Профиль

David-ua

David-ua

Украина, Запорожье

Рейтинг в разделе:

Українська еліта XIV-XVII

Гарний власне мій реферат
http://knowledge.allbest.ru/history/3c0b65625a3bc68a5d53a88521306d36.html

100% безкоштовно. Просто переходьте до скачування. Цей сайт не бере грошей за скачану роботу. 

"Диво" Загребельний(переказ)

Диво скорочено - Загребельний Павло Стислий переказ, виклад змісту

 

1965 рік. Провесінь. Надмор'я 

Молодий професор-історик Борис Отава познайомився в санаторії біля моря з московською художницею Таєю, привабливою молодою жінкою з оригінальним світобаченням. 



Рік 992. Великий Сонцестій. Пуща 

У той день, коли він прийшов у світ, лежали білі сніги, світило низьке сонце, тиша стояла в подніпрянських пущах. Він вибирався з пітьми на світ, і плакав од незвіданості шляху. 

Потім був дід Родим. Власне, його руки, як широкі теплі лопати, Від них малюк заспокоївся й притих. Мав він блакитні очі, тож назвали — Сивоок. Родим був велетенським чоловіком із сивим волоссям, в одязі зі шкури дикого тура. Він місив глину, клав на круг і виготовляв різні вироби. Найбільше — богів. Потім фарбував і обпалював на вогні. Усе сяяло різнобарвністю. Дід був мовчазний. Сивоок із захопленням слідкував за його роботою, знав усіх богів, хоч цього йому ніхто не говорив — і Перуна, і Белеса, і Сварога. Найбільше ж хлопчик любив Ярила. Тільки пізніше здогадався чому — той був схожий на діда! Приїжджали купці й купляли богів, а Родим складав у хижці срібло, хутра та інше добро. Він нікого не боявся. Але одного разу прийшли люди в чорному зі срібним хрестом, сказали підкоритися одному богові. Почали трощити готових богів на полицях, Родим кинувся захищати — і поліг від меча. Сивоок вибрався через стріху й щодуху побіг у пущу. 

Після багатоденного блукання по Лісу Сивоок потрапив до медовара Ситника і закохався в його дочку Величку. Але, не витримавши підневільного життя у Ситника, втік у пущу. Там познайомився з Лучуком — вправним стрільцем з лука, хлопцем його років. Вони вирушили разом у мандри. 



1941 рік. Осінь. Київ 

Професор Гордій Отава не встиг евакуюватися з Києва, оскільки до останнього моменту намагався врятувати цінності Софійського собору. Він потрапив до концентраційного табору для військовополонених, де його, як виявляється, наполегливо розоіукував колишній колега-науковець, а тепер штурмбанфюрер Адальберт Шнурре. Полонені не виказують Отаву, але він несподівано побачив за колючим дротом власного сина Бориса і називав себе. 



Рік 1004. Київ 

Сивоок і Лучук потрапили до Києва, де хлопців вразила краса християнських храмів. Якось вони опинились на галасливому київському торзі, де побачили багато чого дивного для себе. їхню силу й кмітливість помітив зухвалий та спритний купець Какора і запросив до себе охоронцями. 



1941 рік. Осінь. Київ 

Повернувшись додому за допомогою Шнурре, професор Гордій Отава міркує про долю рідної землі, згадує про репресії щодо своїх колег у тридцятих роках. І тут був змушений звернутися по допомогу до Шнурре, бо знов ледь не втратив сина. 



Рік 1004. Літо. Радогость 

Під час подорожі з купцем Сивооку та Лучуку стало відомо про таємну змову прислужників проти Какори. Хлопці намагаються попередити купця, але той випадково вбиває Лучука. Сивоок потрапив разом із валкою купця до древлянського язичницького міста Радогость і залишився. Він закохався в місцеву красуню Ягоду й почав учитися в язичницької жриці Звенислави малювати, розуміти красу барв. Через деякий час Какора привів до Радогості воїнів князя Володимира, які після відмови мешканців визнати владу князя та прийняти християнство спалили Радогость. На місці давньої святині, що мала вигляд писанки, поставили церкву, а Сивоока захопили в полон. 



