У глибині першохаосу...

У глибині першохаосу,

У нескінченній пустоті,

Сиділо Слово сивокосе

Та сумувало в самоті.

Ховався простір в оксамиті,

Було майбутнє нечітким,

Хотіло Слово говорити,

Але, нажаль, не було з ким.

Ну де ж ви, янголи та люди?

Ну де ж ти, грішне та святе?

Нема? Тоді най Всесвіт буде

І істина не пропаде.