візьмемо наприклад Ізраїль. Чому в Ізраїлі євреям добре? Та тому, що ні євреям в Ізраїлі заборонено займати будь-які керівні посади в державі, тому що євреями правлять євреї, а хіба єврей-батько буде красти у своєї матері єврейки, у свого сина й дочки? Ні. 

Чи дозволять вони в Ізраїлі інородцю віджимати бізнес у своїх єврейських дітей або бути вище, багатшими євреїв, якимось арабам, циганам та ін. Навіть якщо вони народилися в Ізраїлі? Ні. А в Україні вся влада, всі президенти, міністри, олігархи, народні депутати це не українці і не руські, а виключно євреї - Кравчук (Блюм), Кучман, Порошенко (Вальцман), Тімошенко (Капітельман),Ющенко, Янукович, Абрамович та ін. ДЖЕРЕЛО: - "Знамениті євреї України" Видавництво: Академія історії і культури євреїв ім. Шимона Дубнова. Осетини-Тедеєва. АРМЯНЕ - Шатворян. Айзері - Зайнелови. Грузини - Жванія, Васадзе (їх діти власники Укравто, а чому власники «українського авто» це не українські діти, а кавказькі?). Є ще ідіоти, які кажуть, що національність тут ні до чого? Євреї розвели на Україні корупцію, клановість, ставлять всюди своїх родичів прокурорами, суддями, начальниками адміністрацій. Наприклад Міністр МВС України це не українець, а вірменин Арсен Аваков. А вам вірмени дозволили, щоб міністром МВС Вірменії став українець?, або дозволили володіти своїми ринками в Вірменії, Грузії, Чечні, Ізраїлі ..., бути у них міністрами, депутатами? Ніколи не дозволять! Тому і всі ринки в Україні належать,  не українцям, а вірменам, Айзері, чеченцям та ін. Кавказців,  як показали дослідження їх ДНК, є етнічні євреї. . Але не скажуть вам про це по укрСМІ, коли глава українського національного ТЕЛЬАВІденія не українць, а грузин Зураб Аласанія і всі телеведучі це виключно євреї !!! Через ЗМІ, які всі належать євреям, вони дебелізують людей і втовкмачують з самого дитинства, таку хитру єврейську замануху, як громадянство, яке маскує національність людини й з негра, єврея, араби, вірменина, турка та ін., робить як би українця.  Але від того, що  українець народився в Африці, матиме паспорт Нігерії він ніколи не стане негром. Так само євреї і їх напівкровки, від того, що вони народяться в Україні , будуть говорити по українськи, мати громадянство України, ходити у вишиванках, більше всіх кричати про незалежності, воювати за Україну  (вбиваючи братів українців тих же поляків або русів, які в свою чергу так само одурманені), вони все одно ніколи не стануть українцями, русами - нашими батьками і матерями слов'янами. А потім народ плаче - у нас маленькі пенсії, немає роботи, мізерна зарплата, немає віл, яхт, машин тощо ... А чого ви хотіли якщо у вашому будинку господарі не ви українці, а євреї, навіть якщо вони і народилися в вашому домі . Тобто вашим будинком вашими багатствами, вашим бюджетом, розпоряджаються євреї, які народилися і живуть у вашому домі!   Почалася популяризація і пропаганда змішаних шлюбів, які є справжнім геноцидом білого народу, щоб не піднімати свій національний генофонд.

ВИСНОВОК: Потрібно як і в Ізраїлі, в якому не євреї не мають право займати будь-які керівні посади, заборонити не українцям, тобто НЕ Слов'янам і їх полукровкам займати будь-які керівні посади в Україні.

А ті, хто в приклад ставлять міграційну політику США, навмисно приховують факт, що США заснували європейці і 90% мігрантів становили європейці, а закони про «расову чистоту, заборону на змішані шлюби» існували в США аж до 1964.

А після того, як в Європі і США стали масово запускати арабів, негрів, азіатів, кавказців, латинос , їх наздоганяє та ж доля, що й царську Росію, яка у 1913 р посіла друге місце в світі з міграції після США. Але на відміну від США, в Росії 98% мігрантів були вихідцями з Азії та Кавказу. Згідно «Першої Всеросійської перепису населення 1897 р» понад 50% дворянства були вихідцями з Кавказу і Середньої Азії. 17 квітня 1905 Микола II (єврей по націанальності) видав декрет «про зміцнення  віротерпимості», за яким у всіх рускiх містах стали будуватися чужі слов'янському народу арабські мечеті, єврейські синагоги та ін. Єврей Микола II став створювати «дикі дивізії з ганьбителів християнської Трійці - мусульман чеченців ». В результаті спеціального змішання були знищені народні устрої слов'ян, напівкровки були відірвані від коріння, Руськiй народ перетворився в біомасу, якої вже було легко керувати єврея-кавказьцями-більшовикам.