1941 рік. Осінь. Київ 

Гордію Отаві довелося пристати на пропозицію продовжити свою наукову роботу. Повернувшись із гестапо та передчуваючи свою неминучу загибель, Отава починає розповідати сину Борису про Сивоока. 



Рік 1015. Передзимок. Новгород 

Молодий князь Ярослав живе в Новгороді. Він з дитинства багато чув від матері про батька Володимира і зненавидів його. Готувався до війни з ним за київський престол. Якось під час полювання Ярослав зустрів доньку ловчого Забаву і покохав її. 



Рік 1014. Літо. Болгарське царство 

Князь віддав Сивоока Какорі. Хлопець кілька разів невдало тікав. Одного разу втеча вдалася, після довгих блукань Сивоок потрапив до християнського болгарського монастиря, прийняв нову віру й ім'я Божидар. У монастирі він вивчився грамоті. У цей час триває запекла війна між болгарами та візантійцями (ромеями). Сивоок і кілька монахів вирішили допомогти болгарському цареві Самуїлу, який мужньо стримував наступ ромеїв в ущелині. Але вони запізнились, болгари зазнали поразки. На честь своєї перемоги візантійський імператор Василій звелів привести в столицю тисячу полонених і осліпити їх. До їх числа потрапив і русявий Сивоок. 



1965 рік. Весна. Київ 

На виставці московських художників у Києві Борис Отава побачив цікаву картину Таї Зикової. Але наступного дня полотно зникло, бо оргкомітет виставки заборонив її показ. Незабаром Борис знову зустрівся зі своєю знайомою Таєю. 



Рік 1014. Осінь. Константинополь 

Сивоок потрапив до Константинополя, де він уже бував раніше з купцем. Коли відбувалася церемонія осліплення і черга дійшла до Сивоока, у ката не витримало серце, і він помер прямо на арені. Глядачі почали вимагати помилування, імператор погодився, і юнака відправили працювати на конюшню. Але коні лякалися Сивоока. Тоді імператор запропонував викупити полоненого. Це й зробив славетний майстер Агапіт, який будував церкви та монастирі. Так Сивоок став учитися в знаменитого майстра, перейняв у того науку оздоблення храмів. Зустрів у нього й свого земляка Міщила. 

1942 рік. Зима. Київ 

Шнурре доручив наглядати за Гордієм Отавою своєму ад'ютанту єфрейтору Оссендорферу. Професор після довгих умовлянь прийняв рішення ніби погодитися допомогти вивезти фрески Софійського собору до Німеччини. Працювати він змушений був з німецькими солдатами. 



Рік 1015. Середліття. Новгород 

Князь Ярослав наказав побудувати серед лісу таємний терем із церквою для Забави. Зустрічалися вони недовго. Розпочалася боротьба за київський престол спочатку проти батька Володимира, потім проти брата Святослава. Були підступно вбиті брати Гліб та Борис. Щоб привернути на свій бік варягів, Ярослав одружується з гордою та свавільною красунею Унгігердою. 



1966 рік. Весна. Київ 

Борис і Тая гуляють Києвом. Молодий чоловік розповідає, як батько тягнув час, не квапився з реставраційними роботами. За це його розстріляли. У молодих людей виникають одне до одного почуття. Борис через два дні мусить їхати до Німеччини, щоб спробувати забрати історичний документ про будівничого Софії, ймовірно, викрадений у його батька й вивезений. Про цей давній пергамент Отава дізнався із закордонної публікації професора Оссендорфера. 



Рік 1026. Літо. Константинополь 

Сивоок працює разом із помічниками Агапіта на будівництві храмів. Якось Ага піт, розгнівавшись за щось на Сивоока, відправив його споруджувати храм на віддаленому острові Пелагос. Там Сивоок зустрів дівчину-сироту, яка вміла говорити лише одне слово "Ісса". Згодом Агапіт відправив Сивоока споруджувати новий храм у Києві. Старшим був призначений Міщило. Сивоок забрав із собою Іссу, назвавши її своєю дружиною. 



