Зачекай, не зникай, не іди у минуле

Зачекай, не зникай, не іди у минуле,

Не ховайся у пам’яті – бреше вона,

Наші дні ще за обрієм не потонули,

Хоч вертатись не хоче віджита весна.

Не зливайся із тінями – їх так багато,

Нащо множити те, в чому світла нема?

Ми ще можемо посмішки всім дарувати,

Душі рухом одним в небеса підніма.

Знаю, час мій минув, знаю, що розтривожу,

Знаю й те, що попутник знайшовся уже,

Та без тебе піднятись ніколи не зможу

Й відірвати від себе земне та чуже.

02.02.2016