У Швеції з 1935 р по 1976 р діяв закон "про чистоту раси". За період дії закону про чистоту раси, набралося всього 63 тис. розумово відсталих, шизофреніків, гвалтівників корупціонерів, злодіїв та ін. А з моменту коли закон про чистоту раси скасували і шведи стали змішуватися з арабами, євреями, неграми і азіатами мігрували в їх країну , кількість розумово відсталих, шизофреніків, гвалтівників та ін. збільшилася в 5 разів, до 500 тис в 2000 році і продовжує рости. Корупція, злодійство зростає. Така ж ситуація і у Франції і в Німеччині. Таке стало можливим після приходу до влади в Швеції євреїв, які змінили національну тенденцію, на міграцію. На державному рівні, у всіх ЗМІ, кіно, шоубизнесе, які на 90% належать і складаються виключно з євреїв, почалася популяризація і пропаганда змішаних шлюбів, які є справжнім геноцидом білого народу, а не піднімати свій, національний генофонд.

Якщо дані біографії, прізвища, історичні документи, літописи, істориків, археологічні знахідки можна оскаржувати, спростовувати, то генетику не може спростувати ніхто. Див. Єврейські гени проявляються зовні http://malech.narod.ru/fakt13.html Медична Енциклопедія, антропологія людини.
джерело - "Знамениті євреї України" Видавництво: Академія історії і культури євреїв ім. Шимона Дубнова.

Володимир Мономах — захисник Києва від жидівської сваволі

  • 27.09.16, 20:08

Добігає повноти тисячоліття від дня народження Великого князя всієї Русі Володимира Всеволодовича Мономаха, а 2005 року 19 травня минуло 880 років, як великий державотворець осиротив Руську землю, що так потребувала його владної руки і світлої голови.

У «Повістях врем’яних літ» під роком 1053 зроблено єдиний запис: «У Всеволода народився син Володимир від цариці грецької». Додамо: з роду візантійської династії Мономахів, через що і князя Володимира стали називати Мономахом. Із роду Мономахів була і прабабуся князя Володимира — дружина Володимира Великого. Ім’я Володимир Мономахові дав його дід — Ярослав Мудрий.

Гадаю, запис про народження зробив літописець Никон Великий (Іларіон), а через 73 роки інший літописець із Видубицького монастиря, розбудованого батьком Володимира Мономаха — Всеволодом, запише: «У рік 1126 (насправді 1125 р. — В.Я.) преставився благовірний князь, христолюбивий Великий князь всієї Русі Володимир Мономах, що просвітив Руськую землю, наче сонце промені пускаючи, і слава його розійшлася по всіх землях. А найбільше страшним він був для поганих, цей братолюбець, і нищелюбець, і добрий дбайливець за Руськую землю.

Преставився він (місяця) травня в дев’ятнадцятий день і, спрятавши тіло його, положили у Святій Софії, коло отця його Всеволода, співали належні співи над ним. Священнослужителі ж, жалкуючи, тужили по святому і доброму князеві, а весь народ і всі люди за ним плакали, як ото діти за отцем або за матір’ю. Плакали по ньому всі люди і сини його Мстислав, Ярополк, В’ячеслав, Юрій, Андрій, і внуки його.

І тоді розійшлися всі люди з жалобою великою. І так само й сини його розійшлися кожен у свою волость Із тугою великою, туди, де ото він кожному з них роздав був волості».