Рік 1026. Падолист. Київ 

Князю Ярославу все більше доводилося вирішувати проблеми зміцнення держави, релігії. Боротьба за владу триває, і він може довіряти лише Ситнику, який колись убив вепра і врятував князеві життя. Тепер Ситник призначений боярином. Забава (Шуйця) заснувала у своєму теремі монастир і стала там ігуменею. За деякими чутками, в неї народилася дочка, але вона це заперечувала. Ситник наказав ув'язнити новгородського посадника Коснятина, який обстоював права Новгорода. 



1966 рік. Перед вакаціями. Західна Німеччина 

Борис Отава приїхав до Західної Німеччини, але державний радник не поспішав організувати йому зустріч з Оссендорфером — професором Марбурзького університету. 



Рік 1028. Теплінь. Київ 

При зустрічі з князем Сивоок заперечував проти проекту Міщила, який пропонував збудувати невелику церкву у візантійському стилі. Він мріяв про величезний храм, який уславив би рідний край, відповідав місцевим традиціям. Разом з іверійцем (грузином) Гюргієм Сивоокові вдалося переконати в цьому й князя. Так Сивоок став головним будівничим, а Гюргій — його помічником. Міщило помстився Сивоокові тим, що призвів до смерті Іссу, яку той любив. 



1966 рік. Вакації. Західна Німеччина 

Борис Отава, так і не зустрівшись із професором, повернувся додому. Але з'ясував, що це той самий Оссендорфер — денщик та асистент штурмбанфюрера Шнурре, котрий у війну застрелив його батька. 



Рік 1032. Київ 

Незважаючи на постійні суперечки з митрополитом через канонічні обмеження, Сивоокові все ж удалося збудувати величезний храм. Митрополит Феопемпт підозрював, що в Сивоока — язичницькі уявлення про красу та велич людини, і всіляко йому перешкоджав. Почали розписувати храм. Сивоок намагався орієнтуватися не на ромейські зразки, а на місцеві культурні традиції. Розписуючи фресками собор, Сивоок згадував і діда Родима, і чудовий храм Радогості, і все бачене та відчуте, вкладав у малюнки всю душу. Будівничий пропонував розписати храм і зовні, але це суперечило церковним канонам. 

За наказом Ярослава писці записували всі важливі події. Одним Да найобдарованіших був отрок Пантелій. 



1966 рік. Літо. Київ 

Повернувшись із Німеччини, Борис поїхав до Москви, щоб зустрітися з Таєю. Домовився телефоном про побачення. Коли прийшов, то побачив, що жінка пішла з іншим. Пізніше вона надіслала листа, в якому повідомила, що розриває з ним стосунки, бо вважає, що Борисові ніхто і ніщо не потрібне, окрім його собору. Борисові було боляче, але й зрадити своїй святині він не міг. 



Рік 1037. Останній сонцеворот. Київ 

Будуючи храм, Сивоок ніби віддавав по часточці свої душу і тіло. Здається, видихся, вийшов увесь. Але ось добудували, треба розписувати. Міщило старанно викладав мозаїку, на якій був зображений князь. Але робив він це дуже повільно, припасовуючи камінчик до камінчика. Тому зображення князя так блищало, що не можна було дивитися. Сивоок працював швидко, приладжував камінці смальти ніби недбало, але з будь-якого куточка храму вони випромінювали сонце. Оранта великими очима дивилася з-під купола на кожного. Князь велів закінчити храм до його повернення з Новгорода. На будівництво приходило подивитися багато людей. Чутки про диво розійшлися по всіх землях разом з іноземними купцями. Найчастіше приходила й дивилася на Богоматір якась дівчина з дикими, сизо-веселими очима. Сивоок познайомився з нею. Це була Ярослава з Новгорода. Вони покохали один одного. Сивоок почав зникати з будівництва. Днями закохані бродили по Києву, потім по лісах, плавали за Дніпро. 

Ярослав повернувся і відбулося пишне освячення храму, де князь став уже не князем, а кесарем. Міщило попередив Сивоока, що за дівчиною полює боярин Ситник. Під час спроби її захопити Сивоок загинув, а Ярослава втекла. 

