Тут всі свої...

Тут всі свої,

Хто вірив і не вірив,

Хто проклинав,

Любив і не любив,

Чи ясний день,

Чи небо темно-сіре,

Усі мовчать,

У всіх немає слів.

Ніхто не п’є,

Ніхто не кличе мами,

Ніхто не носить смутку на душі,

Лише вітри

Літають над хрестами,

Й поволі камінь сточують

Дощі.