Інші джерела яскраво доповнюють образ одного з найбільших після Володимира Великого і Ярослава Мудрого державотворців Руської землі — України-Русі: »...і любили його всі навколишні і підвладні йому. Він не був гордим, не возносився у своїх добрих ділах, а славу і честь за всі побіди воздавав насамперед Богові, на нього одного надіявся і за те Бог йому престол помимо інших дарував і багатьох супротивників покорив. До всіх він був милостивим і щедрим на пожертви, у пра_восудді додержувався законів, і хоча винних карав, але частіше зменшував їхню вину і прощав. З лиця був гарний, очі великі, волосся рудувате і кучеряве, чоло високе, борода широка, на зріст не вельми високий, але міцний тілом і сильний. У ра-тях вельми хоробрий і вмілий виладнувати війська. Він багатьох своїх ворогів переміг і покорив, сам же один раз біля Треполя* був переможений, про що ніколи згадувати не міг, почасти від жалю за братом Ростиславом, який втопився якраз тоді і якого він вельми любив, а почасти від сорому, що нелад Святополків його до цього спонукав. Володів Руссю 13, а всього жив 73 роки».

У Лаврентіївському списку «Повістей врем’яних літ» запис про смерть Володимира Мономаха значно повніший:

«1125. В літо 6633, індикта 3-го року. Преставився благовірний князь великий руський, син благовірного батька Всеволода. Прикрашав його добрий норов, прославлений був перемогами, від нього тремтіли всі держави і всіма землями йшла слава про нього.

Оскільки він всією душею возлюбив Бога, то і ми стараємось молити Бога, прагнемо заповідей його дотримуватися, тоді постанемо перед Богом, люблячи його: «Любіть же мене, заповіді мої бережіть». Цей же дивний князь Володимир зобов’язався Господні зберегти заповіді, маючи завжди в серці страх Божий, пам’ятаючи слово Господнє про що й сказано: «Пізнають вас усі люди, бо є моїми учнями, коли любите один одного, і любите ворогів своїх, і добро творите тим, хто ненавидить вас».

Автобіографічна сповідь у «Повчанні» наштовхує на дещо інші висновки: не любив князь Володимир ворогів своїх і ворогів Русі, не творив їм добра, хоча іноді дарував життя, і ніколи не підставляв лівої щоки, коли діставалося по правій, а у відповідь бив і по лівій, і по правій щоці недруга. Згодом цей відступ від християнської настанови гармонізовував у каятті і молитві. Він знищував ворогів, а потім просив у Господа прощення і знову наводив жах на зовнішніх і внутрішніх ворогів свого народу.

Так, 1113 року помер Великий князь київський Святополк, який за життя оточив себе жидами-радниками і дав їм великі права і свободи, чим вони і скористалися і довели киян до відчаю через різоїмство (лихварство), втрату торгівлі і промислів. Після смерті Святополка жителі міста підняли бунт, потрощили дім київського воєводи і почали громити лихварів.

Тільки після третіх запросин на київський стіл Мономах погодився, залишивши свій Переяслав, але одразу в Київ не ввійшов, а зупинився в князівській резиденції на Берестовому і, зібравши навколишніх воєвод-тисяцьких та представників інших князів, прийняв низку законів, які обмежували жидівську сваволю в Києві, не тільки впорядкував і обмежив лихварство, а й вигнав жидів з Русі. За історією Татищева: «Киевляне просили его всенародно об управе на жидов, что отняли все промыслы христиан и при Свя-тополке имели большую свободу и власть, через что многие купцы и ремесленники розорились; они же многих прельстили в свой закон и поселились домами между христиан, чего прежде не бывало!«**

Наступного року на Видубицькому зібранні князів Мономаха схиляли перебити жидів, але князь не пішов на це, відповівши: «Не будемо руські мечі поганити жидівською кров’ю», і підтримав перші санкції на українській землі «об изгнании из земли Руськой всех жидов». У рішенні князів було записано: «Вигнать жидів із землі Руської з усім їхнім майном і в майбутньому їх не приймати. А якщо тайно ввійдуть, то вільно їх убивати і грабувати». Цього права ніхто і ніколи не скасовував, але скористалися ним лише за часів Хмельниччини, коли жидів було вдруге вигнано з України, а понад 300 лихварів, шинкарів, орендарів страчено. Отож постанова Володимира Мономаха стала юридичною підставою для гетьмана Богдана Хмельницького.

За князювання Володимира Мономаха було укладено «Статут Володимира Всеволодовича», який завершив формування широкої редакції «Правди Руської», започаткованої ще Ярославом Мудрим.