Князь запитав у Ситника, чи знайшли його дочку. Боярин сказав, що знову втекла, а допоміг їй Сивоок, тому був убитий. Ярослав розгнівався і відправив Ситника в поруб. Отрокові ж Пантелію звелів вилучити пергамент, де написано про Сивоока, і написати новий, що він, Ярослав, заклав церкву святої Софії. Пантелій розшукав Гюргія, той сказав, що знає і що вони вже таємно поховали Сивоока в соборі під плитами, а пергамент хай він віддасть йому, щоб сховати його надовго. 

Ярослав думав про те, що й він, князь, кесар, не всесильний — йому не вдалося підкорити ні Шуйцю, ні власну дочку. Втекла вона, заховалась між людьми. І народила від Сивоока сина. "І син його — серед нас. Завжди з його талантом і горінням душі. І диво це ніколи не кінчається і не переводиться".



Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло) 

У романі П. Загребельного переплітаються історична основа та художня вигадка; часові площини — далеке минуле, період Другої світової війни та сучасність. 

Образ Софії Київської виступає у творі і як реальна історична пам'ятка, і як художній символ сили, краси мистецтва, втілення людських рук та розуму, мистецького таланту. Образ Сивоока вигаданий автором, це втілення проблеми творчого начала в людині, свободолюбства, людської гідності. Образ князя Ярослава Мудрого цілком реальний, характер його поданий у складному переплетенні добрих та злих вчинків, лагідності та жорстокості, необхідності вибору в боротьбі за владу. Роман утверджує ідею, що людина, особливо творча, є найбільшим дивом на землі, найбільшою цінністю.

Деякі фізичні значення

                                Діелектрична стала деяких матеріалів при кімнатній температурі

Матеріал

Діелектрична стала

Вакуум

1 (за визначенням)

Повітря

1.0005

Папір

3

Гума

7

Метиловий спирт

30

Вода

80

Титанат барію

1200

 

 

Наименование

Приставка

Множитель

экса

Э

1018

пета

П

1015

тера

Т

1012

гига

Г

109

мега

М

106

кило

к

103

гекто

г

102

дека

да

101

деци

д

10-1

санти

с

10-2

милли

м

10-3

микро

мк

10-6

нано

н

10-9

пико

п

10-12

фемто

ф

10-15

атто

а

10-18

 

Казка про вживання апострофа.

Жили собі брати-близнюки Апос-Трофи Це був довгий дворянський рід. Апос-Трофи були родичами Комам, але Коми не мали дворянського титулу, тому 
Апос-Трофи з ними не товаришували, хоча були схожі як дві краплі води...
Якось зібралися троє з братів піти у світ, бо набридло їм сидіти у палатах та по замку тинятись. 
Один пішов у місто Іменнівське. Там жили непрості слова: всі графи та імениті лорди. Але на диво заблукав до того міста сільський парубок Лукян. Він був незнатний, небагатий. Ходив ходив собі по місту, але всі його обходили через його звичайність і простоту. Пожалів перший з Апос-Трофів бідного парубка і, сівши йому на плече, перетворив незнатного Лукяна у маркіза Лук`яна. Тільки з ним, Лук`яном, товаришував Апос-Троф. Зажив тоді маркіз добре, але він ніколи не зазнавався, бо пам`ятав своє минуле...
Другий з братів пішов до селища Губомовного. Там жили веселі друзі-літери "б" "п" "в" "м" і "ф". Їх об`єднувало те, що вимовлялись вони саме губами і нізащо не хотіли переїжджати в місто або інше селище. Подружився з ними середній Апос-Троф і відтоді стоїть він в українських словах часто після літер "б" "п" "в" "м" "ф"
А третій брат був найвідважніший, він пішов у країну Сонориндія. Там був постійний гул, шум, звідусіль чулось "р-р-р-р-р" "л-л-л-л-л-л"  "й-й-й-й". Просто жах. Мало хто мав відвагу ходити до цієї країни. А молодший Апос-Троф пішов. І згодом він став Радником Раджі "Р". І ходив завжди за ним, це надавало Раджі більшої величі. Правда Раджа був неголовним у цій країні, тому, нажаль, вони з Апострофом(який змінив своє ім`я) ходили лише в кінці слів... 
От так і жили три брати-Апострофи.

