Моя душа, коханням розігріта...

Моя душа, коханням розігріта,

Замріяна, як дівчинка мала,

Упала в трави скошеного літа –

Вона себе до краплі віддала.

Чом ти лежиш, лице своє воложиш?

Що дасть земля, крім пагорбів могил?

Вставай. Іди. Я знаю, ти це зможеш,

Я дам тобі останні крихти сил.

Поганого боїшся? Це вже сталось,

І вже згоріло в полум’ї пожеж.

Вставай, душа, бо осінь зачекалась,

А ти до неї й досі не ідеш.