З передмови проф. В.Яременка до книги: Володимир Мономах. Повчання. Статут Володимира Мономаха. — К. : МАУП, 2006

Книгу можна придбати в магазинах «Бібліон»

http://www.personal-plus.net/212/1851.html

ДОВЕДЕНИЙ ФАКТ, є те , що за тиждень до окупації Києва (1941), 96% євреїв з м. Київ були евакуйовані, й зауважу не пішки та з возиками, їм був наданий транспорт для особистого майна. А в Бабиному Яру розстрілювали переважно українців, циган та молдован й почав він "працювати" не при німцях а при загарбниках московитах (червоний терор з 1918р).
ДОВЕДЕНИЙ ФАКТ, є те, що ХОЛОКОСТ - світова афера євреїв, на якій євреї стягнули з усього світу тисячі мільярдів $ відшкодувань за злочин якого не було,(на ютубі є про це іртерв'ю міністра Ізраїля).
ДОВЕДЕНИЙ ФАКТ, є те, що саме євреї-більшовики спланували й здійснили геноцид української нації (1932-33рр).
ДОВЕДЕНИЙ ФАКТ, є те що саме євреї-чекісти влаштували червоний терор в Україні.
ДОВЕДЕНИЙ ФАКТ, є те, що євреї у владі спланували й здійснюють новий геноцид української нації (з 2014 - до куди вистачить терпіння українців)

Коли Москва почала забувати, що є дочкою «матері міст руських»

  • 31.05.16, 05:16
Коли Москва почала забувати, що є дочкою «матері міст руських» і зажадалась бути Третім Римом.

Мало хто, крім вчених церковників та фахових істориків, знає, що духовні владики московські вже за проголошення царства у 16 сторіччі трималися як найперше за титул митрополитів Київських, як першопочаткового і найпочесного на Русі.

С падением Константинополя и его ослаблением как центра православия, Московия оказалась единственным непокоренным целостным православным государством. Такое монопольное положение тут же вскружило голову великим московским князьям да некоторым архиереям. В болотной дали, засверкала имперская идея Москвы как третьего и последнего Вечного Рима, после не оправдавшего надежды Константинополя.

Московия самовольно, раскольническим методом, выходит из под начала все еще назначаемого в Константинополе митрополита Киевского и Всея Руси, и объявляет «разделение московской соборной церкви с киевской церковью». На требование Константинопольского Патриарха вернуться под легитимную церковную власть Киева московское духовенство и великий князь стали обвинять Вселенского патриарха в «изрушении греческого православия». При этом позиция Вселенского патриарха отягощалась объективной необходимостью регулярно просить милостыни у московского царя, оставшегося единственным православным и платежеспособным государем в мире. Нынешний Константинопольский Патриарх находится примерно в той же уязвимой ситуации.

Царь Федор, а фактически правивший Борис Годунов, глядя на упадок великих восточных патриархий (иерусалимской, антиохийской, александрийской, константинопольской), заявили через посланника константинопольскому патриарху Иеремии ІІ о своем незаконном намерении «учинити патриарха, кого Господь бог благоволит». Встревоженный Иеремия ІІ в 1588 году в сопровождении большой свиты прибывает в Москву. Пышно встреченный Иеремия ІІ отказывает Годунову поставить в Москве патриарха, создав отдельную патриархию. После чего византийцы обнаружили, что оказались пленниками. Через полгода «домашнего ареста» Годунов выдвинул Иеремии новое предложение: самому остаться в Москве и стать патриархом. Иеремия вроде бы согласился, но затем выяснилось, что ему, по указке царя, следует переехать во Владимир, на что патриарх не согласился. Но косвенно подтвердив возможность московской патриархии, Иеремия более Годунову был и не нужен.

13 января 1589 года Годунов прибыл к Иеремии с прямым требованием о «поставлении» московского патриарха. На что Иеремия ответил, что он не уполномочен на такие действия епископами и что будет это незаконно. Но когда Иеремии и сопровождавшего его Иерофею Монемвасийскому московиты не на шутку пригрозили утоплением в реке, то «согласие» выбитое угрозами вроде бы было получено.

23 января 1589 состоялся «тайный совет» Иеремии с московскими архиереями, на котором патриархом выбрали угодного царю Иову. К маю была составлена Уложенная грамота, устанавливавшая новый церковный статус Москвы. Грамоту в спешке даже не потрудились перевести на греческий язык. Графологическая экспертиза ХХ века определила, что из 109 подписей церковных иерархов на грамоте не менее 70 подписей поддельны.

Вернувшись из годового плена в Москве, Иеремию ожидало возмущение епископов его незаконными действиями. Они потребовали от Иеремии ІІ то, что «он сделал по принуждению, уничтожить словестно и письменно», то есть отозвать свою подпись.