Лист Ліні Костенко

Шановна, Ліно Василівно Костенко!

 

            Вітаю Вас, Ліно Василівно, з наступаючи Днем народження. 19 березня Вам виповниться вісімдесят два роки. Кажуть, нечемно запитувати у жінки про її вік. Можливо, й Ви трохи соромитесь, коли хтось говорить про Ваш вік, але ж я хочу сказати Вам, поважна поетесо, що ті роки, які Ви вже прожили – це роки, які зараховано часом Відродження і Ви відіграли тут не останню роль. Тому Вам не слід переживати за кількість Вашого життєвого досвіду, виміряного роками.

            Ваше життя, несучись швидким потоком, приносило  чисту воду в море української літератури. За часи радянської системи Ваш потік намагались зупинити, будуючи греблі заборон, мулячи воду критикою. Але воістину чисті струмені Ваших поетичних слів не зважали ні на греблі, ні на мул, вони лишились такими ж чистими як з початку…

            Ліно Василівно, ми зараз вивчаємо вашу творчість, скоро будемо читати одну з перлин Вашої творчої скарбниці – роман «Маруся Чурай». Я впевнений, що цей поетичний твір збагатить скарб моїх власних перлин з української літератури.

            Ліно Василівно, я зачитуюсь Вашими творами. Дякую, що Ви у нас є!

 

Із пошаною ___________________

Учень 11 класу

ЗОШ №61

Висловлення власних міркувань про творчу спадщину О.П. Довженко

Висловлення власних міркувань про творчу спадщину Олександра Довженка. «Зачарована Десна», «Україна в огні», «Земля», «Щоденник»

      Олександр Петрович Довженко – митець художнього слова, який міг майстерно писати кіноповісті і кіносценарії. Його твори сповнені любов’ю до України, патріотизмом, ненавистю до ворогів-загарбників і прагненням свободи для Батьківщини. Його творча спадщина має велику цінність не тільки як взірець літературного слова, а й як історичний документ очевидця. Тому може позмагатись з будь-яким творчим здобутком українського та європейського прозаїка. Оповідання, кіноповісті, фільми, повісті, новели тощо. Їх десятки, сотні…

            Окремо хочеться звернути увагу на кіноповість «Україна в огні». На мою думку, вона є одною з перлин творчості Довженка на ряду з «Щоденником»,  «Землею» та «Зачарованою Десною». «Україна в огні» - повість, що описує роки Великої Вітчизняної війни очима присутнього, очима учасника бойових дій. Я дивився фільм за цією кіноповістю. Він мені дуже сподобався. У фільмі добре виражені почуття українців під час Другої світової війни. Я думаю, що цей фільм є одним з кращих фільмів про цю війну.

            Мені сподобався твір Олександра Петровича «Зачарована Десна». Ця автобіографічна повість майстерно описує дитинство майбутнього письменника і режисера. Я вважаю «Зачаровану Десну» кращим автобіографічним твором сорокових років. Це не просто сухий переказ подій і опис персонажів з дитинства Довженка. Це, сповнений великою любов’ю і щастям, яскравий спогад «малого Сашка», який переносить читача у той найкращий світ для кожної людини – дитячі роки…

            Записи «Щоденника» Олександра Довженка – світ переживань українського патріота. Мені сподобався цей здобуток письменника. У ньому відображено моральний розвиток і досвідченість. Для багатьох подій ХХ і ХХІ століття записи у «Щоденнику» стали пророчими, тобто, передбачили їх.

            Творчість Олександра Петровича Довженка – вагомий і важливий внесок в українську літературу ХХ століття, який ми читаємо і любимо до сьогодні.

Щоденник. Олександр Довженко

«Щоденник» О. Довженка – це важливий документ доби. Фактично, це оремо зроблені записи, розташовані в хронологічному
порядку. Але, прочитані разом, вони становлять один з різновидів мемуарної
літератури. Тобто, теж є літературним твором, хоча у Довженка  не було задуму його публікувати. Вражає те, що
у щоденнику немає жодного запису про особисто-людське життя. Усі думки і
помисли Довженка спрямовані на те, як допомогти народові у трагічний час, як
застерегти його від помилок.

