Все, що буде, уже колись збулося: Кохання, розпач, пустка та думки, І стрічки райдуг небу у волосся, І по землі розсипані роки. І гомін вулиць у буденних датах, І феєрверки у святкових днях, І пошуки в своїх координатах, І втрати у реаліях та снах. Розбурхані й приборкані стихії, І, в першу чергу, у самих собі, Овації й каміння у подіях, Що у великій селяться юрбі. Морозні ночі, сонце у колоссях, Безглузді вчинки, читана мораль – Все, що буде, уже...

Читати далі...

Шепочуть щось в подвір’ї протяги І, ніч наповнюючи стуком, Кудись біжать безсонні потяги, Несуть і зустріч, і розлуку. По давній, звичній траєкторії, Яку непросто поміняти, Несуть світи, несуть історії Скрізь полини та шурхіт м’яти. Я дам свої! У мене тонами Історій тих, яких завгодно! Не берете. І зорі гронами Над головою. Прохолодно.19.06.2016

В конце весны, когда вползал на брюхе Под горизонт оранжевый рассвет, Когда о лете подтверждались слухи И начинался облачный балет, Когда в росе зелёное умылось, А красное натягивало сок, Я спал ещё, и мне привычно снилось, Как осень свой читает монолог.16.06.2016

Ніхто не хоче згаслого вогню, Всіх вабить блиск, його хиткі принади, Та з блиском часто плутають брехню, Але цього достатньо вже для стада. І мастить вуха солоденький спів, Для того в когось вистачає хисту, І йдуть стада двоногих баранів За блиском, що без полум’я та змісту.15.06.2016

Я люблю дощ у темного вікна І простір штрикать поглядом безсонним, Коли вночі невидима стіна Змиває пил зі скла та підвіконня. Я люблю твою посмішку тоді Знімати з фотографій пожовтілих, І щось мені говорить, що біді Не місце тут, що ти заговорила Її своєю посмішкою так, Що та забула про свою роботу, І я шукаю новий спосіб як Тобі за ту віддячити турботу. Я люблю дощ… 15.06.2016

Ховав туман вечірній денні ноти І запал холодив пекучий мій, Блукали тіні, наче гугеноти, Яких підвів святий Варфоломій. І вирушали спогади в мандрівку, Повчала тиша – вічний богослов, Та вітерець облизував верхівки Занурених у темряву церков. Загадки й таємниці прокидались, І відповіді навіть де-не-де. І дихав спокій. В ньому відчувалось Щось чисте і по-справжньому святе.14.06.2016

Вдиралась смерть у двір зі скрипом, Літав розгублений пилок, Сьогодні убивали липу Під стогін зламаних гілок. Усе що було попереду – Позаду. Волею нікчем Не буде затінку та меду І шурхотіння під дощем. Її листки вже не благали, Навіщо тішить зарізяк? Сьогодні липу убивали. Надійно. Мовчки. Просто так.13.06.2016

Краплина. Ще краплина вниз, І ось вже в двір наллята пустка, Дарує небо свій сюрприз, Вдягнувши сіру хмарну хустку. На темнім обрії блищить Вогнем енергій жовта зброя. Я так люблю подібну мить, Бо забуваю з нею хто я.10.06.2016

В вік типового однострою, Що вважають чомусь модерном, Я не хочу бути героєм, Їх шанують, якщо ті – під дерном. Я не прошу за це аніскільки, Не від того моя похмурість, В нас герої бувають тільки Якщо десь хтось наробить дурість. І доводиться рятувати Як не світ, то хоча б уламки, Все розкидане – прибирати І вертати в природні рамки. А вже згодом злітаються роєм Орди падальників кабінетних. Я не хочу бути героєм У компанії безхребетних. 09...

Читати далі...

Галактика закручує спіраль, Над містом скибка місяця дрімає, Не треба говорити про печаль, Вона сама про себе нагадає. Під музику небесних срібних труб На землю зійде, тиха та крилата, Чола м’яким торкнеться рухом губ І присмак подарує гіркуватий. Повішає на вії дрібку сліз, Попросить за незручності прощення, І настрою накидає ескіз. І піде. Та залишиться натхнення.08.06.2016