Но Кремль то же не дремал, он и тогда, как и сегодня, щедро подкупал нужных ему людей по всему миру. Так и в том далеком случае. Как только Иеремия ІІ вернулся в Константинополь, в другие православные патриархии в Александрию, Антиохию (Дамаск) и Иерусалим оперативно двинулись кремлевские «решалы» со щедрыми и богатыми дарами всем патриархам. И о чудо, сердца обедневших и измученных исламскими властями православных предстоятелей дрогнули, и в 1593 году они собрались в Константинополе, чтобы окончательно утвердить незаконное появление Московской патриархии.

Так, неправедными способами - силой принуждения, пленением Вселенского константинопольского патриарха, угрозами утопления его делегации в реке, подкупом и подделкой документа Кремль продавил-таки стратегический для него вопрос рождения Московской патриархии. Но рождение это, как и процесс его зачатия, были насильственны, а значит незаконны. Рожденное в греху дитя, живет в том же греху и поныне, осложняя своими неправедными действиями, жизнь не только своим соседям.

Сьогодні ДЕНЬ МАТЕРІ !!! Зі святом ВАС !

  • 08.05.16, 05:16


ДЕНЬ МАТЕРІ  - історія свята

Вдершись в Україну,  російські більшовики (згодом комуністи), різниці називати москальску навалу можна будь як, просто ЗЛО вдерлося до України, московити пройшлися по ній чорною навалою, здійснивши червоний терор, - знищуючи все українське, по коліна вимазані у крові українців, встановлювали свої порядки та закони, вбивали, жорстоко катували українців тільки за те, що вони українці, за те що розмовляли на українській мові або були вдягнуті у національний одяг.
Перший закон, який був прийнятий росіянами-окупантами -  це заборонити ВСІ національні свята в Україні !!! Вигадавши свої, комуністично-насильницьким методом.  Як святкували російські більшовики так звание день 8 березня, - примусово згоняли жінок на збори, вдягали всім червоні хустинки, на зборах читали лекції, як повинна вести себе жінка в побуті, у ліжку, нагороджували грамотами, а на початку цього пиру сатани  ввели закон, що жінка належиті всім комуністам, (тобто узаконили вільне, безкарне, масове згвалтування).... Не прижилося, бо все було примусово, тоді М.Хрущов наказав зробити цей день вихідним, й тільки після 40 років настирливих, примусових намагань, більшовики добилися від людей святкувати 8 березня, або просто пиячити, (вихідний же).

Як святкували ДЕНЬ МАТЕРІ в Україні, як вже було сказано, що коли московські більшовики захопили владу, та через море української крові встановивши свою владу у Україні, то відразу заборонили це українське свято. 
Так як же святкували ДЕНЬ МАТЕРІ українці ? У Україні спокон віку, жінку поважали не один день на рік, а всі 365 днів.
Витоки Дня Матері мають релігійний характер, оскільки за церковним календарем місяць травень посвячується Пречистій Діві Марії – Матері Божій.Розуміючи велику виховну і просвітницьку роль поезії, пісні, свідомі свого покликання віроючого і національного, настоятелі парафій плекали і втілювали в життя ідею просвітництва через залучення і заохочення прихожан до хорів, самодіяльних театрів, (невід’ємною частиною яких було музичне виконавство), товариств “Просвіти” та ін. Так поступово рік у рік, вік за віком, у культурно-мистецьке життя української громадськості ввійшло святкування Дня Матері вже як дня подяки і Божій Матері, матері Україні та рідній мамі, сестри, бабусі, до всіх жінок. До цього свята, яке відзначалося у другу неділю травня, найбільше готувалися діти, (звичайно ж, з допомогою вчителів чи священиків), створюючи власні літературно-музичні композиції. Відтак, малі локальні святкування на парафіях переносились на сцену, виростали до масштабів святкових концертів…
Тобто не за наказом, як у московитів і у поневолених ними країнах, а так сталося у Україні поступово, історично обгрунтовано.
Ірина Король та її колектив стали першими, хто взагалі відродив це свято,що святкування Дня Матері у Львівській області почалося тільки з травня 1990 року, і вже аж з плином кількох років розповсюдилось по Україні.



Зі святом Вас любі !!!
***
Посіяла людям літа свої, літечка житом,
Прибрала планету, послала стежкам споришу.
Навчила дітей, як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко – і тихо пішла за межу.