Твір-роздум "Всі щасливі сім’ї схожі між собою..."

Твір-роздум на тему: «Всі щасливі сім’ї схожі між собою, кожна нещасна сім’я, нещасна по-своєму»(Лев Толстой)

 

            Що необхідно двом люблячим один одного, я наголошую, ЛЮБЛЯЧИМ по-справжньому людям? Що їм потрібно для утворення щасливої родини? Деякі люди можуть сказати: «Звичайно, багато грошей, великий дім, життя в багатстві…» Я не погоджуюсь з цим твердженням. На мою думку, є кілька чинників, які об’єднують щасливі сім’ї.

            По-перше, шлюб має бути благословенним «згори» і по волі Божій. Чому? Тому, що Господь хоче дати нам лише найкраще і те, що ніколи не пошкодить. Це так, хоча іноді нам здається навпаки. По-друге, поблажливість або милостивість один до одного – навчитись приймати людину такою, якою вона є. Навіть із всіма вадами і негативними рисами характеру. По-третє, звичайно, діти – подарунок щасливій сім’ї, вони приносять радість і натхнення кожен день. Звісно, якщо їх терпеливо і правильно виховувати.  Також дуже важливо підтримувати один одного і долати всі труднощі лише разом! Взаємно допомагати і безкорисливо робити щось  для інших. Ці та деякі інші чинники роблять сім’ю щасливою. Майже всі щасливі сім’ї практикують і використовують

 Вищесказане, тому і живуть «як у Бога за пазухою» або «як на сьомому небі».

            Тепер оглянемо нещасні сім’ї. Вони, як писав Лев Миколайович Толстой, нещасні                   по-різному. Цей вислів, я сказав би, навіть логічний, Чому? Бо, зрозуміло, якщо відсутнє щось з достоїнств щасливої сім’ї, то родина може стати нещасною. Існують різні «комбінації вад» нещасливих сімей: непорозуміння, неповага, відсутність взаємопідтримки і взаємодопомоги, пройшла закоханість, а любові не було...

            В наш час сімейна інституція, яка повинна бути щасливою і цілісною, руйнується «завдяки» негативному впливу закордону: телебачення, преса, Інтернет, все частково розхитує «будівлю щасливо-сімейних цінностей». По-різному до молоді добирається «вірус нещасносімейності», обгорнутий і представлений у симпатичному вигляді. Тому різні проблеми трапляються із неправильно сформованими майбутніми чоловіками і дружинами. Але є вихід!!! Є порада, яка здатна перетворити нещасну сім’ю на щасливу: «В тих сім’ях, де чоловік і дружина слідують заповідям Божим – завжди панують любов, повага, взаємна допомога, милосердя і, нарешті, ЩАСТЯ!»

Дуже корисна таблиця сполучників (укр.)

Складно сурядне речення

(сполучники сурядності)

Складно підрядне речення

(сполучники підрядності)

Розділові

Єднальні

Протиставні

Підрядні обставини

Підрядні з’ясувальні

Підрядні означальні

Або,  чи,   хоч;

Або…або,

аби…аби, чи…чи,

Хоч…хоч,

То…то,

Не то…не то

І й,та(в значенні і )

 

І…і, ні…ні, ані…ані  

А, але, та(в значенні але)

Проте, зате, однак

 

Місця

Часу

Способі дії і ступеня

Порівняльне

Причини

Мети

Умовне

Допустове

Наслідкове

Пояснюють присудок у головному реченні.

 

хто, що, який, чий, котрий, де, куди, звідки, коли, відколи, як та сполучників що, як, щоб, ніби, мов, наче, неначе

 

 

 

Залежать від члена речення, вираженого іменником.

 

який, чий, котрий, що, де, куди, звідки, коли,  щоб, як, ніби, наче, неначе

виражену вказівним прислівниками там, тут, туди, звідти, скрізь, всюди). де, куди, звідки

як, як тільки, ледве, коли, поки, доти, скоро, під час того як, після того як.