– Куди ж це ви, мамо?! – сполохано кинулись діти.
– Куди ж ви, бабусю? – онуки біжать до воріт.
– Та я ж недалечко... де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти... А ви вже без мене ростіть.

– Та як же без вас ми?... Та що ви намислили, мамо?
– А хто нас, бабусю, у сон поведе по казках?
– А я вам лишаю всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах, і золото на колосках.

– Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злата,
Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт.
Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу, –
Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть!

Вона посміхнулась, красива і сива, як доля,
Змахнула рукою – злетіли у вись рушники.
"Лишайтесь щасливі", – і стала замисленим полем
На цілу планету, на всі покоління й віки.

Річниця чи роковини ? Я не праздную 9 мая. День трауру.

  • 07.05.16, 18:41

Украинский журналист Павел Шуклинов объяснил, почему он не будет праздновать День Победы, чем вызвал бурный резонанс в социальных сетях.

“Я не буду праздновать 9 мая — так называемую победу в так называемой “великой отечественной войне”. Как десятками лет не праздновали ее настоящие ветераны, которых нет уже в живых. В этот день они вспоминали погибших друзей. А мы будем вспоминать родственников. Но не праздновать войну, развязанную советским режимом садистов и нацистами. Они убили десятки миллионов людей. И эту правду надо знать”, — написал журналист.

“В 1922 году страна победившего красножопого маразма начала свое триумфальное единение с рейхсвером. Учения, химические опыты, совместные танковые и авиационные школы, обмен опытом в создании концлагерей. В российском Липицке тренировали пилотов, которые потом бомбили весь мир. Включая мою Украину. Танковая школа немцев в Казани. Там готовили убийц, которые потом жгли всю Европу. И мою Украину”, — отметил Шуклинов.

“В Самарской области РФ подонки открыли совместную школу химической войны. Готовили специалистов для Дахау и Аушвица. Оба режима искали эффективный способ уничтожения еврейского народа. И всех прочих. Хреново это слушать, да, совки?

В России были заложены основы будущих наступательных сил Германии, ставших в 1939 году ужасом для Европы. Но перед этим сволочи в 1938 году заключили соглашение между НКВД и Гестапо. Краснопузые начинают восстановление экономики Германии совершенно официально — эшелоны сырья идут нацистам. В 1939 году советский и немецкий режимы вступают в сговор, который и способствовал началу Второй мировой войны. К этому времени все было готово. Две сестрички договариваются о ненападении на 25 лет и начинают делить Европу. Первая – Польша. Совместный парад двух агрессоров в Бресте. Триумфаторы. Победители. Русские живодеры и немецкие нацисты. Два больных режима, развязавших войну, в которой погибли более 70 миллионов людей”, — обличает журналист.

“Начинается Вторая мировая. Германия, нашпигованная специалистами и ресурсами из России, идет вперед и захватывает первые страны. Совки и нацисты довольны собой. Приходит черед Финляндии – русский идет и туда, ведь он иначе не может. А нацист идет во Францию. Сегодня русский не знает, а ведь его за эти войны в декабре 1939-го года исключают из Лиги наций – современного ООН. За агрессию”, — пишет Шуклинов.

“Дальше нацисты берут Данию, Норвегию, Нидерланды, Бельгию, Люксембург. Русские захватывают Прибалтику и часть Румынии. От успехов кружит голову. Ведь столько можно захватить, убивая невинных людей. Но если немцам стыдно за свою роль, россияне продолжают “культ победы”. Культ насильников и убийц. Культ “захвати и отбери”. Вот, что надо помнить 9 мая. Вот, что надо рассказывать детям, вспоминая миллионы погибших украинцев. Они умерли не потому, что на нас напали и надо было защищаться. А потому, что русским и нацистам захотелось войны и новых территорий. Война была задумана двумя безумными режимами. А расплачиваться пришлось всему миру – как и сегодня, когда Европа вынуждена оплачивать отложенный счет деградации России”, — заключает журналист.

“Мой отец — фронтовик никогда не праздновал 9 мая, он всегда поминал погибших. И настроение у него было соответствующее”, “Мой дед-ветеран в этот день всегда пахал огород и только вечером поминал погибших… Никогда не ходил на парад считая это кощунством”, — комментируют пользователи Facebook.

http://www.amn.com.ua/blogy/ukraynskyj-zhurnalyst-vzorval-sotsset-obyasnenyem-otkaza-ot-prazdnovanyya-9-maya/