як, що, щоб, аж, ніби, наче, неначе, мов, немов, ніж, чим…тим, скільки, наскільки, як.

як, ніби, неначе, мов, немов, немовби, немовбито

бо, тому що, через те що, від того що, завдяки тому що, оскільки, тому, затим

щоб, для того щоб, з тим щоб, аби, хай, для того, на те, з тим

якщо, коли (можна замінити на якщо), коли б (можна замінити на якби), якби, як, аби, тільки б.

хоч (хоча), дарма що, незважаючи на те що, як не, куди не, хай (нехай)

так що, щоб

 

Деньги - Английский текст с переводом на украинский.

MONEY

Money is used for buying or selling goods, for measuring value and for  storing wealth. Almost every society now has a money economy based on coins and paper bills of one kind or another. However, this has not always been true. In primitive societies a system of barter was used. Barter was a system of direct exchange of goods. Somebody could exchange a sheep, for example, for anything in the marketplace that they con­sidered to be of equal value. Barter, however, was a very unsatisfactory system, because people's precise needs seldom coincided. People needed more practical system of exchange, and various money systems developed based on goods members which the members of a society recognized as having value. Cattle, grain, teeth, shells, feathers, skulls, salt,

elephant tusks and tobacco have all been used. Precious  metals gradually took over because, when made into coins, they were portable, durable, recognizable and divisible into larger and smaller units of value. A coin is a piece of metal, usually, disshaped, which bears lettering, designs or numbers showing its value. Until the eighteenth and nineteenth centuries, coins were given monetary worth based on the exact amount of metal contained in them, but most modern coins are based on face value — the value that governments choose to give them, irrespective of the actual metal content. Most governments now issue paper money in the form of bills, which are really "promises to pay". Paper money is obviously easier to handle and much more convenient in the modern world. Checks and credit cards are being used increasingly, and it is possible to imagine a world where "money" in the form of coins and paper currency will no longer be used.

 

 

ГРОШІ Гроші використовуються для купівлі або продажу товарів, для виміру вартості і для зберігання багатства. Майже в кожному суспільстві в даний час гроші економіка, заснована на монети і паперові гроші з того чи іншого роду. Однак це не завжди вірно. У примітивних суспільствах системи бартеру була використана. Бартер був системою прямого обміну товарів. Хто-сь мiг би обмінюватися овець, наприклад, ні за що на ринку, що вони вважаються бути рівної цінності. Бартер, однак, був дуже незадовільна система, тому що конкретнi потреби людей рідко збігалися. Людям необхідно більш практичнi система обміну, а також різні розвиненi грошовi системи  на товарi ----------------------. Велика рогата худоба, зерно, зуби, черепашки, пір'я, черепа, сіль, бивні слона і тютюн все було використане. Дорогоцінні метали поступово взяв на себе, тому що, коли е монети, вони були переноснi, міцні, впізнаваним і ділилися у більші і більш дрібні одиниці вартості. Монета шматок металу, як правило, disshaped, який несе напис, конструкції або цифри показують його вартicть. До вісімнадцятого і дев'ятнадцятого століть, монети одержали грошову вартість на основі точноi кількостi металу, що міститься в них, але більшість сучасних монет засновані на номінальну вартість - вартість, що уряд вирішв дати їм, незалежно від фактичного вмісту металу. Більшість урядів тепер питання паперові гроші у вигляді законопроектів, які дійсно "обіцяє заплатити". Паперові гроші, очевидно, простіше в обігу і набагато зручніше в сучасному світі. Чеки і кредитні карти все частіше використовуються, і тому можна уявити собі світ, де "гроші" у вигляді монет та паперових грошей більше не буде використовуватися.

P.S. извиняюсь за ошибки и неточности перевода P.P.S. Публикация этого текста - кропотливая работа кого-то. Не жадничайте и не будьте эгоистами, если у вас есть чем поделиться. Пожалуйста, помогите другим своими знаниями. Ваша статья ОЧЕНЬ важна для общества!!!

Страницы:
1
2
предыдущая
следующая